1Справа № 335/7131/19 3/335/1160/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Крамаренко І.А., за участю прокурора Велєвої К.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши об`єднані адміністративні матеріали, які надійшли з Департаменту захисту економіки Управління захисту економіки в Запорізькій області Національної поліції України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, працює на посаді директора КЗ „Запорізьке музичне училище імені П.І. Майбороди" Запорізької обласної ради, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією від 25.06.2019 № 339, №340, №341 складених оперуповноваженим відділу протидії злочинам у галузях економіки житлово-комунальному господарстві та сфері інфраструктури управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Поронюк Михайлом Вікторовичем, відносно ОСОБА_1 , який будучи директором КЗ „Запорізьке музичне училище імені П.І. Майбороди" Запорізької обласної ради (контракт від 26.06.2014), згідно з п.п. „а" ч.2 ст.3, ст.45 Закону України „Про запобігання корупції" та примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.172-6 КУпАП, а також, згідно абз.14 ч.1 ст.1 цього ж Закону, суб`єктом декларування, у порушення вимог частини 1 ст.45 Закону України „Про запобігання корупції", вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік відповідно (подані 27.05.2019 шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК за формою, затвердженою рішенням НАЗК №3 від 10.06.2016, що відповідно є порушенням строків визначених статтею 45 Закону України „Про запобігання корупції").

Постановами судді від 11.07.2019 справи (за протоколами від 25.06.2019 №339, №340, №341) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП - об`єднано в одне провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП не визнав та пояснив, що він обіймає посаду Директора Комунального закладу «Запорізьке музичне училище ім. П.В. Майбороди» Запорізької обласної ради, який здійснює свою діяльність саме у сфері культури, а тому не є суб`єктом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, посилаючись на Статут училища, Закон України „Про культуру", нормативні акти Міністерства культури України, накази Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації. У зв`язку з чим, вважає, що Училище, як суб`єкт діяльності у сфері культури, підвідомче Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації.

Також, звертає увагу суду на те, що в січні 2017 року, на адресу Училища надійшов лист Департаменту культури, туризму, національностей та релігій № 01-02-24/005/ від 10 січня 2017 року за підписом директора вказаного департаменту, адресований керівникам обласних підвідомчих комунальних закладів, який має назву «Про електронне декларування», у якому Департаментом культури, туризму, національностей та релігій, якому підвідомче Училище та він, як його керівник, вказано про відсутність в нього, як керівника закладу у сфері культури, обов`язку подавати електронні декларації.

Також, зазначив, що в серпні 2017 року, на адресу Училища надійшов запит Управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиконання ним та його заступниками вимог Закону України «Про запобігання корупції» в частині електронного декларування.

На зазначений запит, з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2, на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3, 07 вересня 2017 року, секретарем Дубенко О., направлено документи, які обґрунтовують відсутність обов`язку подавати електронні декларації, після чого, жодних претензій ні до нього, ні до його заступників з боку уповноважених осіб Національної поліції не було.

Крім того, пояснив, що подання ним, 27 травня 2019 року, електронних декларацій за 2016-2018 роки здійснено згідно усної поради працівника кадрової служби Запорізької обласної ради саме в межах процедури виборів директора Училища, в яких він брав участь (під час подання документів до комісії). Однак, сам факт подання таких декларацій не змінює законодавства України, не створює обов`язку подавати декларації та, відповідно, не може бути підставою притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки він не є суб`єктом декларування в силу вимог прямої норми Закону - ч.5 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції».

Отже, зважуючи на той факт, що він є посадовою особою, закладу, який здійснює основну діяльність у сфері культури, вимоги статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» на нього не поширюється, а тому, враховуючи примітку до статті 172-6 КУпАП, він не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

На підставі вищевикладеного, просить суд винести постанову про закриття провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП через відсутність складу адміністративного правопорушення.

Прокурор у судовому засідання зазначила, що в діях директора КЗ „Запорізьке музичне училище імені П.І. Майбороди" Запорізької обласної ради ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, у зв`язку з чим просить визнати його винним та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією вказаної статті КУпАП.

Заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення, висновки прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до контракту від 26.06.2014 ОСОБА_1 був призначений на посаду директора КЗ „Запорізьке музичне училище імені П.І. Майбороди" Запорізької обласної ради.

Згідно сайту Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларації 27.05.2019 (щорічні за 2016, 2017, 2018 роки).

Відповідно до ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Оскільки диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм.

Так, примітка до статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить вказівку на те, що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Саме стаття 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначає суб`єктів подання декларацій та строк їх подання.

Стаття 45 Закону України «Про запобігання корупції» розміщена в Розділі VII, вказаного Закону України.

В частині 5 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зазначено, що дія Розділу VII цього Закону не поширюється на посадових осіб закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері культури.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про культуру» заклад культури - юридична особа, основною діяльністю якої є діяльність у сфері культури, або структурний підрозділ юридичної особи, функції якого полягають у провадженні діяльності у сфері культури.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про культуру» в Україні гарантується можливість утворення різних за формою власності та видами діяльності у сфері культури закладів культури - театрів, концертних організацій, філармоній, культурних центрів, продюсерських агентств, професійних мистецьких колективів, кіностудій, кіно-, відеопрокатних закладів, видавництв, музеїв, архівів, заповідників, художніх галерей (виставок), бібліотек, клубних закладів, навчальних закладів культури і мистецтва, мистецьких шкіл, студій, кінотеатрів, цирків, парків культури та відпочинку, архітектурних, дизайнерських, рекламних, реставраційних центрів і майстерень тощо.

До діяльності у сфері культури (культурна діяльність) згідно з п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про культуру» належить творча, господарська, наукова, бібліотечна, інформаційна, музейна, освітня, культурно-дозвіллєва та розважальна діяльність, спрямована на створення, тиражування, розповсюдження, демонстрування, популяризацію, збереження і використання культурних благ та культурних цінностей для задоволення культурних потреб громадян;

Так, виходячи з викладеного, ОСОБА_1 , обіймає посаду Директора Комунального закладу «Запорізьке музичне училище ім. П.В. Майбороди» Запорізької обласної ради, який здійснює свою діяльність саме у сфері культури (далі - Училище).

У відповідності до пункту 2.1. Статуту Училища, затвердженого Рішенням Запорізької обласної ради № 22 від 31 березня 2010 року, Училище є підпорядкованим, підзвітним і підконтрольним Запорізькій обласній раді, а також, підвідомче управлінню культури і туризму Запорізької обласної державної адміністрації.

Окрім того, Статут Училища погоджено начальником управління культури і туризму Запорізької обласної державної адміністрації, про що свідчать відповідний погоджувальний напис на його останній сторінці, що підтверджується копією Статуту.

Головними завданнями Училища, відповідно до п.1.4 Статуту є здійснення освітньої діяльності з напряму 0202 «Мистецтво», що забезпечує підготовку молодших спеціалістів зі спеціальностей: 5.02020401 Музичне мистецтво; 5.02020101 Акторське мистецтво.

Згідно Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», за галузевою приналежністю, в Училищі створена та діє єдина профспілка працівників культури, що підтверджується довідкою.

Також, в реєстр розпорядників бюджетних коштів, Училище включено за кодом відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету (КВК) 10 - Орган з питань культури, національностей та релігій, що підтверджується копією реєстраційної картки розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів), оригіналом довідки, за підписом головного бухгалтера Училища та викопіюванням з КВК.

Додатковим доводом про те, що сферою діяльністю Училища є саме сфера культури, є інформація власника - Запорізької обласної ради, яка розміщена на офіційному веб-порталі Запорізької обласної ради за посиланням http://zor.gov.ua/komunalna-vlasnist/komunalnyy-zaklad-zaporizke-muzychne-uchylyshche-im-pimayborody-zaporizkoyi із вказівкою на те, що галузь діяльності Училища - культура, що підтверджується викопіюванням з офіційного веб-сайту Запорізької обласної ради.

Також, на офіційному сайті Міністерства культури України за посиланням http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=244918601&cat_id=244908580 так само вказано, що Училище відноситься до закладу галузі культури, що підтверджується викопіюванням з офіційного веб-сайту Запорізької обласної ради.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про вищу освіту» в Україні діють заклади вищої освіти таких типів:

1) університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

2) академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов`язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

3) коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Коледж також має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та/або фахової передвищої освіти.

Таким чином, Законом України «Про вищу освіту» училище не віднесено вищих навчальних закладів.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у виді неподання, або несвоєчасного подання декларації, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.

Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, обов`язковим елементом його об`єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання електронної декларації, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов`язані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання електронної декларації.

Разом з тим, встановлено, що в січні 2017 року, на адресу Училища поступив лист Департаменту культури, туризму, національностей та релігій № 01-02-24/005/ від 10 січня 2017 року за підписом директора вказаного департаменту, адресований керівникам обласних підвідомчих комунальних закладів, який має назву «Про електронне декларування», що підтверджується копєю листа.

У вказаному листі, Департаментом культури, туризму, національностей та релігій, якому підвідомче Училище та ОСОБА_1 , як його керівник, вказано про відсутність у нього, як керівника закладу у сфері культури, обов`язку подавати електронні декларації.

Подача ОСОБА_1 25.07.2019 декларацій (щорічних) за 2016, 2017, 208 роки, не може свідчити про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Так, зібрані по даній справі матеріали не містять жодних належних доказів, які б з достовірністю свідчили про об`єктивні та суб`єктивні ознаки інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

При цьому, не існує жодних доказів, що несвоєчасне подання декларацій вчинене умисно, коли ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачав її шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків.

Отже, відсутня суб`єктивна сторона даного правопорушення, яка є обов`язковою складовою будь-якого правопорушення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року, відповідальність за порушення встановленого порядку не може наступати, якщо зазначений порядок не було достатньо чітко встановлено внутрішнім законодавством. У разі браку чітких та передбачуваних законів, що встановлюють певні правила, покарання осіб за порушення неіснуючого порядку, суперечить принципу «ніякого покарання без закону», що закріплений у ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», національні суди при розгляді справ зобов`язані застосовувати Конвенцію та практику Суду, які є джерелом національного права України.

Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Христов проти України» від 19.02.2009, заява №4465/04). Правова визначеність вимагає, щоб норми актів були зрозумілими, точними й гарантували, що ситуації та правовідносини будуть передбачуваними. Адже інакше не можна забезпечити однакового застосування положень законів, що уможливлює необмежене їх трактування в правозастосовній практиці й неминуче призводить до сваволі.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Вказане ЄСПЛ зокрема висловлює у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, «Фельдман проти України» від 08 квітня 2010 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, тощо.

Принцип правової визначеності як одного з елементів верховенства права є гарантією визнання правомірності чи неправомірності дій як державних службовців, так і окремих громадян (рішення у справах «Рябих проти Росії», заява від 2003 р., №52854/99, п.52; «Савінський проти України», заява від 28.02.2006, №6965/02, п.23).

Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Положеннями статті 252 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідно ст. 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

В своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції не винуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях. Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і не двозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005). Принцип правової визначеності означає, що "обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки".

Статтею 247 КУпАП визначено, що провадження за адміністративним правопорушенням не може бути відкрито, а відкрите підлягає закриттю за низкою обставин, в тому числі і у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у вказаній справі відносно ОСОБА_1 за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Керуючись п. 1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 172-6 КУпАП - закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: І.А. Крамаренко