Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 676/4299/16-ц

провадження № 61-15992св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Національний природний парк «Подільські товтри», директор Національного природного парку «Подільські товтри» Полудняк Андрій Олександрович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2017 року в складі судді Швець О. Д. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 27 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Грох Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного природного парку «Подільські товтри» (далі - НПП «Подільські товтри»), директора НПП «Подільські товтри» ОСОБА_2 про скасування актів та наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач незаконно, з порушенням КЗпП України, без дотримання встановленої законом процедури звільнив його з роботи, оскільки прогулів він не допускав, а відсутність на роботі була зумовлена гнучким рафіком роботи, встановленим наказом керівника установи від 03 березня 2014 року № 24-к, який незаконно скасований наказом відповідача від 08 червня 2016 року № 99.

З урахуванням доповнень ОСОБА_1 просив визнати нечинними з дати прийняття наказ директора установи від 08 червня 2016 року № 99; акти про відсутність на роботі; скасувати як незаконні накази відповідача від 01 червня 2016 року № 96 та від 17 червня 2016 року № 102; визнати незаконним наказ директора установи від 02 серпня 2016 року № 76-к про звільнення; поновити його на посаді провідного юрисконсульта НПП «Подільські товтри» з половинною ставкою оплати праці; оплатити вимушений прогул з 03 серпня 2016 року до 02 лютого 2017 року в сумі 6 300,00 грн; стягнути недоплачені кошти за 10 год. 30 хв. у липні 2016 року в сумі 222,60 грн та в подвійному розмірі за відпрацьовані 12 год. у вихідні дні 26, 27, 28 липня 2016 року в сумі 307,50 грн; обов`язок зі сплати компенсаційних виплат покласти на директора НПП «Подільські товтри» ОСОБА_2

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2017 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ НПП «Подільські товтри» від 02 серпня 2016 року № 76-к про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного юрисконсульта установи з 02 серпня 2016 року та поновлено ОСОБА_1 на роботі в НПП «Подільські товтри» на посаді провідного юрисконсульта з 03 серпня 2016 року.

Стягнуто з НПП «Подільські товтри» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6 502,95 грн з урахуванням податків, обов`язкових зборів та платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць у розмірі 1 011,57 грн допущено до негайного виконання.

У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, а саме частини третьої статті 149 КЗпП України; при обранні виду дисциплінарного стягнення не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за якими вчинено проступок та попередню роботу працівника.

Додатковим рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2017 року у задоволенні позову про скасування наказу від 01 червня 2016 року № 96 відмовлено.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27 квітня 2017 року рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені в справі судові рішення у частині відмови у позові скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що робоче місце позивача визначене як стілець, стіл та оргтехніка в приміщенні кабінету № 10 установи, що протирічить вимогам до робочого місця юрисконсульта та містить ознаки дискримінації та дискредитації. Наказ від 01 червня 2016 року № 96 підлягає скасуванню як незаконний, з яким він не погодився ще з дати ознайомлення з ним. Суд не врахував, що між сторонами склалися відносини, які регулюються статтею 56 КЗпП України, а не статтею 32 КЗпП України. Відповідач незаконно провів відрахування з його заробітної плати за 3 дні, які він вважав днями прогулу, в зв`язку з чим йому було незаконно не донараховано 222,60 грн. Розрахунок середнього заробітку, який був проведений судом, є помилковим, оскільки судом неправильно визначений його середньоденний заробіток. Скасувавши наказ від 03 березня 2014 року № 24-к, директор підприємства не вирішив питання про поновлення його на попередній посаді, яку він обіймав до 03 березня 2014 року. Також необгунтованим є наказ від 01 червня 2016 року № 96. Його звільнення проведено без згоди профспілкового комітету, що є порушенням статті 43 КЗпП України. Також суди порушили статті 134, 237 КЗпП України щодо покладення обов`язку сплати коштів за вимушений прогул на директора підприємства.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 з 15 вересня 1999 року перебуває на посаді провідного юрисконсульта НПП «Подільські товтри».

Наказом директора установи від 01 червня 2016 року № 52-к ОСОБА_1 за рішенням суду поновлено на посаді провідного юрисконсульта на 0,5 ставки з 08 грудня 2015 року.

Наказом відповідача від 01 червня 2016 року № 96 позивачу встановлено графік роботи з 08 год. 30 хв. до 12 год. 30 хв. та скасовано дію наказів від 14 липня 2015 року № 60 та від 03 березня 2014 року № 24-к.

Наказом НПП «Подільські товтри» від 08 червня 2016 року № 99 скасовано наказ від 03 березня 2014 року № 24-к у зв`язку з відсутністю протоколу засідання профкому установи щодо встановлення ОСОБА_1 гнучкого графіку роботи

Відповідно до наказу від 17 червня 2016 року № 102 за ОСОБА_1 закріплено робоче місце в кабінеті № 10 установи, забезпечене оргтехнікою, столом, стільцем.

Згідно з наказом від 02 серпня 2016 року № 76-к позивача звільнено з роботи за прогул на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з 02 серпня 2016 року через відсутність на робочому місці без поважних причин 07 липня 2016 року протягом 3 год. - з 08 год. 30 хв. до 11 год. 30 хв.; 12 липня 2016 року протягом 3 год. 40 хв. - з 08. год. 30 хв. до 12 год. 10 хв.; 13 липня 2016 року протягом 1 год. 30 хв. - з 08 год. 30 хв. до 10 год. 00 хв.

Факт відсутності ОСОБА_1 зафіксовано у відповідних актах, складених комісією установи в складі Спасюка О. М., Мартинюка Ю . І. , Якубаш Н. О. та записами в журналі відвідувань за липень 2016 року.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням трудового законодавства, а саме частини третьої статті 149 КЗпП України, при обранні виду дисциплінарного стягнення не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за якими вчинено проступок, попередню роботу працівника.

При цьому суд зазначив, що відсутність позивача на роботі 12 липня 2016 року відбулася з поважної причини, оскільки того дня він перебував на прийомі у лікаря в зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Відсутність позивача на роботі 07 та 13 липня 2016 року відбулася без поважних причин, тому саме ця обставина свідчить про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Ураховуючи ту обставину, що відсутність ОСОБА_1 на роботі 12 липня 2016 року протягом більше трьох годин відбулася в зв`язку з погіршенням стану його здоров`я, що підтверджено випискою з медичної картки позивача та показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , цю обставину суд урахувати як поважну, що не тягне за собою наслідків, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Заперечення НПП «Подільські товтри» з цього приводу суд визнав необґрунтованими, оскільки визнання поважності причини неявки на роботу в даному випадку не залежить від отримання особою лікарняного листка, а факт погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 та його звернення в зв`язку з цим до лікаря 12 липня 2016 року підтверджено належними та допустимими доказами, які не спростовані іншою стороною.

Із матеріалів справи відомо, що позивач був відсутній на роботі 07 та 13 липня 2016 року без поважних причин, протягом 3 год. - з 08 год. 30 хв. до 11 год. 30 хв., та протягом 1 год. 30 хв. - з 08 год. 30 хв. до 10 год. відповідно.

Відсутність працівника на роботі 07 та 13 липня 2016 року тривала 3 год. і менше, що з урахуванням причини звільнення ОСОБА_1 не може бути визнано як прогул в розумінні пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

При цьому суд зауважив, що відповідно до пунктів 3, 4 наказу директора установи від 01 червня 2016 року № 96 ОСОБА_1 встановлено графік роботи з 08 год. 30 хв. до 12 год. 30 хв. та скасовано дію наказів від 14 липня 2015 року № 60 та від 03 березня 2014 року № 24-к.

Наказом від 03 березня 2014 року № 24-к на підставі статті 56 КЗпП України ОСОБА_1. переведено на гнучкий режим робочого часу в межах розпорядку роботи установи - з 08 год. 00 хв. до 16 год. 45 хв. із загальною підсумковою тривалістю робочого часу 4 год. кожного робочого дня або половини годин місячної тривалості робочого часу, визначеного у встановленому порядку. Бухгалтерії визначено проводити оплату робочого часу працівника з половини суми посадового окладу провідного юрисконсульта.

Ураховуючи такі обставини, обґрунтованими є висновки суду про те, що 07 та 13 липня 2016 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин, чим вчинив дисциплінарний проступок, який не слід визнавати прогулом.

Письмова незгода з наказом від 01 червня 2016 року № 96, вчинена позивачем при ознайомленні з цим наказом, не звільнила його від обов`язку дотримуватися його вимог.

Висновок суду про відсутність правових підстав для скасування цього наказу є обґрунтованим, оскільки не встановлено порушень прав позивача в зв`язку з прийняттям цього наказу та невідповідності наказу вимогам закону.

Цим наказом не погіршено становище ОСОБА_1 порівняно з наказом від 03 березня 2014 року № 24-к, оскільки тривалість робочого дня та загального робочого часу, система оплати праці фактичних змін не зазнали, тому доводи ОСОБА_1 про необхідність скасування наказу від 01 червня 2016 року № 96 суд вважав необґрунтованими.

Необґрунтованими є також посилання позивача на порушенням судом вимог закону та неврахування ним обставин справи в частині вирішення питання про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоплаченої заробітної плати.

Нарахування заробітної плати ОСОБА_1 проведено відповідно до табелю обліку робочого часу, врахововано фактичну кількість відпрацьованих ним днів та годин, зокрема, 07, 12 та 13 липня 2016 року.

Розрахунок середнього заробітку проведений судом на підставі інформації відповідача щодо заробітної плати позивача з урахуванням даних табеля обліку робочого часу з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Також суд вважав відсутніми правові підстави для скасування наказу від 17 червня 2016 року № 102, яким на підставі поданої ОСОБА_1 . заяви від 14 червня 2016 року за ним як за провідним юрисконсультом закріплено кабінет № 10 установи, забезпечено робоче місце оргтехнікою, столом, стільцем. Висновок суду про відсутність у цьому наказі ознак дискримінації та дискредитації позивача є обґрунтованим.

Акти про відсутність позивача на роботі 07, 12, 13 липня 2016 року, складені працівниками НПП «Подільські товтри» містять певну інформацію щодо обставин справи, оцінені судом як доказів відповідно до вимог статей 57, 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, тому суд вважав вимогу про їх скасування в судовому порядку процесуально необґрунтованою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 27 квітня 2017 року в частині відмови у позові залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко