Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 761/20961/17

провадження № 61-2899 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві,

треті особи: Державна служба України з надзвичайних ситуацій, начальник Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві Ватолін Андрій Геннадійович, начальник управління економіки і фінансів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві Нечепоренко Ігор Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києві від 14 серпня 2018 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 рокуу складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Журби С. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, треті особи: Державна служба України з надзвичайних ситуацій, начальник Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві Ватолін А. Г., начальник управління економіки і фінансів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві Нечепоренко І. М., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вона працювала на посаді начальника управління економіки і фінансів (головним бухгалтером) у Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві. 16 січня 2017 року її було попереджено про наступне вивільнення з вищевказаної посади через два місяці на підставі наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 23 грудня 2016 року № 692 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у м. Києві».

24 січня 2017 року їй було надано список вакантних посад станом на 24 січня 2017 року. 13 березня 2017 року вона письмово зверталась до відповідача з заявою про перерозподіл штатної чисельності апарату відділу планування та фінансування, призначення її на нижчу посаду, але яка відповідала б фаху та досвіду її роботи. 27 березня 2017 року відповідач надав відповідь про те, що вакантні посади за фахом і напрямом її роботи відсутні. З 14 березня 2017 року по 16 травня 2017 року вона перебувала на лікарняному та у відпустці, відповідно до листків непрацездатності, заяв на відпустку та наказів про надання відпусток.

17 травня 2017 року наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві № 198 о/с її було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників. 30 травня 2017 року вона отримала трудову книжку.

Вважала своє звільнення незаконним та таким, яке відбулось з порушенням її трудових прав, оскільки їй не було надано своєчасно та у повному обсязі достовірну інформацію щодо наявності усіх вакантних посад, не враховано переважне право на залишення на роботі, чим завдано моральної шкоди. Вважала, що на підприємстві не було скорочення штату або чисельності посад, а її звільнення пов`язане з упередженим ставленням до неї з боку керівництва відповідача.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд поновити її на посаді начальника управління економіки і фінансів (головного бухгалтера) у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня ухвалення рішення судом про поновлення на роботі та моральну шкоду у розмірі 130 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києві від 14 серпня 2018 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на посаді начальника управління економіки і фінансів (головного бухгалтера) з 17 травня 2017 року. Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 204 669 грн 10 коп. без урахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів. У решті позову відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати їй суми середньомісячної заробітної плати у розмірі 13 491 грн 05 коп. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на 16 січня 2017 року у відповідача існувала незайнята на період декретної відпустки відповідного працівника посада, яка повністю відповідала фаху і кваліфікації позивачки, а саме бухгалтера відділу оплати праці центру забезпечення діяльності. Відповідач був зобов`язаний запропонувати позивачці цю посаду 16 січня 2017 року. Таким чином, у порушення трудового законодавства позивачці не було надано повної достовірної та своєчасної інформації про всі вакантні посади з 16 січня 2017 року по день її звільнення, 17 травня 2017 року. У відповідача не відбулось зміни в організації праці і виробництві, оскільки було внесено зміни до штатного розкладу, проте підрозділи не ліквідовано, не реорганізовано, а штатні посади залишились, посадові обов`язки працівників не змінились. Тобто скорочення штату або чисельності посад у відповідача фактично не було, а була введена нова кваліфікаційна вимога до існуючих посад, а саме наявність відповідного звання. Позивачка отримала звання полковника служби цивільного захисту 30 квітня 2009 року. Отже, звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням її трудових прав, унаслідок чого вона підлягає поновленню на роботі зі стягненням на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Позивачкою належними доказами не підтверджено, що порушення трудових прав призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційні скарги: Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві залишені без задоволення. Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволена частково, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасовано. Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 тис. грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачці не було надано повної та достовірної інформації про усі вакантні посади з 16 січня 2017 року по день її звільнення, по 17 травня 2017 року, у тому числі незайняту декретну посаду ОСОБА_3 , а 27 січня 2017 року був кінцевий строк перебування ОСОБА_4 на посаді провідного фахівця відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Крім того, позивачка письмово зверталася 13 березня 2017 року до відповідача з заявою про перерозподіл штатної чисельності апарату відділу планування та фінансування, призначення її на нижчу посаду, яка б відповідала її фаху та досвіду роботи, на яку 27 березня 2017 року отримала відповідь про відсутність вакантних посад. Таким чином,звільнення останньої відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, зокрема статей 5-1, 42, 49-2 КЗпП України, у зв`язку з чим наказ відповідача від 15 березня 2017 року № 198 о/с є незаконним, а позивачка підлягає поновленню на роботі на посаді начальника управління економіки і фінансів (головного бухгалтера) з 17 травня 2017 року, зі стягненням на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Ураховуючи викладене, зазначеними протиправними діями відповідача щодо незаконного звільнення позивачки, останній було завдано моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києвіпросить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 761/20961/17 з Шевченківського районного суду м. Києві.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 23 грудня 2016 року № 692 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у м. Києві» посада вільного найму начальника управління економіки і фінансів (головний бухгалтер) вилучена та введена атестована посада начальника управління економіки і фінансів (головного бухгалтера) - полковник служби цивільного захисту. Таким чином, відповідач повинен був провести організаційно-штатні зміни, у тому числі щодо посади начальника управління економіки і фінансів (головний бухгалтер). Вказані обставини свідчать про те, що відбулось саме скорочення штату працівників, а не перейменування посади позивачки. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було вручено попередження про наступне вивільнення та запропоновано усі вакантні посади, у тому числі посада начальника сектору архівної роботи, проте остання відмовилась від запропонованих посад, унаслідок чого її було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому декретна посада не є вільною посадою. Шолом Л. М. на час винесення вищевказаного наказу від 23 грудня 2016 року № 692 не була атестованою особою та у 2014 році вона звільнилась зі служби за станом здоров`я. Тому у разі виникнення у позивачки бажання поновитися на службі цивільного захисту їй необхідно б було письмово повідомити про це відповідача, з наданням відповідних документів для прийняття на службу цивільного захисту. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 було запропоновано усі вакантні посади, від яких вона відмовилась, унаслідок чого її було звільнено з роботи, у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, тобто відповідно до положень трудового законодавства. Позивачкою належними та допустимими доказами не підтверджено, якими саме неправомірними діями відповідача їй завдано моральної шкоди.

Доводи особи, яка подала відзив

У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, позивачку звільнено з роботи незаконно, оскільки штатні одиниці посад відповідача не змінювались, а лише було введено нову кваліфікаційну вимогу до існуючої посади. Відповідачем не було запропоновано позивачці усі вакантні посади, чим порушено її трудові права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працювала на посаді начальника управління економіки і фінансів (головним бухгалтером) у Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.

16 січня 2017 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення з вищевказаної посади через два місяці на підставі наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 23 грудня 2016 року № 692 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у м. Києві».

24 січня 2017 року ОСОБА_1 було надано список вакантних посад станом на 24 січня 2017 року.

З 14 березня 2017 року по 16 травня 2017 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному та у відпустці, відповідно до листків непрацездатності, заяв на відпустку та наказів про надання відпусток.

17 травня 2017 року наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві № 198 о/с ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників. 30 травня 2017 року ОСОБА_1 отримала трудову книжку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

У пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суди у порушення вищевказаних положень закону не врахували, що у відповідача відбулось саме скорочення штату працівників, а не перейменування посади позивачки, оскільки наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 23 грудня 2016 року № 692 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у м. Києві» посада вільного найму начальника управління економіки і фінансів (головний бухгалтер) вилучена та введена атестована посада начальника управління економіки і фінансів (головного бухгалтера) - полковник служб цивільного захисту. Вказані обставини підтверджують, що організаційно-штатні заходи у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві проводилися не для скорочення конкретних осіб, а для повноцінного виконання функцій за призначенням.

Таким чином, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві повинно було провести організаційно-штатні зміни, у тому числі щодо посади начальника управління економіки і фінансів (головний бухгалтер), на якій працювала позивачка.

При цьому слід розмежувати працівників та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

У статті 1 КЗпП України встановлено, що кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Тобто КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, до кола яких особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, як спеціальні суб`єкти права, не належать, оскільки не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять саме службу цивільного захисту на умовах контракту.

Призначенню вільнонайманої особи на посаду начальницького складу передує подання такою особою заяви про прийняття на службу цивільного захисту з усіма необхідними документами до органу чи підрозділу, в якому така особа бажає проходити службу, після чого відповідний орган, вивчивши документи кандидата, складає висновок про прийняття на службу цивільного захисту та направляє його до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яка приймає остаточне рішення про прийняття або неприйняття такого кандидата на службу з призначенням на посаду.

Тому суди у порушення зазначених положень закону не врахували, що у разі виникнення у позивачки бажання поновитися на службі цивільного захисту, на атестованій посаді начальника управління економіки і фінансів (головного бухгалтера) - полковника служби цивільного захисту - їй необхідно б було письмово повідомити про це відповідача, з наданням відповідних документів для прийняття на службу цивільного захисту.

Посилання суду першої інстанції на те, що 30 квітня 2009 року ОСОБА_1 присвоєне звання полковника служби цивільного захисту безпідставні, так як наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 23 грудня 2014 року № 692, зі змінами внесеними наказом від 20 лютого 2015 року № 93, позивачку звільнено зі служби цивільного захисту у відставку, тобто на момент звільнення з посади вільного найму - начальника управління економіки і фінансів (головний бухгалтер) - позивачка не перебувала на службі цивільного захисту.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року № 6-3048 цс 15.

Ураховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 з заявою про поновлення на службі цивільного захисту, з наданням відповідних документів для прийняття на службу, до відповідача не зверталась, тому на виконання вимог статті 49-2 КЗпП України 16 січня 2017 року її було попереджено про наступне вивільнення та надано усні пропозиції щодо інших вакантних посад, про що складено акт від 16 січня 2017 року (а.с. 141, т. 1). 24 січня 2017 року позивачці було вручено письмовий перелік усіх вакантних посад (а.с. 52, т. 1). Крім того, ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади: начальника сектору архівної роботи, фахівець сектору відділення МТЗ, проте заяви від позивачки щодо призначення її на одну з вакантних посад до відповідача не надходило.

Суди, вказуючи про те, що відповідачем у порушення трудових прав позивачки не було запропоновано їй вільну посаду на період декретної відпустки ОСОБА_3 , а саме посаду бухгалтера відділу оплати праці центру забезпечення діяльності, безпідставні, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, якщо працівник відсутній у зв`язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною.

Частиною другою статті 23 КЗпП України передбачено, що строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відтак, посада, на якій жінка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника.