ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2019 року

Справа № 280/4233/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Львівській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.10.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач або ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 11.09.2018 №ЛВ 838/462/НД/АВ/ФС про накладення штрафу в сумі 111 690,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою прийняття оскаржуваної постанови є зроблений за результатами проведення з 09.08.2018 по 20.08.2018 інспекційного відвідування висновок відповідача про те, що ФОП ОСОБА_2 Ю. допущено до виконання робіт фізичну особу ОСОБА_3 без укладання трудового договору та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого Кабінетом Міністрів України. Однак, на підставі заяви ОСОБА_3 від 07.08.2018 з проханням прийняти на роботу на посаду продавця непродовольчих товарів, ФОП ОСОБА_1 укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 08.08.2018. ФОП Зіміною Т.Ю. складено наказ (розпорядження) № 070818/1-к від 07.08.2018 про прийняття на роботу продавця непродовольчих товарів - ОСОБА_3 зі строком випробування 7 днів. Повідомлення про прийняття працівника на роботу сформовано 15.08.2018. Позивач зазначає, що усі вищезазначені документи подані до відповідача під час інспекційного відвідування та до прийняття постанови про накладення штрафу від 11.09.2018 №ЛВ838/462/НД/АВ/ФС, але не зважаючи на це до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 111 690,00 грн. Позивач зазначає, що відповідачем не надано належних доказів допущення до виконання робіт працівника без укладання трудового договору, відповідно до порядку встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто, не доведено факт порушення вимог КЗпП України. Окрім того, відповідачем порушено порядок накладення штрафу, оскільки позивача позбавлено права на участь у розгляді справи, чим порушено п. 7 Порядку № 509. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду з питань забезпечення адміністративного позову від 08.10.2018 за заявою Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 зупинено стягнення за виконавчим документом – постановою №ЛВ 838/462/НД/АВ/ФС від 11.09.2018 про накладення штрафу на Фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 в розмірі 111690, гривень на підставі абз.2 ч.2 ст.256 КЗпП України, що винесена Головним управлінням Держпраці у Львівській області до набрання законної сили судовим рішенням по справі №280/4233/18.

Ухвалою суду від 10.10.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 05.11.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 03.12.2018.

03.12.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. від 03.12.2018 № 39375), в якому зазначено, що під час інспекційного відвідування, проведеного у період часу з 09.08.2018 по 20.08.2018, на підставі наказу від 09.08.2018 та направлення від 09.08.2018 № 1637 (термін дії направлення продовжено наказом № 1819-П від 10.08.2018) головним державним інспектором Веліахмедовим Б.З. встановлено порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом власника або уповноваженого ним органу, і без повідомлення ДФС працівника ОСОБА_3 . Враховуючи той факт, що 09.08.2018 позивачем допущено посадову особу відповідача до проведення інспекційного відвідування, проте не надано жодного з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, головним державним інспектором Веліахмедовим Б.З. пред`явлено вимогу про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування у строк до 10:00 17.08.2018 (№ЛВ838/462/НД/ПД). При вивченні питання оформлення трудових відносин із працівниками, в т.ч. Великород ОСОБА_4 , позивачу запропоновано надати кадрові та бухгалтерські документи, ведення яких передбачено законодавством про працю, зокрема: заяви, накази про прийняття на роботу, повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу, відомості нарахування та виплати заробітної плати. 17.08.2018 позивачем надано документи про працевлаштування ОСОБА_3 , а саме, заява про прийняття на роботу, трудовий договір від 08.08.2018, наказ про прийняття на роботу від 07.08.2018, графік роботи ОСОБА_3 . Також серед документів, доданих позивачем, міститься повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу від 15.08.2018. Таким чином органи ДФС України повідомлені про прийняття працівника на роботу через 6 днів після початку проведення інспекційного відвідування. Зауважує, що вищезазначені документи були відсутні під час проведення інспекційного відвідування 09.08.2018 та суперечать поясненням самої працівниці. Звертає увагу суду на той факт, що інспекційне відвідування зафіксовано засобами відеотехніки. З відеоматеріалів вбачається, що на неодноразове запитання посадових осіб, що здійснювали інспекційне відвідування чим саме займається працівник ОСОБА_3 , остання відповідає, що «стажується». Разом з цим, згідно письмових пояснень, наданих ОСОБА_3 , остання стажується без оформлення трудової угоди, жодних документів станом на день проведення інспекційного відвідування 09.08.2018 з роботодавцем щодо працевлаштування не підписувала. Також зазначає, що відповідачем повністю дотримана процедура винесення постанови про накладення штрафу, оскільки повідомлення про розгляд справи надіслано позивачу 04.09.2018, що повністю узгоджується з п. 6 Порядку № 509, який передбачає повідомлення уповноважених посадових осіб письмово суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду. З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає оскаржувану постанову такою, що складена на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 09.01.2019.

Ухвалою суду від 09.01.2019 у задоволенні клопотання представника Головного управління Держпраці у Львівській області про проведення підготовчого засідання у режимі відеоконференції, відмовлено.

09.01.2019 підготовче засідання відкладено до 11.02.2019.

Ухвалою суду від 06.02.2019 доручено Львівському окружному адміністративному суду забезпечити проведення підготовчого засідання, призначеного на 11.02.2019 об 11:00, в режимі відеоконференції.

11.02.2019 підготовче засідання відкладено до 05.03.2019.

Ухвалою суду від 11.02.2019 доручено Львівському окружному адміністративному суду забезпечити проведення підготовчого засідання, призначеного на 05.03.2019 о 14:30, в режимі відеоконференції.

05.03.2019 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 25.03.2019.

Ухвалою суду від 05.03.2019 доручено Львівському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 25.03.2019 о 10:00, в режимі відеоконференції.

25.03.2019 судове засідання відкладено до 24.04.2019.

Ухвалою суду від 25.03.2019 доручено Львівському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 24.04.2019 о 10:00, в режимі відеоконференції.

24.04.2019 у судовому засіданні допитано у якості свідка Головного державного інспектора Головного управління Держпраці у Львівській області Веліахмедова Бориса Заідовича та оголошено перерву до 15.05.2019.

Ухвалою суду від 24.04.2019 доручено Львівському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 15.05.2019 о 15:30, в режимі відеоконференції.

15.05.2019, працівниками апарату Львівського окружного адміністративного суду складено Акт про те, що 15 травня 2019 року о 15:30 при з`єднанні із Запорізьким окружним адміністративним судом в режимі відеоконференцзв`язку у справі №280/4233/18 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови (суддя Бойченко Ю.П.) судове засідання не відбулося у зв`язку із тимчасовою відсутністю мережі інтернет в залі судових засідань № 3.

Зазначений Акт щодо не можливості проведення відеоконференції від 15.05.2019 міститься в матеріалах справи.

Разом з цим, в телефонному режимі судовим розпорядником Львівського окружного адміністративного суду повідомлено секретаря судових засідань Запорізького окружного адміністративного суду про те, що сторони та інші особи, які беруть участь у вищезазначеній справі №280/4233/18 в судове засідання 15 травня 2019 року о 15:30 в режимі відеоконференції, в приміщення суду за адресою: 79018, м.Львів, вул.Чоловського, 2 не з`явилися.

15.05.2019 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх. № 19722).

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2018 відповідачем оформлено наказ № 1799-П та направлення на проведення інспекційного відвідування №1637 від 09.08.2018 (а.с.69-70).

Згідно із зазначеним наказом доручено відповідним фахівцям Головного управління Держпраці у Львівській області у термін з 09.08.2018 по 10.08.2018 провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 : юридична адреса: АДРЕСА_1 ; місце здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 Стрийська, буд.30 (ТРЦ «King Cross Leopolis»).

Наказом від 10.08.2018 № 1819-П, внесено зміни до п.1 наказу від 09.08.2018 №1799-П в частині перенесення термінів та наказано Головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Веліахмедову Борису Заїдовичу перенести термін проведення інспекційного відвідування на 17.08.2018-20.08.2018 у ФОП ОСОБА_1 : юридична адреса: АДРЕСА_1 ; місце здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 (ТРЦ «King Cross Leopolis») (а.с.71).

У період з 09.08.2018 по 20.08.2018, інспекторами праці Головного управління Держпраці у Львівській області, у присутності фізичної особи ОСОБА_3 , проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , місце фактичного здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 (ТРЦ АДРЕСА_3 Cross Leopolis», перший поверх, роздрібна торгівля ювелірними виробами), за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування від 20.08.2018 (а.с.11-25).

Як зафіксовано в акті, під час інспекційного відвідування виявлені порушення позивачем вимог ч.ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття на роботу», що полягають у наступному.

За виконанням трудової функції виявлено особу, з наданих письмових пояснень якої встановлено, що дана особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює продавцем - консультантом у ФОП ОСОБА_1 з 08.08.2018. На даний час 09.08.2018 проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 . Стажується без оформлення трудової угоди. Жодних документів з роботодавцем щодо працевлаштування наразі не підписувала. Вищевказане письмове пояснення надано ОСОБА_3 о 17 год. 30 хв. 09.08.2018, що підтверджує запис у зазначеному поясненні з проставленим підписом ОСОБА_3 .

Враховуючи вищенаведене, має місце допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Окрім цього, стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин чинним законодавством не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку для навчання, стажування необхідним роботодавцю посадам з подальшим працевлаштуванням.

У зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, які стосуються предмету здійснення заходу, та перебуванням особи, уповноваженої за їх ведення та надання контролюючим органам, за межами області, 09.08.2018 інспектором праці складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЛВ838/462/НД від 09.08.2018, строк проведення інспекційного відвідування перенесено на 17.08.2018-20.08.2018. Так, 20.08.2018 уповноваженою особою (згідно довіреності від 13.04.2018 № ННВ 449701, дійсної до 13.04.2023) ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надано копії документів що стосуються предмету здійснення заходу державного контролю, зокрема: копію заяви ОСОБА_3 від 07.08.2018 з проханням прийняти на посаду продавця непродовольчих товарів з 08.08.2018, трудового договору від 08.08.2018 укладеного ФОП ОСОБА_1 з фізичною особою ОСОБА_3 , наказу (розпорядження) № 070818/1-к від 07.08.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_3 з 08.08.2018, копію повідомлення в ДФС про прийняття працівника ОСОБА_3 на роботу від 15.08.2018 яке отримано органом ДФС об 13 год. 28 хв. 15.08.2018.

Позивач ознайомлена з актом перевірки та 29.08.2018 отримала його примірник.

На підставі висновків Акту та вказаних порушень відповідачем 20.08.2018 винесено припис №ЛВ838/462/АВ-П (а.с.32-34), яким позивача зобов`язано усунути порушення вимог ч.ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України – у строк до 31.08.2018. Примірник припису отримано позивачем 29.08.2018.

04.09.2018 на адресу позивача відповідачем надіслано лист «Виклик на розгляд справи» № 425/1/11-39, за змістом якого відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013, прийнято рішення про розгляд справи про накладення штрафу, що відбудеться 11.09.2019 об 11:00 в приміщенні Головного управління Держпраці у Львівській області, за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 8, приймальня керівника. Пунктом 7 Порядку передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання (а.с.72).

Повідомлення про розгляд справи позивачем отримано 11.09.2018 (у день розгляду справи), в підтвердження чого позивачем надано роздруківку з Інтернет-ресурсу «Пошук поштових відправлень Укрпошта», зроблену на офіційному веб-сайті ПАТ «Укрпошта».

11.09.2018, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування, заступником начальника прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ838/462/НД/АВ/ФС, якою до позивача відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 111690,00 грн. за порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України (а.с.36).

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч. 4 ст. 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі – Порядок №509).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи) (абз. 1 п. 2 Порядку №509).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади (абз. 4 п. 2 Порядку №509).

Відповідно до п.п.3-8 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Так, судом встановлено, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи про накладення штрафу, а саме: позивача не своєчасно повідомлено про розгляд справи – 11.09.2018, тобто у день її розгляду, справа розглянута та постанова винесена без участі представника позивача.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 111 690,00 грн., який застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Положення п. 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 по справі №813/3415/18.

З урахуванням викладеного, позивача позбавлено можливості взяти участь в розгляді справи 11.09.2018, почути свої права та обов`язки, бути вислуханим, надати заперечення, своєчасно здійснити захист своїх порушених прав, пред`явити факти й навести аргументи та докази, які могли бути враховані ГУ Держпраці у Львівській області. Доказів у спростування зазначених обставин відповідачем суду не надано; обставин, які б свідчили про ухилення від отримання позивачем повідомлення, судом не встановлено.

Надані сторонами документи підтверджують не додержання ГУ Держпраці у Львівській області Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення при розгляді справи за порушеннями трудового законодавства, виявленими при інспекційному відвідуванні ФОП ОСОБА_1 .

Що ж стосується безпосередньо суті виявлених відповідачем під час інспекційного відвідування правопорушень, то суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд зазначає, що підставою прийняття оскаржуваної постанови є висновки про порушення позивачем ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, а саме: позивачем не укладено у письмовій формі трудовий договір з Великород Д ОСОБА_6 , допущено вказану особу до виконання робіт без укладання трудового договору та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого Кабінетом Міністрів України.

Проте, суд не погоджується із зазначеними доводами відповідача, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_3 про прийняття на роботу на посаду продавця непродовольчих товарів від 07.08.2018 (а.с.26) ФОП ОСОБА_1 укладено з ОСОБА_3 трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 08.08.2019 зі строком випробування 7 днів (а.с.27).

07.08.2018 ФОП Зіміною Т.Ю. складено наказ (розпорядження) № 070818/1-к про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду продавця непродовольчих товарів (а.с.27).

15.08.2018 позивачем сформовано в електронному вигляді повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_3 (а.с.29), яке було направлено до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області та прийнято податковим органом 15.08.2018 о 13:28, що підтверджується квитанцією № 2 (а.с.30).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на день проведення інспекційного відвідування та день прийняття оскаржуваної постанови, працівник ОСОБА_3 виконувала роботу у ФОП ОСОБА_1 на підставі письмового трудового договору від 08.08.2018.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на пояснення, надані ОСОБА_3 під час інспекційного відвідування, та вважає, що вони не можуть бути підставами для висновку про порушення позивачем трудового законодавства, оскільки надані ФОП ОСОБА_1 . трудовий договір від 08.08.2018 є чинним, ніким не скасований та не визнаний недійсним.

У судовому засіданні 24.04.2019 у якості свідка був допитаний Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Веліахмедов Борис Заїдович, який пояснив, що саме він здійснював інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 09.08.2018 під час якого ним встановлено, що ОСОБА_3 здійснювала трудові функції без укладення трудового договору, що також було підтверджено самою ОСОБА_3 відповідними письмовими поясненнями. Так, посадовою особою відповідача пред`явлено вимогу про надання документі, що підтверджують оформлення трудових відносин з відповідною особою у строк до 17.08.2018. У зазначений строк позивачем надані відповідні документи, які були проаналізовані у період проведення інспекційного відвідування та висновки викладені у акті інспекційного відвідування від 20.08.2018.

Крім того, судом було викликано в якості свідка ОСОБА_3 , проте, викликана особа до суду не прибула. Конверти повернулися на адресу суду з відміткою поштового зв`язку «за не запитом».

Однак, як встановлено судом 06.02.2019 ОСОБА_3 складено письмову заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, в якій остання зазначила про недостовірність наданих нею під час інспекційного відвідування від 09.08.2018 письмових пояснень, відсутність спеціальних знань та перебуванні у стресовому стані під час їх написання та підтвердила факт наявності оформлених трудових із роботодавцем - ФОП ОСОБА_1 починаючи з 08.08.2018. Оригінал зазначеної заяви міститься в матеріалах справи.

Отже, суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів допущення ФОП ОСОБА_1 до виконання роботи Великород ОСОБА_4 без укладення трудового договору у письмовій формі, а отже підстави для накладення штрафу за дане порушення відсутні.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, встановлюється відповідальність виключно за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Отже, відповідальність за неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування ЄСВ про прийняття працівника на роботу або несвоєчасного подання повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби вказаною нормою ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України не передбачена.

Отже, відсутність такого повідомлення до органів фіскальної служби про прийняття на роботу при фактично укладеному трудовому договорі між працівником і роботодавцем та виданому наказу про прийняття на роботу - не можуть вважатись допуском до роботи робітника без оформлення трудового договору, чи єдиним доказом.

Суд зазначає, що позивачем у період здійснення інспекційного відвідування 09.08.2018 по 20.08.2018 надано всі належні та необхідні докази оформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а тому відповідачем не доведено факт допуску позивачем до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_3 , а тому висновки відповідача, викладені в акті інспекційного відвідування, щодо порушення позивачем ч.ч.1,3 ст. 24 КЗпП України, є необґрунтованими та недоведеними належними доказами.

Згідно зі статтею 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем трудового законодавства, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління Держпраці у Львівській області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені, а саме: судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 1116,90 грн. та судовий збір за задоволення заяви про забезпечення позову у сумі 528,60 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 11.09.2018 №ЛВ 838/462/НД/АВ/ФС про накладення штрафу в сумі 111 690,00 грн.

3. Судові витрати у розмірі 1645,55 (одна тисяча шістсот сорок п`ять гривень 55 копійок) грн. стягнути на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 8, код ЄДРПОУ 39778297).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.07.2019.

Суддя Ю .П. Бойченко