ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2019 року

Київ

справа №826/8854/17

адміністративне провадження №К/9901/5134/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В. та Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Антимонопольного комітету України, третя особа - Державне підприємство « 38 відділ інженерно-технічних частин» про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі колегії суддів: Качура І.А., Келеберди В.І., Федорчука А.Б. від 14 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Степанюка А.Г., Епель О.В., Карпушової О.В. від 23 січня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК України, відповідача), за участю третьої особи - 38 відділу інженерно-технічних частин, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 26 червня 2017 року № 4151-р/пк-пз.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимоги ПАТ «Укртрансгаз» до учасників процедури закупівлі послуг з охорони об`єктів магістрального трубопровідного транспорту, визначені у Додатку 1 до тендерної документації, не можна вважати дискримінаційними, оскільки їх встановлення зумовлено необхідністю виконання позивачем вимог положень чинного законодавства, з огляду на що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні відповідача, не відповідають дійсним обставинам справи, а рішення є протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що законодавством встановлено можливість обмеження здійснення певних видів підприємницької діяльності з метою забезпечення національної безпеки і оборони, зокрема, щодо охорони особливо важливих об`єктів. Суди дійшли до висновку, що постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 затверджено перелік об`єктів, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки державки, до якого включено ПАТ «Укртрансгаз». При цьому охорона таких об`єктів у силу постанови Уряду України від 11 листопада 2015 року № 937 повинна здійснюватися виключно органами поліції охорони Національної поліції України. Таким чином, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, спірна умова тендерної документації відповідає вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Антимонопольний комітет України звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 20 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрите касаційне провадження у справі № 826/8854/17, витребувано матеріали справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Мороз Л.Л.

Разом із касаційною скаргою Антимонопольним комітетом України подано клопотання про участь у судовому розгляді справи у касаційному порядку, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Укртрансгаз» 26 травня 2017 року розпочало процедуру відкритих торгів на порталі «ProZorro», оголошення UA-2017-05-26-000057-b, предмет закупівлі - «Охоронні послуги (Охорона особливо-важливого об`єкту КС-15 «Кременчук» Кременчуцького ЛВУМГ») на закупівлю послуг трьох цілодобових постів, з метою охорони об`єктів філії ПАТ «Укртрансгаз» - Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз».

Державне підприємство «Управління відомчої воєнізованої охорони» 06 червня 2017 року подало до Антимонопольного комітету України скаргу № 01-45/05-628 щодо порушення ПАТ «Укртрансгаз» вимог законодавства у сфері публічних закупівель.

У цій скарзі ДП «Управління відомчої воєнізованої охорони» зазначило, що тендерна документація ПАТ «Укртрансгаз» складена з порушенням вимог законодавства у сфері державних закупівель, оскільки наявні дискримінаційні вимоги у тендерній документації, а саме: вимоги щодо належності учасників закупівлі до поліції охорони Національної поліції України, і просило зобов`язати замовника (ПАТ «Укртрансгаз») внести зміни до документації..

За результатами розгляду зазначеної скарги рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 4151-р/пк-пз від 26 червня 2017 року скаргу задоволено та зобов`язано ПАТ «Укртрансгаз» внести зміни до тендерної документації за вищезазначеною процедурою закупівлі.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» тендерний комітет, зокрема, забезпечує рівні умови для всіх учасників, об`єктивний та чесний вибір переможця; Законом забороняється встановлення дискримінаційних вимог до учасників; тендерна документація не повинна містити вимоги, які обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників. Відтак, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій надали неправильну правову оцінку встановленим у тендерній документації замовником вимоги щодо належності учасника до поліції охорони Національної поліції як дискримінаційним та таким, що не відповідають вимогам Закону.

ДП « 38 відділ інженерно-технічних частин» підтримало вимоги касаційної скарги, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

ПАТ «Укртрансгаз» подано відзив на касаційну скаргу АМК України, у якому вказується на законність рішень судів попередніх інстанцій та необґрунтованість вимог касаційної скарги; посилається також на те, що суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що для охорони особливо важливих об`єктів державної власності встановлено особливі вимоги до надавачів охоронних послуг, відтак, умови щодо належності учасника закупівлі до поліції охорони не можна за даних обставин вважати дискримінаційними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження АМК України у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 922-VIII Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України.

Постійно діюча адміністративна колегія (колегії) Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель діє у складі трьох державних уповноважених Антимонопольного комітету України. Голова постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України повинен мати вищу освіту.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 922-VIII скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після розміщення скарги суб`єктом оскарження в електронній системі закупівель скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка. Скарга разом з реєстраційною карткою в день розміщення суб`єктом оскарження автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу.

Частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що за результатами розгляду скарги орган оскарження має право: прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про закупівлі, передбаченої цим Законом) та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема, зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства, або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06 червня 2017 року ДП «Управління відомчої воєнізованої охорони» подано скаргу до Колегії АМК України №A-2017-05-026-000057-b.c1, в якій просило:

- призупинити процедуру закупівлі до моменту внесення змін замовником до Тендерної документації;

- зобов`язати замовника внести зміни до Тендерної документації, а саме в абзаці 12 частини першої додатку 1 до Тендерної документації «Технічні вимоги і якісні характеристики предмета закупівлі (Технічне завдання)» усунути вимоги, що учасник повинен належати до поліції охорони Національної поліції України, а замість неї визначити, що учасник повинен належати до суб`єктів охоронної діяльності державної форми власності.

В обґрунтування поданої скарги ДП «Управління відомчої воєнізованої охорони» посилається на те, що, включивши до тендерної документації умову про обов`язкову приналежність учасника закупівлі до поліції охорони, замовник обмежив коло потенційних учасників процедури закупівлі виключно суб`єктами, які належать до поліції охорони Національної поліції України, та обмежив можливість прийняти участь у процедурі закупівлі інших учасників, зокрема, скаржника, які не належать до поліції охорони Національної поліції України, але в змозі надати необхідні послуги.

Рішенням постійно діючої адміністративної колегії АМК України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 09 червня 2017 року № 3649-р/пк-пз скаргу прийнято до розгляду.

Рішенням постійно діючої адміністративної колегії АМК України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 26 червня 2017 року № 4151-р/пк-пз частково задоволено скаргу ДП «Управління відомчої воєнізованої охорони» та зобов`язано ПАТ «Укртрансгаз» внести зміни до Тендерної документації з метою усунення порушень, які викладені у мотивувальній частині рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про відсутність ознак дискримінації у встановлені зазначених вимог до учасників закупівлі у тендерній документації, зважаючи на те, що позивач діяв при цьому відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 937 «Питання забезпечення охорони об`єктів державної та інших форм власності» (далі - Постанова № 937). Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 4 Закону України «Про основи національної безпеки» передбачено, що Кабінет Міністрів України є суб`єктом забезпечення національної безпеки, основними функціями якого, відповідно до положень статті 10 вказаного Закону, є створення нормативно-правової бази, необхідної для ефективного функціонування системи національної безпеки; удосконалення її організаційної структури; розроблення науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень з метою захисту національних інтересів України; запобігання та усунення впливу загроз і дестабілізуючих чинників на національні інтереси.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про охорону та охоронну діяльність» перелік окремих особливо важливих об`єктів права державної власності, охорона яких здійснюється виключно державними підприємствами та організаціями, визначається в порядку, що встановлює Кабінет Міністрів України.

Порядок визначення переліку окремих особливо важливих об`єктів права державної власності, охорона яких здійснюється виключно державними підприємствами та організаціями затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2013 року № 421 (далі - Порядок № 421).

Згідно з положеннями пункту 2 Порядку № 421 до переліку можуть включатися особливо важливі об`єкти права державної власності з числа об`єктів, зазначених у статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (далі - об`єкти), з урахуванням необхідності захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави від протиправних посягань, своєчасного виявлення, запобігання та нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам, забезпечення сталого функціонування інфраструктури життєдіяльності на національному і регіональному рівні.

Такий перелік затверджується Кабінетом Міністрів України на підставі поданого Міністерством внутрішніх справ України за погодженням із заінтересованими органами проекту з урахуванням висновків і рекомендацій Державної служби охорони при МВС (пункт 7 Порядку № 421).

Статтею 4 Закону України «Про підприємництво» передбачено, що діяльність, пов`язана з охороною окремих особливо важливих об`єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено обмеження здійснення певних видів підприємницької діяльності з метою забезпечення національної безпеки та оборони.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» Міністерству внутрішніх справ України поставлено завдання забезпечити посилену охорону об`єктів енергетики та критичної інфраструктури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до якого включено ПАТ «Укртрансгаз».

Крім того, постановою Уряду № 937 до переліку об`єктів державної та інших форм власності, охорона нерухомого майна яких здійснюється виключно органами поліції охорони на договірних засадах, віднесено ПАТ «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801).

При цьому судовою колегією враховується, що дана постанова Кабінету Міністрів України була предметом судового перегляду. Судовими рішеннями, зокрема, у справах № 826/26480/15 та № 826/26884/15, підтверджена відповідність такої постанови Уряду актам вищої юридичної сили.

Таким чином, зважаючи на встановлені законодавством обмеження здійснення певних видів підприємницької діяльності з метою забезпечення національної безпеки та оборони, зазначення ПАТ «Укртрансгаз» у Тендерній документації вимог до учасників з урахуванням приписів чинного законодавства, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України № 937, не є підставою вважати такі вимоги дискримінаційними та такими, що порушують антимонопольне законодавство.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/8856/17, у якій суд в аналогічних правовідносинах, що виникли між тими ж сторонами, дійшов до висновку про те, що позивач був обмежений вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 937 у виборі постачальників послуг з охорони особливо важливих об`єктів державної власності та визначенні вимог до такого постачальника.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що включення до тендерної документації умови щодо обов`язкової належності учасника публічних закупівель до поліції охорони Національної поліції України відповідає вимогам законодавства, відтак, оскаржуване рішення АМК України, яким ПАТ «Укртрансгаз» зобов`язано виключити вказану умову із тендерної документації, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у справі «Беєлер проти Італії» («Beyeler v. Italy») Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (заява № 33202/96).

Крім того, у рішенні у справі «Інтерсплав» проти України» (заява № 803/02, пункти 39-40) Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Л.Л. Мороз