Справа № 236/485/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

за участю:

секретаря Олійник С.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача: адвоката Федорова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, інфляції, пені, додаткових витрат на дитину, зміну розміру стягнутих аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

07.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, інфляції, пені, додаткових витрат на дитину, зміну розміру стягнутих аліментів, обґрунтувавши позовні вимоги наступним. Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.08.2012 року, який розірвано 16.05.2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася дитина - ОСОБА_3 . Дитина з інвалідністю внаслідок дитячого церебрального паралічу, мешкає разом з позивачкою.

Рішенням Краснолиманского міського суду Донецької області від 04.10.2017 року з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання сина стягнуто з 31.08.2017 року щомісячно аліменти по 1500 грн. з урахуванням індексації відповідно до закону та понесені додаткові витрати на дитину в розмірі 15357,74 грн. Відповідачем вказане рішення виконане не в повному обсязі. Відповідач, як і раніше ухиляється від свого обов`язку по забезпеченню малолітньої дитини, яка потребує особливого догляду, що у сукупності є підставою для звернення до суду.

Позивачка зазначає, що у зв`язку з невиконанням рішення суду щодо сплати додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 15357,74 грн. з відповідача треба стягнути інфляцію в розмірі 1823,35 грн. та штраф в розмірі 612,20 грн.

Оскільки відповідач не сплатив аліменти на дитину за вересень 2017 року, жовтень 2018 року, він повинен сплатити на користь позивачки суму недоплачених аліментів з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4021,24 грн.

Так як заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, то відповідно до ч. 1 ст. 196 СКУ позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, тобто у розмірі 4395 грн.

Дитина потребує додаткових витрат на нейрофізіологічну реабілітацію (3-4 рази на рік), на придбання дорогих ліків, на надання медичної допомоги, закупівлю інвалідного обладнання. З жовтня 2017 року позивачкою були понесені додаткові витрати в сумі 59958,86 грн., що складаються з витрат на проїзд, харчування, медикаменти, оренду житла за місцем лікування дитини, витрат на одяг дитини. Оскільки відповідач не приймає участі у додаткових витратах на дитину позивач просила стягнути з нього 50% від понесених нею витрат у розмірі 29979,43грн.

На сьогоднішній день єдиним доходом для позивачки та сина є соціальні виплати на дитину-інваліда та на догляд за ним у сумі 3027,0грн. та аліменти в розмірі 1500,00 грн. Розмір аліментів призначений за рішенням суду не є достатнім для утримання ОСОБА_3 В той же час, відповідач інших утриманців немає, працездатний, отримує щомісячний дохід 12000 грн., оскільки працює водієм, має нерухоме майно, транспортний засіб, має власну пасіку та торгівельну палатку на сувенірному базарі м. Святогірськ Донецької області, з яких отримує доходи, тому він може сплачувати більший розмір аліментів. З загальнодоступної мережі Інтернет вбачається, що відповідач веде безтурботний та достатній для забезпечення свого відпочинку (ресторани, відпочинок на морі) рівень життя. Виходячи з викладеного, позивач просила збільшити розмір стягнутих за рішенням суду аліментів, стягнути з відповідача аліменти на рівні не менш ніж 2000,00 грн. на місяць, беручи до уваги що середня заробітна плата по Донецькій області складає 11 298 грн.

Оскільки дитина з інвалідністю потребує регулярних витрат, багато сил (моральних та фізичних) вимагає від позивачки щорічне звернення до суду з заявами про відшкодування понесених додаткових витрат на дитину, просила призначити наперед щомісячну суму на утримання дитини-інваліда в розмірі 3000,00грн.

Загалом позивачка просила суд: стягнути з ОСОБА_2 суму інфляції в розмірі 1823,35 грн., штраф в розмірі 612 грн.; суму заборгованості з аліментів за вересень 2017 року, жовтень 2018 року з урахуванням інфляції в розмірі 4021,24 грн.; неустойку (пеню за несвоєчасну сплату аліментів) в розмірі 4395 грн.; додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 29979,43 грн.; збільшити розмір аліментів до 2000 грн. щомісячно; стягувати додаткові витрати на дитину в розмірі 3000 грн. щомісячно, з урахуванням індексації.

Правовими підставами заявлених позовних вимог позивачка зазначила Конвенцію про права дитини, ст. 180, 181, 182, 184, 185, 196 СК України, ст. 549 ЦК України, Закон України про грошову індексацію грошових доходів населення».

Ухвалою судді від 27.02.2019 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання, встановлений відповідачу строк для надання відзиву на позов (а.с.94-95).

10.04.2019 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву в якому відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив у позові відмовити. На обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що оскільки індекс споживчих цін на товари та послуги у 2017-2018 роках не перевищував поріг індексації, тому і розмір аліментів не підлягає індексації. Посилався на відсутність доказів несвоєчасної оплати ним додаткових витрат у розмірі 15357,74 грн. на утримання дитини за рішенням суду. Присуджені аліменти на дитину він сплачує своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується довідкою державного виконавця Слов`янського міськрайонного ВДВС. У перелік додаткових витрат на дитину позивач включила витрати, які не відносяться до додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами, крім того, вони були понесені не позивачкою, а її матір`ю - ОСОБА_4 , яка їх понесла та яка самостійно, на власний розсуд без будь-яких рекомендацій лікаря, та без погодження з ним обирає заклади для дитини. Позивачкою не доведено необхідність лікування дитини саме в тих закладах, де перебувала дитина (а.с.11-114).

20.05.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивачка посилалася на ті обставини, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком,починаючи з місяця введення цього закону, тобто поріг індексації 103,0% це не величина інфляції за місяць, а наростаючий підсумок індексу споживчих цін, а отже відповідач повинен був сплачувати аліменти з урахуванням індексації.

Заперечувала проти того, що відповідач ніде не працює та перебуває на утриманні батьків-пенсіонерів, наполягала на тому, що відповідач фактично працює водієм у перевізника ОСОБА_5 та має немалий дохід, крім того в 2018 році він продав автомобіль, винаймає квартиру у м. Святогірську, будує власний будинок, покупає вулики та утримує пасіку; батьки його не є за віком пенсіонерами.

Оскільки відповідачеві необхідно в 2018 році було продати автомобіль, а також зареєструвати мисливську зброю, відповідач та державний виконавець ОСОБА_6 вмовили написати позивачку заяву про відсутність претензій до ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що при швидкій продажі автомобіля вона зможе отримати всю суму додаткових витрат. На що вона погодилася, оскільки необхідні були кошти на черговий курс лікування дитини, виконавче провадження було закрите, але кошти в розмірі 15357,74 грн. позивачка так і не отримала. Фактично виконавче провадження не було виконане.

Довідка про відсутність заборгованості, що її видано державним виконавцем містить недостовірні дані, оскільки в ній зазначені виплати щомісяця в розмірі 1500 грн., в той час як відповідач фактично сплачував різні суми, крім того аліменти за серпень 2017 року в сумі 48,39 грн., вересень 2017 року в сумі 1500 грн., жовтень 2018 року в сумі 1500 грн. не сплачені, різниця між фактично отриманою сумою аліментів та даними, зазначеними в довідці складає 2588,39 грн. Індексацію аліментів державний виконавець не здійснювала. На підтвердження вказаних обставин позивачка надала виписку з банківського рахунку за період з 01.10.2017 року по 28.03.2019 року. Тому вважає довідку-розрахунок Слов`янського міськрайонного відділу ДВС сфальсифікованою.

Оскільки позивачка не має змоги працювати, бо здійснює нагляд за хворою дитиною, не має достатніх коштів для утримання дитини, а дитина потребує додаткового харчування, вітамінних комплексів, її утримують її батьки та бабуся. Її мати ОСОБА_4 надає в поїздки свою картку з певною сумою грошей, тому позивачка розраховується в магазинах карткою своєї матері. Харчування в період проходження реабілітаційних курсів позивачка вважала необхідними обґрунтованими витратами, порівнюючи їх з добовими витратами на відрядження. Проживання в приватних квартирах, з самостійним харчуванням, вона обирала з метою економії.

Вважає, що не повинна узгоджувати з відповідачем як лікувати дитину, оскільки план лікування ОСОБА_3 визначений лікарями у своїх рекомендаціях, та в Індівідуальному плані реабілітації дитини з інвалідністю, що затверджений лікувальною комісією. Клініки, де лікувалася дитина, входять до Переліку реабілітаційних установ, закладів охорони здоров`я, які здійснюють реабілітаційні заходи для дітей з інвалідністю внаслідок дитячого церебрального паралічу. Лікування в даних реабілітаційних центрах дитина проходила безкоштовно (за рахунок держави, цільової благодійної допомоги Лиманської ОТГ та благодійного фонду м. Одеса).

З урахуванням викладеного, просила відхилити заперечення відповідача та задовольнити її позовні вимоги (а.с.125-130).

Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, учасники справи у судове засідання 21 червня 2019 року не прибули (а.с.191).

Так, позивачка ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити (а.с.201).

Відповідач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи без його участі, та йчасті його представника, проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити з підстав викладених у відзиві (а.с.202).

Представник відповідача адвокат Федоров І.В. (а.с.106-108) у судове засідання не прибув, у попередніх засіданнях підтримав позицію відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити.

Суд, вислухавши учасників справи та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В судовому засідання встановлено, що рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2019 року (справа №236/2505/17) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та коштів на утримання дитини було встановлено, що сторони з 11.08.2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилась дитина ОСОБА_3 . Дитина з інвалідністю внаслідок дитячого церебрального паралічу, мешкає разом з позивачкою (а.с.15-16).

Зазначеним рішенням частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1500,00 грн., починаючи з 31.08.2017 року і до повноліття дитини, з урахуванням індексації відповідно до закону; фактично понесені додаткові витрати на дитину в розмірі 15357,74 грн. (а.с.15-16).

Заочним рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 травня 2017 року шлюб між сторонами розірваний (а.с.12-14).

Позивачка разом з сином мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Лиманської міської ради (а.с.20).

Відповідно до медичного висновку №39 від 20.11.2017 року ОСОБА_3 як дитина з інвалідністю (а.с.20) має захворювання (G80.1 дитячий церебральний параліч (ДЦП), підгрупа А), що дає право на одержання державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю до 18 років (а.с.21).

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» до підгрупи А належать особи з виключно високою мірою втрати здоров`я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.

Отже, дитина за станом здоров`я потребує домашнього режиму, догляду матері.

Позивачка ОСОБА_1 не працює, не зареєстрована в Лиманському міському центрі зайнятості як безробітна (а.с.134); отримує соціальну допомогу на дитину з інвалідністю: вересень 2018 року - 2575,40 грн., жовтень 2018 року - 2699,00 грн., листопад 2018 року - 2960,40 грн., грудень 2018 року - 3074,90 грн., січень 2019 року - 3074,90 грн., лютий 2019 року - 3074,90 грн. (всього 17460,10 грн.) та допомогу, як переміщена особа - з вересня 2018 року по лютий 2019 року в розмірі 14086,80 грн. (а.с.135).

З довідки КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Лиманської міської ради від 16.04.2019 року вбачається, що ОСОБА_3 потребує планового лікування два-три рази на рік за допомогою медичних препаратів, масажу, а також спеціального харчування для збільшення ваги, вітамінів, проходження реабілітаційних курсів в спеціалізованих центрах (а.с.131).

Згідно Індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю №87/961, що видана лікарсько-консультативною комісією КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Лиманської міської ради дитині рекомендовані курси реабілітації в Міжнародній клініці відновного лікування м. Трускавця (а.с.152-153).

Малолітній ОСОБА_3 проходив курси лікування:

-з 19.02.2018 року по 01.03.2018 року (курс не завершений, за хворобою дитини на ОРВІ 23.02.2018 року) в Одеському обласному благодійному фонді реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє» (а.с.27);

-з 16 травня 2018 року по 25 травня 2018 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Українському науково-дослідному інституті протезування, протезобудування та відновлення працездатності (м. Харків) (а.с.35);

-з 20 по 31 серпня 2018 року проходив курс інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації в Міжнародній клініці відновного лікування м. Трускавця (а.с.38);

-з 12 по 23 листопада 2018 року проходив курс інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації в Міжнародній клініці відновного лікування м. Трускавця (а.с.52).

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково (Постанова ВС від 01.04.2019 року справа №545/819/18).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування-виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесенні у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обгрунтування необхідності майбутніх витрат.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 понесла витрати на лікування (реабілітацію) дитини: вартість проїзних документів «Слов`янськ-Одеса», «Одеса-Слов`янськ» в сумі 556,30 грн. (а.с. 28,30); договір оренди квартири в м. Трускавець від 19.08.2018 року за період з 19.08.2018 року по 31.08.2018 року в розмірі 4125 грн. (а.с.39); оплата за лікувальну путівку в Міжнародній клініці відновного лікування м. Трускавця 700 грн., 1412 грн. (а.с.40, 41); вартість проїзних документів «Слов`янськ-Дніпро», «Дніпро-Львів», «Трускавець-Київ» в розмірі 1021,74 грн. (а.с.42,43); договір оренди квартири в м. Трускавець від 11.11.2018 року за період з 11.11.2018 року по 23.11.2018 року в розмірі 3960 грн. (а.с.53); проїзні документи «Дніпро-Львів», «Слов`янськ-Дніпро», «Львів-Харків» в розмірі 1646,00 грн. (а.с.54,55); оплата за лікувальну путівку в Міжнародній клініці відновного лікування м. Трускавця 700 грн. (а.с.58) на загальну суму 14121,04 грн.

Також позивачкою понесені витрати на придбання ліків в сумі 102,29 грн. (а.с.31), 541,00 грн. (а.с.32), 36,82 грн. (а.с.33), 23,80 грн., 120,00 грн. 50,00 грн., 100,00 грн., 150,51 грн. (а.с.34) всього 1124,42 грн. та необхідних гігієнічних засобів для дитини - підгузків: 199,90 (а.с.33), 179,20 грн. (а.с.36), 246,70 (а.с.44), 224,60 грн. (а.с.46), 194,90 грн. (а.с.76), 72,00 грн. (а.с.77), 199,90 грн., 199,95 грн. (а.с.79), 187,00 грн., 177,00 грн. (а.с.81), 204,29 грн., 199,90 грн. (а.с.87) всього 2285,34 грн.

Вищезазначені курси проведені з урахуванням рекомендацій лікарів, індивідуальної програми реабілітації дитини та обумовлені необхідністю їх проведення, підтверджені належними та допустимими доказами, тому суд вважає, що ця сума обґрунтована, відноситься до додаткових витрат на утримання дитини, які викликані особливими обставинами, які вочевидь не можливо забезпечити лише виконанням аліментних зобов`язань, та 1 / 2 частина її у розмірі 8765,40 грн. підлягає стягненню на користь позивачки з відповідача.

Разом з тим, суд вважає, що позивачкою не доведено наявність і розмір додаткових витрат на харчування дитини у зв`язку з її хворобою, оскільки виходить з того, що щоденне харчування дитини у такому випадку не може вважатись особливою обставиною, яка потребує додаткових витрат з боку іншого з батьків у розумінні статті 185 СК України, оскільки такі витрати повинні покриватись за рахунок аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.10.2017 року, як і витрати на придбання одягу для дитини.

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків, а тому на позивачку також покладається обов`язок брати участь у витратах на дитину, у тому числі, на щоденне харчування. Крім того суд зауважує, що надані квитанції та чеки містять такі найменування товарів та продуктів, які суд не може вважати такими, що відносяться до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат на утримання дитини: наприклад пиво «Чернігівське», дезодорант «Гарньер» (а.с.45).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини, які викликані особливими обставинами, які позивачка просила стягнути в розмірі 29979,43 грн., підлягають задоволенню частково в розмірі 8765,40 грн.

Як вже зазначалося, рішенням Краснолиманского міського суду Донецької області від 04.10.2017 року з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання сина стягнуто з 31.08.2017 року щомісячно аліменти по 1500 грн. з урахуванням індексації відповідно до закону та понесені додаткові витрати на дитину в розмірі 15357,74 грн.

Згідно довідки-розрахунку від 04.04.2019 року №15460 Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Донецькій області, за підписом в.о. начальника відділу Антонова О.М. на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження АСВП №54979533 відкрите на підставі виконавчого листа №236/2505 від 06.10.2017 року, виданого Краснолиманським міським судом Донецької області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 31.08.2017 року і до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням індексації відповідно до закону. Згідно матеріалів виконавчого провадження у період з 31.08.2017 року по 31.03.2019 року аліменти нараховані та сплачені у такому розмірі: 31.08.2017 року - 48,39 грн., вересень 2017 року - березень 2019 року в розмірі 1500 грн. щомісячно, всього 28548,39 грн. (а.с.115).

Постановою головного державного виконавця Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Донецькій області Федосенко С.А. від 03.09.2018 року закінчено виконавче провадження ВП № 54979151 з примусового виконання виконавчого листа №236/2505, виданого 17.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на дитину в сумі 15357,74 грн., так як борг стягнуто у повному розмірі. Копія постанови скерована 03.09.2018 року сторонам виконавчого провадження (а.с.116-117).

Відповідно до ч.1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби. В тому числі передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1).

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова (частина 3).

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини (частина 3).

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина 5).

Позивачкою суду не надано доказів щодо оскарження дій державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження ВП № 54979151 ані до начальника відділу, ані до суду. За таких обставин посилання відповідачки на порушення з боку державного виконавця Філонік А.В., щодо закриття провадження, на які вона посилається у відповіді на відзив, судом до уваги не приймаються.

Не може бути врахована судом і виписка з банківського рахунку за період з 01.10.2017 року по 28.03.2019 року, яку позивачка надала на підтвердження невиплати відповідачем аліментів за серпень 2017 року в сумі 48,39 грн., вересень 2017 року в сумі 1500 грн., жовтень 2018 року в сумі 1500 грн. (а.с.138-151), оскільки згідно довідки-розрахунку від 04.04.2019 року №15460 Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Донецькій області, за підписом в.о. начальника відділу Антонова О.М. заборгованості за цей період ОСОБА_2 не має (а.с.115).

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов`язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.

Враховуючи, що позивачкою не доведено суду що відповідач прострочив оплату додаткових витрат на дитину в сумі 15357,74 грн., позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1823,35 грн. та 3% річних в розмірі 612,20 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Проте, як зазначалося, згідно довідки-розрахунку від 04.04.2019 року №15460 Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Донецькій області заборгованість зі сплати щомісячних платежів у ОСОБА_2 відсутня, а отже правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення несплачених аліментів за вересень 2017 року, жовтень 2018 року, з урахуванням інфляції та пені за несвоєчасну виплату аліментів - відсутні.

За вказаних обставин позовні вимоги позивачки щодо стягнення суми заборгованості з аліментів за вересень 2017 року, жовтень 2018 року з урахуванням інфляції в розмірі 4021,24 грн.; неустойки (пені за несвоєчасну сплату аліментів) в розмірі 4395 грн. задоволенню не підлягають.

Позивачка зазначила, що дитина потребує регулярних додаткових витрат на нейрофізіологічну реабілітацію (3-4 рази на рік), на придбання дорогих ліків, на надання медичної допомоги, закупівлю інвалідного обладнання. Оскільки відповідач не приймає участі у додаткових витратах на дитину позивач просила стягнути з нього щомісячну суму на утримання дитини з інвалідністю в розмірі 3000,00грн.

Суд погоджується з тим, що наявність у дитини інвалідності є особливою обставиною, яка потребує додаткових витрат з боку іншого з батьків у розумінні статті 185 СК України та враховує, що вказані витрати не покриваються за рахунок аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.10.2017 року. Проте позивачка не надала суду доказів та належних обґрунтувань щодо стягнення суми в розмірі 3 000 грн. щомісячно, зокрема, її складових та подальших спрямувань, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо зміни розміру стягнутих аліментів суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3^{-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.}

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» у 2019 році прожитковий мінімум складає на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі :

дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Рішенням Краснолиманского міського суду Донецької області від 04.10.2017 року з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання сина стягнуто з 31.08.2017 року щомісячно аліменти по 1500 грн. з урахуванням індексації відповідно до закону. Мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину не є меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як встановлено судом офіційно підтвердженим доходом ОСОБА_7 є заробітна плата, яку він отримує на посаді сторожа позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Срібний горн» Донецького національного технічного університету, так за квітень-травень 2019 року ним отримано 8721,42 грн. (а.с. 186, 187).

Судом приймалися заходи щодо отримання інформації про інші доходи відповідача, ухвалою суду від 06 червня 2019 року за клопотанням позивачки були витребувані відповідні докази (а.с.192-194).

За повідомленням Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_2 утримував дохід в 2018 році: січень - 2321,43 грн., лютий - 3750,00 грн., березень - 1785,71 грн., в 2019 році: березень - 1050,00 грн., квітень - 4257,52 грн., травень - 4463,90 грн. (а.с.204).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за період з 3 кварталу 2017 року по 1 квартал 2019 року Коломійченко отримані наступні доходи: заробітна плата в розмірі 7857,14 грн. та 1050,00 грн., а також дохід від продажу рухомого майна в сумі 36656,30 грн. (а.с.205).

Відомості щодо укладання трудового договору або договору на виконання робіт від ОСОБА_5 до суду не надійшли.

Таким чином, доводи позивачки щодо отримання відповідачем значно більшого розміру доходів не заслуговують на увагу при визначенні розміру аліментів, оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами на підтвердження іншої суми прибутку отриманою особисто ОСОБА_7 , ніж встановленою судом.

Виходячи із зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , щодо збільшення розміру аліментів з 1500 грн. щомісячно до 2000 грн. щомісячно, так як судом не встановлено, що відбулися зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, тощо.

Відповідно до частини 2 статті 184 СК України (в редакції Закону України № 2475-VIII від 03.07.2018) розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як встановлено судом, відповідач сплачує аліменти на користь позивачки в твердій грошовій сумі, визначеною судом - 1500 грн. щомісячно, починаючи з 31.08.2017 року, проте індексація аліментів за весь час не проводилася. А отже, суд вважає, що позивачка має право на одержання індексації аліментів за весь час стягнення з огляду на таке.

Індекс споживчих цін - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» об`єктом індексації грошових доходів населення є, в тому числі, і розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Верховний Суд України в постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-113цс13 зазначив, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі на підставі частини другої статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі. Це відповідна (фіксована) сума коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем, а твердою грошовою сумою, визначеною судом на утримання дитини до її повноліття.

Враховуючи коефіцієнти індексу інфляції, загальновизнані методики розрахунку, сума індексації аліментів за період з жовтня 2017 року по липень 2019 року складає 2442 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги задоволені судом частково, а позивачка звільнена від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 768,40 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 76-84, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, інфляції, пені, додаткових витрат на дитину, зміну розміру стягнутих аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який народився в м. Горлівка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 фактично понесені додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 8765,40 грн., суму індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі у розмірі 2442 грн. за період з жовтня 2017 року по липень 2019 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який народився в м. Горлівка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Донецький апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 01.07.2019 року.

Суддя -