ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №823/615/16

адміністративне провадження №К/9901/23554/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 823/615/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Троян Н. М., суддів: Костюк Л. О., Твердохліб В. А.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 31 травня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУНП в Черкаській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Черкаській області щодо не виплати вихідної допомоги при звільненні з Національної поліції;

1.2. стягнути з ГУНП в Черкаській області одноразову (вихідну) грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні дев`ятнадцять календарних років служби;

1.3. стягнути з ГУНП в Черкаській області середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 29 січня 2016 року по день фактичного розрахунку.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачу всупереч вимогам чинного законодавства не виплачено при звільненні через хворобу з територіального органу Національної поліції вихідну допомогу у розмірі 50% посадового окладу за кожний повний рік служби. Крім того, за доводами позивача, затримка виплати одноразової грошової допомоги з 29 січня 2016 року по день фактичного розрахунку є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час такої затримки.

3. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що право на вищевказану допомогу мають виключно особи, які мають право на пенсію. Оскільки на час звільнення з територіального органу Національної поліції позивач, такого права не мав, відсутні підстави для виплати йому зазначеної допомоги. До того ж, на думку відповідача, спір виник у сфері публічно-правових відносин з приводу прийняття позивача на публічну службу, її проходження, звільнення, тому просив врахувати обмежений строк звернення із позовом, визначений частиною третьою статті 99 КАС України, та залишити позов без розгляду.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Наказом ГУНП в Черкаській області від 07 листопада 2015 року №1 о/с ОСОБА_1 призначений на службу до територіального органу Національної поліції на посаду начальника сектору Шполянського відділення Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області у спеціальному званні «капітан поліції».

5. Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 29 січня 2016 року №13 о/с позивача звільнено із займаної посади Національної поліції зі зняттям з військового обліку через хворобу за пунктом 2 статті 77 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію».

6. Оскільки під час звільнення позивачу виплачене грошове забезпечення, до якого не увійшла одноразова (вихідна) грошова допомога, він звернувся до відповідача із заявою від 28 квітня 2016 року про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби.

7. Листом від 11 травня 2016 року №29/Т-49 відповідач відмовив у задоволенні заяви, оскільки 29 січня 2016 року, тобто на момент звільнення ОСОБА_1 з органів Національної поліції, останній не набув права на пенсію, відтак підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. 21 жовтня 2016 року постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

8.1. Визнано протиправною бездіяльність щодо не виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні та стягнуто з ГУНП в Черкаській області на його користь одноразову (вихідну) грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні дев`ятнадцять календарних років служби.

8.2. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 29 січня 2016 року по день фактичного розрахунку.

9. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року зазначене рішення в частині стягнення з ГУНП в Черкаській області середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено.

10. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено можливості стягнення компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні співробітників органів внутрішніх справ, в тому числі одноразової грошової допомоги.

ІV. Касаційне оскарження

11. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка зареєстрована у суді 10 січня 2017 року.

12. Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

13. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року № 21-8а15, у якій викладено правову позиції, відповідно до якої трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

14. Відтак до спірних правовідносин, на думку позивача, підлягають застосуванню норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), які помилково не застосовано апеляційним судом.

15. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

16. 13 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано з Смілянського міськрайонного суду Черкаської області справу № 823/615/16.

17. 31 січня 2017 року справа № 823/615/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

18. 15 лютого 2018 року справу № 823/615/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду (суддя - доповідач Желтобрюх І. Л.).

19. 30 травня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 519/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг.

20. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 30 травня 2019 року визначено склад суду: головуючий суддя Шевцова Н. В. (суддя-доповідач), судді Кашпур О. В., Радишевська О. Р.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

21. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

22. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

26. Частинами 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

27. За правилами статті 102 Закону №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

28. Відповідно до абзацу 3 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

29. Пунктом 106 розділу 9.9 Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ від 30 червня 2005 року №501 «Про скасування окремих наказів МВС України з питань грошового забезпечення та заробітної плати» (далі Методичні рекомендації) встановлено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, у встановлених випадках виплачується грошова допомога у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому в розрахунок включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії тощо) у розмірах, що були їм встановлені наказами керівників органу на день звільнення зі служби.

30. За правилами, встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

31. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

32. Верховний Суд України у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15 зазначив, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, постановами Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» та від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», які є спеціальними у спірних правовідносинах щодо позивача, не врегульовано питання про порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас такий порядок визначений Кодексом законів про працю України.

34. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

35. Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

36. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

37. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

38. З огляду на неврегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

39. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 820/1363/17, від 06 березня 2018 року у справі № 804/3722/17.

40. Отже, суд апеляційної інстанцій дійшов неправильного висновку про те, що чинне законодавство про працю, її оплату та вирішення спорів про працю не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб, у зв`язку з чим відсутні підстави стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку.

41. Враховуючи вищенаведені обставини, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне рішення суду першої інстанції, який правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення.

VIІ. Судові витрати

42. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі № 823/615/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги скасувати, а постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2016 року в частині задоволення цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 залишити в силі.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. В. Шевцова

Судді О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська