Справа № 200/4402/19

Провадження №2/200/2845/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року. Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська в складі: головуючого – судді Томаш В.І., при секретарі – Кубрак К.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження з викликом сторін в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення аліментів на утримання дитини»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з дійсним позовом та просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн. на кожну дитину, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з моменту подачі позову до досягнення дитиною повноліття.

В судове засіданні позивач не з`явилася, але її представник ОСОБА_4 надала до суду письмову заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, з позовними вимогами позивача ознайомлений, про день та час розгляду справи був повідомлений.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

За змістом ст.ст. 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач був зобов`язаний довести суду ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач - ті обставини, на які вони посилалися як на заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Згідно із ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач та відповідач з 30 српня 2013 року до 10 січня 2019 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, яка проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні та вихованні. Відповідач не надає позивачу регулярної матеріальної допомоги на утримання дитини.

18.07.2018 року з відповідачем було укладено письмовій договір щодо сплати аліментів, однак він відповідачем взагалі не виконується.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

У ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1)стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини,

батьків , дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Відповідно до статті 7 закону України «про державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

Розглядаючи питання про розмір аліментів, суд, враховуючи положення ст. ст. 182, 183 СК України, відсутність в матеріалах справи даних щодо наявності на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, відомостей про його стан здоров`я та про роботу та інших обставин, що мають істотне значення, приходить до висновку, що слід визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн. на дитину щомісяця, що буде достатнім для нормального розвитку дітей.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Враховуючи, що з відповідача підлягають стягнення аліменти на утримання дитини, слід допустити виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд вважає за необхідне з відповідача на користь держави стягнути судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп..

Керуючись ст. ст. 180 – 182, 183 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 209, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення аліментів на утримання дитини» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер 3085204593), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер 3049604847) аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн. щомісяця, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21 березня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп..

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бабушкінського

районного суду В.І. Томаш