open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 липня 2019 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/2455/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Сєвєродонецької міської ради (далі – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати належної заробітної плати позивачу за листопад, грудень 2018 року та стягнути з Сєвєродонецької міської ради на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 8266,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 01 квітня 2016 року по сьогоднішній день вона працює в Сєвєродонецькій міській раді на посаді головного спеціаліста відділу внутрішньої політики та зв`язків з громадськістю.

На час звернення до суду відповідачем не здійснено виплату заробітної плати позивачу за листопад-грудень 2018 року.

З посиланням на норми статті 43 Конституції України, статей 21, 97, 115, 233 Кодексу законів про працю України та Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці”, позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 12 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Сєвєродонецької міської ради через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду 20 червня 2019 року надійшла заява, відповідно до якої зазначено, що відповідач позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.22).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив таке.

Згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 від 09.08.2012 АА №783926, вбачається, що починаючи з 01.04.2016 позивач працює в Сєвєродонецький міській раді на посаді провідного спеціаліста відділу внутрішньої політики та зв`язків з громадськістю міської ради за контрактом та з 05.05.2016 на посаді провідного спеціаліста відділу внутрішньої політики та зв`язків з громадськістю міської ради за підсумками конкурсу, з присвоєнням 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування. 05.05.2016 прийнята присяга посадової особи місцевого самоврядування (а.с.5-10).

Розпорядженням міського голови від 17.05.2016 №136/1-К також підтверджено, що з 17.05.2016 позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу внутрішньої політики та зв`язків з громадськістю міської ради, за підсумками стажування (а.с.13).

Згідно з довідкою Сєвєродонецької міської ради від 20.03.2019 №1751 позивачем за листопад 2018 року фактично відпрацьовано 18 робочих днів, за грудень 2018 року – 20, сума невиплаченої заробітної плати позивача з урахуванням податків за листопад-грудень 2018 року складає 8266,36 грн, у тому числі:

сума невиплаченої заробітної плати позивача за листопад 2018 року з урахуванням податків складає 976,36 грн, обрахована виходячи з: посадового окладу у сумі 4800,00 грн, надбавки до посадового окладу за ранг – 60,00 грн, разом з урахуванням податків – 4860,00 грн, з урахуванням фактично виплаченої заробітної плати у листопаді 2018 року – 3000,00 грн;

сума невиплаченої заробітної плати позивача за грудень 2018 року з урахуванням податків складає 7290,00 грн, обрахована виходячи з: посадового окладу у сумі 4800,00 грн, надбавки до посадового окладу за ранг – 60,00 грн, надбавки за високі досягнення у праці (50 %) – 2430,00 грн, разом з урахуванням податків – 7290,00 грн (а.с.11,23).

Сума виплаченої заробітної плати за листопад 2018 року підтверджена відомістю розподілення виплат Сєвєродонецької міської ради від 14.11.2018 (а.с.14,15).

Кількість відпрацьованих днів у листопаді-грудні 2018 року, вказана у довідці від 20.03.2019 №1751, підтверджена також витягами з табелів обліку робочого часу за цей період (а.с.16,17).

З вищевикладеного судом встановлено, що сума невиплаченої позивачу заробітної плати з урахуванням податків за листопад-грудень 2018 року, обрахована виходячи із складових заробітної плати позивача (посадового окладу, надбавок, доплат тощо), складає 8266,36 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України “Про оплату праці” та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами першою, п`ятою статті 96 Кодексу законів про працю України визначено, що системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України визначено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно з частиною першою статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першою статті 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР “Про оплату праці” (далі – Закон № 108/95-ВР) закріплено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону № 108/95-ВР визначено, що основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону № 108/95-ВР джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Згідно зі статтею 13 Закону № 108/95-ВР обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частинами першою та шостою статті 24 Закону № 108/95-ВР визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.[…].

Відповідно до частин першої, четвертої статті 21 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III “Про службу в органах місцевого самоврядування” посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, пунктом 1 якої визначено випадки, у яких застосовується цей Порядок.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що відповідач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі виплачувати позивачу заробітну плату із дотриманням вимог чинного законодавства щодо оплати праці. Заробітна плата обраховується органом місцевого самоврядування виходячи з розмірів посадових окладів працівників та відповідних надбавок.

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено, що відповідачем протягом листопада та грудня 2018 року такий першочерговий обов`язок не виконаний, умови оплати праці посадових осіб органу місцевого самоврядування не дотримано, що призвело до утворення перед позивачем заборгованості по заробітній платі з урахуванням податків у загальній сумі 8266,36 грн, у тому числі за листопад 2018 року – 976,36 грн, за грудень 2018 року – 7290,00 грн.

Правильність здійсненого відповідачем розрахунку заборгованості по заробітній платі виходячи з розмірів посадового окладу позивача та відповідних надбавок, що утворилася перед позивачем за листопад-грудень 2018 року, наведеного у довідці від 20.03.2019 №1751 перевірена судом на підставі наданих документів.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд виходить з такого.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 238 Кодексу законів про працю України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок часткової невиплати їй заробітної плати за листопад 2018 року, а також невиплати у повному обсязі заробітної плати за грудень 2018 року.

Відповідно, ефективним способом захисту порушених прав позивача є стягнення з відповідача належних позивачу сум заробітної плати. У свою чергу визнання протиправною бездіяльності відповідача не сприятиме відновленню прав позивача. Тому, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача обґрунтовану суму заборгованості по виплаті заробітної плати за листопад-грудень 2018 року, яка складає 8266,36 грн.

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідач як податковий агент згідно з вимогами Податкового кодексу України зобов`язаний виплатити позивачеві заробітну плату, утримавши з неї при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

З огляду на вищевикладене, суд встановив, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, рішення суду в частині стягнення з Сєвєродонецької міської ради на користь позивача суми заробітної плати за один місяць з урахуванням обов`язкових податків та зборів належить до негайного виконання.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості по заробітній платі,- задовольнити.

Стягнути з Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за листопад-грудень 2018 року в розмірі 8266,36 грн (вісім тисяч двісті шістдесят шість гривень 36 коп), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В частині присудження виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

К.Є. Петросян

Джерело: ЄДРСР 82814394
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку