ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року

Справа № 912/1161/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1161/19

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Фенікс", 20634, Черкаська область, Шполянський район, с. Лебедин, вул. Лип`янська, 19

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор", 26000, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. Залізнична, буд. 45

про вилучення та передачу майна

Представники :

від позивача - Каракоця Р.В., адвокат, договір про надання послуг в суді від 26.03.19;

від відповідача - участі не брали.

В засіданні суду був присутній слухач - ОСОБА_1 .

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Селянське (фермерське) господарство "Фенікс" звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Приватного акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" про вилучення у Приватного акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" та передання Селянському (фермерському) господарству "Фенікс" в натурі сою врожаю 2018 року у кількості 28,450 тонн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового зору та надання правничої допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення на вимогу позивача зерна, переданого ПрАТ "Новомиргородський елеватор" на зберігання згідно договору складського зберігання №47 від 12.09.2018.

Ухвалою від 02.05.2019 господарський суд залишив позовну заяву Селянського (фермерського) господарства "Фенікс" без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, допущеним останнім при її поданні.

14.05.2019 на адресу суду, з дотриманням строку, встановленим ухвалою від 02.05.2019, надійшла заява Селянського (фермерського) господарства "Фенікс" про усунення недоліків позовної заяви та виконання вимог ухвали від 02.05.2019 надано суду відомості про наявність у позивача чи іншої особи оригіналів документів, які подано у копіях, а також документи зазначенні в п.п. 15, 16, 17 додатків до позовної заяви (або належним чином засвідчені копії), які фактично відсутні в матеріалах позовної заяви; подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього Кодексу.

Ухвалою від 22.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/1161/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.06.2019 о 09:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

12.06.2019 на адресу суду надійшла заява Селянського (фермерського) господарства "Фенікс" про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить накласти арешт на сою, врожаю 2018 року у кількості 28,450 тонн, яка знаходиться у володінні Приватного акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" та належить на праві власності Селянському (фермерському) господарству "Фенікс".

Ухвалою від 13.06.2019 заяву Селянського (фермерського) господарства "Фенікс" задоволено та накладено арешт на сою, врожаю 2018 року у кількості 28,450 тонн, яка знаходиться у володінні Приватного акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" та належить на праві власності Селянському (фермерському) господарству "Фенікс".

12.06.2019 господарський суд розпочав підготовче провадження.

Ухвалою від 12.06.2019 закрито підготовче провадження у справі №912/1161/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.07.2019 о 10:30 год. Крім того, даною ухвалою зобов`язано позивача надати до суду додаткові письмові пояснення щодо оформлення складських квитанцій на прийняття на зберігання зерна.

03.07.2019 господарським судом відкрито судове засідання з розгляду справи по суті.

Представник відповідача в судове засідання 03.07.2019 не з`явився.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не повідомив суд про наявність у нього заперечень з приводу заявлених позовних вимог.

Органом поштового зв`язку повернуто конверти з вкладенням (ухвала від 22.05.2019, ухвала від 12.06.2019) з відміткою "за закінченням терміну зберігання", "за зазначеною адресою не знаходиться", які направлялись на адресу відповідача.

Разом з цим, господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, оскільки господарським судом ухвали направлено на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, б.45.

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вчинив всі необхідні дії для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення засідання суду.

Стаття 202 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Представником позивача позовні вимоги підтримано повністю.

В судовому засіданні 03.07.2019 судом досліджено докази у справі.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

12.09.2018 між Приватним акціонерним товариством "Новомиргородський елеватор" (Зерновий склад) та Селянським (фермерським господарством "Фенікс" (Поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 47 (далі - Договір) (а.с. 11-13).

Відповідно до п. 1.1. Договору Поклажодавець зобов`язується передати Зерновому складу плоди зернових, зернобобових та олійних культур (далі - Зерно) за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло від Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов`язується прийняти таке Зерно для зберігання, при необхідності довести його до необхідних кондицій умов зберігання, на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.

Згідно п. 3.1. Договору Зерновий склад зобов`язаний, зокрема: прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск Поклажодавцеві; прийняти зерно на зберігання за фізичною вагою та провести перевірку його якості; повідомити Поклажодавця про умови зберігання зерна; видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання; надати додаткові послуги по сушінню та очистці зерна у разі невідповідності поставленого на зберігання зерна вимогам базисних кондицій для зберігання; зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі; забезпечити доступ Поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання.

Відповідно до п. 3.3. Договору Поклажодавець зобов`язаний, зокрема, забезпечити доставку зерна за власний рахунок; своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання відвантаження, а також додаткові послуги; своєчасно, не пізніше ніж за 7 робочих днів повідомити Зерновий склад про необхідність відпуску чи відвантаження зерна, яке знаходиться на зберіганні та вид транспорту, на який буде відвантажуватись зерно.

Згідно п. 4.1. Договору, Поклажодавець сплачує Зерновому складу вартість наданих послуг за діючими у Зерновому складі тарифами, встановлених згідно з Додатком 2 до цього Договору.

Оплата здійснюється щомісячно не пізніше трьох робочих днів з дня пред`явлення Зерновим складом рахунку за надані послуги (п. 4.3. Договору).

Відвантаження зерна Поклажодавцеві здійснюється після відшкодування витрат Зернового складу у повному обсязі (п. 4.5. Договору).

Згідно з пунктом 7.1. Договору строк зберігання зерна становить до 30.04.2019.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі (п. 8.1. Договору).

У додатку № 2 сторони погодили тарифи на послуги зернового складу (а.с. 14).

Договір № 47 від 12.09.2018 та Додатки до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Як вказує позивач, на підстав Договору, Поклажодавець передав зерновому складу на зберігання сою урожаю 2018, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

-№7 від 15.10.2018, відповідно до якої ПАТ "Новомиргородський елеватор" прийняв сою вагою 9880 кг;

-№8 від 15.10.2018, відповідно до якої ПАТ "Новомиргородський елеватор" прийняв сою вагою 9980 кг;

-№7 від 15.10.2018, відповідно до якої ПАТ "Новомиргородський елеватор" прийняв сою вагою 9380 кг;

та відповідними квитанціями про прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку:

- Реєстр ТТН № НМЕ00000270 від 15.10.2018, відповідно до якої ПАТ "Новомиргородський елеватор" отримав від СФГ "Фенікс" 19260 кг сої урожаю 2018 року.

- Реєстр ТТН № НМЕ00000285 від 16 жовтня 2018 року відповідно до якої ПАТ "Новомиргородський елеватор" отримав від СФГ "Фенікс" 9980 кг сої урожаю 2018 року (а.с. 27-31).

Позивачем повідомлено, що складські квитанції на підтвердження передачі зерна на зберігання йому не видавались.

Також факт надання послуг ПрАТ "Новомиргородський елеватор" по зберіганню зерна, відповідно до Договору № 47 від 12.09.2019, підтверджується також рахунками на оплату наданих послуг та актами здачі-прийнятгя робіт (надання послуг), а саме:

- рахунок на оплату № НМЕ00000103 від 31.10.2018 та акт №НМЕ00000131 про здачу-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2018 на суму 52 659.16 грн;

- рахунок на оплату №НМЕ00000199 від 30.11.2018 року на суму 16 409,51 грн;

- рахунок на оплату №НМЕ00000250 від 31.12.2018 на суму 3 979, 38грн (а.с. 21-25).

Виконання позивачем обов`язку з оплати послуг зберігання підтверджується платіжними дорученнями № 140 від 19.11.2018 на суму 52 659,16 грн, № 157 від 29.12.2018 на суму 20 388,89грн які місять посилати на відповідні рахунки, які виставлялись за договором (а.с. 23,26).

Згідно довідки СФГ "Фенікс" № 1 від 07.04.2019, балансова вартість зерна сої, яке зберігається на ПАТ "Новомиргородський елеватор" в кількості 28,450 т становить 227 000,00 грн (а.с.19).

СФГ "Фенікс" 14.02.2019 надано представникам відповідача лист про сприяння в отриманні зерна сої урожаю 2018 року у кількості 28,450 тонн (а.с 18).

Проте, на теперішній час зазначені відвантаження залишків зерна у кількості 28450 кг, відповідачем не здійснено.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем порушено умови укладено Договору складського зберігання зерна № 47 від 12.09.2018 в частині повернення майна на вимогу позивача, що і стало підставою для звернення останнім до суду за захистом свого порушеного права.

Як слідує з викладеного, спір у даній справі виник з приводу повернення відповідачем (як Зерновим складом) прийнятого зерна на користь його володільця, а відтак спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Глави 66 Цивільного кодексу України та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

У відповідності до ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

За змістом ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Статтею 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов`язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.

Згідно пункту 24 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - “погашено”. Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Отже, положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено чіткий перелік документів, якими підтверджується факт прийняття зерна зерновим складом. До них належать: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція. При цьому, з положень ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" слідує, що після повернення зерна володільцям складських документів на зерно обов`язок погашення прийнятих складських документів на зерно (шляхом відмітки на складському документі - “погашено”) покладається саме на зерновий склад.

Позивачем вказано, що складські квитанції на зерно йому не видавались.

Разом з тим, згідно витягів з Реєстру складських документів на зерно №14427 від 18.06.2019 та № 14428 від 18.06.2019, виданих Державним підприємством "Держреєстри України", засвідчено, що за даними основного реєстру СФГ "Фенікс", станом на 18.06.2019, зберігає на ПрАТ "Новомиргородський елеватор" за адресою: 26000, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. Залізнична, буд.45, зерно згідно договору складського зберігання від 12.09.2018 № 47. У витягах зазначено наступну інформацію про зерно: соя в заліковій вазі 18748 кг та 9776 кг, відповідно з терміном зберігання - до запитання. На зерно видано наступні документи, власниками яких зазначено СФГ "Фенікс": складські квитанції: АЧ179554 поточний номер у реєстрі зернового складу 305, АЧ179563 поточний номер у реєстрі зернового складу 314 (а.с. 88-89).

Досліджуючи докази, на які позивач посилається як на підтвердження зберігання відповідачем зерна у кількості 28450 кг, суд зазначає, що за приписами ст. 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно. Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 1.2. Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 №1569 (надалі - Порядок), основний реєстр складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання (далі - Реєстр), - електронна база даних, що формується на основі реєстрів, які ведуться на зернових складах, що містить відомості про зерно (заставне зерно), прийняте зерновими складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку, та про видані ними складські документи на зерно та про держателів таких документів; адміністратор Реєстру - державне підприємство "Держреєстри України", що здійснює створення Реєстру, забезпечує його функціонування, технічне, технологічне та програмне забезпечення ведення Реєстру, відповідає за збереження відомостей та захист від несанкціонованого доступу до Реєстру та від руйнування, має повний прямий доступ до структури єдиної комп`ютерної бази Реєстру, здійснює замовлення, облік, постачання і контроль за використанням реєстраторами бланків складських документів на зерно, бланків витягів з Реєстру, технічне навчання реєстраторів, здійснює інформаційно-довідкове обслуговування Реєстру та виконує інші функції, передбачені цим Порядком; реєстр зернового складу - база даних, що містить відомості про зерно (заставне зерно), що прийняте зерновим складом на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку, про видані ним складські документи на зерно та про володарів таких документів. Реєстр зернового складу ведеться у двох формах: електронна база даних, яка є складовою частиною Реєстру, та на паперових носіях (Книга реєстрації).

Відповідно до п. 2.2. Порядку, при заповненні обов`язкових реквізитів складського документа на зерно (заставне зерно) (далі - складський документ) у реєстр зернового складу (в електронному вигляді) вносяться відомості з присвоєнням їм порядкового номера про складський документ та зерно, на яке такий документ було виписано.

Підпунктом 2.5.4 розділу 2 Положення визначено, що зерновий склад щоденно надсилає державному підприємству "Держреєстри України" дані в електронному вигляді в порядку, визначеному Міністерством аграрної політики України, відомості про видані та погашені зерновим складом протягом попереднього робочого дня складські документи на зерно.

Відомості про погашення складських квитанцій АЧ179554 та АЧ179563 у Реєстрі складських документів на зерно відсутні.

Оскільки Реєстр складських документів на зерно є електронною базою даних, що формується на основі інформації реєстрів, які ведуться на зернових складах, і у згаданому реєстрі міститься інформація про наявність непогашених складських квитанцій, виданих відповідачем позивачу на підтвердження прийняття сої врожаю 2018 року заліковою вагою 28450 кг, суд вважає доведеними твердження позивача про те, що станом на момент розгляду справи передане зерно вагою 28,450 тонн повернуто позивачу не було.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Одночасно положення ст. 953 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

За приписами ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Отже, згідно наведених законодавчих норм у відповідача наявний обов`язок повернути зерно зі зберігання за вимогою позивача, навіть якщо строк зберігання такого зерна не закінчився.

Як свідчать обставини справи, позивачем звертався до відповідача з проханням про відвантаження сої в кількості 28,450 тонн, що підтверджується також листом № 1 від 14.02.2019.

Проте, як зазначає позивач. на теперішній час відвантаження сої відповідачем не здійснено.

Крім того, як зазначено вище, умовами укладеного Договору складського зберігання зерна визначено, що Зерновий склад зобов`язаний забезпечити доступ Поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання (п. 3.1.Договору).

Однак, у період з 06.02.2019 по 22.09.2019 представники позивача не змогли провести такий огляд у зв`язку з відсутністю представників відповідача за місцем зберігання майна (а.с. 20).

В силу положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

За таких обставин, невиконання відповідачем покладених на нього зобов`язань за Договором складського зберігання зерна дає позивачу право на захист порушених прав позивача шляхом спонукання відповідача до виконання обов`язку відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором складського зберігання зерна та приписів ст. 953 Цивільного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна" на момент розгляду справи не повернув належного позивачу зерна сої врожаю 2018 року у кількості 28,450 тонн. Дана обставина відповідачем не заперечена, будь-яких доказів в спростування вищевикладеного відповідач до суду не надав.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку щодо підтвердження наявності обов`язку відповідача повернути позивачеві в натурі сою врожаю 2018 року у кількості 28,450 тонн.

З підстав викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Стосовно вжитих згідно ухвали суду від 13.06.2019 заходів забезпечення позову, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову, покладається на відповідача повністю.

При визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви судом враховано, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

В ухвалі від 12.09.2018 у справі № 916/540/17 Верховним Судом зазначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, притому незалежно від того, чи є зобов`язання, які виникли між сторонами, позадоговірними або договірними.

Отже, позовні вимоги про вилучення та передачу майна мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Згідно довідки СФГ "Фенікс" № 1 від 07.04.2019 балансова вартість зерна сої у кількості 28,450 тонн становить 227 000,00 грн (а.с. 43).

Таким чином, розмір судового збору за позовною вимогою у даній справі становить 3 405,00 грн (1,5% від 227 000,00).

Позивачем при поданні позову також заявлено про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом справи, яка становить 10 000,00 грн.

В силу ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередньо сума таких витрат визначена позивачем у позовній заяві у розмірі 10 000,00 грн.

Як визначено ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, як визначено ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. За таких обставин судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони с плачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Водночас слід зазначити, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надані наступні документи, які свідчать про наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2019 між СФГ "Фенікс" (Замовник) та Адвокатом Каракоцею Р.В. (Виконавець) укладено договір про надання правових послуг (а.с. 33-34), відповідно до умов якого замовник доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання щодо надання правової допомоги з підготовки, складання і подачі процесуальних документів, заяв, звернень до суду, представленню інтересів Замовника в суді по справі за позовом СФГ "Фенікс" до ПрАТ "Новомиргородський елеватор" про витребування (повернення) майна сої врожаю 2018 року у кількості 28,450 тонн в Господарському суді Кіровоградської області у відношення захисту прав і охоронюваних законом інтересів Клієнта.

Пунктом 4.1.Договору визначено, за послуги за п. 1.1. даного Договору Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі 10 00000 грн.

Договір підписано повноважними представниками сторін.

Позивачем оплачено надані послуги у повному обсязі на суму 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 162 від 01.04.2019 (а.с. 60).

Також у справу подано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 13.05.2005 та ордер від 09.04.2019 (32,35).

Враховуючи надані докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, предмет позову, підготовлені адвокатом документи, господарський суд вважає підтвердженими понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.

Таким чином, з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Вилучити у Приватного акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" (26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45, ідентифікаційний код 00954685) та передати Селянському (фермерському) господарству "Фенікс" (20634, Черкаська область, Шполянський район, с. Лебедин, вул. Лип`янська, 19, ідентифікаційний код 14209531) в натурі сою врожаю 2018 року у кількості 28,450 тонн,

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" (26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45, ідентифікаційний код 00954685) на користь Селянського (фермерського) господарству "Фенікс" (20634, Черкаська область, Шполянський район, с. Лебедин, вул. Лип`янська, 19, ідентифікаційний код 14209531) 3 405,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 960,50 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення Селянському (фермерському) господарству "Фенікс" за адресою: 20634, Черкаська область, Шполянський район, с. Лебедин, вул. Лип`янська, 19 та представнику позивача, адвокату Каракоця Р.В. за адресою: 20603, Черкаська АДРЕСА_1 , вул. Жуковського, 79; Приватному акціонерному товариству "Новомиргородський елеватор" за адресою: 26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45.

Повне рішення складено 10.07.2019.

Суддя В.В.Тимошевська