Провадженя№ 2/266/188/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Федотової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Шишханової К.Р.

з участю представників позивача АТ «Укрзалізниця» - Висоцького Р.В., Пахомової В.А., представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про зміну формулювання підстави звільнення, стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2018року до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області з Печерського районного суду м. Києва в порядку ст..28 ЦПК України надійшла цивільна справа за позовом ПАТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про зміну формулювання підстави звільнення, стягнення судових витрат. В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. 16.06.2016року наказом ПАТ «Українська залізниця» №1210/ос ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду помічника члена правління відділу забезпечення діяльності членів правління та директорів Департаменту адміністративного забезпечення. 08.08.2016 наказом ПАТ «Укрзалізниця» №1609/ос відповідача переведено на іншу роботу на посаду директора з правових питань корпоративного управління. Наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 12.12.2016р. №2367/ос відповідача було звільнено з посади директора з правових питань корпоративного управління на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб. Відповідач не погодився зі звільненням, оскаржив його до Печерського районного суду м. Києва. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2017року , залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06.12.2017року,по справі №757/64183/16-ц - позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, поновлено на роботі на посаді директора з правових питань корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця», з підприємства на користь ОСОБА_1 було стягнуто суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судовий збір. 26.01.2018р. наказом ПАТ «Укрзалізниця» №127/ос скасовано наказ від 12.12.2016року №2367/ос про звільнення ОСОБА_1 та поновлено останнього на роботі на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» про що було зроблено відповідний запис у трудову книжку. 16.04.2018р. відповідач подав заяву, яка була зареєстрована 18.04.2018р. , про звільнення його з 19.04.2018р. з займаної посади за ч.3 ст.38 КЗпП України, а саме у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та колективного договору (галузевої угоди). В своїй заяві відповідач зазначив, що 26.01.2018р. у день поновлення його на роботі відбулась зміна істотних умов праці без належного на то попередження , яке передбачено законодавством про працю, а також без додержання строків на таке попередження та без його згоди на зміну істотних умов праці. Під зміною істотних умов праці відповідач зазначив зміну посадових обов`язків і повноважень директора з правових питань і корпоративного управління, посада була позбавлена організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій, які ОСОБА_1 мав на час його незаконного звільнення 12.12.2016року, що фактично він був переведений на посаду юрисконсульта філії «Дарницький вагоноремонтний завод» з відповідним місцем знаходження, йому був заборонений доступ до комерційної таємниці та конфіденційної інформації підприємства, був заборонений доступ до будівлі апарату управління ПАТ «Укрзалізниця» - анульована перепустка, вказав на порушення умов галузевої угоди. Позивач , з посиланням на постанови ВСУ у цивільних справах від 31.10.2012р. №6-120цс12, №6-157цс12 від 20.02.2013, вважає, що самостійно змінювати підстави звільнення ,які були зазначені в заяві ОСОБА_1 , вони не мали право, а тому звернулись до суду із зазначеним позовом. Вважають, що підстави звільнення , вказані відповідачем у його заяві, є надуманими, необґрунтованими , в підтвердження чого надають довідку інспектора праці Головного управління Держпраці у Київській області Ларіної Т.А., в якій зазначено, що під час перевірки на підприємстві ПАТ «Укрзалізниця» підстав, які були зазначені в заяві ОСОБА_1 при звільненні , під час перевірки виявлено не було , як і не було виявлено не виявлено порушень законодавства про працю та колективного договору (галузевої угоди). Позивач вважає, що зазначена довідка спростовує твердження відповідача, що при поновленні його на роботі відбулась зміна істотних умов праці про які він не був попереджений в порядку ч.3 ст.32 КЗпП України ,що в подальшому призвело до порушень законодавства про працю. В зв`язку з наведеним просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову , 27.11.2018року надав відзив на позов, в якому зазначив наступне. Відповідач вважає, що у справі відсутній предмет спору, позов має штучний характер, а його подання має ознаки зловживання правами. Вважає, що позивач фактично оскаржує його заяву про звільнення, що не передбачено діючим законодавством. Посилання позивача на те, що він лише був вимушений погодитись з його заявою і звільнити його - відповідач вважає надуманим, оскільки саме у працедавця є можливості з`ясувати причини звільнення та усунути порушення трудових прав на які посилається працівник. Відповідач вважає помилковими посилання позивача на правові позиції ВСУ, оскільки вони стосуються неможливості змінити визначені підстави звільнення працівника, лише якщо пропозиція припинити трудові правовідносини були прийняті роботодавцем. З моменту подання заяви про звільнення з 16.04.2018року і до дати прийняття наказу - 19.04.2018року, роботодавець не вчинив жодної спроби усунути ті недоліки на які він посилався в своїй заяві , також не було спроб врегулювати спір та поновити його порушені трудові права. Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в порушення вимог п.2 ч.1 ст.232 КЗпП України - де чітко зазначено , що з зазначеною вимогою може звертатись лише особа, а не підприємство. Єдиною підставою для звернення роботодавця до суду з позовом до працівника є п.4 ч.1 ст.232 КЗпП України - спричинення матеріальної шкоди підприємству. Вважає, що при його поновленні на роботі ,за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017року , роботодавець не виконав всі умови його поновлення, а саме не відбулось повне поновлення організаційно-правового становища його як працівника. Вважає, що організаційне - правове становище працівника в структурному підрозділі визначається його повноваженнями, які регламентуються відповідними посадовими інструкціями іншими відповідними локальними нормативними актами підприємства. При поновленні на роботі йому було надано нову посадову інструкцію 2018року де були інші посадові обов`язки , які полягали не в обов`язках керівника , а в обов`язках у консультуванні працівників філії «Дарницький вагоноремонтний завод» ПАТ «Укрзалізниця з виробничих питань та наданні їм методичної допомоги . Також , відповідач вважає, що наказом про поновлення позивач змінив розташування його робочого місця - з будівлі апарату управління на вул.. Тверська,5 в м. Києві на територію Дарницького вагоноремонтного заводу на вул.. Алма-Атинську,74. Відповідач вважає, що таким чином позивач прийняв його на іншу роботу та нову посаду, а не поновив його на попередній посаді з якої він був незаконно звільнений, що призвело до зміни суттєвих умов праці з порушенням вимог ст..32 КЗпП України. Всі ці зміни позивач провів односторонньому порядку , поставив відповідача в нерівні умови. Також на ствердження відповідача позивачем було порушено умови Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками в якій чітко прописано, що роботодавець повинен створювати безпечні умови праці своїм працівникам. ОСОБА_1 у відзиві зазначив, що ПАТ «Укрзалізниця» самостійно перенесло його робоче місце з будівлі апарату управління ПАТ «Укрзалізниця» на територію Дарницького вагоноремонтного заводу, де йому надали робоче місце у будівлі без зручностей і опалення у зимовий час , що потягло низьку захворювань пов`язаних з переохолодженням. Також , відбулась дискримінація і в оплаті праці-його посадовий оклад, як працівника який займає керівну посаду , не був підвищений , при тому що посадові оклади решта керівників було підвищене в декілька разів. Відповідач просив визнати недопустимим доказом довідку складену інспектором праці ГУ Держпраці у Київській області Ларіною Т.А. за №КВ/01/58/Д від 04.05.2018р. , яка нібито підтверджує дотримання позивачем вимог ч.3 ст.32 КЗпП України, а саме, що його було попереджено про суттєві зміни істотних умов праці за 2 місяці. Відповідач вказує, що довідка викликає сумнів, оскільки аналіз стану дотримання законодавства про працю було проведено заявою роботодавця, також не відповідають дійсності висновки інспектора, що він був попереджений за 2 місяці про зміни істотних умов праці. При складанні зазначеної довівдки інспектор порушила ч.13 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, де зазначено ,що інспекторам праці заборонено розглядати та перевіряти питання, яке є предметом розгляду у суді, перевіряти своєчасність, правильність і повноту виконання рішення суду. Інспектор вийшла за рамки своїх повноважень, порушила Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , не провела повної перевірки обставин порушення законодавства про працю, які були перелічені в заяві про звільнення. Видана інспектором довідка не відповідає формі, затвердженій Наказом Міністерства соціальної політики України 18 серпня 2017року №1338. В зв`язку з наведеним вважає, що позов є необґрунтованим та таким , що не підлягає задоволенню.

Представники позивача АТ «Українська залізниця» - Висоцький Р.В. та Пахомова В.А. в судовому засіданні позов підтримали надали свої пояснення у відповідності до заявлених вимог, наполягали на задоволенні позовних вимог. Під час судового розгляду представники позивача підтвердили, що дійсно при поновленні ОСОБА_1 на роботі було змінено його організаційно-розпорядчі функції, але вони вважають, що це не є зміною суттєвих умов праці. Також було змінено об`єм повноважень відповідача. Представники також підтвердили, що юридична адреса Департаменту адміністративного забезпечення є вул.. Тверська,5 в м. Києві, але в жодному документі при прийомі ОСОБА_1 на роботу не було зазначено, що його місце роботи є кабінет розташований в будівлі по АДРЕСА_1 , вважають таке ствердження помилковим. Наполягали на задоволенні позову.

Представники відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які діють на підставі довіреності , позов не визнали, надали пояснення згідно відзиву на позов, просили відмовити у його задоволенні.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2018року було відкрито провадження по справі, визначено, що розгляд справи буде проведено в порядку спрощеного провадження, призначено дату судового засідання - 09.11.2018року о 14годині 00 хвилин.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28.02.2019року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про зобов`язання позивача надати докази в порядку ч.4 ст. 81 ЦПК України

Суд заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та доводи, вважає, що в задоволенні позову АТ «Українська залізниця» необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ст. 77 ЦПК України передбачує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне - 15.06.2016 наказом ПАТ «Українська залізниця» №1210/ос ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду помічника члена правління відділу забезпечення діяльності членів правління та директорів Департаменту адміністративного забезпечення. (Т.с.1,а.с.8)

08.08.2016 наказом ПАТ «Укрзалізниця» №1609/ос відповідача переведено на іншу роботу - на посаду директора з правових питань корпоративного управління. Категорія персоналу Керівники» (а.с.9 Т.с.1)

Наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 12.12.2016р. №2367/ос відповідача було звільнено з посади директора з правових питань корпоративного управління на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб.(Т.с.1 а.с.10)

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2017року , залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06.12.2017,по справі №757/64183/16-ц - позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, поновлено на роботі на посаді директора з правових питань корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця», з підприємства на користь ОСОБА_1 було стягнуто суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судовий збір.(Т.с.1 а.с.135-138)

26.01.2018р. наказом ПАТ «Укрзалізниця» №127/ос скасовано наказ від 12.12.2016 №2367/ос про звільнення ОСОБА_1 та поновлено останнього на роботі на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» з визначенням робочого місця за адресою : м . Київ, вул.. Алма-Атинська,74.(т.с.1 а.с.4)

16.04.2018р. відповідач подав заяву, яка була зареєстрована 18.04.2018р. про звільнення його з 19.04.2018р. з займаної посади за ч.3 ст.38 КЗпП України, а саме у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та колективного договору (галузевої угоди). В своїй заяві відповідач зазначив, що 26.01.2018р. у день поновлення його на роботі відбулась зміна істотних умов праці без належного попередження , яке передбачено законодавством про працю, а також без додержання строків на таке попередження та без його згоди на зміну істотних умов праці. Під зміною істотних умов праці відповідач вказав зміну посадових обов`язків і повноважень директора з правових питань і корпоративного управління, посада була позбавлена організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій, які ОСОБА_1 мав на час його незаконного звільнення 12.12.2016, що фактично він був переведений на посаду юрисконсульта філії «Дарницький вагоноремонтний завод» з відповідним місцем знаходження, йому був заборонений доступ до комерційної таємниці та конфіденційної інформації підприємства,б був заборонений доступ до будівлі апарату управління ПАТ «Укрзалізниця» - анульована перепустка, вказав на порушення умов галузевої угоди.(т.с.1 а.с.16)

Наказом №760/ос від 19.04.2018р. ОСОБА_1 було звільнено з посади директора з правових питань і корпоративного управління за ч.3 ст.38 КЗпП України. Причини за власним бажанням у зв`язку із невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та колективного договору (галузевої угоди). В наказі також зазначено, що підлягає виплаті компенсація за 42 дні відпустки. ОСОБА_1 ознайомився з зазначеним наказом 20.04.2018р.(т.с.1 а.с.17)

На підтвердження своєї позиції по справі , позивачем було надано до суду довідку інспектора праці Головного управління Держпраці у Київській області Ларіної Т.А., №КВ/01/58/Д від 04 травня 2018року в якій зазначено, що під час перевірки на підприємстві ПАТ «Укрзалізниця» підстав, які були зазначені в заяві ОСОБА_1 при звільненні не виявлено , також під час інспектування не було виявлено порушень законодавства про працю та колективного договору (галузевої угоди). В довідці зазначено, що адміністрацією ПАТ «Укрзалізниця» не порушено вимоги ч.3 ст.32 КЗпП, а саме відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2017р. ОСОБА_1 було поновлено на роботі (а.с.22-24 Т.с.1)

Позивачем було також надано Галузеву угоду між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками (т.с.1 а.с.25-32). Дана угода регламентує порядок здійснення оплати праці працівникам, заохочень, врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин залізничників.

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог суд у було надано Порядок розмежування компетенції між директорами «ПАТ «Укрзалізниця», який є Додатком 1 до протоколу №46 засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 18.08.2016р., а також витяг з протоколу №46 засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 18.08.2016р., яким було затверджено посадову інструкцію Директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.143) Розділом 2.4 Порядку зафіксовані обов`язки та права Директора з правових питань і корпоративного управління (ЦЦЮ)(т.с.1а.с.140-141) , п.2.4.2. перелічені питання за які Директор з правових питань і корпоративного управління несе персональну відповідальність. У п.2.4.3 перелічені обов`язки Директора з правових питань і корпоративного управління , одним із яких є - оперативне управління діяльністю керівників юридичних служб регіональних філій Товариства, а також інших працівників структурних підрозділів Товариства, його філій чи регіональних філій, до функціональних обов`язків яких відносяться питання нормативно-правової, договірної, претензійно-позовної роботи.

Також відповідачем було надано Посадову інструкцію директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» , яка була затверджена Рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця від 18.08.2016р. протокол №46 , яка діяла під час його роботи на підприємстві до його звільнення 12.12.2016р. та Посадову інструкцію директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця», затверджену в.о. голови правління ПАТ «Укрзалізниця» Ж.Марчек у 2018р. (без дати та місяця) з зазначенням розташування робочого місця : філія «Дарницький вагоноремонтний завод (м. Київ, вул.. Алма-Атинська,74) , з якою ОСОБА_1 був ознайомлений при поновленні на роботі (т.с.1 а.с.144-147)

При ознайомленні зі змістом зазначених документів, та їх дослідженні судом було встановлено, що при поновленні на посаді ОСОБА_1 було звужено його завдання та обов`язки , також було звужено його права. Кваліфікуючи вимоги до посади які зазначені в новій посадовій інструкції відрізняються від кваліфікуючих вимог на посаду,що діяли на час незаконного звільнення , також було обмежено право відповідача до доступу до відомостей, що відносяться до конфіденційної та комерційної інформації. Основними прямими обов`язками відповідача за новою посадовою інструкцією було надання консультацій та методичної допомоги фахівцям філії «Дарницький вагоноремонтний завод» ПАТ «Укрзалізниця» щодо правової роботи, також у новій посадовій інструкції відсутні відомості, що зазначена посада відноситься до категорії керівників. В новій посадовій інструкції, яка відокремлювала коло обов`язків відповідача, повністю відсутні посилання на організаційно-розпорядчі функції керівника, також зазначено конкретне розташування робочого місця, що не співпадає з місцем розташування апарату управління.

30 січня 2018року, ОСОБА_1 звернувся з заявою до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Київ в якій зазначає, що рішення суду не виконано, що його фактично не поновлено на посаді, яку він займав до звільнення, а фактично було нав`язано новий трудовий договір та нові посадові обов`язки . В зв`язку з наведеним просив не закінчувати виконавче провадження про поновлення його на роботі в ПАТ «Укрзалізниця» і звернутись до Печерського районного суду м. Києва з заявою про встановлення порядку та способу виконання рішення суду від 30.08.2017р.(т.с.1 а.с.240) Постановою від 02.02.2018р. заступник начальника Печерського районного ВДВС міста Київа виконавче провадження з примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2017р. про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця»- закрити.

08.02.2018р. ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову заступника начальника Печерського районного ВДВС міста Київа від 02.02.2018р.(т.с.1 а.с.241-244).

Згідно п.13 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 - інспекторам праці забороняється:

4) розглядати та перевіряти питання, яке є предметом розгляду в суді або щодо якого набрало законної сили рішення суду, перевіряти своєчасність, правильність і повноту виконання рішень суду;

При наявності зазначених обставин , інспектор праці ГУ Держпраці у Київській області , в порушення вимог п.13 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 , провела інспектування за заявою керівництва ПАТ «Укрзалізниця» та склала довідку №КВ/01/58/Д від 04 травня 2018року.

В зв`язку з наведеним, суд критично ставиться до наданого доказу, вважає, що він був одержаний з порушенням діючого законодавства , а тому визнає його недопустимим в порядку ст..78 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України - у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно п.31 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» - відповідно до ст.32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу

роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає

спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Якщо при укладенні трудового договору було обумовлено виконання роботи в зазначеному відділі або структурному підрозділі, то при переміщенні в інший структурний підрозділ вимагається згода працівника, так як в даному випадку змінюються істотні умови праці.

Згідно ч.1 ст.235 КЗпП України - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, ОСОБА_1 при поновленні його на роботі на посаді Директора з правових питань і корпоративного управління, роботодавець повинен був надати робоче місце з таким розташуванням та умовами які існували до його незаконного звільнення, надати той обсяг організаційно-розпорядчих функцій які існували до його незаконного звільнення , і лише тільки при поновленні відповідача на тих самих умовах які існували на час незаконного звільнення та з дотриманням при цьому вимог ст..235 КЗпП України , роботодавець повинен був ознайомити його із змінами які відбулись на підприємстві, попередити відповідача за 2 місяці про зміну істотних умов праці.

У відповідності до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Згідно ч.1 ст.38 КЗпП України - працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Згідно ч.3 ст.38 КЗпП України - працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін, за ініціативою робітника може бути проведено тільки на підставі його письмової заяви. Ніякі інші докази бажання робітника розірвати трудовий договір за власної ініціативи не приймаються.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.232 КЗпП України - безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення.

Таким чином, судом під час розгляду справи було встановлено, що дійсно при виконанні рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2017р. ,про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді Директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» , позивачем не було виконано рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді з наданням усіх повноважень, організаційно-розпорядчих функцій керівника які діяли на час його незаконного звільнення і які передбачені були його посадовою інструкцією директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» ,затвердженою Рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця від 18.08.2016р. протокол №46. Позивач був обмежений в правах та функціональних обов`язках, його змусили виконувати роботу яка не відповідала його рівню кваліфікації, відбулась дискримінація його прав та відбулась фактична зміна істотних умов праці про які він не був попереджений в порядку ч.3 ст.32 КЗпП України. Всі зазначені умови призвели до написання заяви про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України. Роботодавець не намагався владнати конфлікт , вирішити спір мирним шляхом і погодився з формулюванням підстави звільнення яка була зазначена в заяві, і лише після того як відповідач 18.05.2018року звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом про стягнення суми вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, пов`язаних із звільненням 19.04.2018р. , позивач звернувся із зазначеним позовом до Печерського районного суду м. Києва.

Суд, погоджується з твердженням відповідача та його представників, що з зазначеним позовом в порядку ст.232 ч.1 КЗпП України може звертатись працівник, а ні роботодавець, але суд розглянув зазначену цивільну справу з дотриманням вимог ст..6 Європейської конвенції з прав людини .

Суд не приймає до уваги посилання позивача , як на підтвердження правильності своєї правової позиції по справі , на постанови ВСУ у цивільних справах від 31.10.2012р. №6-120цс12, №6-157цс12 від 20.02.2013 оскільки дані цивільні справи стосувались порушених прав працівника та самостійної зміни формулювання причини звільнення з боку работодавця .

Керуючись ст. ст. 13,77,81, 141,258,259,265 ЦПК України, ст. ст. 32,38,232, 235 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про зміну формулювання підстави звільнення з «за власним бажанням у зв`язку із невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та колективного договору (галузевої угоди) ч.3 ст.38 КЗпП України» на «за власним бажанням ч.1 ст.38 КЗпП України» , стягнення судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду , через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-дений строк з дня проголошення рішення .

Сторони по справі позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03150, місто Київ, вулиця Тверська (Єжи Гедройця) будинок 5), відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), місце реєстрації : АДРЕСА_3 , представники відповідача : ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_3 )

Повний текст рішення складено 10 липня 2019року.

Суддя: Федотова В. М.