open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

УХВАЛА

01 липня 2019 року

м. Київ

справа № 580/800/19

адміністративне провадження № К/9901/17820/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі № 580/800/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

Зазначена касаційна скарга 25 червня 2019 року надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції за допомогою засобів електронного зв`язку, яка засвідчена електронним цифровим підписом скаржника.

За наслідками перевірки касаційної скарги суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 331 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга подається у письмовій формі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суд також враховує норми частин сьомої, восьмої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Відповідно до наказу Державно судової адміністрації України від 26 квітня 2019 року № 429 «Про внесення змін до наказу ДСА України від 22 грудня 2018 року №628» з 02 травня 2019 року у Касаційному адміністративному суді розпочалась тестова експлуатація підсистеми «Електронний суд».

Під час тестової експлуатації підсистеми «Електронний суд» Касаційному адміністративному суду та учасникам судового процесу необхідно керуватися вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року № 17 зі змінами).

Тобто надсилання в електронному вигляді процесуальних документів до суду має здійснюватися з використанням сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login.

Для можливості користування цим сервісом необхідно здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Відтак, законодавцем було надано сторонам та учасникам справи альтернативне право звернення до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами: в електронній формі через Електронний кабінет (з обов`язковим скріпленням вказаних документів власним електронним підписом) або в паперовій формі (з обов`язковим скріпленням вказаних документів власноручним підписом учасника справи чи його представника).

З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів встановлено, що вона підписана ОСОБА_1 з використанням електронного цифрового підпису (також касаційна скарга містить відсканований підпис особи) та направлена на електронну поштову адресу суду касаційної інстанції. На підтвердження чинності підпису в касаційній скарзі надано роздруківку результату перевірки електронного цифрового підпису, виданого Акредитованим центром сертифікації ключів ІДД ДФС. Водночас відомості про те, що процесуальний документ було сформовано в підсистеми «Електронний суд» відсутні.

Таким чином, скаржник подав касаційну скаргу до Верховного Суду у спосіб, який чинним процесуальним законодавством не передбачений.

Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. The United Kingdom» («Голдер проти Сполученого Королівства») від 21 лютого 1975 року заява №4451/70; пункт 57 рішення у справі «Ashingdane v. The United Kingdom» («Ашинґдейн проти Сполученого Королівства») від 28 травня 1985 року заява № 8225/78; пункт 37 рішення у справі «Guerin v. France» («Герен проти Франції») від 29 липня 1998 року заява № 25201/94; пункт 96 рішення у справі «Krombach v. France» («Кромбах проти Франції») від 13 лютого 2001 року заява № 29731/96; пункти 53, 55 рішення у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року заява № 15123/03; пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року заява № 24402/02; пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року заява № 45783/05; ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України»).

Отже, такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах «Osman v. The United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства») від 28 жовтня 1998 року заява № 23452/94 та «Kreuz v. Poland» («Креуз проти Польщі») від 19 червня 2001 року заява № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляд судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі «Levages Prestations Services v. France» («Леваж Престасьон Сервіс проти Франції») від 23 жовтня 1996 року заява № 21920/93 та рішення у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» («Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії») від 19 грудня 1997 року заява № 26737/95).

Таким чином, обмеження, що пов`язанні з використанням підсистеми «Електронний суд», у тому числі щодо подачі процесуальних документів через Електронний кабінет, є легітимними, пропорційними та не зашкоджують самій суті права доступу до суду.

Окрім того, разом із касаційною скаргою заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на необхідність застосування касаційним судом норм пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 01 вересня 2015 року, який передбачав звільнення позивачів від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Проте, відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

З огляду на спірні правовідносини, характер і зміст заявлених позивачем вимог, підстави для застосування пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в чинній редакції відсутні.

За приписами частити першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору не містить посилань на наявність обставин та доказів, які послугували б підставою для зменшення судом розміру судового збору або звільнення від його сплати з урахуванням наведених вимог закону.

Таким чином, підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за звернення з цією касаційною скаргою відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під дію названої норми підпадають ухвали апеляційних адміністративних судів, якими вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, інші процесуальні питання, та якщо ці ухвали можуть бути оскаржені у випадках, установлених процесуальним законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду, складає 1921,00 грн.

Частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом направлення на адресу суду касаційної скарги у паперовій письмовій формі або в електронній формі за допомогою сервісу «Електронний суд» та надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: 31219207026007; код ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)"; символ звітності банку: 207.

Керуючись статтями 248, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі № 580/800/19 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко

Джерело: ЄДРСР 82758872
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку