ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1148/19

12 липня 2019 року

м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Олійник О ОСОБА_2 , представника третьої особи - Буняка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання неправомірними та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №419 від 02.05.2019 "Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м.Тернополі", рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №420 від 02.05.2019 "Про тарифи на перевезення пасажирів електричним транспортом в м. Тернополі" та стягнення моральної шкоди в розмірі 57 000 100 грн. ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради в якому просить:

- визнати неправомірним та скасувати рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №419 від 02.05.2019 "Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Тернополі";

- визнати неправомірним та скасувати рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №420 від 02.05.2019 "Про тарифи на перевезення пасажирів електричним транспортом в м. Тернополі".

- стягнути з відповідача в його користь моральну шкоду в розмірі 57000100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як споживач послуг з електротранспорту та автомобільного транспорту у місті Тернополі, не погоджується з рішенням відповідача від 02.05.2019 №419, яким було встановлено для перевізників КП "Тернопільелектротранс", КП "Міськавтотранс", ПАТ "Тернопільське АТП 16127", ПП "Тернвояж", ТОВ "Менс-Авто", ТОВ "АТК Еталон", ТОВ "Мега-Сервіс", ТОВ "Назар-Транс", СПД-ФО ОСОБА_3 , СПД_ФО ОСОБА_4 тариф на послугу з перевезення пасажирів на автомобільним транспортом в місті Тернополі в звичайному режимі руху та в режимі маршрутного таксі в розмірі 7,00 грн. за разовий проїзд одного пасажира та з рішенням від 02.05.2019 №420, яким встановлено для перевізника КП "Тернопільелектротранс" наступні тарифи на перевезення пасажирів електричним транспортом в місті Тернополі в розмірі 6,00 грн за одну поїздку для громадян з перевезення пасажирів електричним транспортом в місті Тернополі. Зазначає, що вказані рішення встановлюють плату за перевезення автомобільним та електричним транспортом в розмірах, які були судом визнанні незаконними постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №857/2605/19.

Позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті із повним ігноруванням Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», тому просить визнати їх неправомірними та скасувати. Крім того, незаконними діями виконавчого комітету Тернопільської міської ради вважає, що завдані йому моральні збитки, які він оцінив у розмірі 57000100,00 грн.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №500/1148/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.06.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Тернопільелектротранс»; Комунальне підприємство "Міськавтотранс" Тернопільської міської ради; Приватне акціонерне товариство "Тернопільське автотранспортне підприємство 16127"; Приватне підприємство "Тернвояж"; Товариство з обмеженою відповідальністю Менс-Авто"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія "Еталон"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Сервіс"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Назар-Транс"; Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_5 Івана ОСОБА_6 ; Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_4 .

Відповідач подав 27.06.2019 відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що за результатами розгляду проектів оскаржуваних рішень від 02.05.2019 №419 та від 02.05.2019 №420 Державною регуляторною службою України зроблено висновок, що ці рішення не є регуляторними актами, що підтверджується листом Державної регуляторної служби України від 25.0-4.2019 №668/01. Також вважає, що оскаржувані рішення прийняті щодо визначених перевізників, а не щодо невизначеного кола осіб, тобто містять індивідуально-конкретні приписи, а тому не можуть вважатися регуляторними актами. Стосовно правомірності прийнятих рішень зазначено, що вони прийнятті відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про міський електричний транспорт", Закону України "Про автомобільний транспорт" із вираховуванням звернення перевізників та звіту про фактичні результати аудиторської фірми "ТерАудит" від 14.11.2018 №2064. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 57000100,00 грн. вважає її необґрунтованою, оскільки ним не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача, та не підтверджено розмір цієї шкоди та причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправними діяннями відповідача.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 проголошеною в судовому засіданні, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління транспорту, комунікацій та зв`язку Тернопільської міської ради.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Тернопільелектротранс" подала 02.07.2019 поясненя (відзив) на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог із посиланням на те, що у позивача відсутні законні підстави для звернення із даним позовом до відповідача (аркуш справи 101-104).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 12.07.2019 позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи - Комунального підприємства "Тернопільелектротранс" заперечували проти задоволення позову та просили відмовити в його задоволенні із мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - Управління транспорту, комунікацій та зв`язку Тернопільської міської ради в судове засідання 12.07.2019 не прибув, проте в у судовому засіданні 11.07.2019 проти позову заперечував, письмових пояснень на вимогу суду не надав, в усних поясненнях просив відмовити у позові.

Третя особа - Комунальне підприємство "Міськавтотранс" Тернопільської міської ради свого представника у судове засідання не направила, про дату, час та місце розгляду справи підприємство повідомлено належним чином, проте 26.06.2019 підприємством подано до канцелярії суду клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника згаданого підприємства, що підтверджується письмовим клопотанням наявним у матеріалах справи (аркуш справи 70).

Треті особи - Приватне акціонерне товариство "Тернопільське автотранспортне підприємство 16127, Приватне підприємство "Тернвояж", Товариство з обмеженою відповідальністю "Менс-Авто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна транспортна компанія "Еталон", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Сервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Назар-Транс", суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа - ОСОБА_3 , суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа - ОСОБА_4 в судове засідання 12.07.2019 своїх представників для участі у розгляді справи не направили, причини неявки не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.205 наведеного Кодексу, також визначено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, за умови якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта позивача (аркуш справи 13).

Зазначений факт свідчить про те, що позивач є членом територіальної громади міста Тернополя, тому рішення органу місцевого самоврядування (його виконавчого органу) прийняті на відповідній території стосується прав і обов`язків позивача, а відповідно, позивач має право на їх оскарження у судовому порядку у відповідності до вимог Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради були прийняті наступні рішення, а саме:

- рішення від 02.05.2019 №419 "Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м.Тернополі" за п.1 якого були встановлені тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м.Тернополі в звичайному режимі руху та в режимі маршрутного таксі для юридичних та фізичних осіб перевізників КП "Тернопільелектротранс", КП "Міськавтотранс", ПАТ "Тернопільське АТП 16127", ПП "Тернвояж", ТОВ "Менс-Авто", ТОВ "АТК Еталон", ТОВ "Мега-Сервіс", ТОВ "Назар-Транс", СПД-ФО ОСОБА_3 , СПД_ФО ОСОБА_4 в розмірі 7,00 грн. за одну поїздку для громадян чи за перевезення багажу (аркуш справи 16);

- рішення від 02.05.2019 №420 "Про тарифи на перевезення пасажирів електричним транспортом в м.Тернополі" за п.1 якого були встановлені тарифи на перевезення пасажирів електричним транспортом в м.Тернополі для перевізника КП "Тернопільелектротранс" в розмірі 6,00 грн. за одну поїздку для громадян чи за перевезення багажу (аркуш справи 17).

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з наступного.

У відповідності до вимог абзацу 3 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території згідно до вимог ч.1 ст. 144 Конституції України.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження виконавчого комітету місцевої ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про автомобільний транспорт» №2344-Ш від 05.04.2001 (далі - Закон №2344), «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №1160).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні повноваження, зокрема, щодо встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

У відповідності до статті 7 Закону №2344 забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

За частиною 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради у межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймається на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписується сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» - ч.12 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, статтею 1 Закону №1160 визначено, що регуляторний акт це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

- регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

- регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що за своєю правовою природою рішення (акт) органу місцевого самоврядування чи його виконавчого органу (яким у даному випадку є виконавчий комітет Тернопільської міської ради) є регуляторним актом за умови, якщо таким рішенням (актом) змінені норми права, рішення розраховане на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на перевезення населення у відповідному населеному пункті.

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією, яка міститься у висновках, викладених у постановах Верховного Суду у справах від 31.01.2018 №490/2099/15-а, від 08.05.2018 у справі №405/5819/14-а, від 21.12.2018 у справі №591/1335/15-а, від 20.02.2019 у справі №812/1177/18.

Також і у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, зверненні до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Так, зі змісту оскаржуваних рішень від 02.05.2019 №419 та №420 вбачається, що вони не містять кінцевої дати застосування, у пунктах 1 зазначених рішень установлені граничні тарифи на послуги з перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом в м.Тернополі в звичайному режимі руху та в режимі маршрутного таксі та електричним транспортом в місті Тернополі, які надаються різними перевізниками, проте коло осіб, до яких вони застосовуються не визначено, що підтверджено змістом наведених копій рішень, наявних в матеріалах справи.

За таких обставин та враховуючи, що дія наведених оскаржуваних рішень розповсюджується не лише на перевізників, а і на пасажирів - на всіх мешканців міста Тернополя, суд приходить до висновку, що наведені правозастосовні акти виконують функції регулювання поведінки суб`єктів у конкретних правових відносинах, мають публічний характер, стосуються інтересів багатьох осіб, а отже, видання таких актів виконавчим органом місцевого самоврядування підкорене певному порядку та супроводжується передбаченою Законом процедурою.

Окрім того, актом органів та посадових осіб місцевого самоврядування є дії по встановленню, скасуванню, конкретизації або зміни сфери дії правової норми, якою регулюються муніципальні відносини, приймаються уповноваженим органом або посадовою особою місцевого самоврядування, документально оформлені і є обов`язковими для виконання у межах відповідної території.

Також акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування мають відповідні особливості, а саме: виражають місцеві інтереси та регламентують життєдіяльність територіальної громади, охоплюють питання місцевого значення та є юридичною формою волевиявлення представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування, діють на відповідній території у межах якої здійснюється місцеве самоврядування.

Таким чином, з урахуванням аналізу наведених норм права та аналізу змісту оскаржуваних рішень №419 та №420 можна дійти висновку, що вони містять всі ознаки нормативно-правових актів, розповсюджуються на невизначене коло осіб щодо встановлення тарифів на проїзд на автобусних маршрутах на території міста Тернополя не тільки для перевізників, а й для мешканців міста Тернополя.

При цьому суд зауважує, що питання про те, чи є вищезазначені рішення виконавчого комітету регуляторними актами та чи повинні були прийматися із дотриманням процедури, встановленої Законом №1160, в даній справі не досліджуються з мотивів, що викладені нижче.

Так, судом у ході судового розгляду даної справи було встановлено, що рішенням від 22.05.2019 №513 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 19.01.2011 №39 "Про затвердження складу конкурсного комітету" внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 19.01.2011 №39 "Про затвердження складу конкурсного комітету", уповноважено управління транспорту, комунікацій та зв`язку здійснювати реалізацію повноважень щодо встановлення (корегування) тарифів для перевізника КП "Тернопільелектротранс" на перевезення пасажирів електричним транспортом в м.Тернополі та вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету від 02.05.2019 №420 "Про тарифи на перевезення пасажирів електричним транспортом в м.Тернополі".

Також, 12.06.2019 відповідачем було прийнято рішення №578 про уповноваження управління транспорту, комунікацій та зв`язку здійснювати реалізацію повноважень щодо встановлення (коригування) тарифів для перевізників на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м.Тернополі та вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету від 02.05.2019 №419 "Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м.Тернополі".

Таким чином, із прийняттям рішення №578 від 12.06.2019 та №513 від 22.05.2019 втратили свою чинність оскаржувані рішення.

Зі змісту рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009р. №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 слідує, що загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, що також узгоджується і з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року №4-зп.

За викладеного, суд приходить до висновку, що на момент розгляду даної справи (12.07.2019) оскаржувані рішення від 02.05.2019 №419 та №420, втратили свою чинність з прийняттям рішення №578 від 12.06.2019 та №513 від 22.05.2019, а виконавчий комітет Тернопільської міської ради наділений повноваженнями скасовувати чи визнавати нечинними свої попередні рішення, які відповідають ознакам нормативно-правового характеру.

Частиною 3 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Враховуючи те, що оскаржувані рішення, які за своєю природою є нормативно-правовими актами, на час прийняття рішення судом, визнанні нечинними органом місцевого самоврядування, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутній предмет спору, а тому в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі №857/2605/19, якою визнано протиправним та нечинним регуляторний акт - рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30.10.2018 №819, оскільки дане рішення не стосується предмету спору в даній справі та позивач не заявляє позовних вимог щодо оскарження інших рішень, з огляду на це, відсутні підстави для надання їм юридичної оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.05.2019 №419 та №420 є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач заявив про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 57000100,00 грн.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №419 та №420 від 02.05.2019, а вимога щодо моральної шкоди є похідною від публічно-правового спору, суд вважає, що підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення моральної шкоди відсутні.

Судових витрат по справі немає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання неправомірними та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №419 від 02.05.2019 "Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м.Тернополі", рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №420 від 02.05.2019 "Про тарифи на перевезення пасажирів електричним транспортом в м.Тернополі" та стягнення моральної шкоди в розмірі 57 000 100 грн., відмовити.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - виконавчий комітет Тернопільської міської ради:46001, м.тернопіль, вул.Листопадова, 5, код ЄДРПОУ 04058344.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 липня 2019 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.