КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2019 року № 320/1002/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправним та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 27.11.2018 №КВ1552/33/АВ/МГ/ФС-629.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною та прийнятою на підставі встановлених відповідачем обставин, які не відповідають дійсності, адже висновок перевіряючого про те, що працівник позивача - ОСОБА_2 у травні 2018 року відпрацювала 160 годин, у той час, як норма тривалості робочого часу становить 159 годин, є помилковим. Пояснив, що при оформленні результатів інспекційного відвідування, посадовими особами відповідача було допущено помилку у прізвищі працівника, відносно якого встановлено порушення. При цьому, у відповідності до табелю обліку робочого часу за травень 2018 року, ОСОБА_2 відпрацювала 80 годин на місяць, з урахуванням неповного робочого часу, а підсумовуючу кількість відпрацьованих годин працівником ОСОБА_3 - 160 годин, було зазначено помилково, замість дійсних 148 годин. А тому, на переконання позивача, ним не порушено норми законодавства про працю.

Відповідач з позовом не погодився, надав до суду письмовий відзив, в якому вказав, що інспекторами праці Головного управління Держпраці у Київській області було проведено інспекційне відвідування, за результатами якого були встановлені обставини, що свідчать про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю. Зокрема, позивачем не здійснено доплату за роботу у надурочний час своєму працівнику - ОСОБА_3 , яка згідно табеля обліку робочого часу за травень 2018 року відпрацювала одну надурочну годину, що свідчить про недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Ухвалою суду від 03.04.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою суду від 22.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.05.2019.

У судове засідання, призначене на 20.05.2019, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились. Разом із цим, матеріали справи містять спільне клопотання учасників справи про розгляд справи без їх участі.

Беручи до уваги наведене та керуючись положеннями статті 194 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований з 02.12.2015.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі направлення про проведення інспекційного відвідування від 07.11.2018 № 1552, інспектором праці ОСОБА_4 було проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 . Питання, що підлягали контролю: додержання законодавства про працю.

За результатами проведення інспекційного відвідування, інспектором було складено Акт про проведення інспекційного відвідування від 12.11.2018 № КВ1552/33/АВ.

У відповідності до складеного акту, відповідачем зроблено наступні висновки: «При проведенні інспекційного відвідування та за наданим табелем обліку використання робочого часу працівників ФОП ОСОБА_1 за травень 2018 року встановлено, що пр. ОСОБА_2 у травні 2018 року відпрацювала 160 годин, при цьому норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні у травні 2018 року становить 159 годин. Відповідно, 1 година є надурочною та підлягає оплаті в порядку визначеному ст.106 КЗпП України. Відповідно до розрахункової платіжної відомості найманих працівників за травень 2018 року жодна доплата за роботу у надурочний час не проводилась. Таким чином, недотримано мінімальних державних гарантій в оплаті праці, визначених ст. 12 Закону України «Про оплату праці».

В день складення акту, інспектором також було складено та надано ФОП ОСОБА_1. примірник припису про усунення виявлених порушень від 12.11.2018 №КВ 1552/1 1/АВ/П. Згідно вказаного припису, позивача зобов`язано усунути, у строк до 12.12.2018, виявлені порушення.

Не погоджуючись з прийнятим приписом, позивачем було подано скаргу до керівника Головного управління Держпраці у Київській області.

Розглянувши подану ФОП ОСОБА_1 скаргу, відповідачем прийнято рішення від 12.11.2018 №КВ1552/33/АВ/П, яким в її задоволенні відмовлено.

На підставі акта про проведення інспекційного відвідування від 12.11.2018 № КВ1552/33/АВ, відповідачем було прийнято постанову про накладення штрафу від 27.11.2018 №КВ/1552/33/АВ/МГ/ФС-629, якою на позивача накладено штраф у розмірі 37230,00 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова не базується на нормах права, а штрафні санкції застосовані до нього безпідставно, у зв`язку із чим, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Правовідносини у цій адміністративній справі регулюються Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V), Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»» (далі по тексту - Постанова №295).

Постановою №295 визначається процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

У частині першій статті 1 Закону №877- V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до абзацу четвертого статті 2 Закону №877-У заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до частини першої статті 6 вказаного Закону підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу

Абзацом дев`ятим частини першої статті 6 Закону №877-У передбачено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини третьої цієї ж статті суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини - у розмірі мінімальної заробітної плати.

З оскаржуваної постанови про накладення штрафу встановлюється, що на позивача накладено штраф за порушення вимог статті 160 Кодексу Законів про працю України - недодержання мінімальних гарантій оплати праці.

При цьому, згідно акта інспекційного відвідування та припису про усунення недоліків, визначено, що згідно табелю обліку робочого часу за травень 2018 року, працівник ОСОБА_2 відпрацювала за місяць у загальній кількості 160 годин, що не відповідає наданому для перевірки табелю обліку робочого часту за травень 2018 року. Фактично ж, ОСОБА_2 відпрацювала 80 годин у травні 2018 року, про що зазначено у табелі.

Отже, при проведенні інспекційного відвідування, при оформленні результатів такого відвідування, перевіряючим було допущено помилку у прізвищі працівника, відносно якого, на думку відповідача, допущено порушення, та замість працівника ОСОБА_3 , зазначено працівника ОСОБА_2 .

Водночас, щодо інформації про відпрацювання ОСОБА_3 . 160-ти годин у травні 2019 року, наявної у табелі обліку робочого часу, судом встановлено наступне.

Зі змісту позовної заяви з`ясовується та не заперечувалось відповідачем, що у повідомленні про виконання припису, ФОП ОСОБА_1 було надано пояснення відносно того, що у табелі обліку робочого часу щодо працівника ОСОБА_3 було допущено помилку у рядку про підсумок годин за місяць. Так, у табелі помилково проставлено 160 годин за травень 2018 року, хоча, за калькулюванням щоденного обліку, працівник ОСОБА_3 фактично відпрацювала за місяць 148 годин.

Дослідивши у судовому засіданні оригінал Табелю обліку робочого часу ФОП Іваніцького Л . А. за травень 2018 року, судом встановлено, що години праці ОСОБА_3 , відображені наступним чином: по 8 годин роботи -3, 4, 7, 8, 10, 11, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 28, 29, 30, 31 травня; по 4 години 14, 15, 16, травня.

При цьому, представник відповідача не заперечував той факт, що наданий у судовому засіданні табель, та його копії, що наявні у матеріалах справи, із такими ж показниками були надані під час перевірки. Тобто, будь-яких виправлень у табелі, наданому у судовому засіданні не було.

За таких обставин, загальна сума відпрацьованого часу ОСОБА_3 за травень 2018 року, становить 148 годин, що підтверджується сумарною кількістю годин, проставлених у табелі обліку робочого часу за щоденним обліком, що було безпідставно проігноровано Головним управлінням Держпраці у Київській області при прийнятті оскаржуваної постанови.

Суд звертає увагу, на те, що вказана кількість годин не перевищує норми тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні, що унеможливлює застосування до позивача штрафної санкції, передбаченої абзацом четвертим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Між тим, варто звернути увагу і на те, що для розгляду та прийняття відповідного рішення до Таращанського районного суду Київської області було направлено протокол про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, судом було прийнято постанову від 19.12.2018 у справі №379/1537/18, якою провадження у справі закрито за відсутністю у діях ФОП ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що постанова Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 27.11.2018 №КВ1552/33/АВ/МГ/ФС-629, прийнята без ґрунтовного встановлення необхідних вирішальних обставин та з грубими порушеннями чинного законодавства, тому не обумовлена правомірністю та підлягає скасуванню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного, суд констатує протиправність дій відповідача, у зв`язку із чим, позовні вимоги визнає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 22.03.2019 №0.0.1305583295.1.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Київській області.

Також, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що матеріали справи не містять переліку документів та письмових доказів, що вимагаються процесуальним законом, на підставі яких, суд міг би дійти висновку про відшкодування розміру витрат на правничу допомогу, тому відповідне клопотання позивача, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладання штрафу від 27.11.2018 №КВ1552/33/АВ/МГ/ФС-629.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.