ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6433/19 Справа № 210/6448/18 Суддя у 1-й інстанції - Ступак С. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м.Кривий Ріг

Справа № 210/6448/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.,

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС»,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2019 року, яке ухвалено суддею Ступаком С.В., у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні),-

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Карнаух Т.В., звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримав професійні захворювання, у зв`язку із чим, висновком МСЕК від 29.09.2014 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 40% (20% - радикулопатія, 10% - ХОЗЛ, 10% - променева катаракта) з 12 серпня 2014 року по 01 вересня 2015 року, з наступним переоглядом 01 серпня 2015 року. При наступному переогляді, 04.08.2015 року, відсоток втрати професійної працездатності не змінився та встановлений безстроково.

Вважає, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути на свою користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 135 305,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану в зв`язку з ушкодженням здоров`я, у розмірі 55 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС» на користь держави судові витрати у розмірі 704,80 грн.

В решті позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС» ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутого на користь позивача, просить зменшити його розмір до10 945,62 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача всього 3 роки 2 місяці 21 день, тому суд першої інстанції помилково зазначив, що позивач втратив своє здоров`я та працездатність тільки з вини відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС». Період роботи ОСОБА_1 у відповідача складає лише 8,4 % від його професійного стажу, в шкідливих умовах праці. Вважає, що у позивача виникли професійні захворювання внаслідок його роботи не тільки на підприємстві відповідача, але й на інших підприємствах, що підтверджується Актом розслідування професійних захворювань. Також зазначає, що наявний причинно-наслідковий зв`язок існує між професійними захворюваннями і діями самого позивача, оскільки він свідомо обирав роботу, знаючи про важкі умови праці і шкідливі виробничі фактори, які можуть негативно вплинути на його здоров`я. Вважає, що судом першої інстанції стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 10.07.1974 року по 10.05.1980 року працював електрозварником 2 розряду, електрозварником ручної зварки на бетонному заводі імені Леніна треста «Криворіжаглобуд», з 19.05.1980 року по 16.04.1984 року електрозварником 4 розряду ДП «Придніпровська залізниця», ВСП «Вагонне депо «Батуринська», з 28.03.1996 року по 17.10.2000 року монтером колії та електрозварником ВО «Кривбасруда» Управління залізничного транспорту, з 26.10.2000 року по 05.04.2011 року електрозварником цеху рухомого складу ВАТ «ЦГЗК», з 06.04.2011 року по 27.06.2014 року електрогазозварником 5 розряду Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС», у шкідливих умовах праці (а.с. 26-29).

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 18.03.2014 року, протокол № 496 у позивача встановлені професійні захворювання з діагнозами: хронічне обструктивне захворювання легень першої другої стадії (токсикоз-пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), легенева недостатність першого-другого ступеня, радикулопатія шийна та попереково-крижова з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким болевим синдромом, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ 2 ст.), променева катаракта обох очей (VIS OD = 0,4 sph + 1.0 д=0,6. VIS OS = 0,3 не корр.) (а.с. 8-9).

Відповідно до п.п. 16, 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 травня 2014 року, причиною професійних захворювань позивача є робота в цеху з ремонту рухомого складу електрогазозварником у відповідача з 06.04.2011 року по 27.06.2014 року, також профмаршрут: 07.1974-05.1980 - трест «Криворіжаглобуд», бетонний завод імені Леніна, електрозварник ручної зварки, 05.1980-04.1984 - ДП «Придніпровська залізниця», ВСП «Вагонне депо «Батуринська» електрозварник, 03.1996-06.1996,06.1996-10.2000-ВО «Кривбасруда», Управління залізничного транспорту, монтер колії, електрозварник, 10.2000-04.2011-Центральний гірничозбагачувальний комбінат, ВАТ «ЦГЗК», управління залізничного транспорту, електрогазозварник цеху рухомого складу (а.с.4-5).

Висновком МСЕК від 29 вересня 2014 року ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 40% (20% - радикулопатія, 10% - ХОЗЛ, 10% - променева катаракта) з 12 серпня 2014 року по 01 вересня 2015 року, з наступним переоглядом 01 серпня 2015 року.(а.с. 6,6-зворот).

Висновком МСЕК від 04 серпня 2015 року ОСОБА_1 при повторному переогляді залишено незмінним ступінь втрати професійної працездатності безстроково. (а.с. 7).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позивачем позовних вимог та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки, професійні захворювання, отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і воно пов`язане з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, ст. 173 КЗпП, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 травня 2014 року, причиною професійних захворювань позивача є також робота позивача в Товаристві з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС», впродовж 3 років, в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які перевищували нормативні показники.

Отже, роботодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС» під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли також і з вини Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС» про те, що наявний причинно-наслідковий зв`язок між професійними захворюваннями і діями самого позивача, оскільки він свідомо обирав роботу, знаючи про важкі умови праці і шкідливі виробничі фактори, які можуть негативно вплинути на його здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди, за умови доведеності такої шкоди, та не мають враховуватися судом при визначенні розміру моральної шкоди.

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що у позивача виникли професійні захворювання внаслідок його роботи не тільки на на підприємстві відповідача, але й на інших підприємствах, оскільки, як зазначено в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 травня 2014 року, причиною професійного захворювання позивача послужив профмаршрут: 07.1974-05.1980 - трест «Криворіжаглобуд», бетонний завод імені Леніна, електрозварник ручної зварки, 05.1980-04.1984 - ДП «Придніпровська залізниця», ВСП «Вагонне депо «Батуринська» електрозварник, 03.1996-06.1996,06.1996-10.2000-ВО «Кривбасруда», Управління залізничного транспорту, монтер колії, електрозварник, 10.2000-04.2011-Центральний гірничозбагачувальний комбінат, ВАТ «ЦГЗК», управління залізничного транспорту, електрогазозварник цеху рухомого складу.

Виходячи з цих обставин та, враховуючи те, що позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача тільки 3 роки, що зазначено у Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 травня 2014 року, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманих професійних захворювань, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача, щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 40 %. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення стану здоров`я не спостерігається.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача, впродовж 3 років 2 місяців 21 дня, що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 55 000 грн.11 000 гривень 00 копійок.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», колегія суддів вважає за необхідне компенсувати відповідачу судовий збір у розмірі 1057,20 грн. за подання апеляційної скарги за рахунок держави.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС»- задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2019 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС» на користь ОСОБА_1 з 55 000,00 гривень до 11 000 (одинадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС» судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) грн. 20 ( двадцять) коп. за рахунок держави.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 04 липня 2019 року.

Головуючий:

Судді: