Справа № 453/1175/17 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.

Провадження № 22-ц/811/247/19 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколота Т.І.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника університету ДФС України - ОСОБА_18, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 07 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до університету Держаної фіскальної служби України, з участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання запису у трудовій книжці недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення упущеної вигоди, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до університету Держаної фіскальної служби України, третя особа - ОСОБА_3 про визнання запису у трудовій книжці недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення упущеної вигоди, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що починаючи з січня 2017 року він тричі зустрічався з проректором університету Державної фіскальної служби - ОСОБА_8 обговорюючи питання відкриття в університеті нової спеціальності «публічне управління та адміністрування» та у зв`язку з цим свого працевлаштування. Для того, щоб нова спеціальність була відкрита необхідно було прийняти в штат двох докторів наук за відповідним профілем, що й було запропоновано йому та дружині - ОСОБА_5 . При зустрічах обговорювалась і можлива дата оформлення на роботу, орієнтовно з 01 червня 2017 року.

Вказана дата початку роботи в новому університеті його та дружину не дуже влаштовувала, оскільки потрібно було завершити поточні справи в інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості, де вони на той час працювали, звільнитися з роботи, вирішити питання майбутньої зарплати.

Йому та дружині не було вигідно у цей період звільнятися з попереднього місця роботи, оскільки вони втрачали значну суму коштів, зокрема: це відпускні за літній період, матеріальна допомога на оздоровлення, яких виходило вдвічі менше. Однак на новій роботі їх запевнили, що втрачені кошти їм буде компенсовано, і необхідно оформлятися на роботу уже у червні 2017 року.

У відділі кадрів відповідача вони отримали перелік необхідних документів, частину з яких оформили відразу, а також написали заяви від 12 червня 2017 року про прийняття їх на роботу з 19 червня 2017 року.

19 червня 2017 року він з дружиною звільнились із попереднього місця праці - інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості, розірвавши контракт і з усіма документами, зокрема і трудовими книжками приїхали в університет Державної фіскальної служби, де їх повідомили, що їхні заяви повністю оформлені і наказ про прийняття на роботу також.

У цей же день у відділі кадрів вони здали трудові книжки, особові листи з обліку кадрів та підписали зі свого боку контракти. Працівник відділу кадрів завела їх у бухгалтерію, де їх скерували у філію ПриватБанку для оформлення рахунку для нарахування заробітної плати, що вони і зробили.

Після оформлення документів вони знову зустрілися із завідувачем кафедри в його кабінеті, обговорили питання щодо навантаження, завдання з підготовки ліцензійної справи для відкриття нової спеціальності, залишили свої реквізити і домовилися, що їх робота до кінця літа буде проходити в інтернет - режимі, а з 01 вересня 2017 року у них буде повноцінна викладацька діяльність.

У літній період вони працювали в інтернет-режимі з кафедрою, подавали свої напрацювання для відкриття нової спеціальності «публічне управління та адміністрування» в університеті, однак заробітної плати не отримували.

Вже на початку вересня 2017 року їм повідомили, що всі їхні виплати за літо зупинив ректор університету, а наказ про їх прийняття на роботу скасований.

05 жовтня 2017 року він отримав свою трудову книжку у відділенні Нової Пошти із записом №50 від 20 червня 2017 року про прийняття його на посаду професора кафедри теорії права та держави на період до проведення конкурсу на контрактних умовах згідно наказу №342-к від 16 червня 2017 року.

Наступний запис в трудовій книжці під №51 від 16 червня 2017 року про те, що запис №50 є недійсним.

Такі дії відповідача позивач вважав неправомірними, оскільки він був прийнятий на роботу згідно наказу №342-к від 16 червня 2017 року, відомості про це були надіслані органам Державної фіскальної служби за підписом ректора університету та головного бухгалтера, він фактично був допущений до виконання своїх посадових обов`язків (а.с.55).

З урахуванням зазначених обставин та уточнених розрахунків позивач ОСОБА_1 просив:

визнати недійсним запис №51 у його трудовій книжці від 16 червня 2017 року;

поновити його з 19 червня 2017 року на посаді професора кафедри теорії права та держави університету Державної фіскальної служби України відповідно до наказу № 342-к від 16 червня 2017 року;

стягнути з університету Держаної фіскальної служби України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 червня 2017 року по 25 червня 2019 року в сумі 254 442 ( двісті п`ятдесят чотири тисячі чотириста сорок дві) гривні 10 копійок;

стягнути з університету Держаної фіскальної служби України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки за період з 19 червня 2017 року по 05 жовтня 2017 року;

стягнути з університету Держаної фіскальної служби України на його користь 30 000 гривень моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 07 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до університету Держаної фіскальної служби України, з участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання запису у трудовій книжці недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення упущеної вигоди, відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на те, що перший проректор університету Державної фіскальної служби ОСОБА_8 у червні 2017 року запросив його та дружину на роботу, закріпив за кафедрою теорії права та держави.

Заяви про прийняття на роботу були оформлені у встановленому законом порядку на них є візи - погодження посадових осіб Університету: безпосереднього керівника позивача - завідувача кафедри теорії права та держави проф. ОСОБА_9 , директора навчально-наукового інституту права проф. ОСОБА_17 , першого проректора з навчально-методичної та виховної роботи проф. ОСОБА_8 , ректора - проф. ОСОБА_3 з резолюцією «Відділ кадрів. До наказу». Текст заяви написаний під диктовку працівника відділу кадрів «Прошу прийняти мене на посаду професора кафедри теорії права та держави з 19 червня 2017 року». Жодних інших умов ні письмово, ні усно не погоджувались, ні контрактні умови, ні строки.

Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що він саме з 19 червня 2017 року фактично приступив до роботи: отримав від завідувача кафедри ОСОБА_11 завдання на літо готувати нову спеціальність в Університеті, що свідчать додані до матеріалів справи електронні переписки його з Університетом , отримав скерування відділу кадрів на проходження інструктажу з техніки безпеки та охорони праці, на вимогу бухгалтерії Університету відкрив зарплатний картковий рахунок в Ірпіньському віддленні ПриватБанку .

У перший його робочий день 19 червня 2017 року Університет за підписом ректора та головного бухгалтера подав в державну фіскальну службу дані про прийняття його та дружини на роботу. Такі дані подаються до органів фіскальної служби лише за укладеним трудовим договором.

Тому мав місце фактичний допуск його на роботу, а відтак мало місце укладення трудового договору.

Саме з вини відповідача він та дружина будучи людьми з інвалідністю втратили роботу в університеті Державної служби зайнятості, втратили частину пенсії, залишаються без роботи по даний час.

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, представників університету Державної фіскальної служби ДФС України - ОСОБА_18 та представника третьої особи - ОСОБА_3 . - ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення Сколівського районного суду Львівської області від 07 грудня 2018 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення по справі.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внесення запису у трудову книжку ОСОБА_1 за №50 та повідомлення в органи Державної фіскальної служби про прийняття його на роботу з 19 червня 2017 року зумовлено помилковими діями працівників кадрової служби університету Державної податкової служби, такі дії вчинено до підписання сторонами трудового договору - контракту.

З таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.24 Європейської соціальної хартії (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Україною згідно з Законом України «Про ратифікацію Європеської соціальної хартії (переглянутої)» від 14 вресня 2006 року з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов`язуються визнати:

a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов`язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби;

b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.

З цією метою Сторони зобов`язуються забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі.

Згідно ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.

Відповідно до ст.48 КЗпП, трудова книжка це основний документ про трудову діяльність працівника.

Як зазначено у п.4 Постанови КМУ «Про трудові книжки» від 27 квітня 1993р. №301, діючої на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Судом та матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 має науковий ступінь - доктора наук з державного управління, вчене звання - професор. Працював до 19 червня 2017 року на посаді професора кафедри публічного адміністрування університету Державної служби зайнятості на умовах укладеного з ним контракту, є людиною з інвалідністю (3 група загальне захворювання) (т.1 а.с.11;24).

На пропозицію керівництва університету Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 19 червня 2017 року звільнився з посади професора кафедри публічного адміністрування університету Державної служби зайнятості для зайняття посади професора кафедри теорії права та держави університету Державної фіскальної служби України.

Ще до оформлення трудових відносин, керівництво університету Державної фіскальної служби з січня 2017 року обговорювало з ОСОБА_1 питання відкриття в Університеті нової спеціальності «публічне управління та адміністрування». Для того, щоб нова спеціальність була відкрита з нового навчального року (з вересня 2017 року) необхідно було прийняти в штат двох докторів наук за відповідним профілем. Тому саме ОСОБА_1 було запропоновано терміново звільнятися з попереднього місця праці та оформити свої трудові відносини з університетом Державної фіскальної служби України для підготовки відкриття за літній період нової спеціальності «публічне управління та адміністрування».

12 червня 2017 року позивач ОСОБА_1 подав заяву на ім`я ректора університету Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 наступного змісту: «Прошу прийняти мене на посаду професора кафедри теорії права та держави з 19 червня 2017 року.

Заява про прийняття на роботу була завізовано посадовими особами Університету: безпосереднім керівником позивача - завідувачем кафедри теорії права та держави проф. ОСОБА_9 , директором навчально-наукового інституту права проф. ОСОБА_17 , першим проректором з навчально-методичної та виховної роботи проф. ОСОБА_8 , ректором проф. ОСОБА_3 з резолюцією «Відділ кадрів. До наказу» (т.1 а.с.13).

У типовій інструкції з діловодства (п.84-106), затвердженій Постановою КМУ від 30 листопада 2011 року за №1242 викладений порядок оформлення, візування, засвідчення й доведення до виконавців розпорядчих документів, що стосується кадрових питань.

Наказ - це розпорядчий документ, що характеризується певними особливостями його складення. У цьому процесі виокремлюють такі стадії:

1) вивчення суті питання;

2) збір та аналіз інформації із зазначеного питання;

3) підготовка проекту документу;

4) його оформлення, погодження,засвідчення;

5) доведення до виконавців.

Проект будь-якого розпорядчого документа погоджується із заступником керівника установи, куратора питання, що порушуються у документі та з керівниками структурних підрозділів.

Юридична служба перевіряє відповідність проекту розпорядчого документа чинному законодавству і візує його за наявності вже всіх необхідних віз або не візує його, якщо є підстави.

Проекти наказів з кадрових питань візуються:

1) працівником кадрової служби, який створює документ;

2) його керівником;

3) заступником керівника установи;

4) керівником бухгалтерської служби;

5) іншими посадовими особами, яких стосується документ

6) юрисконсультом.

Підписуються накази керівником установи, а у разі його відсутності, особою, яка виконує його обов`язки. Після підписання наказу, зміни до нього вносяться лише шляхом видання нового наказу про внесення змін.

Внутрішнє погодження оформляється візуванням проекту наказу. Віза офіційного документа - це реквізит, що засвідчує згоду або незгоду посадової особи щодо змісту документу. Відсутність на проекті наказу віз означає порушення процедури його підготовки.

Віза складається з назви посади, особистого підпису, ініціалів і прізвища особи, яка візує документ, дати візування. Першим завжди візує наказ його укладач за наявності всіх необхідних документів.

Наказ набуває чинності з моменту його реєстрації, яка відбувається відразу ж після підписання його керівником.

Після підписання наказу керівником, присвоєння йому дати і номера, відбувається його реєстрація в «Журналі реєстрації наказів з кадрових питань», який є тривалого строку зберігання (75 років). Цей журнал є документом суворої звітності, сторінки якого повинні бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника установи і гербовою печаткою.

Судом першої інстанції такий журнал витребовувася однак відповідачем було надано для огляду журнал робочих наказів за 2017 рік, а не тільки кадрових, де назва організації була відсутня, сторінки пронумеровані олівцем а не ручкою, засвідчений підписом начальника кадрів, а не керівника Університету, запис про наказ №342-к, який стосується ОСОБА_1 підтертий, підмазаний, тобто зазнав виправлень.

В трудовій книжці ОСОБА_1 працівниками кадрової служби Університету зроблено запис від 20 червня 2017 року про прийняття його на посаду професора кафедри теорії права та держави на період до проведення конкурсу на контрактних умовах. Підставою такого запису в трудову книжку позивача став наказ ректора Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 №342-к від 16 червня 2017 року (т.1а.с.11-12).

Також відповідачем - університетом Державної податкової служби України 16 червня 2017 року було надіслано повідомлення в територіальний орган Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 19 червня 2017 року відповідно до наказу ректора Університету №342-к від 16 червня 2017 року (т.1 а.с.35).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Повідомлення в органи державної фіскальної служби подається лише тоді коли наказ про прийняття на роботу виданий в установленому законом порядку, підписаний та зареєстрований.

У повідомленні від 16 червня 2017 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу зазначено: прізвище, ім`я та по батькові позивача по справі, вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер наказу про прийняття на роботу, дата видання наказу, дата початку роботи, дата формулювання повідомлення, ініціали та прізвище керівника - ОСОБА_3 і головного бухгалтера - ОСОБА_15 .

Отже, наказ №342-к від 16 червня 2017 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 19 червня 2017 року спочатку був завізований уповноваженими на це посадовими особами Університету, підписаний ректором ОСОБА_3 , отримав реєстраційний номер і дату, а вже пізніше, як остаточна частина укладення трудового договору, було надіслано відповідне повідомлення в органи Державної фіскальної служби.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що запис в трудову книжку ОСОБА_1 та подальше повідомлення в органи Державної фіскальної служби від 16 червня 2017 року було здійснено помилково працівниками кадрової служби на підставі проекту наказу №342-к є необґрунтованими.

Повідомлення в органи Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_1 здійснювали керівник та головний бухгалтер Університету, а не посадові особи відділу кадрів.

Також, як встановлено з матеріалів справи, відповідач 22 червня 2017 року надіслав повідомлення в органи Державної фіскальної служби про прийняття позивача на роботу з 20 червня 2017 року, на підставі того ж наказу №342-к від 16 червня 2017 року, а 03 липня 2017 року відповідачем було надіслано наступне повідомлення в ДФС про скасування наказу №342-к від 16 червня 2017 року.

Однак, такі дії відповідач проводив вже після того як ОСОБА_1 був прийнятий на роботу і фактично приступив до виконання своїх обов`язків на кафедрі теорії права та держави щодо підготовки ліцензійної справи для отримання дозволу від МОН України на відкриття нової спеціальності «Публічне управління та адміністрування», що підтверджується відповідним листуванням із завідувачем кафедри ОСОБА_11 та його заступницею з навчально-методичної роботи ОСОБА_16 (т.2 а.с.38-42).

Крім того, про фактичний допуск позивача до роботи свідчить: подання у відділ кадрів відповідача особистого листка обліку кадрів, знаходження трудової книжки у відповідача, скерування з відділу кадрів на кафедру для проходження інструктажу з техніки безпеки і охорони праці, подання в бухгалтерію відповідача оригіналу довідки з Ірпінського відділення ПриватБанку, виданої 19 червня 2017 року для нарахування заробітної плати.

В постанові від 19 вересня 2018 року у справі №808/660/17 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування ст.24 КЗпП України, відповідно до якого дефект форми договору не впливає на сутність правовідносин між працівником і роботодавцем та не дає підстав для висновку про порушення прав, свобод або інтересів працівника чи публічного інтересу, на захист яких спрямовані охоронні правові норми КЗпП, у зв`язку з чим, зважаючи на приписи ст.24 КЗпП, беручи до уваги принцип превалювання сутності договору над його формою, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої й апеляційної інстанції про те, що фактично особа 4 працювала на КП «Чернігівське ВУЖКГ» за трудовим договором із укладенням такого.

Таким чином, незважаючи на те, що прийняття позивача ОСОБА_1 на роботу належним чином не було оформлене ( по даний час відсутній в оригіналі наказ №342-к від 16 червня 2017 року), беручи до уваги превалювання сутності договору над його формою слід дійти висновку, що ОСОБА_1 з 19 червня 2017 року був прийнятий на посаду професора кафедри теорії права та держави в університеті Державної фіскальної служби України.

З тих підстав слід визнати недійсним запис №51 у трудовій книжці ОСОБА_1 від 16 червня 2017 року.

Відповідно до вимог ч.6 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Виходячи із зазначеного положення Закону позовні вимоги ОСОБА_1 про нарахування та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню, виходячи з розміру не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у відповідному регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати.

Аналогічної правової позиції щодо порядку розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у відповідному регіоні у відповідному періоді, додержується Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі №127/1309/16-ц.

Отже, розмір заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, слід розраховувати виходячи із місячного доходу професора, доктора наук згідно штатного розпису університету Державної фіскальної служби України та Постанови КМУ №100 від 08 березня 1995 року.

Місячний дохід професора, доктора наук: 58254 грн + 1922 (проф.) + 1165 (д.н) =8911 гривень.

Середній заробіток 8911 грн.: 24 дн. = 371,29 гривень.

Кількість робочих днів з 19 червня 2017р. по 25 червня 2019 року включно 610 р.д.

Сума середнього заробітку 371,29 грн х 610 р.д. = 226486,90 гривень.

Сума середнього заробітку з урахуванням вислуги років (20% від посадового окладу): 24 міс.х5824 грн. (оклад) х 0,20 = 27 955,20 гривень.

Загальна сума середнього заробітку за вказаний період 226 486,90 грн. + 27955,20 грн. = 254 442 гривень 10 коп. Зазначена сума підлягає стягнення з університету Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Діями відповідача - університету Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 беззаперечно заподіяно моральну шкоду.

Позивач є людиною з інвалідністю третьої групи, передпенсійного віку, втратив суми коштів у зв`язку із звільненням з роботи в інституті підготовки кадрів Державної служби зайнятості. З 19 червня 2017 року по даний час залишається без роботи, заробітку чи соціальної допомоги. Затримка видачі трудової книжки з 19 червня до 05 жовтня 2017 року унеможливила його працевлаштування в іншому навчальному закладі, адже з 01 вересня розпочинається навчання, підібрано кадри, розподілено навчальне навантаження.

Тому слід стягнути з відповідача - університету Державної фіскальної служби Українина користь ОСОБА_1 5000 гривень моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.

Вимоги позивача про стягнення на його користь 30 000 гривень моральної шкоди з врахуванням того, що відповідачем є бюджетна установа є дещо завищеними, належним чином не мотивовані, тому моральна шкода у такому розмірі не може бути стягнута.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки за період з 19 червня 2017 року по 05 жовтня 2017 року то такі не можуть бути задоволеними, оскільки задоволено вимоги про стягнення середнього заробітку з 19 червня 2017р. по 25 червня 2019 року включно.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково, рішення Самбірського районного суду Львівської області від 07 грудня 2018 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 07 грудня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недійсним запис №51 у трудовій книжці ОСОБА_1 від 16 червня 2017 року.

Поновити ОСОБА_1 з 19 червня 2017 року на посаді професора кафедри теорії права та держави університету Державної фіскальної служби України відповідно до наказу № 342-к від 16 червня 2017 року.

Стягнути з університету Держаної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 червня 2017 року по 25 червня 2019 року в сумі 254 442 ( двісті п`ятдесят чотири тисячі чотириста сорок дві) гривні 10 копійок

Стягнути з університету Держаної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 5 000 ( п`ять тисяч) гривень моральної шкоди.

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з університету Держаної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 7444, 76 грн. сплачених судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 08 липня 2019 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.