ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 855/252/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря Чуб Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов Ліберальної партії України, ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі в порядку, встановленому ст. 273 КАС України, звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) № 1445 від 03.07.2019 «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Ліберальною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року»;

- зобов`язати ЦВК внести зміни до постанови ЦВК № 1346 від 26.06.2019 «Про форму, колір і тексти виборчих бюлетенів з виборів народних депутатів України для голосування в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» (зі змінами), включивши в Додаток 32 відомості про кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 в одномандатному виборчому окрузі № 46.

У позовній заяві зроблено висновок, що сукупність наданих суду доказів дають підстави вважати, що постанова № 1445 від 03.07.2019 прийнята за умов політичного тиску, зовнішньої залежності та упередженості членів Комісії; не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією, законами України, Конвенції з прав людини, практики ЄСПЛ; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Також , через канцелярію суду позивачами подано клопотання, в якому просять оцінити доказ, на який вказано посилання в цьому клопотанні разом з іншими доказами під час розгляду справи. В клопотанні зазначено про те, що виступ ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на мітингу в м. Кам`янці-Подільському є черговим доказом того, що приймаючи оскаржувану постанову щодо ОСОБА_1 , Комісія не керувалась Конституцією, законами України, положеннями Конвенції та практики ЄСПЛ, а діяла як політичний інструмент в руках політичних партій, які сформували більшість від складу ЦВК.

ЦВК подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що у зв`язку з надходженням інформації, викладеної у листах правоохоронних органів від 02.07.2019, 03.07.2019 було встановлено невідповідність ОСОБА_1 вимогам Конституції України та Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21.07.2019, на підставі чого прийнято законну та обґрунтовану постанову № 1445 від 03.07.2019 про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1

Через канцелярію суду позивачами подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи, викладені у відзиві, в чергове підтверджують упереджене та дискримінаційне відношення окремих членів та Комісії в цілому щодо ОСОБА_1 , політичну заангажованість, що призвела до повного нехтування Комісією положеннями Конституції, законів України, Конвенції та практики ЄСПЛ.

Під час судового засідання представник позивачів підтримав адміністративний позов та просив суд його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи адміністративного позову та відзиву на нього, суд виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Указом Президента України № 303/2019 від 21.05.2019 було достроково припинено повноваження Верховної Ради України восьмого скликання та призначено позачергові вибори до Верховної Ради України на 21.07.2019.

Судом встановлено, що 18.06.2019 Ліберальною партією України подано до ЦВК заяву разом із іншими документами щодо реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого на ХХІ з`їзді цієї політичної партії 08.06.2019 в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019.

ЦВК , 23.06.2019 прийнято постанову № 1196 «Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Ліберальною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року».

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 у справ № 855/170/19 визнано протиправним та скасовано постанову ЦВК № 1196 від 23.06.2019 «Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Ліберальною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року»; зобов`язано ЦВК зареєструвати кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Ліберальною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.06.2019 рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 в частині зобов`язання ЦВК зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове рішення, яким зобов`язано відповідача повторно розглянути подані Ліберальною партією України документи щодо реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1 в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019 з урахуванням висновків, наведених Судом в цьому рішенні. В іншій частині рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 залишено без змін.

Згідно з п. 37 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.06.2019 Суд зауважив, що лист Генеральної прокуратури України № 23/1-32773-14 від 21.06.2019 містить лише інформацію щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону України в період з 01.01.2014 по 11.01.2014 через пункт пропуску «Бориспіль-аеропорт», а отже він не може слугувати підтвердженням факту відсутності ОСОБА_1 на території України протягом останніх п`яти років.

ЦВК , 02.07.2019 прийнято постанову № 1412 «Про виконання судових рішень у справі № 855/170/19», якою, зокрема, зареєстровано ОСОБА_1 кандидатом в народні депутати України, висунутого Ліберальною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019.

Дана постанова, в тому числі наведені в ній мотивування позивачами не оскаржувались, а тому доводи позивачів щодо не виконання покладеної на ЦВК функції та витребування у компетентних органів додаткових доказів щодо постійного проживання чи не проживання ОСОБА_1 на території України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки постанова № 1412 від 02.07.2019 не є предметом спору у даній справі.

Так , 03.07.2019 ЦВК прийнято постанову «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Ліберальною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року», якою, зокрема:

1. Скасовано реєстрацію кандидата в народні депутати України ОСОБА_1, висунутого Ліберальною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019.

2. Внесено зміни до постанови ЦВК № 1346 від 26.06.2019 «Про форму, колір і тексти виборчих бюлетенів з виборів народних депутатів України для голосування в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» (зі змінами), виключивши із додатка 32 відомості про кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 в одномандатному виборчому окрузі № 46, реєстрацію якого скасовано з пунктом 1 цієї постанови.

Позивачі , не погодившись із рішенням ЦВК № 1445 від 03.07.2019 «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Ліберальною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року», вважаючи його протиправним звернулися до суду, з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 77, пункту 20 частини першої статті 92 Конституції України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» № 1932-IV від 30.06.2004 (далі - Закон № 1932-IV) Центральна виборча комісія (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Статтею 17 Закону № 1932-IV встановлено перелік загальних повноважень Центральної виборчої комісії. Так, Комісія, зокрема: забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України та права на участь у референдумах; забезпечує дотримання передбачених Конституцією та законами України принципів і засад виборчого процесу та процесу референдуму (п. 1-2 ст. 17 Закону № 1932-IV).

Відповідно до пунктів 6-7 статті 19 Закону № 1932-IV Комісія в процесі організації підготовки і проведення виборів народних депутатів України реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом; приймає рішення щодо скасування реєстрації кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

У пункті 8 частини п`ятої ст. 61 Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17.11.2011 (далі - Закон № 4061-VI) Центральна виборча комісія приймає рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати в разі виявлення виборчою комісією обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Згідно з положеннями статті 76 Конституції України та статті 9 Закону № 4061-VІ народним депутатом України може бути (обраний) громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України» № 2235-ІІІ від 17.01.2001 безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Судом встановлено, що 03.07.2019 до ЦВК надійшли листи Міністерства внутрішніх справ України № 9110/01-2019 від 02.07.2019, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Національної поліції України за № 23/1-32773-14, № 99/406, № 7676/01/24-2019 від 03.07.2019, у яких стверджується, що ОСОБА_1 не проживає на території України протягом останніх п`яти років, що є порушенням статті 76 Конституції України та статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Так , згідно з інформацією, викладеною у листі Міністерства внутрішніх справ України № 9110/01-2019 від 02.07.2019 Міністерству внутрішніх справ України достовірно відомо, що громадянин ОСОБА_1 покинув територію України в 2014 році разом з ОСОБА_3 та не проживав на території України останні п`ять років, що є прямим порушенням частини другої статті 76 Конституції України. Зазначена інформація підтверджується матеріалами кримінальних проваджень, які розслідуються слідчими підрозділами Національної поліції України (а.с. 159).

Листом № 7676/01/24-2019 від 03.07.2019 Національною поліцією України повідомлено ЦВК про те, що відповідно до відомостей з Єдиної інформаційної системи МВС, ОСОБА_1 дійсно розшукується Службою безпеки України в кримінальних провадженнях № 420140000000000368 від 08.05.2014 та № 42014000000001025 від 07.10.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частини першої статті 340, частини другої ст. 365 Кримінального кодексу України. За наявною інформацією ОСОБА_1 перебуває за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 140).

Згідно з листа Служби безпеки України № 99/406 від 03.07.2019 відповідно до матеріалів кримінальних проваджень (№ 420140000000000368 від 08.05.2014 за частиною п`ятою ст. 191 КК України та № 12014100060000228 від 22.01.2014 за частиною третьою статті 365, частиною третьою ст. 27, частиною другою статті 115, статті 340 КК України) стосовно ОСОБА_1 , які розслідуються Генеральною прокуратурою України, вказана особа виїхала за межі України у 2014 році та не поверталась.

У цьому ж листі зазначено про те, що Служба безпеки України за дорученням слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України № 17/1/2-32178-14 від 28.02.2014 здійснюється розшук підозрюваного ОСОБА_1 на території України. Його перебування в Україні не встановлено, що підтверджується інформацією МВС України, викладеної у листі № 9116/01-2019 від 02.07.2019. У лютому 2017 року ОСОБА_1 брав участь у російських телепрограмах на телеканалах «ТВЦ» та «Россия 1», що вказує на його безпосереднє перебування на території Російської Федерації. З урахуванням наведеного, вважають, що ОСОБА_1 з 2014 року на території України не перебував, офіційні пункти пропуску державного кордону України не перетинав (а.с. 141 - 142).

Також , 03.07.2019 на адресу ЦВК надійшов лист Генеральної прокуратури України № 23/1-32773-14 від 03.07.2019 у якому зазначено, що у ході здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_1 у період з 2014 - 2019 років не отримано жодних об`єктивних даних про його перебування на території України, і зокрема на тимчасово окупованій території України, в районі проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) і м. Донецьку. Ні сам підозрюваний, ні його захисники не повідомляли Генеральну прокуратуру України (орган, який здійснює розслідування), Службу безпеки України (орган, якому доручено здійснення розшуку), Інтерпол (орган, який забезпечує здійснення міжнародного розшуку) про проживання ОСОБА_1 в м. Донецьку чи Донецькій області (а.с. 143-147).

Перевіряючи зазначені обставини, на підставі яких ЦВК дійшла висновку про недотримання ОСОБА_1 цензу осілості та як наслідок скасування його реєстрації кандидата в народні депутати України, висунутого Ліберальною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Позивач , стосовно наданої інформації правоохоронними органами зазначає, що будь - які докази, отримані стороною обвинувачення під час кримінального провадження, можуть бути використані виключно для цілей даного кримінального провадження з метою прийняття судових рішень, визначених КПК України. На думку позивача, ці докази можуть бути надані суду лише під час розгляду ним кримінального провадження з метою їх оцінки судом і визначення допустимості, з метою встановлення лише виключно судом фактів і постановлення вироку. Тільки факти доведені у вироку суду, що набрав законної сили, можуть вважатися встановленими і лише після цього на них можна посилатись як на доведені.

Так , у розумінні статті 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Суд приймає до уваги та вважає суттєвим для вирішення спору, що в процесі здійснення своєї діяльності, що полягає у збиранні, дослідженні, оцінці, перевірці та використання доказів з метою розкриття злочинів, встановлення об`єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону до винесення правозастосовного акту за її наслідками, діючи в межах кримінально-процесуального законодавства та законодавства про оперативно-розшукову діяльність, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Генеральна прокуратура України обґрунтовано і законно отримують інформацію, яка в тому числі не будучи предметом доказування злочину може бути об`єктивною і достовірною, а тому може офіційно повідомлятись зацікавленим особам з урахуванням обмежень, встановлених цим же процесуальним законодавством.

Таким чином, суд вважає, що правоохоронні органи, в даному випадку, офіційно, як уповноважені органи, повідомили ЦВК про наявну у них інформацію стосовно конкретної особи, а не надали докази кримінальних правопорушень, які мають бути попередньо перевірені вироком суду і лише в подальшому можуть бути враховані адміністративним судом при постановленні рішення.

Разом з тим, згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до положень статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У розумінні статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини першої статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже , суд, керуючись внутрішнім переконанням, вважає, що надані 02.07.2019 Міністерством внутрішніх справ України лист № 9110/01-2019, та 03.07.2019 Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Національною поліцією України листи відповідно за № 23/1-32773-14, № 99/406, № 7676/01/24-2019, в яких відображена інформація (дані) та матеріали, які зібрані в ході кримінальних проваджень, є належними, достовірними, достатніми письмовими доказами, які свідчать про те, що позивач не проживає на території України останніх п`ять років.

Посилання позивачів на ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2016 у справі № 757/26532/16-к, від 02.07.2016 у справі № 757/31699/16-к, від 25.01.2017 у справі № 757/50277/16-к, що набрали законної сили, належним чином завірені копії яких подані позивачами разом із адміністративним позовом, а також ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22.06.2019 у справі № 757/30465/18-к (не завірена копія), суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так , в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2016 у справі № 757/26532/16-к зазначено, що відповідно до інформації, наданої Державною прикордонною службою України, ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 21.03.2016 за межі державного кордону України не виїжджав, існують підстави вважати, що останній може переховуватись від органу досудового розслідування у належній йому квартирі, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

В ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 02.07.2016 у справі № 757/31699/16-к зазначено про те, що враховуючи, що відповідно до інформації, наданої Державною прикордонною службою України, ОСОБА_1 за період з 11.01.2014 по 21.03.2016 за межі державного кордону України не виїжджав, існують підстави вважати, що останній може переховуватись від органу досудового розслідування у належному його батьку житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_7.

Тобто , зі змісту вказаних ухвал вбачається лише те, що за інформацією Державної прикордонної служби за межі державного кордону України ОСОБА_1 не виїжджав, однак існують підстави вважати, що останній може переховуватись від органу досудового розслідування за відповідними адресами, тобто жодним чином не спростовують наявність, офіційної інформації, викладеної в листах правоохоронних органів.

Зокрема , в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2017 у справі № 757/50277/16-к зазначено, що слідчий суддя не погоджується з доводами сторони обвинувачення про встановлення місце знаходження ОСОБА_1 на території Російської Федерації в рамках розшукової справи № 5 категорії «Розшук», заведеної 03.03.2014 ГУ БКОЗ Служби безпеки України, оскільки до матеріалів клопотання долучені лист СБУ № 14/12/166 від 10.06.2016, лист СБУ № 14/12-248 від 10.07.2016, згідно з яких Росія є вірогідним місцем проживання ОСОБА_1 . Зазначена інформація в листах за своїм змістом є припущенням та твердження сторони обвинувачення про перебування ОСОБА_1 на території Російської Федерації безпідставні, оскільки до матеріалів клопотання не долучено отриманих з процесуальних джерел, визначених ст. 84 КПК України, доказів цього факту.

Згідно з ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.06.2019 у справі № 757/30465/18-к (за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки в матеріалах справи міститься не завірена копія цієї ухвали) з матеріалів клопотання вбачається, що 27.01.2015 ОСОБА_1 з адвокатом Сініціною М.С. особисто укладено договір про надання правової допомоги. З 11.01.2014 року офіційно державний кордон не перетинав. Разом з цим, орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_1 проживає у Московській області Російської Федерації. Вказані дані є взаємовиключними та суперечливими.

Зазначені ухвали не підтверджують факт проживання ОСОБА_1 протягом останніх п`яти років на території України, а вказують лише на не подання стороною обвинувачення суду належних доказів про перебування ОСОБА_1 на території Російської Федерації.

Таким чином, суд вважає, що встановлені в ухвалах суду обставини жодним чином не спростовують достовірність отриманої ЦВК від правоохоронних органів офіційної інформації, викладеної у листах від 02.07.2019 - 03.07.2019 про не проживання позивача на території України протягом останніх п`яти років.

Суд погоджується з позивачем, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченого КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Однак , вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, згідно статті 78 КАС України є підставою звільнення від доказування, та, в такому випадку є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Тому , враховуючи основні положення про докази в адміністративному судочинстві, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що до вступу в силу вироку щодо особи, жодна обставина не може вважатися встановленою та не є доказом у будь - якому іншому провадженні, оскільки правові наслідки дій чи бездіяльності позивача не є предметом доказування в даній адміністративній справі.

Враховуючи потребу в забезпеченні єдиного застосування закону в подібних правовідносинах, щодо застосування норми права у спірних правовідносинах, в постанові Верховного Суду у справі № 855/152/19 від 25.06.2019, яка в даній категорії спорів є остаточною, суд дійшов висновку, що обов`язок підтвердити відповідність кандидата в народні депутати вимогам, установленим статтею 76 Конституції України та статтею 9 Закону № 4061-VI, покладається на особу, яка звернулася із заявою про реєстрацію кандидатом в народні депутати України.

Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте , позивачами зі своєї сторони суду не надано жодного доказу, що ОСОБА_1 останні п`ять років проживав на території України, зокрема, не надано доказів щодо ведення ним побуту у місці проживання (діяльність, пов`язана з задоволенням своїх власних матеріальних, соціальних та культурних потреб, в тому числі, але не виключно, навіть щодо придбавання товарів чи послуг), доказів перетинання лінії зіткнення в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, дозволів про перетин лінії зіткнення в рамках діючих контрольних пунктів в`їзду-виїзду в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, на підставі яких дані про особу вносяться до електронного реєстру (Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом Першого Заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеці України (керівник Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) № 222-ог від 14.04.2017), тощо.

Однак , як встановлено судом при розгляді даної справи позивачі, з урахуванням загальновідомої інформації про перебування пана ОСОБА_1 в розшуку в рамках низки кримінальних проваджень, повністю ухилилися від надання, як ЦВК так і суду конкретних та беззаперечних доказів проживання останнього в межах Державного кордону України продовж п`яти років, що передують виборам.

В позовній заяві позивачі в загальному посилаються на проживання ОСОБА_1 у м. Донецьку, в якому з літа 2014 року і по даний час не здійснюється контроль органами державної влади України. Саме з цих підстав (відсутність контролю органами державної влади України на частині Донецької області) позивачі вважають листи правоохоронних органів такими, що не спростовують факт проживання ОСОБА_1 на території України.

Разом із тим, така позиція свідчить про безпідставне перенесення тягаря доказування щодо обставин, на яких ґрунтується позов на відповідача у той час, як відповідач має доводити лише правомірність своїх дій (бездіяльності) та рішень, а обставини на яких ґрунтується позов та заперечення на нього доводяться кожною зі сторін, як то визначено статтею 77 КАС України.

Також є безпідставним посилання позивачів на норму ст. 14 Податкового кодексу України№ 2755-VI від 02.12.2010, згідно з якою у разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Зазначені акти передбачають, що проживання на території України більшість днів відповідного річного періоду вважається проживанням особи в Україні. Тобто, фактичною умовою для розгляду особи такою, що проживає в Україні, є необхідність знаходження такої особи на території України більше 183 днів протягом кожного річного періоду.

Позивачами зазначених вище обставин в ході судового розгляду не доведено.

Окрім цього, згідно з цією ж нормою Податкового кодексу України визначено, що достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім`ї або її реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності. Однак, таких даних щодо місця постійного проживання членів сім`ї ОСОБА_1 або його реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності на підтвердження місця знаходження центру життєвих інтересів також суду не надано.

Також , не може бути взято до уваги посилання позивачів на рішення ЄСПЛ «Мельниченко проти України» від 19.10.2004 (заява № 17707/02) оскільки висновки ЄСПЛ в цій справі ґрунтувалися на національному законодавстві України щодо інституту прописки, яке з того часу зазнало суттєвих змін та, не ставить реалізації прав і свобод громадян в залежність від наявності чи відсутності реєстрації за місцем проживання (п. 55 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 855/224/19 (АП № А/9901/173/19). Доводи позивачів про те, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання на території України (прописку) і жодних належних та допустимих доказів про зміну ним місця постійного проживання (прописки) відповідачем не отримано судом враховується. Однак, це не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини та норми діючого законодавства, суд доходить висновку про те, що листи правоохоронних органів від 02.07.2019 та 03.07.2019 містять офіційну інформацію про те, що ОСОБА_1 не проживав протягом останніх п`яти років на території України. Дана обставина вказує на невідповідність ОСОБА_1 основоположним критеріям, передбачених статтею 76 Конституції України та статтею 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Отже , після отримання листів від правоохоронних органів та встановлення на засіданні Комісії ЦВК за результати їх дослідження обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону, керуючись приписом п. 8 частини п`ятої ст. 61 Закону 4061-VI ЦВК обґрунтовано прийняла рішення про скасування реєстрації кандидатом у депутати, внаслідок виявлення обставин, які не дають права особі бути обраним народним депутатом України.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про законність постанови ЦВК № 1445 від 03.07.2019 «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Ліберальною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 46 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року», у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги про скасування постанови ЦВК № 1445 від 03.07.2019 слід відмовити.

Оскільки позовна вимога про зобов`язання ЦВК внести зміни до постанови ЦВК № 1346 від 26.06.2019 «Про форму, колір і тексти виборчих бюлетенів з виборів народних депутатів України для голосування в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» (зі змінами), включивши в Додаток 32 відомості про кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 в одномандатному виборчому окрузі № 46 є похідною від вимоги про скасування постанови, дана позовна вимога також не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини дев`ятої ст. 273 КАС України, суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частини другої ст. 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3674-VI) у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою передбачено сплату судового збору за ставкою, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн).

Так , позивачем ОСОБА_1 заявлено дві немайнові вимоги (одна з них похідна), а тому, судовий збір за подання адміністративного позову складає 768,40 грн.

Згідно з ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру юридичною особою передбачено сплату судового збору за ставкою, що становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921,00 грн).

Так , позивачем - Ліберальною партією України заявлено дві немайнові вимоги (одна з них похідна), а тому, судовий збір за подання адміністративного позову складає 1921,00 грн.

За приписами ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи , що при поданні адміністративного позову судовий збір позивачами не було сплачено, суд, відповідно до приписів статті 139 КАС України, доходить висновку про необхідність стягнення з позивачів судового збору за подання позовної заяви у відповідних розмірах.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про вибори народних депутатів України», Законом України «Про Центральну виборчу комісію», ст.ст. 22, 90, 143, 194, 229, 241, 242, 246, 250, 268, 269, 271, 272, 273, 278 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Ліберальної партії України, ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Стягнути з Ліберальної партії України (03150, м. Київ, Велика Васильківська, 81, офіс 20, ЄДРПОУ 00044351) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду за наступними реквізитами: рахунок отримувача - 34312206081055; отримувач - УК у Печерському районі/Печерс.р-н.; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код ЄДРПОУ 38004897; код банку МФО 899998; код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050), судовий збір у розмірі 1921,00 грн (тисяча дев`ятсот двадцять одна).

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду за наступними реквізитами: рахунок отримувача - 34312206081055; отримувач - УК у Печерському районі/Печерс.р-н.; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код ЄДРПОУ 38004897; код банку МФО 899998; код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050), судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана до Верховного Суду через Шостий апеляційний адміністративний суд у дводенний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя:

А.Ю. Кучма

Судді:

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма Андрій Юрійович

Судді: Аліменко Володимир Олександрович

Безименна Наталія Вікторівна