open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2019 року № 826/11854/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Міністерства охорони здоров`я України, Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації

про

визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства охорони здоров`я України, Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації в якому з урахуванням уточнень просив:

- визнати бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України, Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації, що спричинила шкоду позивачу;

- стягнути з Міністерства охорони здоров`я України, Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації солідарно на користь позивача заподіяну матеріальну та моральну шкоду всього в сумі 1 019 431 грн., у томі числі: матеріальної шкоди 274 831 грн., у тому числі судових витрат 15 000 грн.; моральної шкоди 744 600 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що МОЗ в межах своєї компетенції не здійснило належний державний контроль і нагляд у сфері охорони здоров`я за підлеглими суб`єктами, а саме: Комунальним закладом "Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", Комунальним закладом Київської обласної ради "Київський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", Броварською центральною районною лікарнею, а Департаментом не забезпечено реалізації держаної політики в галузі охорони здоров`я, що призвело до передчасної смерті пацієнтки ОСОБА_2 , яка є його матір`ю. З огляду на допущені відповідачами порушення, позивач просить також стягнути з відповідачів моральну та матеріальну шкоду.

Департаментом охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що позовні вимоги вважає необґрунтованими, оскільки Комунальний заклад "Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", Комунальний заклад Київської обласної ради "Київський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", Броварська центральна районна лікарня є самостійними юридичними особами, а відтак самостійно несуть відповідальність, з огляду на що просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Міністерством охорони здоров`я України також подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, не є суб`єктом яким позивачу завдана моральна та матеріальна шкода, а Комунальний заклад "Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", Комунальний заклад Київської обласної ради "Київський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", Броварська центральна районна лікарня мають самостійно нести відповідальність у випадку допущення протиправних дій, рішень чи бездіяльності, оскільки є самостійними юридичними особами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2018р. відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_2 .

На думку позивача, причиною смерті якої стало в тому числі запізнення бригади швидкої допомоги. Більше того, позивач зазначає, що його неправомірно було позбавлено можливості отримати інформацію про лікування матері, і його безпідставно не впустили в приміщення реанімації Броварської центральної районної лікарні до хворої матері. Окрім цього при отриманні тіла з моргу з позивача було стягнуто 400 грн. за процедуру одягання померлої, а платіжні документи не надано. Також, посилається на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2018р. у справі № 361/4903/17 залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Броварської районної ради «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», Броварської центральної районної лікарні, Комунального закладу Київської обласної ради «Київський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації та відкрите виконавче провадження за результатом розгляду цієї справи. Вважає, що відповідачами у справі № 361/4903/17 порушено його право на інформацію. Все вищевикладене, на думку позивача, підтверджує факт того, що МОЗ в межах своєї компетенції не здійснило належний державний контроль і нагляд у сфері охорони здоров`я. Також, зазначає, що бездіяльність МОЗ України полягає в незабезпеченні підлеглими закладами охорони здоров`я надання позивачу вичерпної відповіді та вжиття заходів реагування на запити позивача від 09.03.2017р. та 23.04.2018р. до Броварської ЦРЛ.

Щодо позовних вимог до Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації позивач зазначив, що бездіяльність полягає у незабезпеченні в повному обсязі Броварської ЦРЛ лікарськими препаратами, в результаті чого настали тяжкі наслідки. Також, Департаментом не забезпечено реалізації держаної політики в галузі охорони здоров`я, зокрема, належним чином не організовано надання медико-санітарної допомоги населенню; не забезпечено виконання актів законодавства в галузі охорони здоров`я, а також додержання нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров`я, вимог Державної фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій; не забезпечено виконання обласного бюджету; не здійснено на основі галузевих медичних стандартів контроль за якістю та обсягом медико-сантіарної допомоги, що надається закладами охорони здоров`я всіх форм власності; не підготовлено вчасно пропозиції, спрямовані на проведення реформи в галузі охорони здоров`я, і не подано їх на розгляд КОДА; не здійснено фінансування закладів охорони здоров`я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, не контролює ефективне використання ними фінансових, матеріальних та трудових ресурсів; не сприяє реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров`я; не організував правове виховання працівників галузі, роз`яснення законодавства про охорону здоров`я; не забезпечив у визначений законом термін розгляд звернень громадян та їх об`єднань, не здійснює контроль за цією роботою в закладах охорони здоров`я; не здійснив систематичний контроль за додержанням актів законодавства з питань охорони здоров`я та санітарних правил керівниками закладів охорони здоров`я незалежно від форми власності, що призвело до передчасної смерті пацієнтки ОСОБА_2 .

Позивач вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною та такою, що заподіяла йому моральну та матеріальну шкоду, звернувся до суду.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", реалізація державної політики охорони здоров`я покладається на органи виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України організує розробку та здійснення державних цільових програм, створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в сфері охорони здоров`я, забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров`я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров`я, а також в межах своєї компетенції здійснює інші повноваження, покладені на органи виконавчої влади в сфері охорони здоров`я.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в сфері охорони здоров`я, визначають єдині науково обгрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров`я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою матеріально-технічного забезпечення сфери, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в сфері охорони здоров`я.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування реалізують державну політику у сфері охорони здоров`я в межах своїх повноважень, передбачених законодавством.

Згідно з ст. 22 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров`я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в сфері охорони здоров`я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 267, Міністерство охорони здоров`я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до п. 1 Положення про Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації 05.07.2017 № 350, Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації є (далі - Департамент) є структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації, підпорядковується голові Київської обласної державної адміністрації та є підзвітним і підконтрольним Міністерству охорони здоров`я України (далі - МОЗ України).

Згідно з п. 1 Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 28.09.2012 № 752 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 р. за № 1996/22308 (далі - Порядок № 752), його метою є впровадження та організації роботи щодо управління якістю медичної допомоги.

Відповідно до п. 3-6, 8 Порядку № 752, якість медичної допомоги - надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров`я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров`я. Оцінка якості медичної допомоги - визначення відповідності наданої медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров`я.

Контроль якості надання медичної допомоги здійснюється шляхом застосування методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної допомоги, самооцінки медичних працівників, експертної оцінки, клінічного аудиту, моніторингу системи індикаторів якості, атестації/сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства України та законодавства Європейського Союзу.

Внутрішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється керівництвом закладів охорони здоров`я та/або медичними радами закладів охорони здоров`я в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за кваліфікацією лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою та професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у закладі охорони здоров`я; самооцінки медичних працівників; організації надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я; моніторингу реалізації управлінських рішень; моніторингу дотримання структурними підрозділами закладу охорони здоров`я стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів; моніторингу системи індикаторів якості медичної допомоги; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги.

Зовнішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється органами державної виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, проведення акредитації закладів охорони здоров`я, атестації лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою, професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров`я, проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Відповідно до п. 1-3 Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 05.02.2016 № 69 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2016 р. за № 285/28415, клініко-експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України (далі - КЕК МОЗ) є консультативно-дорадчим органом, діючим на постійній (без виїзду на місце конкретного випадку) або тимчасовій основі (у разі виїзду на місце конкретного випадку), що утворюється для колегіального розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів щодо клініко-експертних питань профілактики, діагностики, медичного лікування, реабілітації, оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за конкретними випадками у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування (далі - ЗОЗ), а також фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність у сфері охорони здоров`я у відповідній адміністративно-територіальній одиниці України (далі - ФОП).

Підставою для розгляду КЕК МОЗ відповідних клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у ЗОЗ та ФОП і здійснення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до цього Положення є наказ МОЗ.

Клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування КЕК МОЗ проводиться після розгляду скарг КЕК Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Також клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування КЕК МОЗ проводиться у разі незгоди заявника з висновком за результатами клініко-експертної оцінки КЕК Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Доказів звернення позивача з метою проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів надання медичної допомоги ОСОБА_2 до суду не надано, а відтак МОЗ України така оцінка не проводилась.

Також, щодо зовнішнього контролю якості надання медичної допомоги Департаментом охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації у відзиві на адміністративний позов, зазначено таке.

Щодо контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 285 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, що встановлюють організаційні, кадрові і технологічні вимоги до матеріально-технічної бази ліцензіата, обов`язкові для виконання під ас провадження господарської діяльності з медичної практики.

Статтею 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлено, що орган ліцензування за відповідним видом господарської | діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015р. № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» органом ліцензування господарської діяльності з медичної практики визначено Міністерство охорони здоров`я України.

Щодо проведення акредитації закладів охорони здоров 'я.

Статтею 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я (чинній станом на лютий 2017 року) встановлено, що заклади охорони здоров`я підлягають акредитації у випадках та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 № 765 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1216) затверджено Порядок акредитації закладу охорони здоров`я, відповідно до якого Акредитації підлягають всі заклади охорони здоров`я незалежно від форми власності, крім аптечних, акредитація яких може здійснюватися на добровільних засадах.

Перша акредитація закладу проводиться через два роки від початку провадження діяльності. Наступні акредитації проводяться кожні три роки.

Акредитацію закладів, крім аптечних закладів, проводить Головна акредитаційна комісія, а акредитацію аптечних закладів - Головна комісія з акредитації аптечних закладів, що утворюються при МОЗ, та акредитаційні комісії, що утворюються при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділах охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Так, акредитаційною комісією проведено акредитацію Броварської центральної лікарні та видано акредитаційний сертифікат терміном дії до 27.12.2018. Комунальний заклад Броварської районної ради «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» також отримано акредитаційний сертифікат терміном дії до 25.04.2020р.

Комунальним закладом Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» подано документи проходження чергової акредитації.

Щодо атестації лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою,професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров 'я.

Механізм проведення атестації лікарів, яка проводиться з метою оцінки їх професійного рівня та складності виконуваних робіт, відповідності кваліфікаційним вимогам і посадовим обов`язкам визначення Положенням про рядок проведення атестації лікарів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.12.1997 № 359 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 02.10.2015 № 650), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.1998 за № 14/2454.

Атестація на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій проводиться комісіями, що створюються при Міністерстві охорони здоров`я країни (Центральна атестаційна комісія), Міністерстві охорони здоров`я автономної Республіки Крим, структурних підрозділах з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Так, Відповідачем створено атестаційну комісію, яка постійно проводить засідання з атестації на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій лікарям закладів охорони здоров`я Київської області.

Щодо проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.02.2016 № 69, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.02.2016 за № 286/28416, затверджено Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, яким встановлено, що клініко-експертна комісія структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних державних адміністрацій утворюється для колегіального розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів щодо клініко-експертних питань профілактики, діагностики, медичного лікування, реабілітації, оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за конкретними випадками у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність у сфері охорони здоров`я у відповідній адміністративно-територіальній одиниці України.

Департаментом клініко-експертна оцінка якості та обсягів надання медичної допомоги ОСОБА_2 не проводилась.

Більше того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Суд звертає увагу на те, що захисту в порядку КАС України підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права позивача, які допущені відповідачем внаслідок прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності, однак як вбачається з адміністративного позову позивач не зазначає, які саме його права та законні інтереси порушені відповідачем.

З огляду на вищевикладене, судом не встановлено незаконної бездіяльності відповідачів, як такої, що в подальшому призвела до заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди, а відтак в цій частині позовних вимог, слід відмовити.

Більше того, підтвердженням вищевикладеного є доводи позивача викладені в позові про те, що саме внаслідок вчинення протиправних дій, допущення протиправної бездіяльності та прийняття протиправних рішень бригадою у складі фельдшера Комунального закладу "Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", Комунального закладу Київської обласної ради "Київський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", Броварської центральної районної лікарні, зокрема завідуючого кардіологічним відділенням було порушено його права, також зазначає, що фактично такі рішення, дії та бездіяльність призвели до смерті людини.

Підтвердженням вищевикладеного також є посилання позивача на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2018р. у справі № 361/4903/17 залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Броварської районної ради «Броварький районний центр первинної медико-санітарної допомоги», Броварської центральної районної лікарні, Комунального закладу Київської обласної ради «Київський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації та відкрите виконавче провадження за результатом розгляду цієї справи та ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2017р. у справі № 361/5260/2017 відповідно до якої зобов`язано службову особу Броварського відділу поліції ГУ НП в Київській області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання своїх професійних обов`язків з боку медичних працівників Броварської ЦРЛ 13.02.2017р. за ст. 140 КК України за фактом злочинних дій та бездіяльності медичних працівників КЗ КОР «Київський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» та КЗ Броварської районної ради «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» за ч. 2 ст. 139 КК України та відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України розпочати досудове розслідування.

Щодо вимог позивача про стягнення з Міністерства охорони здоров`я України, Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації солідарно на користь позивача заподіяну матеріальну та моральну шкоду всього в сумі 1 019 431 грн., у томі числі: матеріальної шкоди 274 831 грн., у тому числі судових витрат 15 000 грн.; моральної шкоди 744 600 грн., суд зазначає таке.

Так, зокрема, щодо матеріальної шкоди, суд наголошує.

Згідно із статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду:

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Ці правила отримали назву «Загальний (генеральний) делікт» та застосовуються до будь-яких випадків завдання шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди цієї статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим). Разом з тим деліктне зобов`язання може виникнути і між особами, що перебувають в договірних відносинах, однак завдана шкода не має бути пов`язана з порушенням договірного зобов`язання.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). Майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що, своєю чергою, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.

в) Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Вина - психічне ставлення осудної особи до вчиненого неї протиправного діяння, а також до негативних наслідків, що настали в результаті такої поведінки або діяння.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних ) від 21.12.2005).

Оскільки, факту допущення протиправної бездіяльності відповідачами судом не встановлено, як і інші складові елементи для відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування такої.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Стаття 1173 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як зазначено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів факту заподіяння моральної шкоди та не доведено безпосереднього причинного зв`язку між бездіяльністю відповідачів та їх наслідками у вигляді моральних чи фізичних страждань позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Джерело: ЄДРСР 83039996
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку