Справа №263/6159/19

Провадження №2/263/1617/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 липня 2019 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючої судді Шевченко О.А.,

за участю секретаря Шпичак Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з місця реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 25 квітня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з місця реєстрації.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Відповідач не є родичем позивача, та був зареєстрований у квартирі щоб отримати роботу, у даній квартирі не проживає з 2010 року, жодних витрат щодо утримання квартири та сплату комунальних послуг не здійснює. Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позивач здійснює оплату комунальних послуг з урахуванням реєстрації місця проживання відповідача у вказаній квартири, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідач не скористався своїм правом та відзив на позов на адресу суду не направив.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 травня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, призначені підготовче судове засідання, роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 травня 2019 року закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 02 липня 2019 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій він наполягав на задоволені позовних вимог, не заперечував проти заочного вирішення справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, внаслідок відсутності її у постійному місці проживанні понад шість місяців.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі договору міни квартири від 01 листопада 2003 року серії ВАР № 580423 належить квартира АДРЕСА_1 .

Згідно з актом про фактичне місце проживання, складеним 21 березня 2019 року КСН «Західний», у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає:

ОСОБА_1 інформації Центру надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 20 березня 2019 року № 061-03.17-00596 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Проводячи оцінку аргументів сторін, які ґрунтуються на поданих доказах, суд приходить до висновку, що у своїй сукупності вони вказують на наявність підстав для вирішення судом питання щодо визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування указаною квартирою, оскільки за установленими судом обставинами він не проживає в указаній квартирі без поважних причин більше 6 місяців.

Щодо порушення прав позивача та ким вони порушені, то суд керується положеннями ст. 4 ЦПК України та ст. 9, 72 ЖК Української РСР та вважає, що спір виник з приводу користування жилим приміщенням в будинку державного фонду стосовно наймачів жилого приміщення, які його займають за договором найму на підставі ордера та вважає, що із змісту підстав позову відповідачем порушуються житлові права позивача, у зв`язку з не виконанням відповідачем обов`язків, передбачених ст. 10 ЖК Української РСР .

Представлені суду докази відповідають змісту статей 77 - 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Повага до права людини на житло закріплена у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини та відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантується кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Згідно із статтею 4 ЖК Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає, зокрема, жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд).

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК Української РСР).

З установлених судом обставин необхідно дійти висновку, що ОСОБА_2 втратив інтерес до квартири, його відсутність не пов`язана із поважними причинами, він не проживає в указаній квартирі більше ніж шість місяців, тому наявні підстави для визнання його таким, що втратив право користування квартирою. Належних доказів на підтвердження факту проживання відповідача у спірній квартирі без поважних причин більше шести місяців матеріали справи не містять. У силу вимог статті 71 ЖК Української РСР заявлений позов про не проживання відповідача понад шість місяців у зв`язку з не поважними причинами за місцем реєстрації є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 768,40 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 9, 71, 70 ЖК Української РСР, ст. ст. 3, 12, 13, 76-80, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з місця реєстрації, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя О.А.Шевченко