Провадження№ 2-о/266/129/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Сараєва І.А.,

за участю секретаря судових засідань - Нетреба О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Національної поліції в Донецькій області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності йому правовстановлюючого документу, а саме встановити факт належності йому ОСОБА_1 записів стосовно нього в наказах Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України №056 від 13.06.2017 року, № 348 від 14.12.2015 року.

В обґрунтування заяви посилався на наступне. Заявник зазначив, що з 22.05.2006 року по 06.11.2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України. У зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію України» - 07.11.2015року він був прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, де проходить службу і на теперішній час. В наказах Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України № 348 від 14.12.2015 року, №056 від 13.06.2017 року було допущено помилку при написанні його анкетних даних, а саме замість прізвища замість «ОСОБА_1», було зазначено « ОСОБА_1 », що не збігається з його дійсними анкетними даними які вірно зазначені у паспорті. В зв`язку з виниклою помилкою при написанні прізвища заявника - останньому відмовлено в отриманні статусу учасника бойових дій, оскільки відсутня інформація стосовно нього в облікових документах, а саме в наказі Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України № 348 від 14.12.2015 року, та наказі Керівника АТЦ при СБУ №056 від 13.06.2017 року про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі проведення АТО на території Донецької області. На підставі Указу Президента України від 30.04.2018року «Про закінчення антитерористичної операції», наказом 1-го заступника АТЦ при СБУ 19.02.2019 року № 01 ОСОБА_1 з 30.04.2018 року припинено залучення до проведення АТО, з вірним зазначенням прізвища в даних документах. Керівництво ГУНП звернулось до Першого заступника Голови СБУ - керівника антитерористичного центру при СБУ з листом про виправлення помилок та внесення змін у зазначених наказах, але згідно відповіді, було роз`яснено, що повноваження оперативного штабу з управління АТО, штаб АТО, як орган управління припинив своє функціонування у зв`язку з закінченням АТО. У зв`язку з наведеним, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності йому правовстановлюючих документів , а саме записів стосовно нього в наказі Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України № 348 від 14.12.2015 року, та наказі Керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України №056 від 13.06.2017 року.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав заяву та просив її задовольнити. Надав свої пояснення у відповідності до обставин, які викладені в заяві.

Представник заінтересованої особи ГУНП в Донецькій області - Лапшенков Я.В. у судове засідання не з*явився, до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 , просив заяву задовольнити.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно трудової книжки заявника, в період з 22.05.2006 року по 06.11.2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, де проходить службу і на теперішній час (а.с. 8).

Згідно пояснень ГУНП в Донецькій області від 27.05.2019 року, на підставі наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 348 від 14.12.2015 року, та наказу Керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №056 від 13.06.2017 року, ОСОБА_1 було включено до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в Антитерористичні операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі проведення АТО на території Донецької та Луганської областей. (а.с.28).

Листом від 26.02.2019р. за підписом т.в.о. начальника кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області - заявнику було повідомлено, що в наказі Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України № 348 від 14.12.2015 року, та наказі Керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №056 від 13.06.2017 року, значиться « ОСОБА_1 , що суперечить персональним даним (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Волноваським РВ УМВС України в Донецькій області від 27.06.1997 року). Також було повідомлено, що враховуючи ст.3,10,18 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», рішенням Першого заступника керівника ОШУ АТО від 30.04.2018 № 33/1-4129, проведення АТО припинено, штаб АТО,як орган управління відповідно до Положення про оперативний штаб з управління АТО функціонувати перестав, рекомендовано звернутись до суд з встановленням факту належності правовстановлюючого документу (а.с.7).

На підтвердження персональних даних та вірного їх зазначення в правовстановлюючих документах заявник надав до суду : копію паспорту серія НОМЕР_1 , виданий Волноваським РВ УМВС України в Донецькій області від 27.06.1997 року (а.с. 4).

Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У порядку ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, про належність правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народженні або паспорті. Відповідно до ч. 2 цієї статті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень п.12 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» - при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі,прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої,зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Як роз`яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно листа ВСУ 01.01.2012 р. "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав; утриманці померлого для одержання пенсії; прокурор у порядку статей 45, 46 ЦПК; інші особи, які заінтересовані у встановленні факту.

До правовстановлюючих документів, зокрема належать: довідки про перебування в районі бойових дій; про поранення під час участі в бойових діях; повідомлення про загибель або пропажу безвісті у період бойових дій; заповіти, заповідальні розпорядження в страхових свідоцтвах і у договорах банківського вкладу; пенсійні справи; дипломи та свідоцтва про закінчення навчального закладу тощо.

Судами не встановлюється тотожність особи. ЇЇ встановлюють особи, яким це необхідно для виконання свої повноважень чи здійснення відповідних дій. З цією метою пред`являється паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, що мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення водія.

Відповідно до ст.. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що заявник просить встановити факт належності йому записів в наказі Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України № 348 від 14.12.2015 року, та наказі Керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №056 від 13.06.2017 року, які пов`язані з проходженням його служби в органах внутрішніх справ та отриманням в подальшому статусу учасника бойових дій.

Таким чином , суд вважає, що в заяві не зазначено , та до неї не долучено доказів, які б підтверджували, що встановлення факту належності записів в наказі Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України № 348 від 14.12.2015 року, та наказі Керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №056 від 13.06.2017 року- це той факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявниці , як фізичної особи. Заявник не довів, що записи в наказах є правовстановлюючими документами і належить саме йому -заявник не довів, що не має іншої можливості одержати зміни в відомчому документі, який був виданий підрозділом при СБУ. Посилання на відповідь кадрової служби ГУНП про відмову внесення змін до наказів, яка надійшла від Першого заступника Голови СБУ з посиланням на ст.3,10,18 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» , що проведення АТО припинено, і те, що штаб АТО, як орган управління відповідно до Положення про оперативний штаб з управління АТО функціонувати перестав - суд не приймає до уваги, як підтвердження того , що відсутній орган який може внести зміни до відомчого наказу, оскільки СБУ , при якій існував штаб АТО - функціонує, і не ліквідовано . Тож особа мала особисто звернутися до СБУ , при якій існував штаб АТО з клопотанням про внесення змін в наказах , які були видані відносно неї з зазначенням вірних його анкетних даних , й у разі незгоди з прийнятим даної організацією рішенням - оскаржити дані дії до суду.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу не підлягає задоволенню.

Керуючись,ст.ст..10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 141 ,258, 259, 263,265,268, 293, 315,355 ЦПК України (ред. з 15.12.2017), суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Національної поліції в Донецькій області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Сараєв І. А.