open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
17 Справа № 174/580/16-ц
Моніторити
Ухвала суду /06.02.2020/ Касаційний цивільний суд Постанова /23.12.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /06.09.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /01.08.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /01.08.2019/ Дніпровський апеляційний суд Постанова /26.06.2019/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /12.03.2019/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /05.07.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /08.02.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /08.02.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Рішення /12.01.2017/ Вільногірський міський суд Дніпропетровської областіВільногірський міський суд Дніпропетровської області Рішення /12.01.2017/ Вільногірський міський суд Дніпропетровської областіВільногірський міський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /13.12.2016/ Вільногірський міський суд Дніпропетровської областіВільногірський міський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /19.10.2016/ Вільногірський міський суд Дніпропетровської областіВільногірський міський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /05.10.2016/ Вільногірський міський суд Дніпропетровської областіВільногірський міський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /30.09.2016/ Вільногірський міський суд Дніпропетровської областіВільногірський міський суд Дніпропетровської області
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 174/580/16-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /06.02.2020/ Касаційний цивільний суд Постанова /23.12.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /06.09.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /01.08.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /01.08.2019/ Дніпровський апеляційний суд Постанова /26.06.2019/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /12.03.2019/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /05.07.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /08.02.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /08.02.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Рішення /12.01.2017/ Вільногірський міський суд Дніпропетровської областіВільногірський міський суд Дніпропетровської області Рішення /12.01.2017/ Вільногірський міський суд Дніпропетровської областіВільногірський міський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /13.12.2016/ Вільногірський міський суд Дніпропетровської областіВільногірський міський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /19.10.2016/ Вільногірський міський суд Дніпропетровської областіВільногірський міський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /05.10.2016/ Вільногірський міський суд Дніпропетровської областіВільногірський міський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /30.09.2016/ Вільногірський міський суд Дніпропетровської областіВільногірський міський суд Дніпропетровської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 174/580/16-ц

Провадження № 14-127цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - Первинна профспілка «Свободу Праці» Державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (після зміни назви - Професійна спілка гірничо-металургійного комплексу; далі - Профспілка),

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна організація профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Профспілки

на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року у складі колегії суддів Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю.

у цивільній справі за позовом Профспілки доПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна організація профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», про стягнення коштів та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року Профспілка звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача на свою користь кошти на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу за березень 2016 року у розмірі 62 262 грн 09 коп.

Вимоги обґрунтовувала тим, що вона діє на підприємстві відповідача з 2015 року, а 24 липня 2015 року - внесена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 39941150. 21 січня 2016 року повідомлено директора філії «Вільногірський гірничо-збагачувальний комбінат» Державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про створення та діяльність на комбінаті Профспілки.

Вказувала, що у серпні 2016 року зверталася до відповідача з листом, у якому просила перерахувати на рахунок Профспілки кошти на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи за січень-серпень 2016 року згідно з положеннями статті 44 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV), а також пункту 8.5 колективного договору філії «Вільногірський гірничо-збагачувальний комбінат» Державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», якими передбачено такі виплати у розмірі 0,35 % річного фонду оплати. Проте відповідачем відповіді на лист не надано.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь Профспілки грошові кошти на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу за березень 2016 року у розмірі 62 262,09 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач має право на отримання коштів на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи у розмірі не менше ніж 0,35 % від фонду оплати праці згідно з пунктом 8.5 колективного договору.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» відхилено. Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час постановлення ухвали), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції помилково виходив із того, що конфлікт, який виник між Профспілкою та ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», щодо стягнення коштів на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи за березень 2016 року, підлягає розгляду в судовому порядку. Зазначив, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року Профспілказвернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд необґрунтовано закрив провадження у справі з підстав неможливості розгляду цього спору в порядку цивільного судочинства. На думку заявника, відповідно до частини сьомої статті 20 Закону № 1045-XIVПрофспілка має право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність підприємства до суду, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2017 року ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» подало заперечення на касаційну скаргу, у яких просило касаційну скаргу Профспілки відхилити, ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 20 лютого 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі та запереченнях доводи, матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

Статтею 1 ГПК України (у редакції, чинній на час подання позову) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Частиною першою статті 4 ГК України встановлено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, трудові відносини.

Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом № 1045-XIV.

Працівники мають право, зокрема, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку (частина друга статті 2 КЗпП України).

Згідно з частинами першою, другою статті 246 Закону № 1045-XIV первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом професійної спілки.

Статтею 244 КЗпП України передбачено, що права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом № 1045-XIV, цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

Професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі (частина перша статті 1 Закону № 1045-XIV).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1045-XIV професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Частиною першої статті 42 Закону № 1045-XIV передбачено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

Роботодавці зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань (стаття 44 Закону № 1045-XIV).

Аналогічне положення міститься у статті 250 КЗпП України.

Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними врегульовано Законом України від 03 березня 1998 року № 137/98-ВР «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (далі - Закон № 137/98-ВР).

Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.

Відповідно до статті 2 Закону № 137/98-ВР колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону).

Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом № 137/98-ВР передбачений у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону № 137/98-ВР); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 вказаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п'ята статті 20 Закону № 1045-XIV); невиконання роботодавцем обов'язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частина друга, четверта статті 42 Закону № 1045-XIV).

Колективні трудові спори - це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, і порядок вирішення таких спорів визначено Законом № 137/98-ВР.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 910/11188/17 (провадження № 12-92гс18), і підстав для відступу від нього не вбачається.

Враховуючи, що сторонами цього спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень, відтак цей спір є трудовим та віднесений до цивільного судочинства.

За таких обставин апеляційний суд помилково закрив провадження у справі.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У такому випадку розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 259, 268, 400, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргуПрофесійної спілки гірничо-металургійного комплексу задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців В. В. Пророк

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 82997492
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку