РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2019 року Провадження №2/425/45/19

Справа №425/3039/18

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Москаленко В.В.

за участю секретаря судового засідання - Окрошко О.О.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Кільяченкової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рубіжне Луганської області порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановив:

05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с. 2-7).

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 08.10.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу було залишено без руху та надано позивачу семиденний строк для виправлення вказаних в ухвалі недоліків (а.с. 38).

16 жовтня 2018 року до Рубіжанського міського суду Луганської області надійшла заява позивача про усунення недоліків та уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, в якій позивач просить поновити її на роботі у КП «РВУ ВКГ» Рубіжанської міської ради на посаді машиніста насосного устаткування дільниці «Водозабор» та стягнути з КП «РВУ ВКГ» Рубіжанської міської ради на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3953,04 гривні. В обґрунтування позову вказала, що з 24.07.2013 вона працювала машиністом насосних установок у КП «РВУ ВКГ» Рубіжанської міської ради та 07.09.2018, наказом директора КП «РВУ ВКГ» ОСОБА_3 № 275к, позивач була звільнена з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України, за станом здоров`я. Звільнення відповідач мотивував тим, що згідно довідки МСЕК від 02.08.2018 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності та ряд обмежень щодо трудової діяльності. Позивачу дійсно, згідно довідки МСЕК від

02.08.2018, встановлено ІІ групу інвалідності з 02.08.2018 по 01.09.2019 та дозволено працювати на дому або у спеціально створених умовах. На думку позивача, єдиною спеціальною умовою, необхідною їй для продовження роботи є виключення нічних змін та замість цього директор підприємства вирішив, що звільнити інваліда значно легше. 28.08.2018 було проведене засідання профкому, за результатами якого профком дав згоду на звільнення позивача, посилаючись на те, що на підприємстві немає вакансій, згідно вимог МСЕК. При цьому позивач вважає, що звільнення на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України допускається лише тоді, коли неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Крім того, праця машиніста не є тяжкою, а єдиним негативним фактором є наявність нічних змін, які колектив був готовий забрати, тому позивач вважає наказ про її звільнення незаконним та змушена звернутися до суду з цим позовом (а.с. 41-46).

УхвалоюРубіжанського міського суду Луганської області від 17.10.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у зазначеній цивільній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Рубіжанського міського центру зайнятості у Луганській області інформацію щодо наявності вакантних посад у період з 02.08.2018 по 07.09.2018 на КП «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області(а.с. 72-74).

25 жовтня 2018 року до Рубіжанського міського суду Луганської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого КП «РВУВКГ» Рубіжанської міської ради заперечує проти позову ОСОБА_1 в повному обсязі, вважає позовні вимоги не обґрунтованими та зазначає, що з 24.07.2013 по 07.09.2018 ОСОБА_1 працювала на підприємстві на посаді машиніста насосних установок. Впродовж 2018 року позивач неодноразово перебувала на лікарняному. По завершенню лікування нею було пред`явлено довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 779144, листок непрацездатності № 654220, продовження листка № 787322, де в графі «Стати до роботи» зроблено запис «Інвалід ІІ групи з 02.08.2018». Тобто у вказаному документі не зазначено коли позивач мала стати до роботи, як це передбачено відповідною формою. Також після проходження позивачем медичного огляду підприємству було надано медичну довідку про проходження попереднього позачергового медичного огляду працівника № 1595, картку працівника, який підлягає позачерговому медичному огляду, в яких було зазначено ІІ група інвалідності та ряд обмежень щодо трудової діяльності. У зв`язку з цими обставинами підприємство вимушено звільнити позивача про що свідчить наказ № 275к від 07.09.2018 з дотриманням діючого законодавства України. Також вказує, що у період з 02.08.2018 по 07.09.2018 на підприємстві не було вакансій на які можливо було перевести позивача, які б відповідали висновкам медичних довідок та професійним навичкам. Залишати працівника у попередніх умовах праці неможливо, у зв`язку з тим, що це може спричинити погіршання стану здоров`я, оскільки відповідно до медичного висновку продовження даної роботи (в наявних умовах) протипоказане працівникові за станом здоров`я і створює загрозу для його життя і здоров`я. Станом на 01.10.2018 на підприємстві працюють 12 осіб які мають інвалідність, при чисельності працівників 208 осіб згідно штатного розпису, тобто на підприємстві працює більше ніж 4% працівників які мають інвалідність, що відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Крім того, 27.08.2018 адміністрація підприємства звернулася до профспілкового органу для отримання згоди на звільнення позивача. 28.08.2018 відбулося засідання профспілкового органу, який дав згоду на звільнення позивача. Щодо посилань позивача на не внесення її до графіку виходів, то це спростовується тим, що графік затверджується щомісяця до 01 числа згідно графіку документообігу на 2018 рік, позивач вийшла на роботу лише 03 серпня 2018 року, тобто після складання графіку виходів. Відповідач наголошує, що законодавство не вимагає від роботодавця створювати нове робоче місце для працівника, щодо якого виявлено невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я та зазначає, що підприємство знаходиться в скрутному фінансовому стані, всі рахунку арештовані і кошти для створення спеціально обладнаного місця не передбачені, та виконання будь- якої роботи яка могла би виконуватись на дому в підприємстві відсутня. Просить відмовити у задоволенні позові в повному обсязі (а.с. 81-82).

02 листопада 2018 року до Рубіжанського міського суду Луганської області надійшла від позивача відповідь на відзив, згідно якої ОСОБА_1 вважає відзив відповідача цілковито абсурдним та таким, що має бути відхиленим з наступних підстав, а саме: посилання відповідача на порушення порядку заповнення лікарняного не має жодного відношення ані до неї, ані до предмета спору; ряд обмежень, викладених у картці могли бути з легкістю усунуті адміністрацією підприємства, враховуючи те, що серед протипоказань були виключно нічні зміни, перегрівання та переохолодження, допустимі умови праці відповідач навіть створив, на один день, що підтверджується наказом № 277; незрозумілим є посилання відповідача на відсутність у нього обов`язку створювати нове робоче місце для працівника, щодо якого виявлено невідповідність внаслідок стану здоров`я, з огляду на те, що позивач жодного разу не зверталась до підприємства та не зазначала у своєму позові вимог в частині створення для неї нового (спеціального) робочого місця, а лише просила створити умови в межах наявного; відомості щодо виконання відповідачем нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю взагалі не мають жодного відношення до предмету спору та достатня кількість інвалідів не є підставою для її звільнення; щодо засідань профкому, позивач повторно наголошує, що останні мали суто формальний характер, питання щодо умов праці та будь-які інші питання не розглядались, а бажання колективу допомогти створити для неї необхідні умови праці не було взято до уваги та навіть не було відображено у протоколі; затвердження графіку виходів до 01 числа не могло завадити відповідачу внести до нього відповідні корективи, враховуючи вихід позивача з лікарняного; крім того, фінансовий стан підприємства не має відношення до предмета спору. Просить суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 107-108).

02 листопада 2018 року до Рубіжанського міського суду Луганської області надійшли відомості Рубіжанського міського центру зайнятості у Луганській області, надані на виконання ухвали Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.10.2018 (а.с. 110).

08 листопада 2018 року до Рубіжанського міського суду Луганської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач заперечує проти відповіді позивача, оскільки позивач у позовній заяві та відповіді стверджує, що їй заборонені тільки нічні зміни, та стверджує що відповідач вводить в оману суд, але це є помилкові ствердження, оскільки медичними довідками встановлено більше обмежень, так відповідно до картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 20.08.2018 у графі 8 «Шкідливі та небезпечні виробничі фактори і трудового процесу (перелічити всі фактори) заборонено: вимушені нахили корпусу, зміна роботи. Також, згідно атестації робочого міста машиніста насосних установок, нахили корпусу за зміну складають 150 разів. У зв`язку з тим, що залишати позивача працювати у попередніх умовах праці неможливо, оскільки це може спричинити погіршання стану здоров`я, було видано наказ № 277 про становлення графіку роботи на один день 07.09.2018. Крім того, звертає увагу суду, що профком є незалежною організацією і жодним чином адміністрація не втручається в діяльність цього органу, та не має впливу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 112).

14 січня 2019 року до Рубіжанського міського суду Луганської області від позивача надійшли письмові заперечення на відповідь відповідача, згідно яких позивач та представник позивача не погоджуються з наведеними фактами відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив та вказують, що безперечно законодавством не покладено на підприємство обов`язку створювати нове робоче місце у разі відсутності інших вакантних посад, а інвалід не може працювати на займаній ним раніше посаді, але роботодавець насамперед має вжити заходи щодо встановлення факту виявленої невідповідності такого працівника займаній посаді чи виконуваній роботі. Підприємством була отримана довідка МСЕК та реабілітаційна програма інваліда, яка додається до даної довідки. Позивача було направлено до КП «Рубіжанська міська лікарня» пройти попередній медичний огляд, і на підставі даного медичного огляду було встановлено, що вона має працювати один рік без тяжкої праці, переохолоджень та нічних змін. Роботодавець повністю проігнорував акт огляду МСЕК та реабілітаційну програму, яка була надана до довідки МСЕК, згідно яких позивачу необхідно було створити спеціальні умови праці та не звернувся до МСЕК, який встановив позивачу групу інвалідності за роз`ясненнями та проханням надати висновок щодо відповідності чи невідповідності фактичних умов праці цього працівника та його стану здоров`я, а лише швидко направив позивача до міської лікарні, отримав відповідь, що вона не може працювати в нічні зміни і швидко організував збори профспілкового органу для отримання згоди відносно її звільнення. Також позивач наголошує, що право на звільнення особи з інвалідністю з займаної посади надається роботодавцю лише тоді, коли ним будуть вичерпані всі установлені чинним законодавством України механізми виявлення невідповідності працівника займаній посаді, а підприємство «Рубіжанське виробниче управління Водопровідно-каналізаційного господарства» керівником якого є ОСОБА_3 цього не зробило. Крім того, скрутне фінансове становище підприємства не повинно створювати перешкод для встановлення всіх об`єктивних обставин, відносно умов праці інваліда, специфікації його захворювання, переліку навантажень та особливості робочого процесу. Бо відповідно до норм ст. 172 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством на власника або уповноважений ним орган покладається обов`язок створити пільгові умови праці. Просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі (а.с. 134-135).

14 лютого 2019 року до Рубіжанського міського суду Луганської області надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до КП «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради, третя особа що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, згідно якої позивач просить скасувати та визнати незаконним наказ № 275-к від 07.09.2018, виданий КП «РВУ ВКГ» Рубіжанської міської ради про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста насосного устаткування; поновити позивача на роботі у КП «РВУ ВКГ» Рубіжанської міської ради на посаді машиніста насосного устаткування дільниці «Водозабор» та стягнути з КП «РВУ ВКГ» Рубіжанської міської ради на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3953,04 гривні (а.с. 153-158).

30 травня 2019 року до Рубіжанського міського суду Луганської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої вона просить стягнути на її користь з Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради за весь час вимушеного прогулу, а саме з 08.09.2018 по 06.06.2019, середню заробітну плату в сумі 41806,16 гривень (а.с. 179-181).

18 червня 2019 року до Рубіжанського міського суду Луганської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої вона просить стягнути на її користь з Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради за весь час вимушеного прогулу, а саме з 08.09.2018 по 10.07.2019, середню заробітну плату в сумі 42971,85 гривень (а.с. 192-194).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала аналогічні пояснення по суті позову. Також, додала, що перед звільненням їй не пропонувалися інші робочі місця, її робоче місце до звільнення знаходилося у приміщенні з насосними устаткуваннями, де є операційна кімната в якій стоять стіл і стілець, там заповнюється документація та контролюється обладнання (рівень води у резервуарі та тиск). Також є зал, де у підвалі на глибині 2-3 метри стоять насоси. Зверху на площадці стоїть рівнемір з якого записуються покази. На верхній площадці стоять манометр і витратомір. Працювала вона переважно в операційній кімнаті, а у підвал до насосів спускалася тільки в екстрених ситуаціях і за весь час її роботи у неї була одна така ситуація.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала аналогічні пояснення по суті позову.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у його задоволенні та пояснила суду, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві з 24.07.2013 по 07.09.2018 на посаді машиніста насосного устаткування. Протягом 2018 року позивач майже чотири місяця була на лікарняному та після проходження медичного обстеження висновком комісії МСЕК їй було встановлено ІІ групу інвалідності та ряд обмежень відносно трудової діяльності у зв`язку з чим підприємство було вимушено звільнити позивача. У медичних довідках вказані такі обмеження: без тяжкого фізичного труда, нічних змін, переохолодження, робот при високій температурі у приміщеннях та на відкритих площах. На той період на підприємстві не було можливості перевести позивача на таке місце роботи яке б відповідало вимогам вказаним у медичній документації. Згідно п. 6 Положення «Про медично-соціальну експертизу» висновок комісії є обов`язком до виконання на підприємстві, тому профспілковий орган надав згоду на звільнення відповідача. Підприємство не зверталося до МСЕК за роз`ясненнями, які саме спеціальні умови праці були необхідні позивачу, оскільки у зв`язку з важким фінансовим становищем підприємства не було можливості на створення для позивача особливого місця праці. На час виходу позивача з лікарняного всі працівники підприємства були переведені на денну зміну праці і тому вона ходила на роботу та виконувала свої обов`язки. На той час на підприємстві не було можливості перевести позивача на посаду з легкою працею.Представник відповідача також повністю погодилась в судовому засіданні з розрухунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу , наданим позивачем.

Третя особа - ОСОБА_3 у судовому засідання позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та пояснив суду, що він працює директором Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області з 01.08.2018. Після ознайомлення з висновком ВКК у відношенні ОСОБА_1 було встановлено, що на підприємстві немає можливості надати їй роботу, яка б відповідала вказаним у висновку вимогам. У зв`язку з тяжким фінансовим станом на підприємстві не було можливості створити необхідні умови праці для позивача. Після встановлення позивачу ІІ групи інвалідності було вирішено направити її до міської лікарні на медичну комісію для отримання висновку, але висновок надали той же самий. Після цього було звернення до профспілкового комітету, який надав згоду на звільнення позивача. У разі залишення позивача на роботі та настання негативних наслідків йому б прийшлося нести відповідальність, а цього він допустити не міг. Позивач вийшла з лікарняного 02.08.2018, коли все підприємство згідно наказу працювало в першу зміну, та працювала до 07.09.2018, за цей час нарікань стосовно виконання нею своїх обов`язків не було.

Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступного.

Судом встановлено, що 24 липня 2013 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу машиністом насосного устаткування дільниці «Водозабор» по другому розряду на Комунальне підприємство «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області (копія трудової книжки - а.с. 8-12, копія наказу від 24.07.2013 № 158к - а.с. 13, 47).

Відповідно до Робочої інструкції машиніст насосної станції підтримує заданий режим роботи насосної станції, контролює безперебійну роботу насосів, рівня води в РВЧ; запускає та зупиняє насоси; стежить за роботою обладнання знезараження; контролює витрату гіпохлориту натрію; проводе аналіз питної води на залишкових хлор; веде технічну документацію; контролює роботу свердловин; підтримує порядок на закріпленій території; у разі аварійних ситуацій, діє згідно відповідної інструкції; забезпечує безперебійну роботу насосних агрегатів, насосу дозатору, утримує насоси у постійній готовності до роботи, своєчасно повідомляє керівника водозабірних споруд про несправності устаткування; виконує розпорядження та оперативні завдання керівника водозабірних споруд; приймає насосну станцію, вузол знезараження та прилеглу до неї територію від машиніста попередньої зміни; дотримується правил технічної експлуатації, вимог нормативних актів ОТ, інструкції з ОТ, експлуатації, пожарної безпеки, вимог трудового розпорядку; дотримується режиму роботи насосної станції, згідно затвердженого графіка; після закінчення роботи не має права піти з роботи не здавши зміну (а.с. 16-18, 50-52).

З копії довідки МСЕК серії 12 ААА № 779144 від 02.08.2018 вбачається, що ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності строком до 01.09.2019 та зазначено, що вона може працювати на дому або в спеціально створених умовах (а.с. 21, 55).

Згідно копії повідомлення підприємству, установі, організації про результати огляду медико-соціальною експертною комісією № 177 від 02.08.2018 підприємство відповідача повідомлено, що ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності за загальним захворюванням та вона може працювати на дому або в спеціально створених умовах (а.с. 19, 53).

Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1109 від 02.08.2018 «Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК» ОСОБА_1 встановлено виражене обмеження життєдіяльності ІІ ступеня, може працювати на дому або в спеціально створених умовах (а.с. 34-36).

З копії картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду вбачається, що ОСОБА_1 , 1978 року народження, придатна для роботи на період один рік без важких умов праці, переохолодження та перегрівання, без нічних змін (а.с. 20, 54).

Згідно копії протоколу від 22.08.2018 засідання профкому КП «РВУ ВКГ» проведено у присутності ОСОБА_1 , розглянуто подання адміністрації КП «РВУ ВКГ» про звільнення машиніста насосних установок ОСОБА_1 за ст. 40 п. 2 КЗпП України та вирішено повідомити адміністрацію у письмовій формі про те, що поки в силі наказ № 163 від 03.08.2018, профком не дає згоду на звільнення ОСОБА_1 (а.с. 25, 59).

З копії наказу КП «РВУ ВКГ» від 03.08.2018 № 163 «Про простій водозабору 8-го мікрорайону» вбачається, що з 01 серпня 2018 року у зв`язку із зупиненням насосних установок водозабору 8-го мікрорайону у результаті відключення від енергоживлення Рубіжанським РЕМ машиністи насосних установок підприємства, у тому числі і ОСОБА_1 , переведені до першої зміни (а.с. 26, 60).

Згідно копії протоколу від 22.08.2018 засідання профкому КП «РВУ ВКГ» проведено у присутності ОСОБА_1 , розглянуто подання адміністрації КП «РВУ ВКГ» про звільнення машиніста насосних установок ОСОБА_1 за ст. 40 п. 2 КЗпП України та вирішено повідомити адміністрацію у письмовій формі про те, що профком дає згоду на звільнення ОСОБА_1 , тому що скасовано наказ № 163 і на підприємстві немає вакансій, згідно вимог МСЕК (а.с. 30, 64).

З копії наказу від 07.09.2018 № 277к виходить, що згідно довідки МСЕК № 779144 від 02.08.2018 та медичного висновку № 1595 від 20.08.2018 машиністу насосних устаткувань ОСОБА_1 встановлено 07.09.2018 наступний графік роботи: з 07.00 до 15.00, перерва з 11.00 до 11.48 (а.с. 31, 65).

Наказом від 07 вересня 2018 року № 275к ОСОБА_1 була звільнена з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України, за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи: встановлена група інвалідності, на підставі довідки МСЕК, медичної довідки № 1595, листа профкому (а.с. 14, 48).

Відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Звільнення з підстави зазначеної у пункті 2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

В пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Як вбачається зі змісту правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 01.04.2015 у справі № 6-40цс15, ч. 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 170 КЗпП України встановлено, що працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Крім того, відповідно до ст. 172 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов`язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці. Тобто, встановлення працівнику підприємства інвалідності, не є показанням до звільнення, а навпаки покладає на роботодавця обов`язок створити для працівника пільгові умови праці.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про охорону праці» працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров`я.

Згідно ч. 5 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» працівника, який за станом здоров`я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що при звільненні позивача їй не було запропоновано переведення на іншу роботу у відповідності з висновком медичної комісії тимчасово або без обмеження строку, також відповідачем не було розглянуто питання у разі потреби встановлення позивачу скороченого робочого дня та організації проведення її навчання з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Крім того, після виходу позивача з лікарняного з боку керівництва підприємства нарікань стосовно виконання нею своїх обов`язків не було.

Аналізуючи докази, суд дійшов висновку про те,що відповідач фактично не надав доказів того, що позивач не могла виконувати свої посадові обов"язки в зв"язку із станом здоров"я належним чином та в повному обсязі.

Суд вважає, що відповідачу необхідно було тільки спланувати робочий час позивача так, щоб вона не працювала в нічні зміни ,що і було зроблено наказом відповідача від 03.08.2018

№ 163 ,але позивача все одно було звільнено.

Факт того,що позивач могла продовжувати працювати на підприємстві ,за умови створення графіку без нічних змін ,підтверджується також рішенням профкому від 22.08.2018, відповідно до якого було відмовлено в звільненні ОСОБА_1 з тієї підстави,що діє наказ № 163, яким ОСОБА_1 переведена до першої зміни.

Отже,профком підприємства також вважав,що ОСОБА_1 може виконувати свої посадові обов"язки ,якщо буде працювати в першу зміну.І тільки після скасування наказу № 163 було надано згоду на звільнення позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку , що звільнення позивача відбулося з тієї причини, що відповідач не виконав свій обов"язок по створенню умов праці для позивача в зв"язку із станом її здоров"я, а саме: не встановив графік роботи позивача в першу зміну .Доказів неможливості встановлення такого графіку відповідач не надав,як не надав і доказів того,що позивачу було запропоновано переведення на легшу роботу ,або було організовано проведення навчання позивача з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

В справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Отже, надання належних доказів на підтвердження своєї позиції - це обов`язок відповідача. Оскільки відповідачем не було доведено законності звільнення позивача на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, тому звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу від 07.09.2018 № 275-к є незаконним, отже вимоги позивача про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування підлягають задоволенню.

Стаття 235 КЗпП України зазначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Оскільки позивача було незаконно звільнено 07 вересня 2018 року з займаної посади, то вона підлягає поновленню з 07.09.2018 на попередній роботі на посаді машиніста насосних установок Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області.

Враховуючи, що позивач незаконно звільнена і поновлена на роботі, то вона має право на виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при цьому не більш як за один рік, однак якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Справа розглядалась з 05.10.2018 по 10.07.2019, тобто 9 місяців 5 днів, а відтак суд згідно зі ст. 235 КЗпП України виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, тобто по день винесення рішення.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.

З урахуванням абз. 3 п. 2 розд. ІІ Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до довідки про заробітну плату позивача, наданої відповідачем (а.с. 190, 195), середня заробітна плата позивача за день складає 309 гривень 15 копійок, а відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.09.2018 по день винесення рішення, тобто по 10.07.2019 (309,15 гривень х 139 кількість робочих днів = 42971,85 гривень).

Суд наголошує,що представник відповідачв в судовому засіданні повністю погодилася з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наданого позивачем .

Також суд враховує вимоги п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, а саме - задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

У зв`язку з цим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 42971,85 гривень, з утриманням при їх виплаті передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. У зв`язку з цим, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», і позовні вимоги немайнового характеру щодо незаконного звільнення та поновлення на роботі, за які сплаті підлягав на час звернення до суду судовий збір у розмірі 704,80 гривень та позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за які сплаті підлягає судовий збір у розмірі 704,80 гривень, - задоволені, то стягненню відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 1409,60 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області№ 275-к від 07.09.2018 про звільнення машиніста насосного устаткування ОСОБА_1 за ст. 40 п. 2 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді машиніста насосного устаткування дільниці «Водозабор» у Комунальному підприємстві «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області.

Стягнути з Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 42971 (сорок дві тисячі дев`ятсот сімдесят одна) гривня 85 копійок без врахування податків.

Стягнути з Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської областіна користь держави судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 60 копійок на такі реквізити: отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді машиніста насосного устаткування дільниці «Водозабор» у Комунальному підприємстві «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, або безпосередньо до Луганського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області, місцезнаходження за адресою: 93010, вулиця Мєндєлєєва, 49, місто Рубіжне, Луганської області, код ЄДРПОУ 32026192.

Третя особа: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя: В.В. Москаленко