ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року

м.Суми

Справа №592/18539/18

Номер провадження 22-ц/816/3547/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Собини О. І. ,

суддів - Левченко Т. А. , Хвостик С. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Корольової Г.Ю. у м. Суми

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати,

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі - ПАТ «Сумське НВО»), який мотивував тим, що перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сумське НВО» та 27 червня 2018 року був звільнений з роботи у зв`язку з невиконанням роботодавцем умов колективного договору на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України. 25 вересня 2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми ухвалено рішення яким стягнуто з ПАТ «Сумське НВО» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 84444,16 грн. Проте на дату звернення з позовною заявою відповідач не провів з ним повного розрахунку. Просив стягнути з ПАТ «Сумське НВО» на свою користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3118,86 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 50927,76 грн та моральну шкоду у розмірі 6000 грн.

16 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ПАТ «Сумське НВО» на свою користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3118,86 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

25 березня 2019 року ОСОБА_1 звернуся до суду з заявою про уточнення позовних вимог та остаточно просив стягнути з ПАТ «Сумське НВО» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 27.06.2018 року по 14.03.2019 року, виходячи з середньоденної заробітної плати 629,28 грн, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3118,86 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Сумське НВО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.07.2018 року по 14.03.2019 року у сумі 67332,96 грн з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ «Сумське НВО» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське НВО», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить змінити рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши суму стягнення з 67332,96 грн до 47428,82 грн. Вказує на те, що середньоденна заробітна плата позивача складала 443,26 грн, з послідуючим утриманням податку з доходу фізичних осіб та військового збору.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 вересня 2018 року з ПАТ «Сумське НВО» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі у розмірі 84444,16 грн (а.с.8).

14 березня 2019 року відповідач перерахував позивачу заборгованість з виплати заробітної плати, що підтверджується фотокопією виписки банківського рахунка ОСОБА_1 (а.с.27).

Відповідно до статтей 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з пунктами 1-4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом другим Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом, 3 та 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата: доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 8 Порядку унормовано, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.

Як встановлено судом першої інстанції, на підприємстві діє неповний трьохденний робочий тиждень, установлений наказом від 26 травня 2014 року № 75. Триденний робочий тиждень діяв у томі числі і для позивача до моменту його звільнення.

За приписами статей 12, 80, 81 ЦПК України, суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів та враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача становила 629,28 грн, визначив, що розмір його середнього заробітку за час затримки розрахунку з 02 липня 2018 року по 14 березня 2019 року включно становить 67332,96 грн, при цьому врахував, що на підприємстві діє неповний трьохденний робочий тиждень, тому за вказаний період робочими були 107 днів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд вірно, в межах позовних вимог, стягнув з відповідача 67332,96 грн середнього заробітну за час затримки розрахунку при звільненні.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах № 6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-144цс13 від 29.01.2014 року та №6-2807цс16 від 01.03.2017 року, відповідно до яких не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Що стосується наданої апеляційному суду довідки про заробітну плату колишнього працівника ПАТ «Сумське НВО» ОСОБА_1 №16-07/597 від 02.05.2019 року, колегія суддів вказаний доказ не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи наведені норми процесуального права, довідка про заробітну плату колишнього працівника ПАТ «Сумське НВО» ОСОБА_1 №16-07/597 від 02.05.2019 року, на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, не приймається до уваги під час апеляційного перегляду справи.

За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя -доповідач - О. І. Собина

Судді: Т. А. Левченко

С. Г. Хвостик