Постанова

Іменем України

11 липня 2019 року

м. Київ

справа № 331/1168/17

провадження № 51-674км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2018 року й вирок Запорізького апеляційного від 12грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080020004077, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 20 травня 2008 року вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 2 місяці. 23 квітня 2013 року звільнений від відбуття покарання умовно-достроково. Невідбутий термін покарання 1 рік 8 місяців 11 днів.

у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2018 року ОСОБА_7 засуджено за: ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього належного йому майна; п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього належного йому майна. На підстав ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винними в тому, що він 26 листопада 2016 року приблизно о 13:35, перебуваючи у стані сумісного алкогольного та наркотичного сп`яніння, зайшов в магазин «Клас» в будинку № 71 на вул. Фортечній у м. Запоріжжі, де побачив раніше незнайого йому продавця ОСОБА_8 , у якої на безіменному пальці правої руки знаходилась золота обручка. Оскільки ОСОБА_8 перебувала на одинці в торгівельному залі магазину «Клас» у відсутні інших покупців, у ОСОБА_7 виник умисел на скоєння розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_8 з метою заволодіння належним їй майном. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, із корисливих мотивів, ОСОБА_7 , будучи особою, раніше засудженою за скоєння корисливого злочину, та особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, дістав із власної сумки нескладний ніж, який продемонстрував потерпілій, вимагаючи від неї передання йому цінного майна, тим самим напав на останню. Після чого ОСОБА_7 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел та з метою протиправного позбавлення життя потерпілої, наздогнав ОСОБА_8 та, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілої, з метою умисного вбивства з корисливих мотивів після вчинення розбійного нападу, нескладним ножем завдав ОСОБА_8 не менш семи ударів по задній поверхні тулубу. Внаслідок злочинних дій, ОСОБА_8 було завдано тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному наслідку з настанням смерті останньої.

Одразу після цього, незадовго перед настанням смерті потерпілої, ОСОБА_7 зняв з безіменного пальця правої руки потерпілої ОСОБА_9 золоту обручку, вартістю 1500гривень, чим заподіяв потерпілій ушкодження у вигляді крововиливу та ссаден у ділянці основної фаланги четвертого пальця правої кисті, яке має ознаки легкого тілесного ушкодження. Впевнившись, в настанні смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_7 відтягнув її з основного приміщення магазину до підсобного приміщення, де і залишив труп.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 оглянув приміщення торгового залу та іншого підсобного приміщення, де виявив та заволодів майном ОСОБА_8 , а саме: мобільним телефоном «Самсунг S5222», вартістю 480 гривень, в якому знаходились сім-карти оператора мобільного зв`язку, які не становлять матеріальної цінності; ноутбуком «Самсунг R60 NP-R60x002/sek», вартістю 2229,8 гривень, а всього заволодів майном на загальну суму 4209,8 гривень, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 , матеріальну шкоду на вказану суму. Після чого ОСОБА_7 вийшов з приміщення магазину та покинув місце вчинення злочину з викраденим майном.

Вироком Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_7 покарання скасовано. Призначено ОСОБА_7 покарання за: ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна; п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

В решті цей вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування вироку апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального кодексу, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та його особі через суворість. Стверджує, що суд апеляційної інстанції призначаючи йому покаранні за вказаний злочин у виді довічного позбавлення волі, свого рішення належним чином не мотивував.

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що судове слідство проведено однобічно, не погоджується із кваліфікацією дій його підзахисного, оскільки, на його думку, судами у повній мірі не взято до уваги докази, що свідчать про відсутність у діях ОСОБА_7 умислу на вчинення розбійного нападу та вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів, а виникнення умислу на заволодіння майном вже після вчинення ним умисного вбивства. Заперечує щодо заволодіння ОСОБА_7 золотою каблучкою потерпілої.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник підтримав подані скарги, прокурор заперечував проти задоволення скарг засудженого і його захисника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Викладені у касаційній скарзі доводи захисника про те, що кваліфікація дій ОСОБА_7 за п.6 ч.2 ст.115 КК України є неправильною, є необґрунтованими.

Так, учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також, коли виник корисливий мотив до початку чи під час вчинення цього злочину. У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст.115 КК України і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном, тобто ч. 4 ст.187 КК України.

Так, встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи свідчать про те, що саме під час вчинення розбою у ОСОБА_7 виник умисел на вбивство потерпілої. На підтвердження цього суди послалися на показання свідка ОСОБА_11 , яка пояснила, що її колега загибла ОСОБА_8 за життя носила каблучку та в розмові казала їй, що обручка деформована, у зв`язку з чим вона не може зняти її з пальця. При огляді трупа ОСОБА_8 встановлено відсутність каблучки. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 4081 від 27листопада 2016 року у ОСОБА_8 виявлено крововилив і садно області основної фаланги четвертого пальця її кисті (на якому раніше була обручка), які мають ознаки легких тілесних ушкоджень і утворилися від дії тупого предмета ушкодження в короткий проміжок часу перед настанням смерті. Прижиттєвість вказаних пошкоджень свідчить про те, що засуджений ОСОБА_7 напав на потерпілу ОСОБА_8 з метою заволодіння її майном каблучкою. Отже, мотивом позбавлення життя потерпілої, який виник саме під час розбійного нападу, а не після нього, було бажання засудженого отримати матеріальні блага для себе, тому його дії за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно (як ідеальна сукупність злочинів).

Твердження сторони захисту про відсутність доказів щодо заволодіння ОСОБА_7 золотою каблучкою потерпілої під час скоєння розбійного нападу, спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_12 про те, що у його дружини ОСОБА_8 зникла з пальця обручка, а також показаннями свідка ОСОБА_11 . Окрім того, згідно з даними протоколу огляду місця події від 26листопада 2016 року встановлена відсутність цієї каблучки на пальці потерпілої.

Отже, судами правильно надано кримінально-правову оцінку діям засудженого, а доводи захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації його дій перевіркою кримінального провадження не підтвердились.

Твердження засудженого ОСОБА_7 та його захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі через суворість є безпідставним.

Так, у відповідності до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк під десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

При визначенні ОСОБА_7 виду та розміру покарання, суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості скоєного, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, знаходиться на обліку у наркологічному диспансері з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів, має синдром залежності, раніше судимий за корисливі злочини, а також за вчинення умисного вбивства, його ставлення до вчиненого, даний злочин вчинив у стані алкогольного сп`яніння та у стані сп`яніння викликаному наркотичними засобами, що було визнано обтяжуючою обставиною, а також рецидив злочинів. Крім того, суд зважив й на особливості даного конкретного злочину і обставини його вчинення.

Таким чином, врахувавши дані про особу ОСОБА_7 у поєднанні із тяжкістю вчиненого, конкретність обставин скоєних кримінальних правопорушень та їх наслідків, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_7 становить підвищену небезпеку для суспільства і обрав йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Колегія суддів погоджується з таким рішення апеляційного суду та не вбачає підстав вважати призначене покарання ОСОБА_7 явно несправедливим через суворість.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційні скарги слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2018 року й вирок Запорізького апеляційного від 12грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3