ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2019 року № 826/10811/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Алчієвої І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління

ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Радченко А.В.

від відповідача: Максименко А.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №0002771201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №0002771201. Присуджено на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6890 грн.

Постановою Верховного Суду від 31 липня 2018 року касаційну скаргу касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 - скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку тій обставині, що позивач поніс витрати за придбання 33% статутного капіталу ТОВ «Столичний берег» у 2013 році, а дохід за продаж 29,99% статутного капіталу ТОВ «Столичний берег» отримав у 2014 році. При цьому матеріали справи не містять жодної інформації щодо стану такого господарського товариства як ТОВ «Столичний берег», розміру його статутного капіталу, наявності у ОСОБА_1 та у ОСОБА_2 корпоративних прав цього товариства, змісту цих прав, наявності у зазначених осіб можливості розпоряджатися корпоративними правами, інформації про те, чи відбувались у відповідності до діючого на час укладення угод законодавства зміни до статуту, пов`язані із зміною складу учасників господарського товариства, тощо.

Відповідно до ч.5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31.01.2019р. вказаний адміністративний позов передано судді Патратій О.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019р. справу прийнято до свого провадження, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 14.03.2019р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2019р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про помилковість висновків ДПІ про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України при визначенні розміру податкових зобов`язань за наслідками його господарської діяльності. Зокрема, оскільки позивач мав усі підстави для зменшення суми оподатковуваного доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Столичний берег" на суму витрат у розмірі 10 230 000,00 грн., оскільки такі витрати є документально підтвердженими, зокрема договором купівлі-продажу (відступлення) частки статутного капіталу ТОВ "Столичний берег" від 15 лютого 2013 року, укладеного позивачем із ОСОБА_2 , та розпискою від 15 лютого 2013 року про отримання ОСОБА_2 від позивача грошових коштів у розмірі 10 230 000,00 грн., однак наведені документи залишені відповідачем поза увагою.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначивши, що до початку та після перевірки позивачем не було надано документально підтверджених витрат на придбання корпоративних прав ТОВ "Столичний берег" та в подальшому їх продажу. Також відповідач зазначає, що документами, які підтверджують фактично понесені витрати на придбання цінних паперів фізичною особою є договори купівлі-продажу цінних паперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти прийому-передачі цінних паперів, є касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві та наданих письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у письмових запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 22 лютого 2016 року №0002771201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 975 286,75 грн., в тому числі за основним платежем - 1 580 229,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 395 057,35 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 28 січня 2016 року №217/26-56-12-01-17/2047714250 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків фізичною особою ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року" (далі - Акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 та пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, у зв`язку із заниженням розміру інвестиційного прибутку, отриманого від операцій з інвестиційними активами у 2014 році (продаж корпоративних прав ТОВ "Столичний берег" (код ЄДРПОУ 34613673), в результаті завищення витрат, понесених на придбання інвестиційного активу, оскільки позивач не надав до перевірки документів, які б підтверджували понесені витрати на придбання активу.

Позивач вважаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення звернувся з даним позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору від 15.02.2013 ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 корпоративні права учасника (частку 33% статутного капіталу) ТОВ «Столичний берег» за 10 230 000,00 грн.

14.02.2014р. ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 корпоративні права учасника (частку 29,99% статутного капіталу) ТОВ «Столичний берег» за 9 296 900,00 грн.

Таким чином, позивачем укладено дві окремі цивільно-правові угоди щодо корпоративних прав відносно ТОВ «Столичний берег», а саме:

- договір від 15.02.2013, щодо придбання за 10 230 000 грн. 33% статутного капіталу ТОВ «Столичний берег»;

- договір від 14.02.2013, по якому ОСОБА_1 отримав дохід в розмірі 9 296 900грн. від продажу 29,99% статутного капіталу ТОВ «Столичний берег».

У квітні 2014 року позивач подав до ДПІ декларацію про майновий стан і доходи, отримані за 2014 рік, зазначивши при цьому у додатку 3 "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами" суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу у розмірі 9 296 900 грн. та суму витрат на придбання інвестиційного активу в сумі 10 230 000 грн., в зв`язку з чим фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами складає "-" 933 100,00 грн.

За наслідками документальної позапланової документальної невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти зарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків фізичною особою ОСОБА_1 , ДПІ складено акт від 28.01.2016, в якому викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 та пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 580 229,40 грн.

На цій підставі відповідачем 22.02.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002771201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 1 975 286, 75 грн., з яких 1 580 229, 4 грн. - податкове зобов`язання, 395 057, 35 - штрафні (фінансові) санкції.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що позивач не надав контролюючому органу документально підтвердженої інформації щодо витрат, понесених на придбання ним корпоративних прав ТОВ «Столичний берег», відтак відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 протиправно не включив до складу загального оподаткованого доходу інвестиційний прибуток, отриманий від проведення операцій з корпоративними правами.

Питання оподаткування доходів фізичних осіб внормовано положеннями Розділу ІV Податкового Кодексу України.

Відповідно до підпункту 163.1.1. статті 163 Податкового Кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, а згідно з пунктом 164.1. статті 164 цього Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт 164.2.9 пункту 164.2 цієї Податкового кодексу України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв`язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Отже, до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/7630/14.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 подав до ДПІ у Подільському районі декларацію про майновий стан і доходи, отримані за 2014 рік, разом із додатком 3 "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами", у якій визначено суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу у розмірі 9 296 900,00 грн. та суму витрат на придбання інвестиційного активу в сумі 10 230 000,00 грн.; фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами складає - "-" 933 100,00 грн.

В якості підтверджуючих документів понесених витрат на придбання інвестиційного активу у вигляді частки у статному капіталі ТОВ "Столичний берег" позивач надав до матеріалів справи копії договору про відступлення частки у статутному фонді шляхом купівлі-продажу від 15 лютого 2013 року, укладеного позивачем із ОСОБА_2

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 придбав частку у статутному фонді ТОВ "Столичний берег" у розмірі 33% статутного фонду товариства, що у грошовому еквіваленті становить 10 230 000,00 грн.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 цього договору покупець зобов`язується сплатити продавцю 10 230 000,00 грн. протягом трьох років з моменту підписання даного договору.

В матеріалах справи наявна копія розписки громадянина ОСОБА_2 від 15 лютого 2013 року про отримання ним від ОСОБА_1 (позивача) грошових коштів у розмірі 10 230 000,00 грн. на виконання договору купівлі-продажу (відступлення) частки статутного капіталу ТОВ "Столичний берег" від 15 лютого 2013 року.

Оскільки Податковий кодекс України не визначає обов`язкового переліку документів, які можуть підтверджувати вартість інвестиційного активу, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, на думку суду, надані позивачем документи є достатніми доказами, що підтверджують понесення витрат на придбання проданого інвестиційного активу - частки у статутному фонді ТОВ "Столичний берег" у розмірі 10 230 000,00 грн.

У свою чергу відповідачем не спростовано факту понесення позивачем вказаних витрат на придбання інвестиційного активу, а також не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем в підтвердження факту понесення витрат щодо набуття частки у статутному фонді ТОВ "Столичний берег" документи є підробленими (наприклад, вирок у кримінальній справі за фактом вчинення злочину щодо підроблення документів, службового підроблення тощо), або інших доказів, які б вказували на наявність обставин щодо набуття вказаної частки у статутному фонді в інший спосіб, ніж зазначено позивачем.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов`язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

На вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

У відповідності до зазначеної правової норми платник податку не зобов`язаний подавати разом із податковою декларацією відповідні підтверджуючі документи, а повинен лише вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, та отримувати і зберігати протягом строку давності, документи первинного обліку.

Доводи відповідача про відсутність документального підтвердження понесених позивачем витрат з огляду на ненадання позивачем таких документів до перевірки самі по собі не спростовують факту понесення таких витрат та придбання інвестиційного активу.

Так, за змістом пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом з тим, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

З огляду на зміст наведених положень податкового та процесуального законодавства, зазначає, що наведена норма Податкового кодексу України лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення. Однак, ця норма Податкового кодексу України жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки (крім випадків, коли законом прямо передбачено необхідність подання конкретних документів під час перевірки).

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 року виходив з того, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку тій обставині, що позивач поніс витрати за придбання 33% статутного капіталу ТОВ «Столичний берег» у 2013 році, а дохід за продаж 29,99% статутного капіталу ТОВ «Столичний берег» отримав у 2014 році. При цьому матеріали справи не містять жодної інформації щодо стану такого господарського товариства як ТОВ «Столичний берег», розміру його статутного капіталу, наявності у ОСОБА_1 та у ОСОБА_2 корпоративних прав цього товариства, змісту цих прав, наявності у зазначених осіб можливості розпоряджатися корпоративними правами, інформації про те, чи відбувались у відповідності до діючого на час укладення угод законодавства зміни до статуту, пов`язані із зміною складу учасників господарського товариства, тощо.

На виконання вказівок Верховного Суду судом було витребувано від позивача: установчі документи ТОВ "Столичний берег", інформацію про розмір статутного капіталу ТОВ "Столичний берег", інформацію про наявність у ОСОБА_1 та у ОСОБА_2 корпоративних прав цього товариства, змісту цих прав, наявності у зазначених осіб можливості розпоряджатися корпоративними правами; інформацію про те, чи відбувались у відповідності до діючого на час укладення угод законодавства зміни до статуту, пов`язані із зміною складу учасників господарського товариства, тощо.

На виконання зазначеної ухвали суду від 04.02.2019р. позивачем було подано:

- статут ТОВ «Столичний берег» у редакції, затвердженій загальними зборами Товариства від 11 липня 2013 року, протокол № 29. Відповідно до статті 4 зазначеної редакції Статуту ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Столичний берег», розмір його частки у статутному капіталі відповідно до статті 5 складає 10 230 000, 00 грн., що становить 33% у статутному капіталі ТОВ «Столичний берег»;

- витяг є ЄДР ТОВ «Столичний берег» станом на 15.07.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Столичний берег», розмір внеску до статутного фонду складає - 10 230 000,00 грн.;

- статут ТОВ «Столичний берег» у редакції, затвердженій загальними зборами Товариства від 14 лютого 2014 року, протокол № 31. Відповідно до статті 4 зазначеної редакції Статуту ОСОБА_2 є учасником ТОВ «Столичний берег», розмір його частки у статутному капіталі відповідно до статті 5 складає 9 296 900,00 грн., що становить 29,99% у статутному капіталі Товариства. При цьому, у складі учасників ТОВ «Столичний берег» ОСОБА_1 відсутній;

- витяг є ЄДР ТОВ «Столичний берег» станом на 27.03.2014р., відповідно до якого ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Столичний берег», розмір внеску до статутного фонду складає - 9 296 900,00 грн. При цьому у складі учасників ТОВ «Столичний берег» ОСОБА_1 відсутній.

Вказаними документами підтверджується факт зміни складу учасників ТОВ "Столичний берег" у зв`язку із відчудженням позивачем частки у статному капіталі товариства на користь ОСОБА_2

Право учасників ТОВ "Столичний берег" на вихід із товариства закріплений положеннями статуту (п.п. 43-45), яким (статутом) також не заборонено відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам.

Згідно статті 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Водночас відповідно до положень статей 116, 147 Цивільного кодексу України, статті 88 Господарського кодексу України, статей 10, 53 Закону України "Про господарські товариства" учасникам товариства з обмеженою відповідальністю надано право відчужити частку у статутному (складеному) капіталі товариства (її частину), продавши чи іншим чином відступивши її на підставі відповідного правочину.

З наведеного вбачається, що зміни до статуту ТОВ "Столичний берег", пов`язані із зміною складу учасників господарського товариства у зв`язку з відчудженням позивачем своєї частки, відбулись у відповідності до діючого на час укладення угод законодавства.

З аналізу положень підпункту 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-ІУ та підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України вбачається, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Сума дивідендів, на яку було збільшено кількість акцій по суті і економічному змісту є операцією з внесення платком податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею права.

Таким чином, сума загального фінансового результату за інвестиційними активами минулих років позивача, що має від`ємне значення, переноситься у зменшення загального фінансового результату 2014 року.

З наведених обставин та правових норм вбачається, що здійснення позивачем розрахунку інвестиційного прибутку з урахуванням витрат у вигляді витрат на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Столичний берег» в сумі 10 230 00 грн., в зв`язку з чим фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами складає "-" 933 100,00 грн., відповідає приписам законодавства.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 30.10.2018р. у справі №804/13463/14, сума загального фінансового результату за інвестиційними активами минулих років позивача, що має від`ємне значення, правомірно перенесена у зменшення загального фінансового результату 2012 року.

Суд не приймає посилання відповідача на норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, оскільки зазначене законодавство не регулює відносини оподаткування та не поширюється на спірні правовідносини.

Необґрунтованими є також доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин частини першої статті 1087 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді, оскільки ця норма не встановлює обов`язку фізичних осіб оформлювати готівкові розрахунки будь-якими розрахунковими документами та не встановлює переліку таких документів і вимог до них.

У той же час, згідно з частин першої та третьої статті 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Таким чином, розписка про одержання продавцем коштів від позивача є документом, що належним чином засвідчує факт оплати придбаних корпоративних прав, а відтак слугує документальним підтвердженням витрат позивача, понесених у зв`язку з придбанням інвестиційного активу.

Суд вважає за необхідне також додатково зазначити, що відповідно до пункту 4 Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09 січня 2013 року №6 (положення якого були чинні на момент придбання позивачем інвестиційного активу), фактично понесені витрати повинні бути підтверджені платниками податку документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарними накладними, іншими розрахунковими документами або договорами, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Тобто витрати фізичної особи в контексті спірних правовідносин можуть підтверджуватись, у тому числі договорами та доданими до них, як в даному випадку, розписками про виконання зобов`язань за договорами з фізичними особами.

При цьому граничні розміри готівкових розрахунків на час виконання вищезгаданих договорів були передбачені лише для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як зазначено у вищевказаній постанові Верховного Суду від 30.10.2018р. у справі №804/13463/14, оскільки «…позивач не є фізичною особою-підприємцем, на неї не розповсюджується дія Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 щодо оформлення касових або розрахункових документів при придбанні простих акцій».

Суд визнає, що податковим органом не доведені правопорушення покладені в основу збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб спірним податковим повідомленням - рішенням, безпідставність збільшення податку обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 22 лютого 2016 року №0002771201.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (04080, м. Київ, вул. Турівська 12; код ЄДРПОУ 39467012) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 6 890,00 грн. (шість тисяч вісімсот дев`яносто гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій

Дата складання повного тексту рішення - 26.06.2019 року