Справа № 426/3675/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області

у складі :

головуючого-судді : Бабічевої Л.П.

з участю секретаря судового засідання : Вітер І.П.

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора : Бахтізіна Є.Г.

обвинуваченого : ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Сватове в режимі відеоконференції між Сватівським районним судом Луганської області та Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019130610000049, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жолобне Новоград - Волинського району Житомирської області, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, зареєстрованого таякий проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.3 ст.407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді гранатометника 3 механізованого батальйону військової частини - польова пошта В2731, діючи у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст.ст. 1, 3, п. 8 ст. 6, п. 2 ст. 23, п. 3 ст. 24, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з метою тимчасового ухилення від несення обов`язків військової служби, 12 серпня 2014 року самовільно залишив розташування підрозділу військової частини - польова пошта В2731, який тимчасово дислокувався у населеному пункті Містки, Сватівського району, Луганської області, та проводив час на власний розсуд перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , чим фактично протизаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та був незаконно відсутній на військовій службі без поважних причин з 12 серпня 2014 року по 06 травня 2016 року, не приймаючи мір для повернення до військової частини - польова пошта В2731.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в ході судового розгляду свою вину у скоєнні злочину при вищевикладених обставинах визнав повністю, підтвердив обставини, які викладені в обвинувальному акті та пояснив, що у вчиненому розкаюється. Просить застосувати до нього положення ЗУ «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від покарання, оскільки він брав безпосередню участь в антитерористичній операції та отримав статус учасника бойових дій.

Докази у справі стосовно фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються та останні правильно розуміють зміст цих обставин, за згодою учасників судового провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України судом не досліджувались.

Заслухавши обвинуваченого, прийнявши до уваги добровільне визнання ним своєї вини, оцінивши досліджені судом докази, суд вважає, що даний злочин скоїв обвинувачений ОСОБА_1 та кваліфікує його дії за ч.3 ст.407 КК України, оскільки він скоїв самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин тривалістю понад один місяць.

Вину обвинуваченого у вчиненні злочину суд вважає доведеною.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку скоєного злочину, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його відповідальність.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд відносить щире каяття у скоєному та з`явлення із зізнанням.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд по справі не вбачає.

З урахуванням обставин і характеру скоєного злочину, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особи обвинуваченого, який вперше скоїв злочин, негативно характеризується за місцем проходження служби, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за можливе застосувати до нього покарання у виді позбавлення волі на строк згідно мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.3 статті 407 КК України.

Згідно з ч.2 ст. 3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VIII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, визнанні винними у вчинені злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи та не є діяннями, передбаченими частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального Кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 КК України, статті 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та статті 9 цього Закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 407 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, злочин вичинив вперше, захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та отримав статус учасника бойових дій. Даний злочин вчинено до набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році».

Обвинувачений ОСОБА_1 просить застосувати до нього амністію та звільнити від відбування покарання.

ОСОБА_1 роз`яснено наслідки застосування амністії, проте, останній наполягає на її застосуванні.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, визначених ч.4 ст.86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 підпадає під дію ЗУ «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року №1810-VIII, та підлягає звільненню від відбування покарання.

Судових витрат по справі не має.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався та підстав для його обрання суд не вбачає.

Керуючись ст. 3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні",

ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року №1810-VIII,

ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА _1 визнати винним за ч.3 ст.407 КК України і призначити йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

Відповідно дост.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року №1810-VIII звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного за даним вироком.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Л.П. Бабічева