ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 855/270/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Ключковича В.Ю. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

представника Позивача 1 ОСОБА_1

представника Позивача 2 ОСОБА_2

представника відповідача Краснощока А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішення та адміністративний позов Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА _3 (Позивач 1) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії, в якому просить:

- визнати бездіяльність Центральної виборчої комісії під час прийняття постанови №1496 від 05 липня 2019 року «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 , включеного до виборчого списку Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року», що полягає в нездійсненні перевірки достовірності та належності наданої Службою безпеки України в листі №99/410 від 04 липня 2019 року інформації протиправною;

- визнати дії Центральної виборчої комісії під час прийняття постанови №1496 від 05 липня 2019 року «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 , включеного до виборчого списку Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» протиправними;

- визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії №1496 від 05 липня 2019 року «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 , включеного до виборчого списку Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року»;

- зобов`язати Центральну виборчу комісію у подальшому утриматись від скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 , включеного до виборчого списку Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року з підстав не встановлення його перебування в Україні.

- у разі виявлення порушень та зловживань Центральною виборчою комісією, що можуть бути підставою для притягнення до відповідальності не за правилами КАСУ, постановити окрему ухвалу з повідомленням про наявність таких порушень і надіслати її до відповідних органів чи осіб, уповноважених вжити у зв`язку з цим заходів, встановлених законом.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Політична партія «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» (Позивач 2) також звернулась до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії №1496 від 05 липня 2019 року «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 , включеного до виборчого списку Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року»;

- у разі виявлення порушень та зловживань Центральною виборчою комісією, що можуть бути підставою для притягнення до відповідальності не за правилами КАСУ, постановити окрему ухвалу з повідомленням про наявність таких порушень і надіслати її до відповідних органів чи осіб, уповноважених вжити у зв`язку з цим заходів, встановлених законом.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача та об`єднано в одне провадження справу №855/270/19 за позовом ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій та бездіяльності та скасування рішення та справу №855/273/19 за позовом Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» до Центральної виборчої комісії, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови.

Позиція позивача ОСОБА_3 обґрунтовується тим, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв усупереч принципам верховенства права, законності, незалежності, об`єктивності, внаслідок чого прийняв необґрунтоване рішення, яке є наслідком замовного політично мотивованого кримінального переслідування позивача і розповсюдження у ЗМІ недостовірної інформації. Постанова №1496 від 05 липня 2019 року була прийнята відповідачем незважаючи на те, що до ЦВК неодноразово подавались заяви з відомостями Держприкордонслужби, які беззаперечно доводять факт постійного перебування ОСОБА_3 в Україні з 08 травня 2014 року та судовими рішеннями, якими встановлено, що розшук ОСОБА_3 оголошено незаконно, він не є підозрюваним у кримінальному провадженні і те, що він не переховується від органів судового слідства чи суду. Позивач зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, ЦВК мала врахувати звернення ОСОБА_3 , що спростовують низку фактів, якими правоохоронні органи обґрунтовують відсутність позивача в Україні, при підготовці питання щодо скасування його реєстрації та включенні цього питання до порядку денного на засіданні Комісії 05 липня 2019 року, однак цього не зробила. За твердженням позивача, ЦВК не здійснила належної перевірки та не вчинила жодних дій щодо отримання від Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України належних документальних доказів того, що ОСОБА_3 упродовж 5 останніх років проживає за кордоном, не вжила заходів до отримання інформації від Держприкордонслужби, яка є єдиним повноважним органом зі здійснення контролю за перетином громадянами державного кордону та не порівняла відомості ДПСУ з відомостями СБУ та ГПУ, чим допустила протиправну бездіяльність, що призвела до істотного порушення прав і законних інтересів позивача. Позивач зазначає, що з огляду на протиправність дій та допущену протиправну бездіяльність ЦВК в ході прийняття оскаржуваної постанови, вона не відповідає принципу обґрунтованості прийнятих рішень, оскільки, усупереч вимогам чинного законодавства, її прийнято за відсутності передбачених законом підстав, під час перебування ЦВК під політичним та силовим тиском, що вказує також на порушення ЦВК принципів законності, незалежності і об`єктивності. На думку позивача висновок ЦВК про порушення ОСОБА_3 вимог ст.9 Закону «Про вибори народних депутатів України» в частині не проживання в Україні упродовж останніх 5 років будується на єдиному «доказі» - листі СБУ №99/410 від 04 липня 2019 року, однак цей лист не є належним документальним доказом з огляду на те, що він містить апріорі нелогічну, завідомо недостовірну інформацію, а також нічим не підтверджені припущення, а тому не містить жодного реального доказу перебування ОСОБА_3 будь-де поза межами держави, в той же час, ґрунтовним доказам ОСОБА_3 , які переконливо доводять, що після повернення 08 травня 2014 року до України він більше державний кордон України не перетинав, що підтверджує його постійне перебування в Україні (в межах її державного кордону) з 08 травня 2014 року до цього часу. Даній обставині ЦВК не лише не надано ніякої оцінки, а взагалі її не взято до уваги.

Позиція Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» обґрунтовується тим, що маючи в своєму розпорядженні беззаперечні та належні докази, що підтверджують факт проживання ОСОБА_3 в Україні з 2014 року, а також судові рішення, що спростовують низку фактів, якими правоохоронні органи обґрунтовують його відсутність в Україні, ЦВК повинна була надати їм належну правову оцінку та врахувати звернення ОСОБА_3 при підготовці питання щодо скасування його реєстрації та включення цього питання до порядку денного на засіданні Комісії 05 липня 2019 року, натомість ЦВК вчинила інші дії, які є протиправними: за відсутності підстав для скасування реєстрації ОСОБА_3 (через відсутність доказів його проживання поза межами України з 2014 року) було підготовлено проект постанови ЦВК «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 , включеного до виборчого списку Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року», а відповідне питання включено до порядку денного.

Відповідач подав відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому зазначив, що приймаючи постанову №1496 від 05 липня 2019 року Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, вказана постанова є законною, а підстави для її скасування відсутні, оскільки правоохоронні органи офіційно, як уповноважені органи, повідомили Комісію про наявну у них інформацію стосовно конкретної особи позивача, однак, з урахуванням інформації про перебування ОСОБА_3 в розшуку в рамках низки кримінальних проваджень, останній ухилився від надання конкретних та беззаперечних доказів проживання в межах Державного кордону України продовж п`яти років, що передують виборам. Наведене, на думку відповідача, свідчить що ОСОБА_3 не дотримано вимог Конституції України та Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року, в той час, як доведення відповідності кандидата у народні депутати України вимогам, установленим статтею 76 Конституції України та статтею 9 Закону покладається на особу, яка балотується кандидатом у народні депутати України. Оцінка правомірності й обґрунтованості рішення Центральної виборчої комісії, що стосується питань реєстрації (відмови в реєстрації, скасування реєстрації) особи як кандидата в народні депутати має здійснюватися в межах тих доказів, які подавалися кандидатом, що відповідає висновкам щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду у справах №855/152/19, №855/153/19 та №855/190/19.

Представники позивачів у судовому засіданні підтримали свої адміністративні позови та просили їх задовольнити з підстав, що викладені у позовних заявах.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовів, посилаючись на правомірність та законність оскаржуваного рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, здійснюючи розгляд адміністративної справи в межах позовних вимог, на підставі доводів адміністративних позовів та відзиву, з урахуванням положень ст.9 КАС України, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України № 303/2019 від 21 травня 2019 року було достроково припинено повноваження Верховної Ради України восьмого скликання та призначено позачергові вибори до Верховної Ради України на 21 липня 2019 року.

15 червня 2019 року до Центральної виборчої комісії надійшла заява політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» разом з іншими документами щодо реєстрації кандидатів у народні депутати України, висунутих 06 червня 2019 року на позачерговому XXІІІ З`їзді цієї партії та включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України вказаної партії, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, за результатами розгляду якої постановою Центральної виборчої комісії від 20 червня 2019 року №1103 зареєстровано кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, зокрема ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , включеного до виборчого списку під №35.

04 липня 2019 року до ЦВК надійшов лист Служби безпеки України від 04 липня 2019 року №99/410, в якому зазначено, що Служба безпеки України за дорученням слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України №17/1/5-34844-15 від 18 листопада 2016 року здійснює розшук підозрюваного ОСОБА_3 на території України з 20 червня 2014 року, його перебування в нашій державі не встановлено, окрім того, у рамках відповідного кримінального провадження розшук ОСОБА_3 здійснюється Національною поліцією з 20 червня 2014 року, місце його перебування також не встановлено та з урахуванням вищенаведеного СБУ вважає, що ОСОБА_3 з 2014 року на території України не перебував, офіційні пункти пропуску державного кордону України не перетинав.

Зазначений лист Служби безпеки України був розглянутий відповідачем на засіданні 05 липня 2019 року та постановою ЦВК №1496 від 05 липня 2019 року було скасовано реєстрацію кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 , включеного до виборчого списку Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, виключивши його із зазначеного виборчого списку.

Вважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідача, які мали наслідком прийняття вказаної постанови, а саму постанову такою, що порушує права, визначені Конституцією і законами України, зокрема, бути обраним народним депутатом України, позивачі звернулись до суду з даними позовами.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про вибори народних депутатів України», Законом України «Про Центральну виборчу комісію», який відповідно до Конституції України визначає порядок утворення, правовий статус, основні засади організації діяльності Центральної виборчої комісії як постійно діючого колегіального державного органу, до компетенції якого належить забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні, забезпечення реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадян України і прав на участь у референдумах, суверенного права Українського народу на виявлення своєї волі.

Частиною 1 ст.38 Конституції України встановлено, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3 ст.77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Пунктом 20 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються організація і порядок проведення виборів і референдумів.

Згідно з ч.2 ст.76 Конституції України народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Проживання в Україні за цим Законом означає:

1) проживання на території в межах державного кордону України;

2) перебування на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України;

3) перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України в закордонних дипломатичних установах України, міжнародних організаціях та їх органах;

4) перебування на полярній станції України;

5) перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України.

Такими, що проживають в Україні, вважаються також особи, які проживають разом з особами, зазначеними у пункті 3 частини другої цієї статті, як члени їх сімей.

Не може бути висунутий кандидатом й обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про громадянство України» безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Таким чином, прямими нормами Конституції України та Закону України «Про вибори народних депутатів України» встановлено обов`язкові умови, за якою особа може бути обрана народним депутатом України, до яких належить проживання в Україні протягом останніх п`яти років.

Загальні повноваження Центральної виборчої комісії наведені у ст.17 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», відповідно до п.п.3, 9 ч.1 якої Комісія: здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України про вибори і референдуми; здійснює контроль за дотриманням політичними партіями, іншими суб`єктами виборчого процесу та процесу референдуму вимог законодавства про вибори і референдуми.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.19 наведеного Закону Комісія приймає рішення щодо скасування реєстрації кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст.16 вказаного Закону встановлено, що якщо Комісії стане відомо про порушення законодавства України про вибори і референдуми, виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі з результатів проведених нею перевірок або із засобів масової інформації чи інших джерел, що не суперечать законодавству України, Комісія має право розглянути за власною ініціативою питання, що належать до її повноважень, та прийняти з цього приводу рішення у встановленому цим Законом порядку.

Згідно з ч.ч.1, 3, 4 ст.12 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» за результатами розгляду та обговорення на засіданні Комісії питання порядку денного Комісія ухвалює рішення у формі постанови.

Постанова Комісії повинна містити: 1) найменування Комісії; 2) найменування рішення Комісії; 3) дату та місце ухвалення рішення Комісії, порядковий номер постанови; 4) встановлені факти та підстави для ухвалення рішення Комісії, а також акти законодавства України, за наявності - рішення судових органів, якими керувалася Комісія при прийнятті рішення; 5) висновок Комісії.

Рішення Комісії приймається на засіданні Комісії відкритим голосуванням більшістю голосів від складу Комісії.

Рішення Комісії, прийняте в межах її повноважень, є обов`язковим для виконання всіма суб`єктами відповідного виборчого процесу чи процесу референдуму, в тому числі відповідними виборчими комісіями і комісіями з референдумів нижчого рівня, а також органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами України.

Згідно з п.8 ч.5 ст.61 Закону України «Про вибори народних депутатів України» Центральна виборча комісія приймає рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати в разі виявлення виборчою комісією обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

З аналізу наведених норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини вбачається, що відповідач наділений повноваженнями стосовно перевірки дотримання суб`єктами виборчого процесу вимог законодавства про вибори і референдуми і в разі наявності у Комісії інформації про порушення законодавства України про вибори і референдуми вона має право розглянути за власною ініціативою відповідне питання та прийняти з цього приводу рішення у формі постанови, зокрема щодо скасування реєстрації кандидатів у народні депутати України, якщо буде встановлено обставини, що позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом, зокрема стосовно проживання в Україні протягом останніх п`яти років.

У постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №855/152/19 сформовано висновок, що пасивне виборче право у виборах народних депутатів України не є абсолютним та реалізується за умови дотримання виборчих цензів, зокрема осілості. Ценз осілості в національному виборчому законодавстві виражається у вимозі до кандидата в народні депутати проживати на території України протягом останніх п`яти років. Ценз осілості спрямований на те, щоб депутатами Верховної Ради України обиралися особи, які достатньо глибоко знають і розуміють економічні, політичні, соціальні й інші проблеми державного та суспільного розвитку України і відповідно до цього можуть більш компетентно виконувати свої обов`язки. Зважаючи на конституційні гарантії, установлені статтею 33 Конституції України, відповідно до яких кожен громадянин України не обмежений у своїй свободі пересування і може вільно залишити територію України, обмеження щодо проживання на території України протягом останніх п`яти років, не можуть бути розтлумачені як такі, що зобов`язують особу, яка виявила бажання балотуватися у народні депутати, знаходитися на території України всі 365 (366) днів протягом п`яти останніх років перед виборами.

Зі змісту постанови ЦВК №1496 від 05 липня 2019 року вбачається, що в її основу покладено саме лист Служби безпеки України від 04 липня 2019 року №99/410, в якому зазначено, що Служба безпеки України за дорученням слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України № 17/1/5-34844-15 від 18 листопада 2016 року здійснює розшук підозрюваного ОСОБА_3 на території України з 20 червня 2014 року, його перебування в нашій державі не встановлено, у рамках відповідного кримінального провадження розшук ОСОБА_3 здійснюється Національною поліцією з 20 червня 2014 року. Місце його перебування також не встановлено. Також зазначено, що з відкритих джерел інформації (оприлюднений у мережі «Фейсбук» прес-секретарем ГПУ Л. Сарган лист Генеральної прокуратури України на адресу ЦВК №03/1-264 вих-19 від 20 червня 2019 року) відомо, що за даними Департаменту карного розшуку Національної поліції ОСОБА_3 є активним користувачем соціальної мережі «Фейсбук», має зареєстровану особисту сторінку у вказаній мережі та використовує можливості інтернет-провайдера ВАТ «Національні кабельні мережі» (РФ, м.Москва, вул.Нагатинська, 1) для її наповнення. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного Служба безпеки України вважає, що ОСОБА_3 з 2014 року на території України не перебував, офіційні пункти пропуску державного кордону України не перетинав.

Суд приймає до уваги, що в процесі здійснення своєї діяльності, яка полягає у збиранні, дослідженні, оцінці, перевірці та використанні доказів з метою розкриття злочинів, встановлення об`єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону до винесення правозастосовного акту за її наслідками, діючи в межах кримінально-процесуального законодавства та законодавства про оперативно-розшукову діяльність, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Генеральна прокуратура України обґрунтовано і законно отримують інформацію, яка в тому числі не будучи предметом доказування злочину може бути об`єктивною і достовірною, а тому може офіційно повідомлятись зацікавленим особам з урахуванням обмежень, встановлених цим же процесуальним законодавством.

В той же час, надання уповноваженими органами офіційної інформації щодо конкретної особи має бути здійснена у такій формі, яка унеможливлює її подвійне трактування

Оцінюючи зміст листа Служби безпеки України від 04 липня 2019 року №99/410 колегія суддів зазначає, що в ньому міститься повідомлення про здійснення відносно позивача розслідування кримінального провадження №42015000000001998 від 25 вересня 2015 року та СБУ за дорученням слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України №17/1/5-34844-15 від 18 листопада 2016 року здійснює розшук підозрюваного ОСОБА_3 на території України з 20 червня 2014 року і такий розшук здійснюється також Національною поліцією України з 20 червня 2014 року, однак місце перебування ОСОБА_3 не було встановлено зазначеними органами. Також зазначено, що сторінка позивача у соціальній мережі наповнюється із використання можливостей інтернет провайдера, який зареєстровано в РФ. Крім того, у наведеному листі викладено припущення, а саме, що Служба безпеки України вважає, що ОСОБА_3 з 2014 року на території України не перебував, офіційні пункти пропуску державного кордону України не перетинав.

Таким чином, суд вважає, що Служба безпеки України, в даному випадку, офіційно, як уповноважений орган, повідомив ЦВК про наявну у них інформацію стосовно ОСОБА_3 , однак така інформація є неконкретизованою та за своїм змістом є припущенням, а на підтвердження факту перебування ОСОБА_3 поза межами території України до вказаного листа не додано жодного належного та допустимого доказу.

В той же час, зі змісту оскаржуваної постанови №1496 від 05 липня 2019 року та витягу зі стенограми засідання Центральної виборчої комісії від 05 липня 2019 року вбачається, що до Центральної виборчої комісії 3, 4, 5 липня 2019 року представником Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» у Центральній виборчій комісії з правом дорадчого голосу Москаленком Г.В. подано матеріали на підтвердження проживання ОСОБА_3 на території України протягом останніх п`яти років. Під час вказаного засідання Комісії Москаленко Г.В. зазначив, що у поданих ним до ЦВК документах зазначено і документально підтверджено, що ОСОБА_3 не є підозрюваним, не знаходиться у розшуку і зазначив про наявність процесуальних документів, які позивач в рамках своєї адвокатської діяльності подавав протягом цього періоду на території України.

В матеріалах справи містяться копії заяв Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» в особі уповноваженого представника у ЦВК Москаленка Г.В. поданих до відповідача 03 липня 2019 року вх.№21-34-28196, 04 липня 2019 року вх.№21-34-28575 та 05 липня 2019 року вх.№21-34-29167, до яких було додано заяву ОСОБА_3 від 03 липня 2019 року, його правову позицію від 04 липня 2019 року та доповнення до його правової позиції від 05 липня 2019 року відповідно. У вказаних документах надано пояснення щодо політичного мотиву кримінального переслідування ОСОБА_3 українськими правоохоронними органами, зазначено, що розшук ОСОБА_3 оголошено незаконно, він не є підозрюваним у кримінальному провадженні №42015000000001998, не переховується від органів слідства чи суду.

На підтвердження зазначених обставин до вказаних заяв було додано копії відповідних документів, зокрема, листи Держприкордонслужби, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, Секретаріату Комісії з контролю файлів Інтерпол, ухвали судів в рамках кримінального провадження №42015000000001998.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій листів № 0.64-40323/0/15-17 від 27.11.2017 та № 0.184-38657/0/15-18-Вих від 28.09.2018 Держприкордонслужба повідомила, що у базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» наявна інформація про те, що ОСОБА_3 06.05.2014 виїхав з України до ФРН, а 08.05.2014 повернувся до України. Іншої інформації в базі даних не виявлено.

Ухвалами слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25 жовтня 2018 року у справі №711/8665/18 та від 05 березня 2019 року у справі №711/928/19 (вступили в законну силу) встановлено, що розшук ОСОБА_3 13 жовтня 2017 року оголошено з порушенням кримінального процесуального закону, оскільки на той момент він не набув статусу підозрюваного.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 березня 2019 року у справі №711/2429/19 (вступила в законну силу 09 квітня 2019 року) відмовлено в задоволенні клопотання Генерального прокурора Столярчука Ю.В. про затримання з метою приводу ОСОБА_3 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні обставини, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_3 переховується від органів досудового розслідування чи суду.

ОСОБА_3 неодноразово звертався до Генеральної прокуратури з заявами, в яких висловлював свою згоду на явку до Генеральної прокуратури, однак звертав увагу на реальну загрозу його життю та здоров`ю і просив забезпечити його заходами безпеки у відповідності до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Постанови прокурора від 26.01.2018 та від 22.01.2019 відмовлено у задоволенні зазначених заяв, однак ухвалами слідчих суддів Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25.10.2018 та від 22.01.2019 було скасовано вказані постанови прокурора, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 10 травня 2019 року у справі №711/3821/19 (вступила в законну силу 13 червня 2019 року).

Інформацію щодо ОСОБА_3 видалено з бази даних Інтерполу та він не перебуває у міжнародному розшуку, що підтверджується листами Робочого апарату Укрбюро Інтерполу №ІР/2665/14/С63/262/ЕС2/А3/3 від 14 січня 2015 року та Комісії з контролю файлів Інтерполу №ССF/104/R940.17/С1492.18 від 02 березня 2018 року.

Копії наведених листів та ухвал надавались до ЦВК разом із заявами ОСОБА_3 та були у розпорядженні відповідача станом на момент вирішення питання стосовно дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства України про вибори і референдуми щодо наявності у нього права бути обраним депутатом відповідно до ст.9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» в частині проживання в Україні протягом останніх п`яти років.

Суд звертає увагу, що саме на Центральну виборчу комісію покладено обов`язок неухильного забезпечення реалізації виборчих прав громадян України, а діяльність комісії направлена на дотримання конституційних та законодавчих засад виборчого процесу.

Загальними повноваженнями Центральної виборчої комісії є здійснення контролю за додержанням вимог законодавства України про вибори і референдуми та забезпечення однакового застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України.

Центральна виборча комісія має право здійснити перевірку щодо осіб, які балотуються кандидатами у народні депутати України, на відповідність вимогам статті 76 Конституції України та статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Вищенаведені статті спрямовані на забезпечення повного з`ясування обставин для прийняття розсудливого та об`єктивного рішення.

Центральна виборча комісія не є пасивним спостерігачем за тим, що подано особою, яка балотується кандидатом в народні депутати України, на підтвердження свого права бути обраною відповідно до ст.9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» і не може беззаперечно та за відсутності будь-якої критичної оцінки приймати до уваги інформацію, яка надходить із різноманітних джерел.

Для прийняття обґрунтованого рішення, Центральну виборчу комісію наділено повноваженням збирати та оцінювати докази, а також сприяти реалізації прав осіб, шляхом витребовування необхідних документів у разі потреби.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 01 липня 2019 року у справі №855/190/19, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом з тим, з постанови від №1496 від 05 липня 2019 року та витягу зі стенограми засідання ЦВК від 05 липня 2019 року не вбачається, що відповідачем при ухваленні оскаржуваного рішення було належним чином розглянуто письмові звернення ОСОБА_3 та додані до них документи, із наданням будь-якої оцінки.

Колегія суддів звертає увагу, що у листі Служби безпеки України від 04 липня 2019 року №99/410 не зазначено чіткого факту, що ОСОБА_3 з 2014 року перебував поза межами території України, натомість зазначено, що за наслідком здійснення його розшуку місце його перебування не встановлено.

В той же час, з урахуванням інформації наданої ОСОБА_3 у відповідача мав виникнути сумнів щодо достовірності наведених СБУ фактів, для усунення яких необхідно було отримати відомості щодо конкретних підстав, оскільки до листа листі Служби безпеки України від 04 липня 2019 року №99/410 не було додано підтверджуючих процесуальних документів передбачених КПК України, зокрема постанов про порушення кримінальної справи, оголошення ОСОБА_3 в розшук, відповідних витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, інших доказів отриманих з процесуальних джерел, визначених ст.84 КПК України.

У листі Служби безпеки України від 04 липня 2019 року №99/410 зазначено, що наповнення сторінки ОСОБА_3 у соціальній мережі «Фейсбук» здійснюється з використання можливостей інтернет-провайдера ВАТ «Національні кабельні мережі» (РФ, м.Москва, вул.Нагатинська, 1), що, на думку СБУ, дає підстави вважати, що ОСОБА_3 з 2014 року на території України не перебував, офіційні пункти пропуску державного кордону не перетинав.

В той же час, наповнення сторінки ОСОБА_3 в соціальній мережі «Фейсбук» із використанням інтернет-провайдера зареєстрованого на території Російської Федерації не є беззаперечним доказом порушення ОСОБА_3 вимог Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо проживання на території України протягом останніх 5 років. Крім того, в ньому не зазначено дати, коли здійснювалось відповідне наповнення даної сторінки, та чи відбувалось воно у період протягом 2014-2019 років.

Таким чином, на думку колегії суддів, наведений лист не може слугувати беззаперечним доказом відсутності ОСОБА_3 на території України протягом останніх п`яти років, оскільки він носить вірогідний характер і не містить чітких фактів та створює правову невизначеність.

Отже, на момент вирішення питання стосовно скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 у відповідача була наявна суперечлива інформація щодо перебування позивача на території України з 2014 року, зокрема, подані ОСОБА_3 листи Держприкордонслужби, відповідно до яких у базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» міститься інформація, що ОСОБА_3 в`їхав на територію України 08 травня 2014 року та жодна інформація стосовно виїзду його за межі України після цього відсутня.

У своєму відзиві ЦВК зазначає, що ОСОБА_3 ухилився від надання конкретних та беззаперечних доказів проживання в межах Державного кордону України продовж п`яти років, що передують виборам.

Колегія суддів звертає увагу, що прийнятий відповідачем до уваги лист Служби безпеки України від 04 липня 2019 року №99/410, який покладено в основу оскаржуваного рішення, також не містить конкретних фактів та беззаперечних доказів проживання ОСОБА_3 поза межами Державного кордону України продовж п`яти років, що передують виборам.

Суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови ЦВК, маючи сумнів щодо відповідності ОСОБА_3 установленим законодавством вимогам до кандидата у народні депутати України в частині підтвердження відомостей про проживання останнього на території України, обмежилась лише наданим Службою безпеки України листом із викладеними у ньому припущеннями, не здійснивши належної, повної та об`єктивної перевірки даних обставин.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснених ЦВК заходів стосовно з`ясування та перевірки відомостей, що містить лист Служби безпеки України від 04 липня 2019 року №99/410, як то звернення до Державної прикордонної служби, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України або з`ясування обставин стосовно проживання ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років на території України в інший спосіб, отримання відповідей на такі листи, зміст який був би підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи те, що проживанням особи в Україні протягом останніх п`яти років вважається перебування громадянина на її території в межах державного кордону України більшість днів кожного із п`яти річних періодів, суд вважає передчасними і не підтвердженими належними доказами висновки Комісії про невідповідність кандидата у народні депутати ОСОБА_3 вимогам статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України», які зроблені без дослідження даних Державної прикордонної служби України з цього питання, а також передчасними висновки Центральної виборчої комісії про наявність підстав для скасування реєстрації ОСОБА_3 кандидатом у народні депутати України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2019 року у справі №855/170/19, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідач посилається на позицію Верховного Суду, викладену у його постановах у справах №855/152/19, №855/153/19 та №855/190/19, за якою обов`язок підтвердити відповідність кандидата в народні депутати вимогам, установленим статтею 76 Конституції України та статтею 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України», покладається на особу, яка звернулася із заявою про реєстрацію кандидатом в народні депутати України. Оцінка правомірності й обґрунтованості рішення ЦВК про відмову в реєстрації особи як кандидата в народні депутати має здійснюватися в межах тих доказів, які подавалися кандидатом до ЦВК разом із заявою про реєстрацію

Однак, спірні правовідносини в рамках даної справи відрізняються від правовідносин, які досліджувались Верховним Судом у справах №855/152/19, №855/153/19 та №855/190/19, зокрема, реєстрацію ОСОБА_3 кандидатом у народні депутати України від політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» здійснено Центральною виборчою комісією, без зауважень щодо порушення ним вимог ст.9 Закону України «Про вибори народних депутатів України», що підтверджується постановою ЦВК від 20 червня 2019 року №1103.

В той же час, станом на момент реєстрації ОСОБА_3 кандидатом у народні депутати України 20 червня 2019 року у ЦВК в наявності був лист Генеральної прокуратури України від 20 червня 2019 року №03/1-264вн-19, яким було повідомлено про здійснення судового розслідування у кримінальному провадження за підозрою ОСОБА_3 , про те, що за місцем реєстрації та проживання він тривалий час не з`являється, з 02 червня 2015 року перебуває у розшуку, встановити місце перебування останнього неможливо, станом на квітень 2017 року ОСОБА_3 перебував у м.Ялта АР Крим та з квітня по жовтень на територію України не в`їжджав і він може переховуватись не тільки на тимчасово окупованій території АР Крим, а й на території Російської Федерації. Однак, зазначена інформація не була прийнята відповідачем до уваги, або з наведеної у цьому листі інформації ЦВК не вбачала порушень ОСОБА_3 вимог щодо проживання протягом останніх п`яти років на території України, і наявність такої інформації не стала перешкодою для реєстрації ОСОБА_3 кандидатом у народні депутати України.

Колегія суддів звертає увагу, що можливе перебування ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території України в м.Ялта АР Крим не може ототожнюватись з перетинанням державного кордону, оскільки зазначена територія є невід`ємною частиною території України та знаходиться в межах її державного кордону.

Суд зазначає, що інформація викладена в листі СБУ від 04 липня 2019 року №99/410 дублює інформацію наведену у листі Генеральної прокуратури України від 20 червня 2019 року №03/1-264вн-19, тобто була в наявності у відповідача при вирішенні питання щодо відповідності ОСОБА_3 вимогам ст.9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» при реєстрації його кандидатом у народні депутати України, проте ЦВК не вважала її такою, що свідчить про порушення ОСОБА_3 вимог стосовно проживання в Україні останні 5 років.

З матеріалів справи вбачається, що 05 липня 2019 року відповідачем було направлено запити вих.№21-22-5963 до Генеральної прокуратури України, Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки стосовно ОСОБА_3 з метою встановлення факту дотримання ним вимог ст.9 Закону України «Про вибори народних депутатів України», однак, не дочекавшись відповіді ЦВК в цей же день було прийнято оскаржувану постанову, хоча певними стислими строками ЦВК в даному випадку не обмежено.

Крім того, у вказаному запиті зазначено, що у листі Генеральної прокуратури України від 20 червня 2019 року №03/1-264вн-19 зазначено тільки припущення щодо можливого перебування ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території АР Крим та на території Російської федерації.

Суд звертає увагу, що право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване ст.38 Конституції України.

Відповідно до параграфа 24 Документа Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 року, наведене право особи може бути обмеженим, якщо це передбачено законом і таке обмеження є розумним і співрозмірним цілям й завданням закону.

Також, у відповідності з п. 7.5 названого Документа Копенгагенської наради ОБСЄ, процедури реєстрації кандидатів не повинні бути дискримінаційними. Тобто підстави для відмови в реєстрації мають бути засновані на об`єктивних критеріях і чітко визначені в законі.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про вибори народних депутатів України» усі кандидати у народні депутати України (далі - кандидати у депутати) мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.

У листі Служби безпеки України від 04 липня 2019 року №99/410 не зазначено відповідних обставин, не наведено фактів та до нього не надано доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_3 порушено вимог ст.9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» в частині проживання в Україні протягом останніх п`яти років.

Необґрунтовані сумніви, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами щодо не проживання позивача в Україні протягом останніх п`яти років не можуть мати наслідком позбавлення його закріпленого у Конституції України та Законі України «Про вибори народних депутатів України» права бути обраним народним депутатом України.

Колегія суддів звертає увагу на неприпустимість порушень конституційних прав особи за відсутності фактичного встановлення обставин, які б надавали відповідачу повноваження щодо обмеження такого права шляхом скасування реєстрації кандидата у народні депутати України, оскільки, з урахуванням швидкоплинності виборчого процесу, у випадку встановлення в подальшому недостовірності наданої Центральній виборчій комісії інформації, відновлення такого права особи буде неможливим, з огляду на те, що законодавчо встановлений строк, протягом якого може здійснюватись реєстрація кандидатів у народні депутати, завершився.

В той же час, у разі достеменного встановлення наявності обставин, які б свідчили про порушення особою, яка є кандидатом у народні депутати України вимог ст.9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» ЦВК матиме всі необхідні повноваження для скасування реєстрації кандидата у депутати, оскільки вони закріплені у п.7 ч.1 ст.19 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» та п.8 ч.5 ст.61 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

До свого адміністративного позову ОСОБА_3 додано докази, які на його думку підтверджують факт проживання в України протягом останніх 5 років, а саме копії довіреності від 18 травня 2017 року (а.с.41 т.1), посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. у м.Києві, яка підписана ОСОБА_3 у її присутності (оригінал оглянуто судом в судовому засіданні), договорів, укладених між ОСОБА_3 та КВ «Пуща-Водиця» ДУС, статуту адвокатського об`єднання «ОСОБА_3 та Партнери», протоколу установчих зборів вказаного АО із реєстром осіб, що брали в них участь, договорів про надання правових послуг клієнтам, договорів про надання правової допомоги ОСОБА_3 , податкових декларацій ОСОБА_3 , квитанцій про сплату податків і зборів за період з 2016 по 2019 роки, сплату судового збору, судових рішень, поданих ним заяв та документів щодо листувань з органами пенсійного фонду, тощо, а відповідачем подано до суду копію листа Генеральної прокуратури України від 10 липня 2019 року №03/1-309вн-19.

Колегія суддів звертає увагу на договори, що укладались між ОСОБА_3 та Комплексом відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами від 01 січня 2015 року №46/2-15 (а.с.203 т.1), від 01 січня 2016 року №46/2-16 (а.с.208 т.1), від 01 січня 2017 року №46/2-17 (а.с.213 т.1), від 02 січня 2018 року №46/2-18 (а.с.216 т.1), від 01 січня 2019 року №46/2-19 (а.с.223 т.1), які були підписані з одного боку директором КВ «Пуща-Водиця» ДУС ОСОБА_7 та з другого боку ОСОБА_3 у м.Києві. Таким чином, утворений Указом Президента України орган, який здійснює управління об`єктами

державної власності, керівник якого призначається на посаду Президентом України фактично визнає перебування ОСОБА_3 в м.Києві на момент підписання вказаних договорів.

З наявного в матеріалах справи копії висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 21 березня 2018 року №25046/25047/17-32/5779-5781/18-32 (а.с.51 т.2) підписи від імені ОСОБА_3 , який міститься між друкованими записами « 1 березня 2017 року» та «ОСОБА_3 » на третьому аркуші у «Заяві про кримінальне правопорушення» від 01 березня 2017 року та між друкованими записами «Адвокат 16.08.2017» та «ОСОБА_3» на третьому аркуші у «Заяві про вчинення кримінальних правопорушень» від 16 серпня 2017 року виконані ОСОБА_3 .

Наведене спростовує твердження, відповідача щодо достеменно встановленого факту відсутності ОСОБА_3 на території України протягом останніх 5 років.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини в даній адміністративній справі, дослідивши досліджені в судовому засіданні докази, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, колегія суддів доходить висновку, що під час ухвалення постанови №1496 від 05 липня 2019 року, яка обґрунтована виключно листом Служби безпеки України від 04 липня 2019 року №99/410, Центральна виборча комісія діяла необґрунтовано, без урахування та надання належної оцінки всім аргументам, наведеним як у листі Служби безпеки України так і у письмових зверненнях ОСОБА_3 , неналежним чином з`ясовувала обставини щодо проживання ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років на території України, не надала належної оцінки аргументам та доказам на підтвердження дотримання ОСОБА_3 вимог ст.9 Закону України «Про вибори народних депутатів України», що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача при прийнятті постанови №1496 від 05 липня 2019 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Центральної виборчої комісії №1496 від 05 липня 2019 року «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 , включеного до виборчого списку Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України в частині врахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, добросовісності, розсудливості, пропорційності, зокрема в частині дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому зазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

В той же час, суд не вбачає обставин, які б свідчили про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки ним було вжито заходів з метою перевірки наданої Службою безпеки України в листі №99/410 від 04 липня 2019 року інформації, однак оскаржуване рішення було прийнято до завершення такої перевірки та до отримання відповідей на свої запити.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, захисту в адміністративному суді може підлягати виключно порушене право позивача. Задоволення вимог на майбутнє, без вчинення відповідачем на час розгляду справи в суді протиправних дій, є необґрунтованим, безпідставним та не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання ЦВК у подальшому утриматись від скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 , включеного до виборчого списку Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року з підстав не встановлення його перебування в Україні заявлені на майбутнє, що не відповідає завданню адміністративного судочинства, такі вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачів стосовно постановлення окремої ухвали, колегія суддів зазначає, з аналізу положень ст.249 КАС України вбачається, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду. За наслідками розгляду справи колегія суддів не вбачає передбачених ст.249 КАС підстав для постановлення окремої ухвали.

Надаючи оцінку всім доводам сторін та учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ч.9 ст.273 КАС України суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Відповідно до ст.4 наведеного Закону за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою передбачено сплату судового збору за ставкою, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн).

Так, позивачем ОСОБА_3 заявлено три немайнові вимоги, а тому, судовий збір за подання адміністративного позову складає 2305,20 грн.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру юридичною особою передбачено сплату судового збору за ставкою, що становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921,00 грн).

Так, позивачем - Політичною партією «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» заявлено одну немайнову вимогу, а тому, судовий збір за подання адміністративного позову складає 1921,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 наведеної статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що при поданні адміністративного позову судовий збір позивачами не було сплачено, суд, відповідно до приписів ст.139 КАС України, доходить висновку про необхідність стягнення судового збору за подання позовних заяв у відповідних розмірах.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про вибори народних депутатів України», Законом України «Про Центральну виборчу комісію», ст.ст. 22, 90, 143, 194, 229, 241, 242, 246, 250, 268, 269, 271, 272, 273, 278 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» - задовольнити частково.

Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати дії Центральної виборчої комісії під час прийняття постанови №1496 від 05 липня 2019 року «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 , включеного до виборчого списку Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» - протиправними.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії №1496 від 05 липня 2019 року «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_3 , включеного до виборчого списку Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 та Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКППФО НОМЕР_1 ) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду за наступними реквізитами: рахунок отримувача - 34312206081055; отримувач - УК у Печерському районі/Печерс.р-н.; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код ЄДРПОУ 38004897; код банку МФО 899998; код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050), судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.)

Стягнути з Центральної виборчої комісії (01196, м.Київ, пл.Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 21661450) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду за наступними реквізитами: рахунок отримувача - 34312206081055; отримувач - УК у Печерському районі/Печерс.р-н.; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код ЄДРПОУ 38004897; код банку МФО 899998; код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050), судовий збір у розмірі 3457,80 грн (три тисячі чотириста п`ятдесят сім грн 80 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана до Верховного Суду через Шостий апеляційний адміністративний суд у дводенний строк з дня проголошення рішення

Повний текст рішення виготовлено 11 липня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.Ю.Ключкович

А.Ю.Кучма

Головуючий суддя Безименна Наталія Вікторівна

Судді: Кучма Андрій Юрійович

Ключкович Василь Юрійович