ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/1329/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Академії Державної пенітенціарної служби, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство юстиції України до ОСОБА_1 про стягнення витрат,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Академії Державної пенітенціарної служби, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство юстиції України до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в Академії Державної пенітенціарної служби в розмірі 44019,82 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2. 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Однак ані після звільнення, ані після отримання 06.05.2019 повідомлення про відшкодування витрат, відповідач витрати пов`язані з її утриманням в Академії не відшкодувала.

28.12.2019 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

28.12.2019 ухвалою суду залучено в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Міністерство юстиції України.

Відзив у встановлений ухвалою суду строк від відповідача не надійшов.

14.06.2019 від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в позовній заяві.

Тому, з урахуванням викладеного, суд вирішує даний спір за наявними матеріалами на підставі ч. 6. ст. 162 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

07.08.2014 наказом начальника Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України № 238 ОСОБА_1 з 10.08.2014 зарахований курсантом першого курсу денної форми навчання Чернігівського юридичного коледжу ДПтС України за напрямом 5.03040102 «Правоохоронна діяльність» за державним замовленням.

21.01.2016 проведено державну реєстрацію припинення Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України (запис № 10641120012002304) шляхом реорганізації (перетворення) в Академію Державної пенітенціарної служби. Академія ДПтС є правонаступником Чернігівського юридичного коледжу ДПтС України.

29.06.2017 між Академією Державної пенітенціарної служби (надалі - Академія) (виконавцем) з однієї сторони, північно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та відповідачем з третьої сторони укладено контракт № 144 про здобуття освіти (надалі - Контракт).

Відповідно до умов Контракту. Відповідач навчався в Академії на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету та зобов`язувався після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.

Відповідно до абз. 7 п. 1 Контракту Академія зобов`язана проводити претензійно- позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі.

З 10.08.2014 по 02.07.2017 відповідач за рахунок коштів державного бюджету перебував у період навчання на грошовому, продовольчому, речовому, медичному забезпеченні, був забезпечений житлом із наданням відповідних комунальних послуг.

Відповідно до наказу Академії № 130 о/с від 30.06.2017 відповідачу присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста та видано диплом про освіту. Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов контракту. Відповідач був направлений для подальшого проходження служби до Державної установи «Кременчуцька виправна колонія (№69)».

20.03.2019 відповідач звернувся з рапортом про звільнення з Державної кримінально- виконавчої служби України за власним бажанням до начальника державної установи «Кременчуцька виправна колонія (№69)».

Наказом Державної установи «Кременчуцька виправна колонія» № 38/ОС-19 від 03.04.2019 відповідача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням). Про звільнення відповідача Академію повідомлено листом 15.04.2019.

Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 № 5/1017 від 03.05.2019, яка складена на підставі «Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських», затвердженого постановою КМУ від 12.04.2017 № 261, загальна сума визначених до відшкодування витрат становить 44019,82 грн., в т.ч.: грошове забезпечення з нарахуваннями - 9038,70 грн., продовольче забезпечення - 19417,10 грн., речове забезпечення - 5463,37 грн., медичне забезпечення - 133,52 грн., оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії - 9967,13 грн.

06.05.2019 відповідачу направлено повідомлення про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі №13/1035 та довідку- розрахунок №5/1017 від 03.05.2019.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» № 2713-1V від 23.06.2005 року встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Законом України «Про національну поліцію», а саме розділом VII «Загальні засади проходження служби в поліції», статтею 74 «Підготовка поліцейських у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання» зазначено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п 1.3 Статуту Академії державної пенітенціарної служби, затвердженого наказом Мін`юста № 3290/5 від 21 листопада 2016 року, Академія є самоврядним та автономним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету і віднесено до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 №77/96 «Про заходи реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією навчального закладу договір, та в разі відмови відпрацювати в державному секторі народного господарства три роки відшкодовують витрати за весь період навчання

Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 № 5/1017 від 03.05.2019 загальна сума визначених до відшкодування витрат становить 44019,82 грн.

06.05.2019 відповідачу направлено повідомлення про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі №13/1035 та довідку- розрахунок №5/1017 від 03.05.2019.

Відповідно до п.1 та п.2 розділу II Типової форми контракту про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства Юстиції України, Відповідач зобов`язаний після отримання повідомлення із зобов`язанням на протязі

30 днів відшкодувати Академії витрати пов`язані з її утриманням.

Однак ані після звільнення, ані після отримання повідомлення про відшкодування витрат, відповідач витрати, пов`язані з утриманням в Академії, не відшкодував.

Частиною першою ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст. 626, ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього ЦК України, актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до п. 2 Указу Президента України № 77/96 від 23 січня 1996 року «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів: за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів - за державним замовленням; за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб - для роботи у недержавному секторі народного господарства; за рахунок власних коштів особи - для роботи у державному і недержавному секторі народного господарства (за бажанням). Установлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Таким чином, відповідач закінченню навчання не відпрацював встановленого терміну в державній кримінально-виконавчій службі, його звільнено за власним бажанням, чим порушив умови Контракту, а отже зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби в повній сумі.

У свою чергу суд зазначає, що підставою виникнення між Академією Державної пенітенціарної служби України та відповідачем правовідносин є Контракт від 29.06.2017 №144.. Умови Контракту визначені відповідно до Типової форми контракту, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2017 №3888/5 «Про затвердження Типової форми контракту про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України. Контракт фактично є підставою виникнення прав та обов`язків виключно для сторін вказаного правочину якими є Академією Державної пенітенціарної служби, Відповідач та Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Міністерство юстиції України не є стороною Контракту, а тому його умови не є підставою для виникнення у Міністерства юстиції України прав та обов`язків, в тому числі й по відношенню до відповідача.

Крім того Академія здійснюючи підготовку фахівців з специфічними умовами навчання для потреб Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідно до обсягів державного замовлення на підготовку фахівців, які щорічно затверджуються постановою Кабінету Міністрів України на підготовку фахівців, наукових, науково- педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів на відповідний рік.

Згідно з ч. З ст. 23 Закону України «Про освіту» держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти.

Відповідно до ч. З ст. 25 Закону України «Про освіту» засновник або уповноважена ним особа не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами.

Міністерство юстиції України є засновником Академії, та у відповідності до ст. 25 Закону України «Про освіту» не має права втручатися в діяльність Академії.

Пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міноборони, Мінфіну, МВС України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, СБУ від 16.06.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач навчального закладу.

Відшкодовані на утримання курсантів кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження навчального закладу та витрати на утримання курсантів.

Як державний замовник, Міністерство юстиції України розміщує державне замовлення на підготовку фахівців у підпорядкованих навчальних закладах, які є розпорядниками бюджетних коштів, шляхом затвердження їм кошторису на відповідний бюджетний рік.

Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний рік встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для підготовки спеціалістів, є Академія.

Таким чином, витрати на утримання курсантів здійснюються безпосередньо Академією, і сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач Академії.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках , коли право звернення до суду для вирішення публічно0правового спору надано такому суб`єкту законом.

Отже з урахуванням викладеного, право вимоги щодо відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі належить саме Академії.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, з позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби. При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі №461/5577/1 5-ц. 31 жовтня 2018 року у справі №820/5761/15 у яких зазначені спори підлягали вирішенню за правилами ЦПК України.

Відповідно до п.17 ч.1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально- виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Отже, суд дійшов висновку, що перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, відповідач звільнився за власним бажанням, не відпрацювавши три роки, як це визначено умовами Контракту та на час розгляду адміністративної справи сума заборгованості відповідачем не сплачена та складає 44019,82 грн., тому відповідно до статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ: 08571788 р/р 31254230407942 банк: ДКСУ м. Київ МФО 820172) витрати, пов`язані з утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 44019,82 грн. (сорок чотири тисячі дев`ятнадцять грн. 82 коп.)

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Академія Державної пенітенціарної служби (вул. Гонча, 34, м. Чернігів, 14000).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Третя особа: Міністерство юстиції України (вул. Горолецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622).

Повний текст рішення складено 04.07.2019.

Суддя І.І. Соломко