Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 404/6748/15-ц

провадження № 61-17486св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач, відповідач - приватне підприємство «Вагран»,

відповідач, позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: виконавчий комітет Кіровоградської міської ради, управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства «Вагран» на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2017 рокуу складі колегії суддів: Кіселика С. А., Суровицької Л. В., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року приватне підприємство «Вагран» (далі - ПП «Вагран») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення без надання іншого житла, стягнення заборгованості з оплати за користування кімнатою.

Позовна заява мотивована тим, що ПП «Вагран» на підставі свідоцтва про право власності від 20 жовтня 2004 року № НОМЕР_2 на праві приватної власності належить будинок по АДРЕСА_1 , а відповідач незаконно вселилась у кімнату № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Договір оренди ОСОБА_1 укладати відмовляється, узаконити проживання у кімнаті або звільнити кімнату також не бажає. Незаконне використання кімнати відповідачем порушує право ПП «Вагран» щодо володіння та розпорядження належною йому на праві власності житловою площею.

Ураховуючи викладене, ПП «Вагран», уточнивши позовні вимоги, просило суд: усунути йому перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення з кімнати № НОМЕР_1 у будинку № АДРЕСА_1 без надання іншого житла зі звільненням приміщення від особистих речей; стягнути заборгованість з оплати за користування кімнатою у розмірі 10 400 грн.

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПП «Вагран», виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради про визнання свідоцтва про право власності частково недійсним та скасування його державної реєстрації, визнання права користування житловим приміщенням.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона набула право користування спірним житловим приміщенням - кімнатою № НОМЕР_1 у будинку № АДРЕСА_1 на підставі ордера від 20 червня 1988 року № 152, наданого їй відкритим акціонерним товариством «Кіровоградбуд» (далі - ВАТ «Кіровоградбуд»), на сім`ю у складі трьох осіб. Вона зареєстрована за вказаною адресою, що підтверджується записами в поквартальній картці Ф-17 та у картці прописки Ф-16, а також відповідною відміткою (штампом) у її паспорті. Крім того, ні ВАТ «Кіровоградбуд», ні його правонаступник - ПП «Вагран» після укладення з нею договору про надання послуг з обслуговування та утримання будинку шляхом відкриття на її ім`я особового рахунку не пред`явили їй претензій щодо її виселення і до теперішнього часу до суду не звертались, не повідомляли про своє право на спірну кімнату.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила суд: визнати недійсним свідоцтво про право власності від 20 жовтня 2004 року № НОМЕР_2, видане ПП «Вагран» в частині права власності на кімнату № НОМЕР_1 у будинку № АДРЕСА_1 ; визнати за нею право користування кімнатою № НОМЕР_1 у будинку № АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2016 року у складі судді Панфілової А. В. узадоволенні позовних вимог ПП «Вагран» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення без надання іншого житла зі звільненням від особистих речей відмовлено. Позовні вимоги ПП «Вагран» про стягнення заборгованості з оплати за користування кімнатою задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Вагран» заборгованість за користування житлом 10 400 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Вагран» 1 218 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Задовольняючи позов вимоги ПП «Вагран» про стягнення заборгованості з оплати за користування кімнатою, суд першої інстанції виходив із того, що власник має право отримати грошові кошти за користування його власністю відповідно до фактичних договірних відносин сторін згідно зі статтею 901 ЦК України і договором оренди житла.

Відмовляючи у решті позовних вимог ПП «Вагран», суд виходив із того, що у ОСОБА_1 немає іншого житла, позивачем не було належним чином повідомлено її про необхідність укладення відповідної угоди щодо оренди житла на тих чи інших умовах та у разі відмови у її оформленні, необхідності звільнення житлового приміщення у певні строки.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд виходив із того, що набуття ПП «Вагран» права власності на підставі оспорюваних рішення та свідоцтва не порушують її права, законодавцем не визначено такого способу захисту порушених прав як визнання незаконним і скасування рішення органу у цьому випадку виконавчого комітету, та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності в частині права власності на певну квартиру. Оскільки ні оскаржуване рішення, ні оскаржуване свідоцтво не містять частин щодо кімнат.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2016 року в частині позову ПП «Вагран» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення без надання іншого житла, стягнення заборгованості з оплати за користування кімнатоюскасовано, ухвалено нове рішення.

ПП «Вагран» у позові до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом виселення без надання іншого житла, та стягнення заборгованості з оплати за користування кімнатою відмовлено.

У решті рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ПП «Вагран», виходив із того, що ОСОБА_1 вселилась у спірну кімнату гуртожитку на підставі ордеру, який не визнано недійсним, зареєструвалась, проживає та користується спірною житловою площею на законних підставах, тому вимога ПП «Вагран» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення її без надання іншого житла зі звільненням кімнати від особистих речей з підстав, зазначених позивачем у позовній заяві, задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що відповідач на законних підставах вселилась у спірну кімнату гуртожитку, зареєстрована та проживає в ній і законних підстав для її виселення з підстав зазначених у позові не встановлено, то підстав для додаткового визнання за ОСОБА_1 права користування займаною нею кімнатою гуртожитку немає.

Стягнення з відповідача орендної плати у розмірі, визначеному ПП «Вагран», не відповідає вимогам закону, оскільки питання щодо розміру плати за користування житлом між сторонами не врегульовано.

У частині відмови у задоволенні зустрічного позову апеляційний суд погодився з тим, що підстав для визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на цілий будинок за позовом ОСОБА_1 у суду не має, оскільки наявність такого свідоцтва не порушує прав ОСОБА_1 на приватизацію кімнати у цьому гуртожитку. Відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, а даний гуртожиток таким не є, оскільки ПП «Вагран» набуло даний об`єкт у власність на підставі договору купівлі - продажу, який є дійсним. Разом з тим у суді, відповідно до положень статті 3 ЦПК України, підлягають захисту порушені, оспорювані чи невизнані права, свободи чи інтереси.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2017 року ПП «Вагран» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Отже, судове рішення в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується, тому у силу положень статті 400 ЦПК України не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 404/6748/15-ц з Кіровського районного суду м. Кіровограда.

У квітні 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року справу за позовом ПП «Вагран» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, шляхом виселення без надання іншого житла, та стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПП «Вагран», виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради про визнання свідоцтва про право власності частково недійсним та скасування його державної реєстрації, визнання права користування житловим приміщенням призначено до розгляду.

У квітні 2018 року справу передано з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що відносно ОСОБА_1 адміністрація та профспілковий комітет Державний будівельно-монтажний трест «Кіровоградбуд» не приймали спільного рішення про надання їй житлової площі у гуртожитку, їй не видавався ордер, а ксерокопія ордеру є недопустимим доказом відповідно до вимог статті 59 ЦПК України 2004 року. При цьому ОСОБА_1 не бажає укладати з ПП «Вагран» договір щодо проживання у кімнаті, оскільки вважає, що останнє не є власником кімнати, у якій вона проживає. При цьому апеляційний суд також не звернув уваги на Положення про гуртожитки, згідно з яким розмір плати за проживання визначається відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 05 квітня 1979 року № 365 затверджено акт Державної комісії на введення в дію гуртожитку на 558 місць по АДРЕСА_1 ).

29 листопада 2002 року за договором купівлі-продажу вказаний об`єкт нерухомості продано ПП «Вагран». 13 листопада 2003 року ПП «Вагран» вирішено змінити статус з гуртожитку по АДРЕСА_1 на будинок для малих сімей. 23 червня 2004 року, розглянувши звернення ПП «Вагран» виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради прийнято рішення № 899, яким надано статус будинку для малих сімей гуртожитку по АДРЕСА_1 . 14 жовтня 2004 року прийнято рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 1546 «Про погашення та зміну правовстановлювального документа на цілу будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 та видачу свідоцтва про право власності». 20 жовтня 2004 року ПП «Вагран» видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 , відповідно до якого йому на праві приватної власності належить будинок по АДРЕСА_1 .

24 лютого 2015 року Кіровоградською міською радою прийнято рішення № 3956, яким скасовано п. 1 рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 23 червня 2004 року № 899, скасовано рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 14 жовтня 2004 року № 1546.

ОСОБА_1 вселилась, зареєстрована та проживає у кімнаті № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , яка є приватною власністю ПП «Вагран».

Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від 13 березня 2012 року у справі за позовом ВАТ «Кіровоградбуд» до ПП «Вагран» про визнання права власності та витребування майна (а.с. 21-24 т.2) встановлено, що замовником будівництва гуртожитку у м . Кіровограді , в якому проживає ОСОБА_1 був комбінат «Кіровоградтяжбуд», правонаступником якого був Державний будівельно - монтажний трест «Кіровоградбуд».

Шляхом перетворення в процесі приватизації Державного будівельно - монтажного тресту «Кіровоградбуд» на підставі наказу Фонду державного майна України від 28 червня 1994 року № 43-АТ створено ВАТ «Кіровоградбуд», яке відповідно до статуту товариства стало власником переданого йому у власність майна Державного будівельно - монтажного тресту «Кіровоградбуд».

Згідно з наказом № 15 від 19 лютого 1997 року вказане майно передано ВАТ «Кіровоградбуд» у власність дочірньому підприємству «Житлово - експлуатаційна контора» ВАТ «Кіровоградбуд».

11 червня 1997 року дочірнє підприємство «Житлово - експлуатаційна контора» ВАТ «Кіровоградбуд» продало спірний гуртожиток ТОВ «Славія».

29 листопада 2002 року ТОВ «Славія» за договором купівлі - продажу спірний об`єкт нерухомості продало ПП «Вагран».

У спірну кімнату гуртожитку ОСОБА_1 вселилась на підставі ордеру від 20 червня 1988 року № 152, як робітник ЖКК тресту «Кіровоградбуд» (а.с. 38-39,113 т. 1).

Зареєстрована відповідач за визначеною у ордері адресою 23 серпня 1988 року.

Після звільнення 28 квітня 1992 року з роботи в ЖКК трест «Кіровоградбуд» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, скорочення чисельності штату працівників, ОСОБА_1 залишилась проживати у спірній кімнаті гуртожитку, власником якого на той час був Державний будівельно-монтажний трест «Кіровоградбуд».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПП «Вагран» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини третьої статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно зі статтею 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.

Статтею 118 ЖК УРСР встановлено, що службові житлові приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до статті 122 ЖК УРСР єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення є спеціальний ордер, який видає виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів на підставі рішення про надання службового жилого приміщення.

Громадяни можуть бути виселені з жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення на підставах, передбачених статтею 116 ЖК УРСР.

Таким чином, встановивши наявність ордера як підстави для вселення ОСОБА_1 до спірного житлового приміщення, який не визнано недійсним, реєстрації та проживання її у кімнаті № НОМЕР_1 у будинку № АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про користування зазначеною житловою площею на законних підставах.

У цій частині доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Такий договору між сторонами не укладено.

Проте згідно з пунктом 18 Примірного положення про гуртожитки, чинного у період до 19 серпня 2015 року, зокрема, за який позивач просив стягнути заборгованість з оплати за користування кімнатою, громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов`язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги.

Відповідно до пункту 38 Примірного положення про гуртожитки плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею, і окремо плата за них не стягується. Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Такі ж положення щодо оплати послуг за гуртожитки містяться у пункті 7 розділу ІІІ Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 84 від 27 квітня 2015 року, за змістом якого розмір плати за проживання в гуртожитку визначається у договорі найму приміщення у гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку, а плата за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/ тарифів та такі послуги.

Апеляційний суд не взяв до увагитой факт, що ПП «Вагран», пред`явивши вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати за користування кімнатою, неодноразово пропонувало ОСОБА_1 укласти договір оренди, проте остання до цього часу не виявила бажання укласти такий договір.

При цьому апеляційний суд не врахував, що у разі проживання у гуртожитку, ОСОБА_1 зобов`язана здійснювати оплату за отримані послуги та не встановив, за яким тарифом повинна сплачуватиь така оплата.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України: від 18 травня 2016 року (№ 6-2535цс15), від 15 травня 2017 року (№ 6-1367цс16).

Проте у порушення статей 212-214, 316 ЦПК України 2004 року апеляційний суд в частині вирішення позовних вимог ПП «Вагран» про стягнення заборгованості з оплати за користування кімнатою: у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, тому дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову ПП «Вагран» у цій частині.

Таким чином, при новому розгляді апеляційному суду необхідно звернути увагу на зазначене, врахувавши правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ПП «Вагран» про стягнення заборгованості з оплати за користування кімнатою не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Вагран» задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2017 рокув частині вирішення позовних вимог приватного підприємства «Вагран» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення без надання іншого житла залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2017 рокув частині вирішення позовних вимог приватного підприємства «Вагран» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за користування кімнатою скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк