1Справа № 335/4490/19 2/335/1667/2019

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Жечевої А.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представників позивача Щасливої М.О., Струс С.І., представника відповідача Вартанової Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-б, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово- медичної експертизи» Запорізької обласної ради про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово- медичної експертизи» Запорізької обласної ради про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, який під час розгляду справи уточнила.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що працювала завідувачкою відділенням судово- медичної імунології Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (надалі - Бюро). 17.01.2019 року позивач була ознайомлена з наказом від 17.01.19 № 30 «Про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України». Відповідно до п. 1 цього Наказу ОСОБА_1 звільнюється з 18.01.2019 року. 18.01. 2019 року ОСОБА_1 отримала Повідомлення від 18.01.19 № 01-15/456 про розмір виплат при звільненні. Відповідно до розрахункового листка, який надавався у якості додатку до Повідомлення, усього нараховано 14 130, 31 грн, а саме: основна заробітна плата за 2 відпрацьованих робочих дні у січні у розмірі 771,81 грн; компенсація за 7 днів додаткової щорічної відпустки у розмірі 5376,63 грн; надбавка за шкідливі умови праці у розмірі 192,95 грн; надбавка за кваліфікаційний клас у розмірі 38,10 грн; надбавка за вислугу років у розмірі 300,86 грн; вихідна допомога у розмірі 7449,96 грн. Також, усього утримано 3038,01 грн, а саме: податок на доходи фізичних осіб (18 %) у розмірі 2543,46 грн; профспілкові внески (1%) у розмірі 141,30 грн; членські внески в Асоціацію судових медиків України (1%) у розмірі 141,30 грн: військовий збір (1,50%) у розмірі 211,95 грн. Сума до видами: 11 092,30 грн. Починаючи з 18 січня 2019 року позивачем було отримано декілька виплат від КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР на особистий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», а саме: 18.01.2019 виплата у розмірі 11 092,30 грн з коментарем до платежу: Розрахунок при звільненні; 24.01.2019 виплата у розмірі 7 334, 32 грн з коментарем до платежу: Лікарняні; 30.01.2019 виплата у розмірі 5,74 грн з коментарем до платежу: Заробітна плата.

Разом із тим, відповідачем невірно було обраховано розмір вихідної допомоги повинен складати 13 505, 94 грн. замість грн нарахованих у розрахунковому листі. Різниця, яка повинна бути виплачена «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР складає 6 055, 98 грн. Окрім того, розрахована сума вихідної допомоги була незаконно зменшена на 149,00 грн. гривень 00 копійок за рахунок стягнення членських внесків у профспілку у розмірі 74,50 грн. та Асоціацію судових медиків України у розмірі 74,50 грн., у зв`язку із чим, просила суд , з стягнути 6 055, 98 грн. розмір ненарахованої вихідної допомоги; 40 517, 82 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку. 74,50 розмір утриманих профспілкових внесків з вихідної допомоги; 74,50 розмір утриманих членських внесків на Асоціацію судових медиків України з вихідної допомоги.

Також, зазначала, що адміністрація бюро не виконала свої прямі зобов`язання при звільненні позивача та не виплатила вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Наразі позивач не має можливості надалі займатися тією діяльністю, якій присвятила більшу половину свого життя, та належним чином забезпечувати себе та свою родину. Для подальшого налагодження свого становища позивачці наразі необхідно прикласти значних зусиль, фактично почати спочатку розбудову своєї професійної діяльності, шукати відповідні професії та спеціалізації вакантні посади, при цьому враховуючи, що аналогічних Бюро закладів у Запоріжжі більше немає. Все це призводить до значних моральних страждань, які зазнала позивач, а тому позивач також просила стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 30000 грн.

Ухвалою від 24.04.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

21.05.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У відзиві зазначив, що у день звільнення 18.01.2019 року ОСОБА_1 було ознайомлено під підпис з повідомленням про належні їй суми і у день звільнення у повному обсязі нараховано всі суми - 11092,30 грн. Після отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі було створена комісія з службової перевірки. 16.05.19 було складено акт проведення службового розслідування №1, в рамках якого було з`ясовано, то дійсно мало місце порушення посадових (трудових) обов`язків головного бухгалтера ОСОБА_2 , то полягає у математичних помилках в розрахунках при виплаті сум у день звільнення на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1 . По результатам службової перевірки було встановлено, що через математичну похибку головного бухгалтера, ОСОБА_1 при звільнені не було нараховано частину вихідної допомоги у розмірі 4874,86 грн. та зайво утримано членські внески у розмірі 149 грн. (п. 107 Статуту «Професійної спілки працівників охорони здоров`я» від 2015 року, витяг з протоколу №4 загальних зборів Всеукраїнської громадської організації Асоціації судових медиків України). 16.05.19 установою було надіслано повідомлення №01-15/4297 ОСОБА_1 про суми належані їй та нарахування коштів на її рахунок в АТ «Укрсиббанк» 16.05.19 установою було надіслано кошти у розмірі 5023,86 грн на рахунок ОСОБА_1 в АТ «Укрсиббанк». головного бухгалтера ОСОБА_2 , переведено на іншу посаду за власним бажанням. Щодо нарахованої 30.01.2019 суми у розмірі 5,74грн, то з пояснень головного бухгалтера ОСОБА_2 , ця сума була помилково нарахована ОСОБА_1 у зв`язку із індексацією заробітної платні іншим працівникам установи. У повідомлені від 18.01.2019 зазначена сума не була. Щодо зарахованих лікарняних 24.01.19 у сумі 7334,32 грн., то зазначалося, що за 28 днів до звільнення ОСОБА_1 , КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР було подано заяву-розрахунок до Запорізького відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Запорізькій області, зареєстрована за вх. №КЗ/П 406,77 про здійснення фінансування на матеріальне забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду, у т.ч. ОСОБА_1 (лікарняні, відповідно до чинного законодавства, повинні були бути оплачені протягом 10 днів), 23.01.18 з Фонду соціального страхування України були перераховані кошти у розмірі 7334,32 грн лікарняних ОСОБА_1 , які були перераховані позивачу 24.01.19 року. Також щодо ст. 116 КЗпП, відповідач зазначає, що при виправлені порушення роботодавцем спір вважається вичерпаним, а тому положення ст. 116,117 КЗпП до даного спору не має бути застосовані, а вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

30.05.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій зазначається, про те, що у наданому до відзиву розрахунку відповідачем проігноровані вимоги ч.3 п.2, ч.1 п.3, п.8 Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, та у першому розрахунку не враховані 13 необхідних складових, а у другому розрахунку не враховано 6 складових. Окрім того, оскільки 18.01.2019 року ОСОБА_1 було звільнено, 06.03.2019 року ОСОБА_1 подала заяву до відділення АТ «Укрсиббанк» про закриття карткового рахунку, який 22.04.2019 року АТ «Укрсиббанк» закрив. Починаючи з 22.04.2019 позивач не мала жодних відносин з АТ «Укрсиббанк», грошові кошти не отримувала. Посилаючись на ст.ст. 116,117 КЗпПП та ст. 23 ЦК України позивач просить задовольнити її вимоги у повному обсязі.

04.06.2019 року позивач подав до суду заяву, в якій уточнив заявлені вимоги, частину вимог зменшив, частину - збільшив та, не змінюючи підстав позову, остаточно просив суд стягнути з відповідача 6055,77 грн. розмір ненарахованої допомоги вихідної допомоги до оподаткування; 74,50 грн. розмір утриманих профспілкових внесків з вихідної допомоги; 74,50 грн. розмір утриманих членських внесків Асоціацію судових медиків України з вихідної допомоги. Стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку та стягнути у відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн., судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано від відповідача належним чином копії документів: розрахунково-платіжну відомість за листопад 2018 року, розрахунково-платіжну відомість за грудень 2018 року та розрахунково-платіжну відомість за січень 2019 року.

У судовому засіданні позивач та представники позивача позов підтримали у повному обсязі і просять його задовольнити на підставах і у розмірі викладених у позовній заяві та уточненій позовній заяві. Витрати на правничу допомогу позивач не просить стягнути з відповідача. ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що більше як 20 років працювала у відповідача до тих пір, поки не була звільнена з 18.01.2019 року. Під час отримання вихідної допомоги у січні 2019 року вона одразу ж зрозуміла, що їй недоплачена вихідна допомога, у зв`язку із чим зверталася до бухгалтера, яка на її усне звернення повідомила, що все обраховано відповідно до законодавства. Письмову відмову в перерахунку не отримала, а тому вирішила звернутися до суду із позовом і, як би не звернулася до суду, їй би недонараховані кошти так би і не нарахували. Грошові кошти, які надіслані на рахунок до АТ «Укрсиббанк» відповідачем після пред`явлення позову вона не отримувала, оскільки цей рахунок нею було закрито, а що за рахунок відкритий на її ім`я без її дозволу і процедура отримання коштів їй не відома. КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР маючи її усі реквізити, у томі числі у АТ «КБ Приватбанк», мав можливість у телефонному режимі з`ясувати у неї адресу спрямування перерахованих коштів. Також вказала, що ці дії позивача призвели до порушення її життєвого укладу, вона через відсутність коштів не мала можливості своєчасно придбати необхідні речі, відчуває емоційний стрес, стан тривожності, матеріальне забезпечення сім`ї суттєво погіршилося, ці обставини спричинили позивачу додаткові моральні страждання та хвилювання, поведінка відповідача та його протиправні дії змусили використати своє право на захист своїх інтересів шляхом звернення до суду, вважає, що порушення законних прав призвели до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, а тому вважає, що є підстави для стягнення компенсації цієї шкоди.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву. Також зазначив, що після відкриття провадження у справі і проведення службового розслідування Бюро було встановлено помилку та здійснено нарахування недоплаченої вихідної допомоги, розмір якої позивачем розраховано не вірно, вини установи немає, а відповідно до Закону України «Про оплату праці» ОСОБА_1 у зв`язку із не донарахуванням інших виплат мала право повідомити Бюро про інший банк отримання сум, однак нею навмисно створена відповідна ситуації задля нині існуючих маніпуляцій. Окрім того, зазначав, що норми ст. 116,117 КЗпП України у даній справі не можуть бути застосовані, позивачем пропущений трьох місячний строк звернення до суду з позовом, а факт завдання моральної шкоди позивачем не доведений, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності , суд приходить до такого висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77, 81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , працювала завідувачкою відділенням судово- медичної імунології Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради.

17 січня 2019 року ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом від 17.01.19 № 30 «Про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України». Відповідно до п. 1 цього Наказу ОСОБА_1 звільнюється з 18.01.2019 року (а.с.11). Відповідно до п.3 вищевказаного наказу від 17.01.19 ОСОБА_2 , головного бухгалтера зобов`язано провести з ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства.

18 січня 2019 року ОСОБА_1 отримала Повідомлення від 18.01.19 № 01-15/456 про розмір виплат при звільненні (а.с.13).

18 січня 2019 року у день звільнення ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис з повідомленням про належні їй суми (11 092,30 грн) на день звільнення КУ«Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР за вих. №01-15/436. До вказаного повідомлення додано розрахунок, складений головним бухгалтером ОСОБА_2 18.01.2019 ОСОБА_1 було нараховано суми на день звільнення відповідно до розрахунку наданого головним бухгалтером (11 092,30 грн).

Відповідно до розрахункового листка, який надавався у якості додатку до Повідомлення (а.с.11 зв), усього нараховано 14 130, 31 грн, а саме: основна заробітна плата за 2 відпрацьованих робочих дні у січні у розмірі 771,81 грн; компенсація за 7 днів додаткової щорічної відпустки у розмірі 5376,63 грн; надбавка за шкідливі умови праці у розмірі 192,95 грн; надбавка за кваліфікаційний клас у розмірі 38,10 грн; надбавка за вислугу років у розмірі 300,86 грн; вихідна допомога у розмірі 7449,96 грн. Також, усього утримано 3038,01 грн, а саме: податок на доходи фізичних осіб (18 %) у розмірі 2543,46 грн; профспілкові внески (1%) у розмірі 141,30 грн; членські внески в Асоціацію судових медиків України (1%) у розмірі 141,30 грн: військовий збір (1,50%) у розмірі 211,95 грн. Сума до видачи: 11 092,30 грн.

Починаючи з 18 січня 2019 року ОСОБА_1 отримано декілька виплат від КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР на особистий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджуються банківською випискою від 27.02.2019 по картці/рахунку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , за період з 01.11.2018 по 16.02.2019, і також витягами з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів, а саме: 18.01.2019 року виплата у розмірі 11 092,30 грн з коментарем до платежу: Розрахунок при звільненні; 24.01.2019 виплата у розмірі 7 334, 32 грн. з коментарем до платежу: Лікарняні; 30.01.2019 виплата у розмірі 5,74 грн з коментарем до платежу: Заробітна плата.(а.с.14-20).

20.02.2019 року ОСОБА_1 було взято на облік як безробітна в Запорізькій районній філії Запорізького обласного центру зайнятості з 20.02.2019 року. Станом на 31.05.2019 року у базі даних служби зайнятості Запорізької області відсутні вакансії за професією «судовий експерт»(а.с.113).

06.03.2019 року ОСОБА_1 подала заяву до відділення № 695 АТ «Укрсиббанк» про закриття карткового рахунку № НОМЕР_2 у національній валюті України(а.с.93)

22.04.2019 року АТ «Укрсиббанк» закрив рахунок № НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_1 відповідно до умов Договору про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (а.с.94)

03.05.2019 року до КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР надійшла ухвала про відкриття даного провадження та позовна заява з додатками у копіях (а.с.42).

07.05.2019 року КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР було видано розпорядження №187-А, яким було зобов`язано головного бухгалтера ОСОБА_2 надати пояснення щодо вказаної інформації у позовній заяві.

10.05.2019 року головним бухгалтером було надано пояснення та свої розрахунки за вх. №147/01-37, в рамках якого було зазначено, то розрахунок головного бухгалтера при звільнені ОСОБА_1 мав математичні похибки (а.с.59-61).

13.05.2019 року КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР було видано наказ «Про створення комісії з службової перевірки» № 46 та надано строк до 16.05.2019 скласти акт проведеного службового розслідування.

16.05.2019 року було складено Акт проведення службового розслідування №1, в рамках якого було з`ясовано, то дійсно мало місце порушення посадових (трудових) обов`язків головного бухгалтера ОСОБА_2 , то полягає у математичних помилках в розрахунках при виплаті сум у день звільнення на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1 (а.с.73-76) .

Згідно вказаного акту, математична помилка сталася через те, що у розрахунок вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної платні помилково не були включені наступні суми:Листопад 2018 року: Шкідливі умови праці - 84,46 грн., Кваліфікаційний клас - 18,18 грн.,Вислуга років - 132,15 грн. Разом: 234, 79 грн. Грудень 2018 року:Шкідливі умови праці - 84,46 грн., Кваліфікаційний клас - 18,18 грн., - Вислуга років - 132,15 грн.Разом: 258,28 грн. Разом за грудень та листопад 2018 року: 493,07 грн.

Службовою перевіркою було вирішено покласти на заступника начальника з економічних питань ОСОБА_3 обов`язок щодо перерахунку вихідної допомоги та суми при звільненні. Розрахунки зроблено та додано до акту проведеного службового розслідування (додатки №1, №2, №3 до акту а.с. 77-79).

За результатами службової перевірки, яка проведена майже через 4 місяці після звільнення позивача і після звернення позивача до суду із позовом, Бюро було встановлено, що через математичну похибку головного бухгалтера, ОСОБА_1 при звільнені не було нараховано частину вихідної допомоги у розмірі 4874,86 грн. та зайво утримано членські внески у розмірі 149 грн. (п. 107 Статуту «Професійної спілки працівників охорони здоров`я» від 2015 року, витяг з протоколу №4 загальних зборів Всеукраїнської громадської організації Асоціації судових медиків України).

16.05.2019 року Бюро було надіслано повідомлення №01-15/4297 ОСОБА_1 , яким повідомлено про те, що виявлено математична помилка при розрахунку, тому адміністрація КЦ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР повідомляє, що 16.05.2019 року на картковий рахунок в АТ «Укрсиббанк» буде перераховано 5023,86 грн. (а.с. 80).

16.05.2019 року Відповідачем було надіслано кошти у розмірі 5023,86 грн на рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Укрсиббанк» (а.с.82).

Судом встановлено, що на час розгляду справи ОСОБА_1 зазначені грошові кошти отримані не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, що встановлено ч.1 ст. 47 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Порядок обчислення виплати вихідної допомоги визначено Порядком обчислення заробітної плати», затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (надалі - Порядок).

Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.(ч.3 п.2 Порядку).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з 18.01.2019 року, тому середньомісячна заробітна плата повинна бути обчислена виходячи з фактичних виплат за листопад та грудень 2018 року.

Так, за матеріалами справи, у тому числі з розрахункових таблиць, які містять розшифровку за видами виплат та відрахувань, судом встановлено, що за листопад 2018 ОСОБА_1 нарахована сума до видачі у розмірі 17 820,38 грн, яка складалася з: Заробітної плати у розмірі 10 486,06 грн (отримана на особистий рахунок 26.11.2018); Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням у розмірі 7 334,32 грн (отримана на особистий рахунок 24.01.2019).

За грудень 2018 року була нарахована сума до видачі у розмірі 9 529,41 грн, яка була отримана на особистий рахунок 28.12.2018. Зазначені виплати також підтверджуються випискою по картці/рахунку НОМЕР_4 за період з 01.11.2018 по 16.02.2019.

Відповідно до ч. 1 п. 3, п.8 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середні заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число: робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чиним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинні законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плат розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням законодавства.

Таким чином, відповідно до положень п. 3 та п. 8 Порядку середньоденна та середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 відповідно складають 643,13 грн. та 13 505, 73 грн.

Суд зауважує, що середньоденна заробітна плата визначена як позивачем в уточненому позові, так і відповідачем у Додатку №1 до Акту №1 від 16.05.2019 року (а.с. 77), у Додатку №3 до відзиву (а.с. 58) у розмірі 643,13 грн.

Разом із тим, поданий суду відповідачем 08.07.2019 року з додатковими письмовими поясненнями розрахунок з визначенням середньоденної плати у розмірі 643,128 грн. (а.с.187), і розмір середньоденної заробітної плати оспорювався представником відповідача у судовому засіданні, судом не береться до уваги, оскільки 128 копійок округлюється математично до цілого числа копійок - 13 копійок. Посилання позивача на те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 643,128 грн. не заслуговує на увагу, оскільки відповідачем проведено розрахунок невірно.

Отже, суд вважає встановленим розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 643,13 грн. Також суд визначає, що середня заробітна плата (вихідна допомога) ОСОБА_1 становить 13505,73 грн. і суд погоджується із розрахунком позивача в частині визначення розміру вихідної допомоги та середньоденної заробітної плати (а.с.129), оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та Порядку обчислення заробітної плати.

Відповідач долучаючи до матеріалів справи оновлений розрахунок вихідної допомоги (а.с.58,77) і наполягаючи на його правильності, навіть після проведення службового розслідування, припускається математичної помилки, визначаючи суму вихідної допомоги помножуючи 643,13 грн. на 21 р.д. отримує суму в 13505,69 грн., однак 643,13 Х 21 становить 13505,73 грн.

Таким чином, розмір вихідної допомоги ОСОБА_1 повинен складати 13505,73 грн. замість нарахованих і зазначених у розрахунковому листі - 7449,96 грн.

Отже, різниця недоплаченої вихідної допомоги становить 6055,77 грн. і, оскільки у судовому засіданні встановлено, що з позивачем не проведено розрахунку вихідної допомоги у повному обсязі у строки, визначені законом, відповідач заперечує позов, існує спір про розмір належних позивачу сум при звільненні, зазначена сума недоплаченої вихідної допомоги підлягає стягненню в судовому порядку.

Окрім того, під час проведення розрахунків з позивачем відповідачем також невірно визначений розмір профспілкових внесків, членських внесків в Асоціацію судових медиків України, чим зменшено розмір вихідної допомоги

Членські профспілкові внески та членські внески в Асоціацію судових медиків України повинні утримуватися із заробітної плати та виплат, віднесених до фонду оплати праці відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5 (надалі - Інструкція №5).

Відповідно до п. 3.3 Рекомендації щодо сплати та обліку членських профспілкових внесків затвердженої постановою президії ФПУ від 21.09.2006 № П-б-15 при визначенні місячної заробітної плати члена профспілки для сплати членських внесків не включаються виплати, які відповідно до Інструкції № 5 не належать до фонду оплати праці.

П. 3.8 Інструкції № 5 встановлює, що суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору належать до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Відповідно до Додатку повідомлення від 18.01.2019 року № 01-15/456 з суми у розмірі 14130,31 грн., до якої входить вихідна допомога (7449,96 грн.), були утримані профспілкові членські внески (1%) у розмірі 141,30 грн. та членські внески в Асоціацію судових медиків України (1%) у розмірі 141,30 грн.

Отже, розрахована сума вихідної допомоги була безпідставно зменшена на 149,00 грн. за рахунок стягнення членських внесків у профспілку у розмірі 74,50 грн. та Асоціацію судових медиків України у розмірі 74,50 грн., а тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене до стягнення підлягає сума у розмірі 6204,77 грн., і ця сума зазначена без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з якої податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.

Зазначення позивачем у позовній заяві про неправильне визначення Бюро розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відсутності позовних вимог в цій частині не є предметом позову, а тому оцінюється судом як додатковий довід позивача на підтвердження вимог у підтвердження порушення розрахунку під час припинення трудового договору з працівником.

Щодо твердження відповідача про зарахування суми 5,74 грн. яка помилково була нарахована позивачу 30.01.2019 року у розмір недонарахованої вихідної допомоги (а.с.192), то суд зауважує, що згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ст. 1215 ЦК України).Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Бюро не доведено, що переплата 5,74 грн. сталася внаслідок рахункової помилки та що відповідач, набуваючи переплату у сумі 5,47 грн., діяв недобросовісно. При цьому, правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Під час розгляду справи судом не встановлений факт наявності рахункової помилки, помилка, про яку стверджує позивач, пов`язана з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування виплат і оскільки відсутній факт недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів та не доведено й наявності рахункової помилки, то відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню зазначена сума не підлягає, а тому не підлягає зарахуванню в суму вихідної допомоги.

Окрім того, відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз`яснено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, про що також зазначив і Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст.233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст.117, 237- цього Кодексу.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Таким чином, закон прямо покладає на роботодавця обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність. Незвернення працівника до роботодавця із заявою про виплату належних сум не звільняє останнього від обов`язку сплатити зазначені кошти.

Вказана норма не передбачає підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу. Разом із тим необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-113цс16 та від 01 квітня 2015 року № 6-41цс15.

Тому, окрім вищенаведеного суд також бере до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми - 6204,77 грн., істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника (майже половина середнього заробітку), обставини за яких було встановлено наявність заборгованості (лише після звернення позивача до суду).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Відповідно до п."л" ст.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, цей Порядок застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Встановивши, що відповідачем порушувалися строки виплати вихідної допомоги у належному розмірі, спірні відносини між сторонами виникли у зв`язку з невиплатою відповідачем вихідної допомоги у повному обсязі у день звільнення, суд вважає, що позивачем належними доказами доведено порушення відповідачем вимог трудового законодавства, відповідачем були порушені права та інтереси за захистом яких позивач звернулася до суду, а тому вони підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованих сум, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому суд керується положеннями ст.ст.116 і 117 КЗпП України та виходить із того, що дослідженими у справі доказами доведено факт затримки відповідачем виплати вихідної допомоги у повному розмірі при звільненні позивача з роботи.

Доводи представника відповідача про відсутність вини відповідача щодо несвоєчасної виплати вихідної допомоги у повному розмірі перед позивачем, суд вважає безпідставними, оскільки певні упущення в роботі бухгалтерського відділу мали місце з вини самої установи, недоотримання всіх належних сум з вини посадових осіб не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти, а незвернення працівника до роботодавця із заявою про виплату належних сум не звільняє останнього від обов`язку сплатити зазначені кошти.

На думку суду, керівник відповідача в силу своїх посадових обов`язків мав можливість забезпечити та проконтролювати своєчасне нарахування і виплату позивачу розрахункових при звільненні, тим паче, працівника, посаду якого було скорочено. При цьому суд також враховує, що відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

При розрахунку суд виходить з кількості робочих днів затримки недонарахованої вихідної допомоги з 18.01.2019 року по 08.07.2019 року - 115 робочих днів, розмір якої розраховано згідно з вимогами ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

За змістом приписів статей 94,116,117 КЗпП України та статей1,2 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати (Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

В п.п.6, 20, 21, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. /(115 робочих днів з 18.01.2019 року по 08.07.2019 р. Х643,13 грн середньоденного заробітку.) = 73959,95 грн. (яка зазначена без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з якої податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті).

Оскільки вимоги позивача щодо розміру належних йому при звільненні сум були задоволені у повному обсязі, тому підстав для застосування принципу співмірності та зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у суду не має.

При цьому, вказані відповідачем причини затримки повного розрахунку позивача при звільненні з роботи жодним чином не звільняють установу від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування доказів, наданих позивачем і у суду немає підстав вважати обставини, викладені в позові, такими, що не відповідають дійсності, а відповідач як роботодавець не довів відсутності в цьому своєї вини.

Стягувані судом вищезазначені суми визначаються без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з яких податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.

Суд також зауважує, що бухгалтерією відповідача було неправильно застосовано порядок обчислення вихідної допомоги, що не відноситься до рахункової або лічильної помилки.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, наказом начальника бюро від 13.05.2019 № 46 створена комісія для проведення службового розслідування щодо перевірки обставин та розрахунків вихідної допомоги та середнього заробітку ОСОБА_1 і 16 травня 2019 року зазначена комісія склала акт проведення службового розслідування від 16.05.2019 № 1.

Пунктом 24 постанови пленуми Верховного суду України «Про практику застосування судоми законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. встановлено, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними непов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Отже, комісія Бюро, проводячи службове розслідування необґрунтовано встановила, що мало місце порушення, яке полягає у математичних помилках в розрахунках при виплаті сум у день звільнення на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 , оскільки Акт проведення службового розслідування від 16.05.2019 № 1 не має посилань на порушення відповідних нормативних документів та не має переліку конкретних помилкових математичних операцій, фактично ж було встановлено недодержання вимог Постанови КМУ від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5.

Оскільки, позивач недотримала вихідну допомогу у повному обсязі внаслідок помилки бухгалтера, що полягала в неправильному застосуванні норм закону, то правові підстави стверджувати про наявність лічильної помилки відсутні.

Щодо посилання представника відповідача на те, що грошові кошти були переховані і отримані позивачем одразу ж після встановлення помилки, і це свідчить про відсутність спору і вини установи, то суд встановив наступне.

Перебуваючи у трудових відносинах з КУ «Запорізьке обласне бюро судово- медичної експертизи» ЗОР ОСОБА_1 підписала з АТ «Укрсиббанк» договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи № НОМЕР_5 від 09 січня 2018 року. (а.с.92 ). Рахунок № НОМЕР_2 використовувався ОСОБА_1 для отримання заробітної плати від КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР.

18 січня 2019 року ОСОБА_1 була звільнена наказом від 17.01.2019 № 30. 06 березня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву до відділення № 695 АТ «Укрсиббанк» про закриття карткового рахунку № НОМЕР_2 у національній валюті України(а.с.93)

22 квітня 2019 року АТ «Укрсиббанк» закрив рахунок № НОМЕР_2 відповідно до умов Договору про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи(а.с.94) .

Відповідно до повідомлення від 16.05.2019 року вих. 01-15/4297 ОСОБА_1 Бюро повідомлено про те, що виявлено математична помилка при розрахунку, тому адміністрація КЦ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР повідомила, що 16.05.2019 року на картковий рахунок в АТ «Укрсиббанк» буде перераховано 5023,86 грн. (а.с.80).

Водночас, зазначене повідомлення не містить ані реквізитів рахунку АТ «Укрсиббанк» на який буде перераховано кошти, ані даних про надходження цих коштів на рахунок, при тому, що з 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 не мала рахунків у АТ «Укрсиббанк». У судовому засіданні встановлено, і не заперечується і відповідачем, що Позивач також мала і рахунок у АТ «КБ «Приватбанк» на який їй також раніше направлялися зарплатні кошти, і який існує і на теперішній час. Однак, відповідачем без відома ОСОБА_1 відкрито на її ім`я новий рахунок на який направлено грошові кошти, які позивачем не отримані. Більш того, маючи усі персональні дані позивача, у тому числі і адресу, телефони, реквізити рахунку в іншому банку, відповідач відкриваючи позивачу новий рахунок для направлення грошових коштів без узгодження з позивачем адреси спрямування коштів, наведені обставини не врахував, що свідчить про формальний підхід до вирішення зазначеного питання, а доводи про відсутність спору спростовуються у тому числі і відзивом відповідача, і поясненнями у судовому засіданні.

Суд, також вважає за доцільне зазначити, що законність відкриття рахунку на ім`я позивача, про що надавав докази представник відповідача, не стосується предмета доказування у даній справі, а тому суд визнає відповідь АТ «Укрсиббанк» вих. 81/55/2/11/32 від 05.07.2019 року, (а.с. 186) неналежним доказом.

Посилання відповідача про те, що відповідно до інспекційного відвідування/аналізу стану дотримання законодавства про працю від 25.01.2019 № ЗП 118/314/АВ, встановлено, що ст. 116 КЗпП дотримано у повному обсязі в установі, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до акту інспекційного відвідування/аналізу стану дотримання законодавства про працю № ЗП/118/314/АВ від 25 січня 2019 року з 14.01.19 по 25.01.19 у КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР проведено інспекційне відвідування з питань дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, додержання порядку та строків виплати заробітної плати, додержання порядку та строків виплати заробітної плати, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, праці неповнолітніх, додержання процедури надання основних щорічних та додаткових відпусток за 2018 рік не виявлено порушень чинного трудового законодавства.

Таким чином, інспектор проводив аналіз стану дотримання законодавства про працю за період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року, однак ОСОБА_1 була звільнена 18 січня 2019 року, а інспектор не перевіряла розмір сум, належних ОСОБА_1 при звільненні у січні 2019 року, акт не встановлює дотримання вимог ст. 116 КЗпП України адміністрацією КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР у даному випадку і суперечить висновкам самого ж відповідача зазначеним у Акті службового розслідування, а тому цей доказ є визнається судом неналежним доказом.

Доводи відповідача про неможливість застосування до правовідносин вимог ст. 116,117 Кодексу законів про працю України є безпідставними з огляду таке.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно з ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення Трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (Постанова Верховного суду України від 14 грудня 2016 року №6-788цс16).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Таким чином, установивши під час розгляду справи факт невиплати працівнику належних йому від підприємства, установи, організації сум у день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а у разі не проведення такого розрахунку до розгляду справи судом - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Верховний Суд зауважує, що не проведення власником або уповноваженим ним органом розрахунку з працівником при звільненні у зазначені строки є безумовною підставою для настання відповідальності для роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за виключенням випадків коли останній доведе відсутність своєї вини у затримці таких виплат (Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанова від 17 квітня 2019 року, № 463/5806/15).

Таким чином, КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР зобов`язана виплатити ОСОБА_1 всі суми, що належали їй в день звільнення та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день постановлення рішення у повному обсязі.

Суд відзначає, що постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 08.11.17 у цивільній справі № 6-1626цс17, на яку посилається відповідач у відзиві на позов не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки стосується іншої справи із різним предметом і підставами позову і порядок визначення співмірності суми коштів за час затримки розрахунку у вказаній постанові не визначений.

Таким чином, за аналогією ст. 614 ЦК України, обов`язок доведення відсутності вини лежить на власникові (установі, підприємстві, організації). Представником відповідача об`єктивно суду при розгляді цієї справи не надано доказів, які б звільняли підприємство від відповідальності по виплаті сум середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Наданий відповідачем доказ, зокрема, розрахунок головного бухгалтера ОСОБА_2 . (а.с.59) від 10.05.2019 року судом не визнається достовірним доказом, оскільки не відповідає Порядку та обставинам справи і суперечить розрахункам наданим самим же відповідачем до відзиву та до Акту службового розслідування.

Щодо долучених до матеріалів справи відповідачем акта про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення під особистий підпис з наказом №465 від 12.11.218, довідка про вакантні посади станом на 15.11.2018р., повідомлення від 11.12.2018 року, Акти про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення під особистий підпис з довідкою про вакантні посади, довідки про вакантні посади від 29.11.2018,14.12.2018,27.12.2018, 17.01.2019 р, 18.01.2109 року, то суд визнає, що вказані докази не містять інформацію щодо предмета доказування і не мають значення для даного спору, а тому суд визнає їх неналежними доказами (а.с.134-144).

Доводи представника відповідача у судовому засіданні щодо порушення строку позовної давності є безпідставними з огляду на те, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці», аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які він має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

За приписами ч.2 ст. 233 КЗпП України в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

З огляду на вищезазначене, даний спір виник у сфері трудових відносин, відповідачем порушено права позивача, які підлягають захисту і до того ж, позивача звільнено 18.01.2019 року, до суду позов подано 18.04.2019р (штамп на конверті а.с.29), тобто у тримісячний строк, а тому доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду із позовом є неспроможними.

Цивільний позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику ,в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.п. 6,13 зазначеної Постанови При застосуванні норм КЗпП України щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв`язку з виконанням трудових обов`язків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 Конституції потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо.

Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд приходить до висновку, що діями відповідача по незаконній затримці виплати вихідної допомоги порушено гарантовані Конституцією України права позивача ОСОБА_1 на своєчасне одержання винагороди за працю. Позивачем доведено, що вона через відсутність власних коштів він не мала можливості своєчасно придбати необхідні речі, відчуває емоційний стрес, стан тривожності, матеріальне забезпечення сім`ї суттєво погіршилося, ці обставини спричинили позивачу додаткові моральні страждання та хвилювання, саме протиправні дії відповідача змусили використати своє право на захист своїх інтересів шляхом звернення до суду, що також свідчить про додаткові зусилля по організації свого життя, і оскільки позивачем в судовому засіданні доведено факт порушення установою проведення повного розрахунку у визначені законом строки суд, виходячи з положень ст. 237-1 КЗпП України, вважає, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, а тому вважає, що є підстави для стягнення компенсації цієї шкоди, тому вимога ОСОБА_1 про стягнення завданої затримкою виплати нарахувань відповідає нормам ст. 23 ЦК України, та ст. 237-1 КЗпП України є обґрунтованою.

Разом з цим, заявлений позивачем до відшкодування розмір моральної шкоди 30000,00 грн. суд вважає надмірним та, з урахуванням засад розумності, справедливості та співмірності, характеру та обсягу моральних страждань їх тривалість, розміру заборгованості, інших конкретних обставин справи, приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди еквівалент 1,55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», що станом на день ухвалення рішення відповідає 3000,00 грн. і становить приблизно половину від розміру стягнутої недоплаченої вихідної допомоги.

З огляду на наведене, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4,5,81,89 261,263-265,268,273 ЦПК України ,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово- медичної експертизи» Запорізької обласної ради про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 6055,77 (шість тисяч п`ятдесят п`ять) грн. 77 коп. - розмір ненарахованої вихідної допомоги; 74,50 (сімдесят чотири) грн. 50 коп. - розмір утриманих профспілкових внесків з вихідної допомоги; 74,50 (сімдесят чотири) грн. 50 коп. - розмір утриманих членських внесків на Асоціацію судових медиків України з вихідної допомоги, а всього стягнути 6204,77 (шість тисяч двісті чотири) грн. 77 копійок, які зазначені без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з яких податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.

Стягнути з Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 18.01.2019 року по 08.07.2019 року у розмірі 73959,95 (сімдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч) 95 копійок.

Стягнути з Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн. 00 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Комунальна установа «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 30 код ЄДРПОУ 02005177.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 липня 2019 року.

Повне рішення складено 12 липня 2019 року.

Суддя: Ю.В. Апаллонова