ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №855/288/19

адміністративне провадження №А/9901/212/19, №А/9901/210/19, №А/9901/217/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

а участю:

секретаря судового засідання - Волощука В.В.,

представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача - Краснощока А.І.,

представника третьої особи-1 - Качури О.А.,

представника третьої особи-2 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №855/288/19

за позовом кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - політична партія «Слуга народу»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року - ОСОБА_2 - про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання утриматись від учинення певних дій,

за апеляційними скаргами кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року ОСОБА_1 , Центральної виборчої комісії, кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року ОСОБА_2 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2019 року, прийняте в складі колегії суддів: головуючого судді - Губської Л.В., суддів - Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

Кандидат в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №169 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - політична партія «Слуга народу» (далі - третя особа-1); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - кандидат в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року ОСОБА_2 (далі - третя особа-2), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 14 липня 2019 року, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Центральної виборчої комісії під час прийняття постанови від 11 липня 2019 року №1611, якою скасовано реєстрацію кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого політичною партією «Слуга народу» в одномандатному виборчому окрузі № 169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, що полягає у нездійсненні перевірки достовірності та належності наданої Державною прикордонною службою України інформації в листі від 26 червня 2019 року за №24-41-25385;

- визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 11 липня 2019 року №1611 «Про скаргу кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №169 ОСОБА_2 , зареєстровану в Центральній виборчій комісії 9 липня 2019 року за №21-36-30716»;

- визнати протиправними дії Центральної виборчої комісії щодо створення перешкоди у реалізації права ОСОБА_1 , висунутого політичною партією «Слуга народу» кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, бути обраним народним депутатом України на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року з підстав невідповідності ОСОБА_1 вимогам щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років, визначеним статтею 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України»;

- зобов`язати Центральну виборчу комісію утриматися від вчинення дій щодо створення перешкоди у реалізації права ОСОБА_1 , висунутого політичною партією «Слуга народу» кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, бути обраним народним депутатом України на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року з підстав невідповідності ОСОБА_1 вимогам щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років, визначеним статтею 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ЦВК дійшла передчасних і необґрунтованих висновків про недотримання кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року ОСОБА_1 цензу осілості.

Як зазначає позивач, висновок про його перебування за межами України у період з 15 березня по 05 грудня 2015 року ґрунтується на відомостях, отриманих від Державної прикордонної служби України про дату та пункт виїзду і в`їзду на територію України з використанням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Посилаючись на наявність у нього паспорта громадянина Держави Ізраїль для виїзду за кордон, позивач доводить, що у спірний період він знаходився на території України і не покидав її без поважних причин більш ніж на 90 днів.

Позивач стверджує, що володіючи інформацією про наявність у нього іншого документа для цілей перетину кордону України, а також про дати виїзду та в`їзду на територію України в період з 15 березня по 05 грудня 2015 року за цим документом, ЦВК, розглядаючи скаргу ОСОБА_2 , оцінку їй не надала.

На переконання позивача такі діяння є свідченням протиправної бездіяльності ЦВК, а скасування його реєстрації як кандидата в народні депутати з указаних підстав свідчить про створення ЦВК перешкод у реалізації його пасивного виборчого права.

ІІ. Фактичні обставини справи

Постановою Центральної виборчої комісії від 25 червня 2019 року №1288 ОСОБА_1 зареєстровано кандидатом у народні депутати України, висунутого політичною партією «Слуга народу» в одномандатному виборчому окрузі № 169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

26 червня 2019 року до Центральної виборчої комісії надійшла заява кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 169 ОСОБА_2 , в якій він, посилаючись на факти наявності в ОСОБА_1 громадянства Держави Ізраїль та недотримання ним цензу осілості, вимагав скасувати реєстрацію останнього кандидатом у народні депутати.

29 червня 2019 року ОСОБА_2 подав до ЦВК лист, в якому доповнив доводи, викладені у заяві від 26 червня 2019 року.

09 липня 2019 року до Центральної виборчої комісії надійшла скарга кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року ОСОБА_2 , в якій стверджувалося про здійснення ОСОБА_1 агітації, що супроводжується введенням в оману виборців.

Розглянувши скаргу від 09 липня 2019 року, ЦВК прийняла спірну постанову від 11 липня 2019 року №1611, якою скасувала реєстрацію ОСОБА_1 кандидатом в народні депутати, висунутого політичною партією «Слуга народу» в одномандатному виборчому окрузі №169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Обґрунтовуючи таке рішення, ЦВК у спірній постанові зазначила, що за інформацією, отриманою від Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 залишив територію України 15 березня 2015 року і повернувся 05 грудня 2015 року, тобто був за межами України 264 дні.

ЦВК доводи ОСОБА_1 , що його перебування у вказаний період за межами України було пов`язане зі службовими відрядженнями як виконавця редакційного завдання ІП « 1+1 Продакшн» і члена Громадської організації «Всеукраїнське студентське братство «Еліта нації» - відхилила з мотивів відсутності належних доказів.

Не погоджуючись з указаною постановою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Зміст рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2019 року адміністративний позов задоволений частково:

- визнано протиправною та скасовано постанову Центральної виборчої комісії від 11 липня 2019 року №1611 «Про скаргу кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №169 ОСОБА_2 , зареєстровану в Центральній виборчій комісії 09 липня 2019 року за № 21-36-30716».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи адміністративний позов у вказаній частині, суд першої інстанції керувався тим, що ЦВК не було дотримано процедуру розгляду скарг, унаслідок чого було прийняте передчасне і незаконне рішення про скасування реєстрації ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ЦВК не мала повноважень розглядати скаргу від 09 липня 2019 року за №21-36-30716, оскільки вона стосувалася бездіяльності ЦВК, що може бути оскаржена виключно до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що скарга від 09 липня 2019 року за №21-36-30716 на протиправну бездіяльність ЦВК була подана за межами визначених у Законі України «Про вибори народних депутатів України» строків, адже про стверджувані в скарзі порушення кандидатом у депутати ОСОБА_1 скаржнику було відомо 26 червня 2019 року.

IV. Провадження в суді апеляційної інстанції

16 липня 2019 року до Верховного Суду від позивача, відповідача, третьої особи-2 надійшли апеляційні скарги.

Позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його рішення у частині відмовлених позовних вимог і прийняти у вказаній частині нове - про задоволення позову.

Позивач стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводів позовної заяви про протиправну бездіяльність ЦВК, що полягала у нездійсненні перевірки відомостей про перетин ОСОБА_1 кордону України на підставі паспорта ОСОБА_1 , що виданий йому Державою Ізраїль, а також не надав оцінки доводам позивача про створення ЦВК штучних перешкод у реалізації ОСОБА_1 пасивного виборчого права.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, унаслідок чого дійшов безпідставних висновків про порушення ЦВК порядку розгляду скарги від 09 липня 2019 року.

З урахуванням викладеного відповідач в апеляційній скарзі рішення суду першої інстанції, у частині задоволених позовних вимог, просить скасувати і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Третя особа-2 в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Третя особа-2 стверджує, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про те, що скарга ОСОБА_2 від 09 липня 2019 року стосувалася виключно бездіяльності ЦВК, адже в скарзі йшлось про недотримання кандидатом у народні депутати ОСОБА_1 вимог Конституції України щодо наявності українського громадянства та постійного проживання на території України.

З урахуванням викладеного, третя особа-2 уважає, що висновки суду першої інстанції, на яких ґрунтується його рішення в частині задоволених позовних вимог, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим третя особа-2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове - про відмову в позові.

Ухвалами Суду від 16 та 17 липня 2019 року відкрите апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

V. Джерела права й акти їх застосування

Відповідно до статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Згідно з частиною першою статті 108 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року №4061-VI (далі - Закон №4061-VI) кандидат у депутати, зареєстрований у встановленому Законом порядку, <…> чиї особисті виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі, <…> порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта оскарження, може звернутися до виборчої комісії зі скаргою, що стосується виборчого процесу, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею та статтями 109-113 цього Закону.

Частиною восьмою статті 108 Закону №4061-VI передбачено, що скарга на дії чи бездіяльність кандидата у депутати може бути подана до Центральної виборчої комісії.

Відповідно до частини першої статті 109 Закону №4061-VI скарга до виборчої комісії може бути подана суб`єктом звернення зі скаргою протягом п`яти днів після прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності суб`єктом оскарження, за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Вимоги до форми і змісту скарги передбачено у статті 110 Закону №4061-VI, відповідно до частини першої якої скарга до виборчої комісії подається у письмовій формі. Скарга повинна містити, зокрема, (1) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) суб`єкта оскарження; (2) суть порушеного питання; (3) виклад обставин і зазначення доказів, якими суб`єкт звернення обґрунтовує свої вимоги; (4) чітко сформульовані вимоги із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від виборчої комісії; (5) перелік документів і матеріалів, що додаються.

У частині другій статті 111 Закону №4061-VI визначено, що скарга, оформлена без дотримання вимог статті 110 цього Закону, повертається відповідно Головою Центральної виборчої комісії або іншим членом Центральної виборчої комісії за дорученням Голови Центральної виборчої комісії <…> суб`єкту звернення зі скаргою без розгляду не пізніш як на наступний день після дня надходження скарги, а скарга, подана напередодні дня голосування, в день голосування чи наступного дня, - невідкладно. При поверненні скарги без розгляду зазначається вичерпний перелік недоліків, які перешкоджають розгляду скарги, і вказується на можливість повторного звернення із скаргою, оформленою відповідно до вимог статті 110 цього Закону, у передбачені цим Законом строки.

Відповідно до частин 1- 4 статті 112 Закону №4061-VI доказами, на підставі яких виборча комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення суб`єкта звернення зі скаргою, суб`єкта оскарження чи заінтересованих осіб, та інші обставини, що мають значення для правильного розгляду скарги, можуть бути: 1) письмові документи і матеріали (в тому числі електронні), які містять відомості про обставини, що мають значення для правильного розгляду скарги; 2) письмові пояснення суб`єктів виборчого процесу, посадових і службових осіб органів державної влади, <…>, відповідних правоохоронних органів, отримані на вимогу виборчої комісії - суб`єкта розгляду скарги <…>; 3) речові докази; 4) висновки експертів <…>.

Докази виборчій комісії надають суб`єкт звернення зі скаргою, суб`єкт оскарження, заінтересовані особи. Виборча комісія - суб`єкт розгляду скарги може звернутися із запитом щодо витребування додаткових доказів за власною ініціативою або на прохання суб`єкта звернення, суб`єкта оскарження, заінтересованих осіб.

Якщо суб`єкт звернення, суб`єкт оскарження чи заінтересована особа не надасть докази для підтвердження обставин, на які він посилається, виборча комісія вирішує справу на основі наявних доказів.

Виборча комісія бере до розгляду лише ті докази, які мають значення для розгляду скарги. Про відхилення доказів, які не мають значення для розгляду скарги або не мають доказової сили, зазначається у рішенні виборчої комісії - суб`єкта розгляду скарги.

VI. Позиція Верховного Суду

Визнаючи протиправною та скасовуючи постанову ЦВК від 11 липня 2019 року №1611, якою було скасовано реєстрацію ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати, суд першої інстанції керувався тим, що вона була прийнята з порушенням процедури, адже скарга від 09 липня 2019 року за №21-36-30716, яка була формальною підставою для прийняття такого рішення, була подана до неналежного суб`єкта розгляду скарги і з порушенням строків оскарження.

Висновок про те, що скарга від 09 липня 2019 року за №21-36-30716 була подана до неналежного суб`єкта розгляду скарги суд першої інстанції обґрунтував тим, що її зміст фактично зводився до незгоди з бездіяльністю ЦВК щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 від 26 червня 2019 року з у рахуванням уточнень від 29 червня 2019 року.

Суд зазначає, що вказані висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи.

Так, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що рішення ЦВК за наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кандидата в народні депутати має оцінюватися в аспекті предмета і підстав скарги та з урахуванням змісту і суті рішення, ухвалення якого вимагає суб`єкт звернення.

Проте суд першої інстанції помилково вважав, що предметом скарги від 09 липня 2019 року є протиправна бездіяльність ЦВК щодо нерозгляду попередніх заяв, де порушувалося питання правомірності реєстрації ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати.

Зміст скарги від 09 липня 2019 року за №21-36-30716 свідчить, що її предметом є протиправні дії кандидата в народні депутати ОСОБА_1 , що полягали в проведенні агітації, яка супроводжувалася розповсюдженням недостовірної інформації та введенням виборців в оману.

Доводи скарги про здійснення ОСОБА_1 недозволених форм агітації заявник обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 , після реєстрації кандидатом в народні депутати, заперечував факт наявності у нього громадянства іншої держави. Натомість 06 липня 2019 року в ході зустрічі з виборцями, яка відбулася в місті Харків, ОСОБА_1 визнав, що крім громадянства України він має громадянство Держави Ізраїль.

Таким чином, зміст скарги від 09 липня 2019 року за №21-36-30716 свідчить про те, що суб`єктом оскарження в ній визначено кандидата в народні депутати, а не ЦВК, як помилково вважав суд першої інстанції, і предмет скарги стосувався порушення порядку проведення агітації.

Оцінюючи спірну постанову ЦВК у контексті доводів і підстав, що зазначені в скарзі від 09 липня 2019 року за №21-36-30716, та доказів, якими суб`єкт звернення обґрунтував свої вимоги, Суд зазначає таке.

У розумінні частини першої статті 68 Закону №4061-VI передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб`єкта виборчого процесу.

Згідно з частиною другою цієї ж статті передвиборна агітація може проводитися, зокрема, у формі: (1) зборів громадян, інших зустрічей з виборцями; (2) проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів; (3) оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв`ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень.

Положеннями указаної статті передбачено, що передвиборна агітація може також здійснюватись і в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.

Тобто, передвиборна агітація є формою діяльності з донесення до виборців інформації про кандидата чи партію, завданням якої є спонукання виборця голосувати або не голосувати за відповідну партію чи кандидата.

Отже, якщо порушення своїх виборчих прав кандидат у народні депутати, зареєстрований у встановленому порядку, вбачає в порушенні іншим кандидатом вимог закону, що регулюють порядок здійснення передвиборної агітації, скарга повинна містити інформацію про форму агітаційного заходу, що проводився з порушенням установлених вимог, місце, дату і час його проведення, суть виявлених порушень та інформацію про осіб, відповідальних за його проведення.

Стверджуючи про проведення ОСОБА_1 агітації, що супроводжується обманом виборців, суб`єкт звернення зі скаргою не вказав місця, дати і часу його проведення та не приєднав до скарги доказів, які б свідчили про те, що агітаційний захід, який проводився ОСОБА_1 , відбувся із вказаним порушенням.

Загальні твердження, викладені у скарзі щодо невідповідності ОСОБА_1 виборчим цензам - громадянства і осілості - не могли бути прийняті ЦВК як докази при розгляді скарги, з огляду на положення частин 4, 5 статті 112 Закону №4061-VI, оскільки такі докази повинні були стосуватися предмету скарги.

Суд також зазначає, що з точки зору аргументів і доводів скарги про наявність у ОСОБА_1 подвійного громадянства, визнання останнім факту того, що він має паспорт громадянина іншої держави, не є свідченням розповсюдження ОСОБА_1 недостовірної інформації, адже така інформація відповідає стверджуваним у скарзі обставинам.

З цих же підстав Суд уважає, що визнання ОСОБА_1 обставин наявності у нього громадянства іншої держави не може свідчити про їх приховування з наміром сформувати у виборця хибне враження про себе.

Отже, Суд констатує, що в спірних правовідносинах скарга від 09 липня 2019 року не відповідала формі та не містила доказів, аналіз яких дозволяв би зробити висновок про здійснення ОСОБА_1 певних форм агітації з порушенням вимог виборчого законодавства.

Ураховуючи, що скарга від 09 липня 2019 року №21-36-30716 не відповідала вимогам до форми і змісту, що визначені у статті 110 Закону №4061-VI, Суд дійшов висновку про те, що скарга мала бути повернута без розгляду з підстав, визначених у частині другій статті 111 Закону №4061-VI.

Суд першої інстанції, зазначивши про необхідність оцінки постанови ЦВК в аспекті суті питання, порушеного в скарзі, правильно застосував норми матеріального права в спірних правовідносин, проте дійшов помилкових висновків щодо предмета скарги.

Беручи до уваги, що скарга від 09 липня 2019 року за №21-36-30716 стосувалася виключно проведення ОСОБА_1 передвиборної агітації із застосуванням обману виборців, ЦВК, не з`ясувавши чи мала місце оскаржувана дія суб`єкта оскарження, вдалася до оцінки дотримання ОСОБА_1 виборчих цензів.

Як вже зазначалося Судом, при вирішенні спору суд першої інстанції неправильно визначив предмет скарги ОСОБА_2 від 09.07.2019 року, що в свою чергу призвело до неправильного висновку про дату, з якої необхідно було обчислювати строк оскарження дій ОСОБА_1 .

Досліджуючи питання визначення дати, з якої необхідно обчислювати строк оскарження ОСОБА_2 дій ОСОБА_1 , необхідно за змістом скарги встановити дату проведення останнім агітаційних заходів із застосування обману виборців. Проте, як зазначалося Судом, скарга ОСОБА_2 таких відомостей не містить, що унеможливлює встановлення дати, з якої необхідно обчислювати строк оскарження.

Наведена ОСОБА_2 у скарзі дата повідомлення ОСОБА_1 про своє громадянство Держави Ізраїль 06 липня 2019 року у м. Харкові не може вважатися датою із дослідженого питання, оскільки, як зазначив скаржник, в цю дату суб`єкт оскарження визнав інформацію, яка, на думку ОСОБА_2 , приховувалась, а отже, не є дією із застосуванням обману.

Доводи щодо відсутності строків для розгляду ЦВК питання про скасування реєстрації кандидата у народні депутати, відповідно до пункту 8 частини 5 статті 61 Закону №4061-VI, не приймаються Судом, оскільки оскаржена постанова була прийнята в порядку розгляду скарг, передбаченому статтями 108-113 Закону №4061-VI і Порядком розгляду скарг виборчими комісіями з виборів народних депутатів України, затвердженим постановою ЦВК від 31 липня 2012 року № 133.

З урахуванням викладених обставин, постанова ЦВК від 11 липня 2019 року №1611 «Про скаргу кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №169 ОСОБА_2 , зареєстровану в Центральній виборчій комісії 9 липня 2019 року за № 21-36-30716», є протиправною і має бути скасована.

Водночас висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності ЦВК, що полягала в нездійсненні перевірки достовірності та належності наданої Державною прикордонною службою України інформації в листі від 26 червня 2019 року є обґрунтованим.

Суд зазначає, що скарга від 09 липня 2019 року, за наслідками розгляду якої було прийнято спірну постанову, стосувалася питання дотримання ОСОБА_1 вимог Закону №4061-VI під час здійснення агітації, розгляд і вирішення якого не вимагає проведення перевірки інформації про перетин ОСОБА_1 кордону України та тривалості його перебування за межами України.

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо висновку про необґрунтованість вимог про визнання протиправними дій ЦВК щодо створення перешкод у реалізації права ОСОБА_1 бути обраним народним депутатом України та зобов`язання утриматися від вчинення дій щодо створення таких перешкод, адже позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що розглядаючи скаргу від 09 липня 2019 року, ЦВК мала на меті створити позивачеві будь-які перешкоди в реалізації пасивного виборчого права.

Відповідно до пункту 2 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Частиною четвертою статті 317 КАС України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Беручи до уваги, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, Суд дійшов висновку про необхідність змінити рішення Шостого апеляційного адміністративного суду 14 липня 2019 року в її мотивувальній частині.

VII. Судові витрати

Частиною дев`ятою статті 273 КАС України передбачено, що у разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, установлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, <…> ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Поданий до суду першої інстанції позов містить три вимоги немайнового характеру, за які належало сплатити 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп. судового збору.

Водночас сума судового збору, що мала бути сплачена під час подання апеляційної скарги, становить 3457 (три тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн. 80 коп.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази сплати судового збору третьою особою-2 у розмірі 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп. і враховуючи результати апеляційного розгляду, Суд дійшов висновку про необхідність стягнення:

- з позивача на користь Державного бюджету - 3457 (три тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн. 80 коп. за подання апеляційної скарги;

- з відповідача на користь Державного бюджету за подання апеляційної скарги - 3457 (три тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн. 80 коп. ;

- з третьої особи-2 на користь Державного бюджету - 1152 (одну тисячу сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 272, 273, 278, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Центральної виборчої комісії та кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №169 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2019 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2019 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної виборчої комісії (місцезнаходження: 01133, м. Київ, пл. Лесі Українки,1; ідентифікаційний код 21661450) на рахунок Верховного Суду (отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ 38004897); банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31219207026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»)) судові витрати в розмірі 3457 (три тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок Верховного Суду (отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/ 22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31219207026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»)) судові витрати в розмірі 3457 (три тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на рахунок Верховного Суду (отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/ 22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31219207026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»)) судові витрати в розмірі 1152 (одну тисячу сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко