Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/10892/18

Провадження 2/712/294/19

26 червня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

Головуючого-судді - Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання - Олефіренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» (вул.Грушевського,1Д, м.Київ) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу, в обгрунтування своїх вимог вказував, що відповідно до заяви №б/н від 12.10.2015р. відповідач отримав кредит в розмірі6000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином відповідач не виконав, у зв`язку з чим станом на19.08.2018 року має заборгованість 54360,64 грн., яка складається з 29329,16 грн. тіло кредиту, 5968,16 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 15998,53 грн.- заборгованість за пенею; штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. штраф (фіксована частина), 2564,79 грн.- штраф (процентна складова). Просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 54360,64 грн. та судові витрати.

На підставі ст.279 ЦПК України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У відзиві на позов відповідачка та її представник, адвокат Сененко К.В. позов не визнали, вказували, що позивачка дійсно отримувала кредитні кошти на споживчі потреби, особової інформації та ПІН-коду нікому не розголошувала. Весною 2018 року після отримання листа з банку про наявність боргу відповідачка у банку дізналась про те, що фінансовий її номер доступу до платіжної картки змінений без її дозволу та згодом з`ясувала, що її платіжною карткою заволодів на початку вересня 2017 року ОСОБА_2 , з приводу протиправних дій останнього звернулась до правоохоронних органів та також звернулась до Приватбанку щодо несанкціонованого зняття коштів з їй рахунку. За зверненням позивачки до правоохоронних органів розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні. Також вказували, що кредитний договір між сторонами є неукладеним через відсутність даних про досягнення згоди з усіх істотних умов договору, також позивачем не доведено, що списання грошових коштів з карткового рахунку відповідача здійснювалось саме за його розпорядженням. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач вважав доводи відповідача безпідставними та вказав,що підписанням заяви позичальник приєдналась до запропонованих банком Умов і Тарифів, у даній заяві вказано, що ці Умови та Правила надання банківських послуг разом з заявою складають Договір банківського обслуговування. Наданою банком випискою по рахунку підтверджується, що відповідач користувалась кредитними коштами. Також вказали, що відповідач в порушення умов договору з позивачем не повідомила негайно банк про факт втрати картки, а тому саме відповідач несе відповідальність за операції, проведені з карткою.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задоволити, не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Відповідачв судове засідання не з"явилась, в наданій суду заяві представник відповідача адвокат Сененко К.В. просила розгляд справи провести в її відсутність, відмовити у позові у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

У зв"язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 15.12.2017 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви, підписаної сторонами 12.10.2015р., відповідач отримав кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.

Кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, тобто споживачеві лише пропонуються умови, а якщо він не погоджується, може знайти інші, кращі. При кредитуванні велике значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і суворе додержання позичальниками всіх умов договору. За порушення зобов`язань за кредитним договором сторони несуть відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним і банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві від 12.10.2015р.

Згідно із вимогами ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті htt://privatbank.ua/terms/paqes/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Згідно з розрахунком позивача, у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 19.08.2018 року має заборгованість 54360,64 грн., яка складається з наступного: 29329,16 грн. тіло кредиту, 5968,16 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 15998,53 грн.- заборгованість за пенею; штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. штраф (фіксована частина), 2564,79 грн.- штраф (процентна складова).

Відповідно до ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з виписки по рахунку станом 01.09.2017р. заборгованість по кредитній картці відповідачки складала 5863,92 грн., згідно доводів відповідачки у відзиві на позов, з початку вересня 2017 року зняття кредитних коштів не було нею санкціоновано як власником банківського рахунку та про даний факт їй стало відомом тільки весною 2018 року при отриманні вимоги банку про наявність боргу, після чого відповідачка звернулась до банку з заявою про несанкціоноване списання коштів та до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

23.05.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за заявою ОСОБА_1 про заволодіння шахрайським шляхом громадянином ОСОБА_2 її банківською карткою, чим вчинив кримінальне правопорушенння, передбачене ч.1 ст.190 КК України.

У відповіді на відзив позивачем не заперечувались доводи відзиву на позов про звернення відповідачки до банку щодо несанкціонованого списання з початку вересні 2017 року кредитних коштів за її рахунок. Разом з тим, позивачем наголошено на тому, що операції щодо зняття з платіжної картки відповідача спірної суми кредиту супроводжувались правильним вводом ПІНу.

Відповідно до статті 1073ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37Закону України«Про платіжнісистеми тапереказ коштівв Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не єплатником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п. 9 розділу VI постанови правлінняНаціонального банкуУкраїни від5листопада 2014року №705«Про здійсненняоперацій звикористанням електроннихплатіжних засобів» користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувач, окрім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до ст. 37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев`яносто календарних днів.

Згідно п. 8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 р. визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, а також постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 190/926/16-ц.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що трансакції в період з 01.09.2017 року щодо переказу коштів з кредитного рахунку відповідачки не були санкціоновані відповідачем як власником рахунку, оскільки здійснені без фізичного пред`явлення платіжної картки, шляхом вводу інформації у мережу Інтернет паролів, надісланих банком на фінансовий номер, який на момент їх надіслання не належав відповідачці внаслідок заміни поза її волі згідно відзиву на позов, що підтверджено матеріалами звернень відповідачки до правоохоронних органів та не спростовано позивачем.

В ході судового розгляду позивачем також не надано суду доказів того, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла несанкціонованому зняттю коштів з рахунка, незаконному використанню номера авторизованого телефону клієнта, якому належить картка, з подальшим введенням динамічного паролю або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Доводи про те, що операції щодо зняття з платіжної картки відповідача спірної суми кредиту супроводжувались правильним вводом ПІНу самі по собі не свідчать з достовірністю, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, оскільки з достовірністю не підтверджено відсутність з технічної точки зору доступу інших осіб до визначених банком паролів.

Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено, що банк не забезпечив збереження коштів позивача на його картковому рахунку, чим порушив законодавство про захист прав споживачів, положення договору про надання банківських послуг, приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, що свідчить про порушення прав позивача як споживача фінансових послуг.

Несанкціоновані відповідачем транзакції щодо переказу коштів з кредитного рахунку позивачки у період з 01.09.2017 року не відповідають встановленим ст.11ЦК України вимогам до підстав виникнення цивільних обовязків, які можуть виникати на підставі вільного волевиявлення споживача на отримання фінансової послуги.

Оскільки кредитні кошти за рахунок позивача відповідачкою з 01.09.2017 року не отримувались та надання кредитної послуги нею не замовлялось, тому вимоги про стягнення з відповідача кредитної заборгованості підлягають до задоволення в частині стягнення боргу за кредитом в сумі 5863,92 грн., який виник до 01.09.2017р. згідно виписки з особового рахунку, що також не оспорювалось відповідачкою, оскільки в цій частині вимоги обґрунтовані на законі, відповідають умовам укладеного між сторонами кредитного договору, згідно із ст.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки в судовому засіданні відповідачкою доведено, що з 01.09.2017р. надання відповідної кредитної послуги нею не замовлялось, а тому вимога про повернення кредиту та нарахування відсотків за користування кредитом і штрафних санкцій за порушення строків його погашення не має законних підстав та порушує прав відповідачки як споживача фінансових послуг.

Також до стягнення з відповідача в силу вимог ст.141ЦПК України підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 193,82грн. (5863,92* 100%/54360*1762), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, оскільки означені судові витрати понесені позивачем, що підтверджено документально.

Керуючись п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 78, 81, 89, 141, 244, 264-268, 274, 280-282, 351, 352 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 509, 526, 527, 530, 546, 553, 554, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк (вул.Грушевського,1Д,м.Київ,код ЄДРПОУ14360570) заборгованість за кредитним договором від 12.10.2015р. станом на 19.08.2018р. в сумі 5863,92 грн., судові витрати по оплаті судового збору в сумі 193,82 грн., всього стягнути 6057,74 грн.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Дата виготовлення повного тексту рішення 01.07.2019 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.