open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/1455/19

Провадження №: 2/332/1054/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі Безбородько І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпроспецсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Дніпроспецсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з 11.01.1993 року по 17.08.2018 рік працював на ПрАТ «Дніпроспецсталь» (за час роботи було змінено форму правління) на посаді (професії) помічника складача потягів та складача потягів залізничного цеху електрометалургійного заводу «Дніпроспецсталь», має загальний стаж роботи 32 роки 6 місяців, 3 дні, з них 25 років 7 місяців 20 днів у ПрАТ «Дніпроспецсталь» в умовах впливу шкідливих факторів, про що зазначено в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 31.01.2019 форма П-4. Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини» від 09.01.2019 року № 38 йому було встановлено професійний характер захворювання. За результатами огляду МСЕК 18.02.2019 року встановлено 40% втрати працездатності та третю групу інвалідності. Внаслідок отримання професійних захворювань ПрАТ «Дніпроспецсталь» . ОСОБА_1 зазначає,що професійнезахворювання якескладається іздвох діагнозів,спричиняє йомуяк фізичнубіль,так іморальні страждання,оскільки ібіль,і стражданняневід`ємні одинбез одного. Моральна шкода, завдана ОСОБА_1 в результаті професійного захворювання, є сукупність тих моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками як фізичні страждання, пов`язані з перенесенням сильного і виснажливого фізичного болю, що пов`язаний з професійним захворюванням і якого він вже ніколи позбутися не зможе, моральні переживання за подальший стан свого здоров`я; душевні страждання, пов`язані з перенесеним відчуттям приниження, оскільки його визнано особою з інвалідністю, переживання, пов`язані з пережитим відчуттям незадоволеності, - своїм часом він не може розпоряджатися так, як йому потрібно, бо змушений постійно не менше двох разів на рік стаціонарно проходити тривалий курс лікування у відділені профпаталогії обласної лікарні; переживання, пов`язані з тим, що він не може виконувати свої звичайні, повсякденні обов`язки, та приділяти необхідну увагу дружині, займатися елементарною чоловічою роботою у квартирі, оскільки протягом тривалого часу змушений знаходитися у лікарні, а виснажливий біль виключає будь які рухи, вже не кажучи про будь - яку навіть легку роботу по домогосподарству, душевні страждання, пов`язані з перенесеним відчуттям незахищеності; страх і неспокій як за своє здоров`я і психічний стан, так і за майбутнє своєї родини. Просить суд стягнути із ПрАТ «Дніпроспецсталь» на його користь моральну шкоду внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, в сумі 40000 гривень.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі і просили їх задовольнити. Пояснення суду в обґрунтування позовних вимог надав аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Білик О.В. який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вважав за можливе їх задовольнити в сумі 15000 гривень, в обґрунтування своєї позиції надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.30-36). Наголосив, що позивач будучи обізнаним про негативні наслідки випливу шкідливих факторів праці продовжував виконувати роботу в таких умовах довгий час тим самим, з власної ініціативи допускав погіршення свого здоров`я, крім того, за виконанні роботи позивач отримував пільги та компенсації.

Суд, вислухавши пояснення позивача його представника та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Дніпроспецсталь» (зачас роботибуло зміненоформу правління) з 11.01.1993 року по 17.08.2018 року, переважно на посаді (професії) складача потягів залізничного цеху, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.13-14).

У відповідності до п.64 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. №1232 (в редакції від 04.03.2016р.) Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві віднесення захворювання до професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв`язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 14 та переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. N 1662.

Відповідно до медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько- експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 09.01.2019 року. № 38 ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання за двома діагнозами: вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрації: синдром церебрально- периферичної ангіодистонії, ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулопатією: синдром полірадикулоневропатії на фоні полісегментарної дископатії та антеспондилолістезу тіла 1.2 (4мм) з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ другого-третього ступеня, ускладненим нейропатією ліктьового нерву зліва з гіпотрофією м`язів та згинальною контрактурою пальців кисті) і колінних (ПФ другого ступеня з порушенням функції ходи) суглобів Захворювання професійне (а.с.7-8).

Відповідно до п.3 розділу ІІІ Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. N 1662, вібраційна хвороба (Код згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем (Т75.2) входить до вказаного переліку внаслідок роботи на робочому місці, що генерує вібрацію.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 31.01.2019 року професійне захворювання виникло за таких обставин: внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПрАТ «Дніпроспецсталь» Причина виникнення професійного захворювання: наявність на робочому місці складача поїздів залізничного цеху ПрАТ «Дніпроспецсталь» ОСОБА_1 . рівень загальної вібрації складає 119 дБ при ГДР 116 дБ, перевищує ГДР на 3 дБ, відноситься до III класу 1 ступеню, рівень локальної вібрації складає 115 дБ при ГДР 112 дБ, перевищує ГДР на 3 дБ, відноситься до ІІІ класу 1 ступеню, рівень транспортної вібрації складає 105.8 дБ при ГДР 101 дБ. перевищує ГДР на 4,8 дБ, відноситься до III класу 2 ступеню, температура зовнішнього повітря під час роботи на відкритому повітрі, складає від - 10 - до - 20°С взимку, а влітку + 25+ 35°С, що перевищує нормативні показники, відноситься до ІІІ класу 1 ступеню, -переміщення у просторі (переходи, обумовлені технологічним процесом, протягом зміни ) - 20 км, при нормативному значенні до 10 км. (а.с.5-6).

Згідно з результатами огляду Медико-соціальної експертної комісії (довідка від 18.02.2019 року серії АБ № 0035180) ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності 40% та 3 третя група інвалідності внаслідок професійного захворювання (а.с.4, зворот 4 ).

Даний факт відповідачем визнається та не оспорюється.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, де під час виконання ним трудових обов`язків отримав інвалідність внаслідок професійного захворювання, у зв`язку з чим за висновком МСЕК від 18.02.2019 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності зі втратою професійної працездатності 40%, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Відповідно дост.43 Конституції Україникожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю Українивстановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 237-1КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно дост.9Закону України"Проохорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Оскільки на час звернення позивача до судуЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"не передбачено обов`язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому та членам їх сімей моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст.ст.1167,1168 ЦК України.

Згідно ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту. Отже, під поняттям «моральна шкода» охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.

Суд наголошує, що моральна і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров`я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров`я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям тепер і в майбутньому.

У п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 про офіційне тлумачення положення частини 3 ст.34Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Згідно з п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004р. зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.

У даному контексті доречно також зазначити рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» (2004): «Суд вважає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань у результаті встановлених порушень, і ці страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення».

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач в період виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПрАТ «Дніпроспецсталь» та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу, зазнала професійного захворювання із встановленням третьої групи інвалідності із втратою професійної працездатності ступенем 40% зі строком перегляду - 01.03.2021 року, що на думку суду свідчить про наявність у позивача моральних страждань у зв`язку з порушенням життєвих зв`язків, постійним фізичним болем, наявністю потреби у лікуванні, незручністю та дискомфортом, що стали наслідком професійного захворювання, яке викликає моральні страждання, внаслідок неможливості виконувати певний фізичний труд він позбавлений в повній мірі реалізувати право на труд, і все це вимагає докладання певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України.

Відповідност. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до роз`яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судом враховано тяжкість завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступінь втрати її професійної працездатності, який складає 40%, встановлення у зв`язку з професійним захворюванням 3 групи інвалідності.

Виходячи з принципів розумності й справедливості,з врахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд приходить до висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 та достатньою сатисфакцією зазначених ним моральних страждань є 35000 гривень. В іншій частині позовні вимоги не знайшли свого підтвердження і тому задоволенню не підлягають.

Оскільки позивачі по даній категорії справ звільняються від сплати судового збору при подачі позову, то такий на користь держави має бути стягнутий з відповідача у сумі 768,40 грн., відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259,263-265,268ЦПК України,суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпроспецсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпроспецсталь» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 моральну шкоду внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, у розмірі 35000 грн. (тридцять п`ять тисяч гривень).

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Дніпроспецсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 768, 40 гривень.

У решті частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.В. Марченко

Джерело: ЄДРСР 82836194
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку