ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/4343/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Юнікон" (далі - ПрАТ "Юнікон", Відповідач)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2018

(суддя Рудь І.А.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2019 (головуючий суддя - Чередко А.Є., судді Коваль Л.А. і Пархоменко Н.В.)

зі справи № 904/4343/18

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", Позивач)

до ПрАТ "Юнікон"

про стягнення 204 796,53 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення штрафних санкцій у сумі 204 796,53 грн. відповідно до умов договору поставки від 28.08.2017 №ЦЗВ-03-06217-01 (далі - Договір).

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2018:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 15 057,34 грн. пені, 58 556,74 грн. штрафу і 1 577,45 грн. витрат зі сплати судового збору, 2 631,89 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи;

- у решті позову відмовлено.

4. Рішення мотивовано неналежним виконанням Відповідачем своїх договірних зобов`язань і обґрунтованістю позовних вимог саме в зазначених сумах.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2019:

- апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення;

- апеляційну скаргу Позивача задоволено частково;

- рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 6 453,14 грн. пені та 25 095,72 грн. штрафу;

- ухвалено в цій частині нове рішення;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 6 453,14 грн. пені та 25 095,72 грн. штрафу;

- у решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 708,39 грн.

6. Постанову мотивовано тим, що звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань за Договором суперечило б вимогам статей 546, 549, 550 Цивільного кодексу України, статей 216, 217, 230-232 Господарського кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі до Верховного Суду ПрАТ "Юнікон", зазначаючи про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого господарського суду в даній справі в частині стягнення з названого товариства на користь Позивача 15 057,34 грн. пені, 58 556,74 грн. штрафу, 1 577,45 грн. судового збору, 2 631,89 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи, та постанову апеляційної інстанції з цієї справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 6 453,14 грн. пені та 25 095,72 грн. штрафу і про стягнення з ПрАТ "Юнікон" на користь Позивача 6 453,14 грн. пені та 25 095,72 грн. штрафу й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у стягненні штрафних санкцій відмовити.

8. Відповідачем, крім того, подано до суду заяву про поворот виконання судового наказу у цій справі, виданого господарським судом Дніпропетровської області 17.01.2019, а також судового наказу, виданого господарським судом Дніпропетровської області 06.03.2019 за заявою ПрАТ "Юнікон", і стягнути з Позивача усі безпідставно стягнуті кошти за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2018 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 904/4343/18.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Приймаючи рішення зі справи, суди попередніх інстанцій неправомірно відхилили доводи Відповідача про невідповідність обсягів замовлень, встановлених наданими рознарядками, максимальному обсягу продукції, що може бути поставлена постачальником протягом місяця, погодженого сторонами, шляхом акцептування тендерної пропозиції постачальника. При цьому суди не застосували до спірних правовідносин положення статей 612-614, 638, 640, 641 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", які підлягали застосуванню.

10. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин частину третю статті 551 ЦК України та статтю 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і, разом із судом першої інстанції, - частину третю статті 219 ГК України, яка підлягала застосуванню.

11. Рішенням апеляційного господарського суду було незаконно нараховано Відповідачу до сплати суму штрафних санкцій в сукупному розмірі 109 102,28 грн.

Доводи Позивача

12. У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти її доводів, зазначаючи про їх необґрунтованість, безпідставність та про правомірність висновків апеляційного господарського суду, покладених в основу оскаржуваної постанови, і просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а зазначену постанову залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Позивачем (як замовником) і Відповідачем (як постачальником) було укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а замовник - прийняти та оплатити продукцію, вказану у специфікації до цього договору, в тому числі частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу, обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до пасажирських вагонів).

14. Згідно з умовою цього договору (пункт 5.2) Позивач направив Відповідачу рознарядки замовника, які вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання продукції.

15. Відповідач на виконання умов Договору поставив Позивачу товар згідно з актами приймання-передачі продукції.

За твердженням Позивача, Відповідач товар на загальну суму 2 927 836,80 грн. поставив з порушенням термінів поставки.

Водночас пунктом 10.1 Договору передбачено, що за порушення термінів поставки продукції постачальник оплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції; при цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань щодо допоставки продукції, якщо про інше його не попередив письмово замовник.

У зв`язку з викладеним Позивач на підставі пункту 10.1 Договору нарахував Відповідачу та просив стягнути з Відповідача пеню в сумі 57 807,72 грн. за загальний період з 27.10.2017 по 17.04.2018 і штраф у сумі 146 989,08 грн.

16. Відлік строку постачання продукції слід здійснювати з дати одержання рознарядки, а не з дати її складання.

Строк постачання продукції за рознарядкою від 01.03.2018 вартістю 557 683,20 грн. Відповідачем було прострочено, а за актом приймання-передачі від 02.04.2018 № 09 продукція була поставлена в межах встановленого Договором строку.

17. За розрахунками, здійсненими місцевим господарським судом, з якими погодився і апеляційний господарський суд, позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення з Відповідача пені в сумі 21 510,48 грн. та штрафу в сумі 83 652,48 грн.; у решті ж позовні вимоги задоволенню не підлягають.

18. Апеляційний господарський суд відхилив доводи Відповідача щодо невідповідності наданих рознарядок заявленому максимальному обсягу щомісячної технологічної можливості Відповідача та подання рознарядок з порушенням строку постачання, оскільки умови постачання продукції, в т.ч. її кількість та строки, були погоджені сторонами шляхом підписання Договору, специфікації та додаткової угоди до Договору, який підлягає обов`язковому виконанню сторонами, не змінений, не розірваний і не визнаний недійсним. З урахуванням того, що всі спірні рознарядки були направлені Відповідачу до закінчення строку дії Договору, поставка спірної продукції відбулася в межах дії та рамках Договору; останній, згідно з його пунктом 13.7 (в редакції додаткової угоди до Договору), в частині оплати діє до повного виконання сторонами зобов`язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, - до повного виконання.

19. Місцевий господарський суд дійшов висновку про існування підстав для зменшення заявлених до стягнення Позивачем сум: пені - на 30%, до 15 057,34 грн., та штрафу - на 30 %, до 58 556,74 грн.

Апеляційний господарський суд з цим не погодився, зазначивши, що: зі змісту рішення місцевого господарського суду не вбачається встановлення судом першої інстанції обставин, пов`язаних з винятковістю даного випадку, майнового стану сторін, оцінкою співвідношення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій з розміром збитків кредитора, врахуванням інтересів обох сторін; у матеріалах справи відсутні належні докази, які свідчили б про існування підстав для зменшення розміру пені й штрафу. Також не підтверджується цими матеріалами й вчинення Позивачем дій (бездіяльності), які сприяли б порушенню зобов`язання Відповідачем, зловживання Позивачем монопольним становищем та правовий зв`язок такого становища з порушенням Відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. ГК України:

частини перша і друга статті 193:

- суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором;

частина перша статті 265:

- за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму;

стаття 233:

- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

21. ЦК України:

частини перша і друга статті 712:

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін;

стаття 663:

- продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором;

абзац перший частини першої статті 530:

- якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

частина перша статті 664:

- обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

стаття 629:

- договір є обов`язковим для виконання сторонами;

частина перша статті 526 та стаття 525:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина перша статті 610:

- порушенням зобов`язання є, зокрема, його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

частина перша статті 611:

- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені, зокрема, договором, у тому числі сплата неустойки (при цьому пеня і штраф за змістом статті 549 ЦК України є різновидами неустойки);

частина третя статті 551:

- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

22. Суд апеляційної інстанції, з`ясувавши у прийнятті оскаржуваної постанови обставини, пов`язані з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за Договором (у частині, що стосується строків поставки) та (на відміну від місцевого господарського суду) з відсутністю підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у відповідних сумах.

Доводи (аргументи) касаційної скарги даного висновку не спростовують.

23. Так, аргументи касаційної скарги, пов`язані з невідповідністю рознарядок Позивача обсягові технологічної можливості Відповідача, вже належним чином спростовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

Касаційним господарським судом у зв`язку з цим не приймається посилання скаржника на положення частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Довод скаржника про те, що умови акцептовоної тендерної пропозиції "складають зміст договору на закупівлю", ґрунтується на довільному і неправильному тлумаченні норм законодавства. Нічого подібного ні з названого Закону, ані з положень ЦК України і ГК України не випливає. Зокрема, цими законодавчими актами не встановлено, що згадані умови тендерної пропозиції "автоматично", без відповідних волевиявлення і домовленості сторін, включаються до укладеного ними Договору і становлять його зміст. Натомість акцепт таких пропозицій був підставою для укладення зазначеного договору, сторони якого самостійно, за взаємною домовленістю, визначали його умови (пункти). Якщо ж скаржник вважав, що умови договору про закупівлю відрізняються від умов акцептованої тендерної пропозиції, і це порушує його права та законні інтереси, то він (скаржник) не позбавлений був права, за наявності підстав для цього, порушити і вирішити у встановленому законом порядку питання про внесення до Договору відповідних змін або про визнання Договору недійсним у тій чи іншій частині. Проте, як встановлено судами, Договір не змінювався, недійсним не визнавався і, з огляду на наведений припис статті 629 ЦК України, був обов`язковим до виконання, у тому числі щодо кількості належної до поставки продукції.

24. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку відповідних виняткових обставин господарський суд оцінює надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності і на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У даному разі суд апеляційної інстанції розглянувши справу, з`ясував недоведеність та відсутність обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Водночас суд касаційної інстанції, згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Що ж до аргументів скаржника стосовно монопольного становища Позивача на ринку та зловживання ним (Позивачем) цим становищем, то Касаційний господарський суд зазначає таке. Розгляд і вирішення питань, пов`язаних із зайняттям суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку, і кваліфікація його поведінки як зловживання таким становищем є виключною прерогативою Антимонопольного комітету України та його органів (статті 1, 3, 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розділ VII Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Скаржником не зазначено, що він звертався до належного органу Антимонопольного комітету України з відповідних питань у зв`язку з діями Позивача в даній справі і про результати такого звернення (якщо воно мало місце).

26. Доводи Позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються з обставинами справи, встановленими попередніми судовими інстанціями.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач не спростував наведених висновків, зокрема, апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування оскаржуваного судового рішення.

28. Таким чином, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для її скасування.

29. У зв`язку з цим відсутні й підстави для задоволення заяви Відповідача про поворот виконання судових рішень.

Судові витрати

30. Понесені Відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Юнікон" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 904/4343/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков