Справа № 204/4632/19

Провадження № 2-о/204/87/19 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, в якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 4 (чотири) місяці та встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав і покласти на нього наступні обов`язки: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці їхнього спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 50 (п`ятдесяти) метрів до місця їхнього спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 в будь-який спосіб спілкуватися з нею, зокрема: вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. В обґрунтування своєї заяви вказала на те, що 12 серпня 2016 року між ними був укладений шлюб. В шлюбі у них народилася дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього року сімейне життя між ними поступово погіршувалося, внаслідок періодичного застосування ОСОБА_2 до неї фізичного насильства, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Факт вчинення відносно неї фізичного насильства відповідачем підтверджується, зокрема постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2018 року у справі № 204/5255/18, якою ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. 21 січня 2019 року нею до суду була подана заява про розірвання шлюбу. Вже після відкриття провадження у справі нею була подана заява про відмову від позову, адже ОСОБА_2 надав їй обіцянку виправитись та більше не застосовувати до неї насильство. Дана заява була подана нею для забезпечення якнайкращих інтересів дитини та її виховання в колі родини. Однак, після декількох місяців належної поведінки ОСОБА_2 знову почав застосовувати до неї психологічне насильство і погрожувати фізичним насильством. 02 липня 2019 року, біля 08 год. 30 хв., ОСОБА_2 застосував до неї фізичне насильство, а саме: удари рукою по потилиці, придушення, внаслідок чого нею була викликана поліція. Свідком вказаного насильства була їхня малолітня дитина. В той же день нею до Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області подана заява про злочин у відношенні ОСОБА_2 , за якою до ЄРДР внесені відомості за № 12019040680001353. Враховуючи те, що вони проживають в одній квартирі, зареєстрованій на ОСОБА_2 , а він зареєстрований в тому самому будинку в квартирі власної матері та може там знаходитись, а заявник не має іншого житла для проживання, існує ризик продовження вчинення насильства ОСОБА_2 у відношенні неї та завдання психологічної травми їхній спільний дитині, як свідку насильства. Враховуючи ризики, вона вважає, що необхідно видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на чотири місяці, адже цього часу буде достатньо для усвідомлення ОСОБА_2 неприпустимості такої поведінки і превенції її в майбутньому.

В судовомузасіданні заявник ОСОБА_1 підтримала своюзаяву і просила задовольнити її в повному обсязі. При цьому, посилалася на обставини, які викладені в заяві.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надіслав на електронну поштову скриньку суду заяву, в якій просив відкласти розгляд даної справи до 03.08.2019 року, у зв`язку з тим, що він перебуває у м. Києві. Доказів вказаним обставинам суду не представив.

При цьому, нормами частини 2 ст. 350-5 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Згідно же з абзацом 2 ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України, неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Вислухавши заявника, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

У судовому засіданні встановлено, що 12 серпня 2016 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_4 ) уклали шлюб у Красногвардійському районному у м. Дніпропетровську відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що було складено відповідний актовий запис № 927, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 (а.с.4).

В шлюбі у них народилася дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження Серії НОМЕР_2 , виданим 05.10.2016 року Красногвардійським районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1153 від 05.10.2016 року (а.с.5).

Заявник ОСОБА_1 вказала, що на даний час її чоловік вчиняє психологічне і фізичне насильство в сім`ї проти неї. З даного приводу вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів (поліції) та за її зверненнями відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Більш того, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї. Однак, образи і фізичне насилля щодо неї з боку ОСОБА_2 не припиняються. Так, 02 липня 2019 року працівниками поліції зафіксована за місцем їхнього проживання сімейну сварку. Під час вказаної сварки, відповідно до висновку спеціаліста з питань судово-медичної експертизи № 2086 від 02.07.2019 року заявник отримала тілесні ушкодження у вигляді синця в потиличній області, що відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.10-11).

Судом встановлено, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення № 204/5255/18 ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні домашнього насильства відносно своєї дружини - ОСОБА_1 у вигляді фізичного насильства і на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. Дана постанова скасована не була і набрала законної сили 21 серпня 2018 року (а.с.6-7).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини щодо вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно своєї дружини - ОСОБА_1 не потребують доказуванню, оскільки вони встановлені постановою суду у вищевказаній справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.

Всі вищевказані обставини в своїй сукупності свідчать про те, що дійсно в родині відбуваються сварки і бійки.

Відповідно до звернення ОСОБА_1 зареєстроване кримінальне правопорушення, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040680001353, що підтверджується представленим суду Витягом з реєстру.

Як налогошують п. п. 3, 6, 7, 8 ч. 1, ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Як регламентовано ст. 16 зазначеного Закону, передбачено ведення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі - це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

До Реєстру вносяться відомості (окремо за кожним випадком насильства). Формування Реєстру здійснюється окремо за кожним випадком домашнього насильства, насильства за ознакою статі шляхом внесення до нього відповідної інформації. Персональні дані про особу, яка повідомила про вчинення насильства, зберігаються у Реєстрі протягом одного року з дня надходження відповідної інформації про вчинення насильства. Персональні дані про постраждалу особу зберігаються у Реєстрі протягом трьох років з дня вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі.

Розділом IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

Зокрема відповідно до ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

За змістом ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема відповідно до п. 2 - це усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи) (ч. 3 ст. 26 цього Закону).

За наданих заявником доказів, доводи заяви знайшли своє підтвердження, а враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що видача обмежувального припису надасть можливість родині емоційно заспокоїтися та вирішити питання спільного проживання остаточно. Проте, з підстав обраного заявником заходу обмежувального припису, заява підлягає частковому задоволенню.

Так, заявник просить заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці їхнього спільного проживання, а також наближатися на відстань ближче 50 (п`ятдесяти) метрів до місця їхнього спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Й хоч суд погоджується з тим, що відносно заявника дійсно чиниться насильство з боку чоловіка, і її права захищені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», але Конституція України має найвищу юридичну силу і жоден Закон або будь-який інший нормативно-правовий акт України не може суперечити їй.

Зокрема відповідно до абзацу 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Так само, нормами ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на підставі Договору дарування частки приміщення у квартирі спільного заселення від 20.08.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю. і зареєстрованого в реєстрі за № 4569.

Заявник же ОСОБА_1 власником або співвласником вказаного нерухомого майна не є. Більш того, судом встановлено, що зареєстрованим місцем її проживання є адреса: АДРЕСА_2 . Твердження заявника, що вона не може проживати у своєї матері за місцем своєї реєстрації, не є достатніми підставами для обмеження власника у володінні належним йому нерухомим майном, тобто фактично порушення його Конституційних прав.

При цьому, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житлабудь-якоюособою єкрайньою формоювтручання управа нажитло (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50), п.п. 40, 41 вказаного рішення Європейського суду від 02.12.2010р.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, суд не може задовольнити вимоги заявника в частині заборони ОСОБА_2 перебувати в місці їхнього спільного проживання, а також наближатися на відстань ближче 50 (п`ятдесяти) метрів до місця їхнього спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій же частині, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає можливим видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 і встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього наступні обов`язки: заборонити ОСОБА_2 в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 , зокрема: вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Встановити строк дії обмежувального припису 4 (чотири) місяці.

Відповідно до ст. 350-8 ЦПК України, копії повного рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Тому, на виконання зазначених норм закону, суд вважає необхідним повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, в порядку ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-83, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 294, 350-1-350-8, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 і встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього наступні обов`язки: заборонити ОСОБА_2 в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 , зокрема: вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановити строк дії обмежувального припису 4 (чотири) місяці. Строк рахувати з дня ухвалення рішення суду.

В задоволенні решти вимог за заявою ОСОБА_1 - відмовити.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя В.В. Самсонова