ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №826/16561/16

адміністративне провадження №К/9901/3956/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року, ухвалене у складі колегії суддів: Донця В.А. (головуючий), Костенка Д.А., Шрамко Ю.Т., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Епель О.В. (головуючий), Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

в с т а н о в и в :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути на її користь з Державної фіскальної служби України середній заробіток за час затримки проведення розрахунку в сумі 5 090 грн 94 коп.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що наказом Державної фіскальної служби України від 13 вересня 2016 року №3156-о її звільнено 19 вересня 2016 року, проте розрахунок проведено 30 вересня 2016 року, фактично через 9 робочих днів після звільнення, тому вона має право на стягнення з відповідача компенсації в порядку статті 117 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 5 090 грн 94 коп. Стягнуто на користь ОСОБА_1 3 190 грн судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року - без змін. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України судові витрати в розмірі 1 600 грн.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Державною фіскальною службою України дійсно було допущено затримку розрахунку з ОСОБА_1 при її звільненні на 9 робочих днів, що є правовою підставою для стягнення з відповідача компенсації в порядку статті 117 КЗпП України.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Державна фіскальна служба України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звільнено наказом від 13 вересня 2016 року, а гроші перераховано на її картковий рахунок 30 вересня 2016 року. Державна фіскальна служба України наводить тлумачення дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2015 року у справі №800/32134/15 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і дискреції.

IV. Позиція інших учасників справи

8. Представником позивача - адвокатом Зудіновим О.О. подано відзив на касаційну скаргу відповідача з проханням залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 березня 2019 року відкрив касаційне провадження у даній справі.

10. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06 червня 2019 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Радишевська О.Р., Уханенко С.А.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 13 червня 2019 року касаційну скаргу прийнято до провадження.

12. Ухвалою касаційного суду від 25 червня 2019 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 27 червня 2019 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. Наказом Державної фіскальної служби України від 13 вересня 2016 року №3156-о ОСОБА_1 звільнено 19 вересня 2016 року з посади завідувача сектору досудового розгляду скарг з питань оподаткування митними платежами управління досудового врегулювання спорів з окремих питань Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження Державної фіскальної служби України за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України та частиною першою статті 86 Закону України «Про державну службу».

14. Повний розрахунок з позивачем здійснено 30 вересня 2016 року.

15. Згідно з довідкою від 22 вересня 2016 року №1208, виданою Державною фіскальною службою України, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив 565 грн 66 коп. та, відповідно, за 9 робочих днів затримки виплати з вини Державної фіскальної служби України заробітної плати позивачу в зв`язку зі звільненням становить 5 090 грн 94 коп.

16. ОСОБА_1 , вважаючи протиправним нездійснення відповідачем повного розрахунку з нею в день її звільнення 19 вересня 2016 року, звернулася до суду з даним позовом.

VІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. У частині першій статті 47 КЗпП України закріплено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

19. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

20. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України).

22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

23. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

24. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

25. Суди попередніх інстанцій встановили, що фактично Державною фіскальною службою України було здійснено повний розрахунок з позивачем із затримкою на 9 робочих днів з дня її звільнення, що не заперечується відповідачем і в касаційній скарзі. При цьому спір між сторонами щодо належних сум під час звільнення відсутній.

26. Позиція судів першої та апеляційної інстанцій щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідає наведеним приписам законодавства і Верховний Суд погоджується із висновком судів про наявність у позивача права на отримання компенсаційної виплати за вказаний час затримки розрахунку в порядку статті 117 КЗпП України.

27. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, містять констатацію фактичних обставин справи, а наведені позиції, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2015 року у справі №800/32134/15, на які посилається відповідач, не впливають на суть вирішення даного спору.

28. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IХ. Судові витрати

30. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то розподіл судових витрат не проводиться.

31. Разом з тим, у відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесених нею витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 800 грн.

32. На підтвердження таких витрат до суду подано: ордер серії КС №588409, виданий 16 квітня 2019 року на надання правової допомоги ОСОБА_1 у Верховному Суді адвокатом Зудіновим О.О., який здійснює свою діяльність в Адвокатському бюро «Олег Зудінов та партнери», без обмеження повноважень на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 08 січня 2019 року №01/19ТОВ; рахунок від 16 квітня 2019 року №16-04 на оплату ОСОБА_1 професійної правничої допомоги у справі №826/16561/16, а саме: підготовка та направлення до суду відзиву на касаційну скаргу, загальною тривалістю одна година за ціною 800 грн за годину; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16 квітня 2019 року №06/19 про те, що 800 грн були сплачені позивачем Адвокатському бюро «Олег Зудінов та партнери».

33. Так, частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

34. У статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

35. Отже, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, в розмірі 800 грн, підтверджуються відповідними документами, відповідають вимогам закону та підлягають стягненню з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 3, 134, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/16561/16 - залишити без змін.

3. Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, в розмірі 800 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Кашпур

Судді О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко