Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 736/710/16-к

провадження № 51-8399 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120162270150000196, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тарнов, Польща, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази у провадженні.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2018 року рішення місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання. ОСОБА_6 за ч.4 ст. 296 КК України призначено покарання, із застосуванням ст.69 цього Кодексу, у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він, 29 квітня 2016 року близько 23:00 год. у м. Корюківка Чернігівської області, неподалік магазину «Перлина», перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушив громадський порядок, зневажаючи загальноприйняті правила і норми поведінки у суспільстві, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно, умисно здійснив два неприцільні постріли із пневматичного пістолету по вантажному автомобілю марки «ІВЕКО», ударом ноги пошкодив ліхтар автомобіля. Безпричинно нецензурно лаявся до ОСОБА_7 , направив на обличчя потерпілої пневматичний пістолет, здійснив постріл, спричинивши останній ушкодження правої виличної ділянки, яке відноситься до категорії легких.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м`якості, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд за наявності лише однієї пом`якшуючої обставини щире каяття, прийняв рішення про можливість призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав та просив задовольнити.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПКУкраїнисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Касаційні доводи прокурора про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання, із застосуванням положеньст. 69 КК України,ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості є неприйнятними, з огляду на таке.

Суд звертає увагу, що відповідно дост. 50 ККУкраїни покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені уст. 65 КК Українизагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідност. 414 КПК Україниневідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Зі змістуст. 69 КК Українислідує, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу.

Статтею 66 КК України визначено обставини, які пом`якшують покарання. Однак наведений у ст. 66 перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці, навчання чи проживання; стан її здоров`я;' наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні та інше.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд розмежував обставини, що його пом`якшують. Окремо зазначив обставину, яка чітко визначена ст.66 КК України, а також окремо зазначив усі інші обставини, які також визнав такими, що пом`якшують покарання. Таке розмежування прокурором помилково сприйнято, як зазначення лише однієї обставини , що пом`якшує покарання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання ОСОБА_6 апеляційний суд дотримався положень статей50,65,69 КК України, дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою його засуджено, що, на думку суду, є співмірним протиправним діянням, достатнім для виправлення винного та запобігання вчиненню нових злочинів.

Судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також те, що він вину визнав, щиро розкаявся, критично ставиться до вчиненого, вперше притягується до відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні трьох малолітніх дітей, відсутність у потерпілих претензій морального та матеріального характеру, а також їх чітку позицію не карати суворо ОСОБА_6 та не позбавляти його волі. Таким чином, рішення про призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положеньст. 69 ККУкраїни, нижче від найнижчої межі,

встановленої у санкції ч.4 ст. 296 ККУкраїни, апеляційний суд належним чином мотивував та обґрунтував підстави, з яких він дійшов до такого переконання.

Разом із тим, Суд зазначає, що однією із загальних засад кримінального провадження є верховенство права (ч. 1ст. 8 КПК України). Відповідно до цієї засади людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Саме на реалізацію цієї засади спрямовані встановлені спеціальними нормамиКПК Українивинятки, які дають можливість судам усіх інстанцій без обмеження процесуальними позиціями сторін, навіть з власної ініціативи, приймати рішення щодо покращення правового становища обвинуваченого, засудженого.

Згідно з ч. 2ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.

З судових рішень встановлено, що ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, із застосуванням заздалегідь заготовленого пристрою для нанесення тілесних ушкоджень. Однак це не відповідає встановленим судами фактичним обставинам справи.

Під винятковим цинізмом слід розуміти зневагу нормами суспільної моральності, наприклад, груба непристойність, прояв безсоромності, знущання над хворими, старими особами тощо. Проте, жодна із зазначених дій засудженому інкримінована не була і в судовому засіданні не встановлена. Тому, колегія суддів дійшла висновку про необхідність у порядку ч. 2ст. 433 КПК Українизмінити судові рішення щодо ОСОБА_6 , виключити з їх мотивувальної частинипосилання судів на таку ознаку об`єктивної сторони, як «вчинення злочину з винятковим цинізмом».

Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргупрокурора слід залишити без задоволення, однак, керуючисьстаттями433,434,436 КПК України, Суд вважає за необхідне змінити судові рішення щодо ОСОБА_6 .

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2016 року та вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2018 року щодоОСОБА_6 у порядку ч. 2ст. 433 КПК Українизмінити.

Виключити посилання суду на таку кваліфікуючу ознаку об`єктивної сторони, як «вчинення злочину з винятковим цинізмом».

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_8