open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 200/2844/19-а
Моніторити
Ухвала суду /31.05.2021/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Постанова /17.05.2021/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.04.2021/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.04.2021/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.04.2021/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /17.03.2021/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /24.09.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /02.09.2019/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /01.08.2019/ Перший апеляційний адміністративний суд Рішення /19.06.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /24.05.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /17.04.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /18.03.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /01.03.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 200/2844/19-а
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /31.05.2021/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Постанова /17.05.2021/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.04.2021/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /12.04.2021/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.04.2021/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /17.03.2021/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /24.09.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /02.09.2019/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /01.08.2019/ Перший апеляційний адміністративний суд Рішення /19.06.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /24.05.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /17.04.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /18.03.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд Ухвала суду /01.03.2019/ Донецький окружний адміністративний суд Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 р. Справа№200/2844/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення № 914110814536 незаконним в частині та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполі Донецької області про визнання рішення № 914110814536 незаконним в частині та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтуванні позову ОСОБА_2 зазначив, що рішенням Вищої ради правосуддя від 08.12.2016 року № 3113/0/15-16 його звільнено з посади судді Донецького апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови суду від 14.12.2016 року № 273-к позивача відраховано зі штату суду у зв`язку з виходом у відставку. Позивач перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VІІІ. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат». Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VІІІ, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено. Донецьким апеляційним господарським судом, на підставі вказаного рішення, ОСОБА_3 була видана оновлена довідка № 06/12/78/18 від 12.12.2018 року про те, що станом на 04.12.2018 року суддівська винагорода, яка має враховуватись при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 46 516, 80 грн. 18.12.2018 року позивачем надані відповідачу передбачені Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України усі матеріали для перерахунку грошового утримання, а саме: особиста заява про перерахунок, довідка Донецького апеляційного господарського суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 12.12.2018 року № 06-12/78-18. Проте, 25.01.2019 року відповідач прийняв рішення № 914110814536, яким перерахував позивачу суму щомісячного довічного грошового утримання та призначив до виплати щомісяця утримання у сумі 41 865, 12 грн., починаючи з 01.01.2019 року, при цьому за січень 2019 року його не виплатив в оновленому розмірі до часу звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом. Позивач вважає, що зазначене рішення відповідача в частині дати початку виплати оновленої суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 року, а не з 04.12.2018 року, є незаконним, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування наведеного позивач зазначає, що виплату слід проводити з дня виникнення права на відповідний перерахунок, якою є, відповідно, 04.12.2018 року. Крім того, позивач просить зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати і виплатити ОСОБА_4 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від винагороди судді – 41 865,12 грн., починаючи з 04.12.2019 року, з урахуванням виплачених сум грошового утримання. У подальшому позивачем уточнено дату, з якої він просить суд зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме з 04.12.2018 року.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди зазначає, що постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 200/14891 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Органами Пенсійного фонду України визначено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться саме з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Крім того, представник Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області вважає, що повноваження щодо перерахунку пенсії є дискреційними повноваженнями. З огляду на вищевикладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполі Донецької області про визнання рішення № 914110814536 незаконним в частині та зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без руху. Надано ОСОБА_4 строк- десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: копії додатків до позовної заяви, засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства, копії паспорта та картки платника податків.

Ухвалою суду від 18.03.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполі Донецької області про визнання рішення № 914110814536 незаконним в частині та зобов`язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі № 200/2844/19-а. Розгляд адміністративної справи № 200/2844/19-а визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання по справі на 17.04.2019 року о 12 год. 50 хв. Ухвалою суду від 17.04.2019 року розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполі Донецької області про визнання рішення № 914110814536 незаконним в частині та зобов`язання вчинити певні дії визначено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 12-55 год. 22.05.2019 року. Продовжено строк підготовчого провадження по адміністративній справі на тридцять днів з ініціативи суду.

Pозгляд справи № 200/2844/19-а перенесено з 22.05.2019 року на 24.05.2019 року о 12:50 год. у зв`язку з відрядженням судді.

Ухвалою суду від 24.05.2019 року замінено неналежного відповідача - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполі Донецької області на належного - Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області. Закрито підготовче провадження по адміністративній справі. Призначено судовий розгляд по суті на 09 годину 05 хвилин 19.06.2019 року.

У судове засідання представник відповідача та позивач, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_1 ) є суддею у відставці.

Позивач перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (адреса 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27 а, ідентифікаційний код юридичної особи 42171861), яке є відповідачем у справі, та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України у м. Маріуполі Донецької області реорганізовано шляхом злиття у Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Донецької області.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи – Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Позивачу призначено та виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді, виходячи з суддівської винагороди, визначеної у відповідності до ст. 141 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у розмірі 90 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Донецьким апеляційним господарським судом, на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 11-р/2018 позивачу була видана оновлена довідка № 06/12/78/18 від 12.12.2018 року про те, що станом на 04.12.2018 року суддівська винагорода, яка має враховуватись при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 46 516, 80 грн (а.с.17).

18.12.2018 року позивачем надано до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполі Донецької області особисту заяву про перерахунок та довідку Донецького апеляційного господарського суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 12.12.2018 року № 06-12/78-18 (а.с.46-47).

Проте, 25.01.2019 року відповідачем прийнято рішення № 914110814536, яким перераховано ОСОБА_3 суму щомісячного довічного грошового утримання та призначено до виплати довічне грошове утримання у розмірі 41 865, 12 грн., починаючи з 01.01.2019 року (а.с. 7). Вказане відображено у листі відповідача від 08.02.2019 року № 3546/34-1-02 (а.с.20).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 135 вказаного Закону суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Суд зазначає, що 21 липня 2018 року опублікований Закон України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII "Про ефективне управління майновими правами право власників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Цим законом внесені зміни до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема в абзаці другому пункту 3 розділу ІІ слово та цифри "1600 гривень" замінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".

Отже, дію цього Закону поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме: починаючи з 01 січня 2017 року.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 гривні.

З огляду на зазначене, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762 гривні, а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3, ч. 10 ст.133 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України від 12.02.2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» визнано таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

Також зазначеним рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, а саме:

- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VІII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

З огляду на зазначене, нарахування суддівської винагороди відповідно вказаного рішення повинно здійснюватися з 04 грудня 2018 року, а саме з дня його прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання з 04.12.2018 року відповідно до довідки Донецького апеляційного господарського суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 12.12.2018 року № 06-12/78-18 (а.с.46-47).

Проте, 25.01.2019 року відповідачем прийнято рішення № 914110814536, яким перераховано ОСОБА_3 суму щомісячного довічного грошового утримання та призначено до виплати довічне грошове утримання у розмірі 41 865, 12 грн., починаючи з 01.01.2019 року (а.с. 7). Вказане відображено у листі відповідача від 08.02.2019 року № 3546/34-1-02 (а.с.20).

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти, чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, зокрема у рішеннях: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20 березня 2002 року № 5рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність судців як складову їхнього статусу), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03 червня 2013 року №3рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне утримання суддів у відставці).

Відповідно до п. 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №с18-рп/20П вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №с3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

В абз.2 п. 7 рішення від 03.06.2013 року №с3-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на щомісячне довічне грошове утримання не може бути звужене встановленням обмеження в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що знижує досягнутий рівень гарантій незалежності судців, суперечить вимогам ч. 1 ст. 126 Конституції України.

Конституційний Суд України в Рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Згідно з п. 3 рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку судців і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці (пункт 54).

Додаткові до конституційних гарантій незалежності суддів визначені також у п. 8 ч. 4 ст. 48 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), згідно якої незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (ч. 6, 7 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 133 вказаного Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Так, спеціальними нормами закону, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Крім того, відповідач не оскаржує право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці на підставі змін внесених рішенням Конституційним Судом України від 04.12.2018 року, але фактично відмовився здійснити вказаний перерахунок лише за грудень 2018 року (а саме з 04.12.2018 року).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідач не вірно тлумачить норми Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив у здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року.

Згідно з Конституцією України, а саме статті 151-1, ст.151-2, ст.152 - Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано. Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, суд зазначає, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці у позивача виникло з 04.12.2018 року, з прийняттям Рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15), що відповідає вимогам ст.ст.19, 92 Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку № 3-1 закріплено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

На переконання суду, зазначена норма означає строк саме для Пенсійного органу коли такий перерахунок необхідно здійснити, а перерахунок сум повинен здійснюватися з моменту коли таке право виникло.

З огляду на викладене, враховуючи, що Рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 набрало чинності 04 грудня 2018 року суд вважає, що рішення відповідача в частині дати початку виплати позивачу оновленої суми утримання, з 01.01.2019 року, а не з 04.12.2018 року, є незаконним, а тому підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Посилання представника відповідача на дискреційність повноважень, суд не приймає до уваги, оскільки право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці визначається законом, а не на розсуд суб`єкта владних повноважень.

Крім того, суд зазначає, що позовна вимога про зобов`язання Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати і виплатити ОСОБА_4 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від винагороди судді, починаючи з 04.12.2018 року, з урахуванням виплачених сум грошового утримання також підлягає задоволенню, з огляду на те, що є прохідною від скасування вищевказаного рішення.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення № 914110814536 незаконним в частині та зобов`язання вчинити певні дії підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати не підлягають розподілу, з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27 а, ідентифікаційний код юридичної особи 42171861) про визнання рішення № 914110814536 незаконним в частині та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Маріуполі Донецької області № 914110814536 від 25.01.2019 року в частині дати початку виплати ОСОБА_4 оновленої суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з 01.01.2019 року).

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати і виплатити ОСОБА_4 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від винагороди, починаючи з 04.12.2018 року, з урахуванням виплачених сум грошового утримання.

Повний текст рішення складено 01 липня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб

Джерело: ЄДРСР 82751554
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку