Ухвала суду від 02.07.2019 по справі № 9901/226/19 Касаційний адміністративний суд

open

Головна
Судові рішення
Ухвала суду
Ухвала суду від 02.07.2019 по справі № 9901/226/19 Касаційний адміністративний суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

вп

Справа № 9901/226/19

Картка справи

Справа № 9901/226/19

Картка справи

УХВАЛА

02 липня 2019 року

Київ

справа №9901/226/19

адміністративне провадження №П/9901/226/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Смоковича М.І.,

суддів: Білак М.В., Кашпур О.В., Радишевська О.Р., Уханенко С.А.,

за участі:

секретаря судового засідання Лещенко Т.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Пантюхової Л.Р.,

представника третьої особи Лапоши Д.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національна академія державного управління при Президентові України, про скасування указу,

встановив:

У провадженні Верховного Суду є справа за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національна академія державного управління при Президентові України, про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України № 105/2019 від 05 квітня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади президента Національної академії державного управління при Президентові України» (далі - Указ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний Указ видано з порушенням вимог статей 51, 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), позаяк заяву про звільнення за власним бажанням від 01 квітня 2019 року позивач відкликав до спливу двотижневого строку від дати її подання, протягом якого йому гарантується збереження права на залишення на роботі. Тож на дату видання спірного Указу правових підстав для звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням у відповідача не було. Крім того, на дату видання Указу позивач перебував на лікарняному, що поряд з наведеним також свідчить про порушення його трудових прав та неправомірність звільнення.

Також представник позивача зазначив, що при ухваленні спірного Указу порушено вимоги пункту 8 Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України, затвердженого Указом Президента України № 970/2006 від 15 листопада 2006 року, позаяк виданню акта у формі указу передує процедура підготовки його проекту. На думку представника позивача, з огляду на стислий проміжок часу від дати заяви про звільнення (01 квітня 2019 року) та дати підписання спірного Указу (05 квітня 2019 року) цієї процедури не було дотримано.

Ухвалою від 07 травня 2019 року Верховний Суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

На виконання вимог суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що спірний Указ є правомірним і підстав для задоволення позову немає.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо цієї справи, у яких серед іншого зазначено про те, що Указ передано Національній академії державного управління при Президентові України 12 квітня 2019 року і наказ про припинення повноважень ОСОБА_1 (від 17 травня 2019 року № 280-ос) видано на підставі Указу після того, як позивач 17 травня 2019 року закрив листок непрацездатності.

У судовому засіданні 04 червня 2019 року суд поставив на обговорення два питання: про те, чи поширюється на цей спір юрисдикція адміністративного суду, а також про можливе примирення сторін.

Щодо останнього то, позивач і його представник повідомили суду, що запропонували відповідачу свої умови для примирення відповідно до статті 190 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), про що надіслали звернення відповідного змісту. Однак на дату наступного судового засідання в цій справі (18 червня 2019 року) відповіді на таку ініціативу від відповідача не надійшло.

Відтак суд повернувся до обговорення питання щодо підвідомчості цієї справи.

Позивач та його представник переконують, що цей спір є публічно-правовим з огляду на: правовий статус Президента України, Національної академії державного управління при Президентові України та президента цієї установи. З посиланням на статтю 102 Конституції України, статтю 48 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), Положення про Національну академію державного управління при Президентові України, затвердженої Указом Президента України від 21 вересня 2001 року № 850/2001 «Питання Національної академії державного управління при Президентові України» (далі - Положення), зокрема на пункти 1, 10, 37 та преамбулу цього Положення, підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 3, частини першої статті 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), пункти 1, 3 Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України, затвердженого Указом Президента України № 970/2006 від 15 листопада 2006 року, постанову Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 930 «Питання оплати праці працівників Національної академії державного управління при Президентові України, Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту законодавства Верховної Ради України, посади яких не належать до посад державної служби» (далі - Постанова № 930), абзац 3 частини другої статі 81 Цивільного кодексу України позивач та його представник ствердили, що: у відносинах з юридичною особою публічного права - Національною академією державного управління при Президентові України, та позивачем як її керівником відповідач здійснює владні управлінські функції і ці відносини засновані на адміністративному підпорядкуванні; указ Президента України є формою реалізації ним своїх повноважень, що мають правові наслідки для позивача як керівника юридичної особи публічного права, а так само для Національної академії державного управління при Президентові України як головного державного вищого навчального закладу; в контексті спірних правовідносин Указ є офіційним актом, прийнятим на виконання владних управлінських функцій і в розумінні пункту 1 частини першої статті 19 КАС може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства України.

На підтвердження своєї правової позиції позивач і його представник надали суду науково-правовий висновок Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України, затверджений Головою цієї ради 27 червня 2019 року, та Науково-консультативний висновок фахівців Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України.

Національна академія державного управління при Президентові України надала суду свої письмові пояснення щодо підвідомчості цього спору, до яких долучила науково-правовий висновок кафедри державознавства і права Національної академії державного управління при Президентові України (затверджений протоколом № 14 від 24 червня 2019 року).

За змістом цих пояснень, третя особа, теж з посиланням на закони № 889-VIII, № 1700-VII, а також на Постанову № 930, вважає, що цей спір за своїм характером є публічно-правовим.

Заслухавши думку учасників справи колегія суддів при постановленні цієї ухвали керувалася таким.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

В судовому засіданні встановлено і цього не заперечують сторони, в тому числі позивач та його представник, що посада на якій перебував позивач та його діяльність не відноситься до публічної служби, з поміж іншого позивач перебував у трудових відносинах з Національною академією державного управління при Президентові України.

Крім того, з позовної заяви та матеріалів справи слідує, що предметом спору у цій справі є право на працю, тобто цей спір, виник у сфері трудових відносин.

Відповідно до частини першої статті 1 КЗпП цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Аналіз встановлених обставин та наведеного законодавства дає підстави зробити висновок, що діяльність на посаді президента Національної академії державного управління при Президентові України не є публічною службою в розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС, тому на цей спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду.

Правовідносини, які виникли у зв`язку зі звільненням позивача з посади президента Національної академії державного управління при Президентові України за своєю суттю є трудовими і регламентуються нормами КЗпП.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Доводи позивача та його представника про те, що цей спір лежить в площині публічної діяльності Президента України, який є суб`єктом владних повноважень, а тому належить до юрисдикції адміністративних судів, суд спростовує тим, що позивач захищає своє право на працю, яке в адміністративному судочинстві можуть захищати лише особи, які перебувають на публічній службі (п.2 ч.1 ст.19 КАС), до яких позивач не відноситься.

Також доводи позивача про те, що за правилами статті 266 КАС справи про оскарження актів Президента України належать до юрисдикції адміністративних судів спростовуються тим, що за цією нормою до юрисдикції цих судів належать лише адміністративні справи. Оскільки ж ця справа є цивільною, позаяк спір виник у сфері трудових відносин між позивачем та роботодавцем, тому вона належить до юрисдикції цивільних судів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За частиною другою статті 238 КАС про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з частиною першою статті 239 КАС якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 238, 239, 248, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національна академія державного управління при Президентові України, про скасування Указу Президента України № 105/2019 від 05 квітня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади президента Національної академії державного управління при Президентові України» - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання цього позову згідно з квитанцією № 46 від 02 травня 2019 року, в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст виготовлено 04 липня 2019 року.

Головуючий суддя М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко

Джерело: ЄДРСР 82858303

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!