-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/7814/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання - помічника судді Зуєвої А.О.
за участю представників: Генеральної прокуратури України - Чорної О.М., Київської міської ради - Зденика Т.В., Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву - Гармашова Б.С., ТОВ "Аргамак" - адвоката Косенка А.П., ТОВ "Рент Дим Компани" - адвоката Ковальова С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019
та рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018
у справі № 910/7814/18
за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради
до відповідачів:
1) Регіонального відділення Фонду державного мана по м. Києва
2) Товарної біржі "КМФБ"
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргамак"
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Дим Компани"
про визнання незаконним та скасування протоколу про результати аукціону, наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, витребування нежитлової будівлі, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2018 Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Товарної біржі "КМФБ", ТОВ "Аргамак" та ТОВ "Рент Дим Компани" про визнання незаконним та скасування протоколу про результати аукціону від 13.01.2014 щодо продажу нерухомого майна загальною площею 381,3 кв.м., за адресою м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25, літ. "Д", про визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМ України по м. Києву від 16.01.2014 " Про затвердження протоколу проведення аукціону з продажу нежитлового будинку (за адресою м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25, літ. "Д")", про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 20.01.2014 № 1319 та про витребування зазначеної нежитлової будівлі від ТОВ "Рент Дим Компани" та передати її у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.
Позов мотивовано тим, що під час досудового слідства у кримінальному провадженні № 42013000000000273 Генеральній прокуратурі України стало відомо про порушення вимог законодавства при приватизації нежитлового будинку по вул. Сагайдачного, 25, літ. "Д", в м. Києві, та як наслідок завдання збитків інтересам територіальної громади у зв'язку з реалізацією зазначеного майна на аукціоні за значно заниженою ціною в двічі, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 18.06.2015 № 3091/15-45, проведеної у ході розслідування.
При цьому у своїй позовній заяві прокурор зазначає, що об'єкт власності - нежилий будинок загальною площею 381,3 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25, літ. "Д", вибув з комунальної власності територіальної громади м. Києва у власність ТОВ "Аргамак", тоді як останній не міг бути покупцем державного майна в порядку приватизації, згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки відповідно до статуту ТОВ "Аргамак", затвердженого протоколом зборів учасників товариства від 19.11.2010 № 5, єдиним засновником ТОВ "Аргамак" була компанія Лайф Ноулендж ЛТД (Life Knowledge LTD) (13.05.2010 зареєстрована на території Республіки Сейшельські Острови), яка опосередковано контролювала діяльність товариства.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2018 у справі № 910/7814/18 (суддя Трофименко Т.Ю.) в позові відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 910/7814/18 (судді : Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.) рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2018 залишено без змін.
Апеляційний господарський суд залишаючи без змін, рішення суду першої інстанції та змінюючи мотивувальну частину рішення, не погодився с висновками суду першої інстанції про те, що саме лише заснування ТОВ "Аргамак" юридичною особою, зареєстрованою в офшорній зоні, не означає автоматично того, що відповідач 3 - ТОВ "Аргамак" прямо чи опосередковано перебував під контролем засновника станом на момент приватизації спірного нерухомого майна , а також з тим, що абз. 8 ч.3 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного майна", розповсюджується лише на фізичних осіб та дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропуском прокурором позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено відповідачем 4 - ТОВ "Рент Дим Компани".
У касаційній скарзі заступник Генерального прокурора України просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 та рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2018 у справі № 910/7814/18 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями щодо відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, прокурор посилається, зокрема, на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України, оскільки на думку прокурора, судом помилково визначено строк від якого відраховується позовна давність та безпідставно застосовано наслідки пропуску позовної давності.
Крім того, у касаційній скарзі прокурор посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права - ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України у зв'язку з тим, що судами обох інстанцій належним чином не досліджено наявні в матеріалах справи докази, внаслідок чого, на думку скаржника, суди дійшли помилкових висновків щодо правомірності визначення ціни продажу майна за спірним договором купівлі-продажу.
Також, прокурор не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірне майно вибуло із володіння власника із його волі, а саме Київської міської ради, яка на думку суду, виражена у рішенні Київської міської ради від 31.03.2011 №100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011- 2012 роки" (зі змінами від 20.09.2012 №65/8349), а тому на думку прокурора, судами при вирішенні даного спору неправильно застосовано вимоги ст. 388 ЦК України.
У відзивах ТОВ "Аргамак" та ТОВ "Рент Дим Компани" просять оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі що прийняті, з урахуванням обставин справи та вимог норм матеріального та процесуального права.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/7814/18 визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В.В., Булгакової І.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у даній справі відкрито касаційне провадження , розгляд справи призначено на 19.06.2019 на 10:15 год.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника Генеральної прокуратури України, пояснення інших представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Київської міської ради від 31.03.2011 № 100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011- 2012 роки" (зі змінами від 20.09.2012 № 65/8349), витягу з протоколу №131 засідання постійної комісії Київради з питань власності від 09.10.2012 та наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.10.2012 № 514, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву від 26.07.2013 № 1247 наказано здійснити приватизацію шляхом продажу на аукціоні об'єкта групи "А" комунальної власності територіальної громади міста Києва - нежилого будинку площею 381,3 кв.м., за адресою: 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25, літ. "Д", балансоутримувач - КП "Київжитлоспецексплуатація", згідно наказу від 26.07.2013 № 1247.
На виконання умов договору від 28.08.2013 № 3-К на проведення оцінки майна, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву і ТОВ "Юридична компанія "Експерт-Груп", останнім здійснено оцінку нежилого будинку площею 381,3 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25, літ. "Д" та складено звіт про оцінку майна, за яким ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 31.07.2013 становить 1 840 764 грн.
В подальшому, 13.01.2014 відбувся аукціон щодо продажу об'єкта приватизації - двоповерхового нежилого будинку загальною площею 381,3 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25, літ. "Д", переможцем якого визнано ТОВ "Аргамак", яким запропоновано 1 840 764 грн., що підтверджується протоколом Товарної біржі "КМФБ" № 1 про проведення аукціону від 13.01.2014.
Наказом Регіонального відділенню Фонду державного майна України по м. Києву від 16.01.2014 № 21 затверджено протокол № 1 від 13.01.2014 проведення аукціону з продажу нежилого будинку загальною площею 381,3 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25, літ. "Д", а також прийнято рішення укласти договір купівлі-продажу зазначеного нежилого будинку між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ "Аргамак".
За договором купівлі - продажу нежитлової будівлі комунальної власності шляхом продажу на аукціоні №1319 від 20.01.2014, укладеного між сторонами, Регіональне відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (продавець) відчужило ТОВ "Аргамак" (покупець) нежитлову будівлю (літ. "Д") загальною площею 381,30 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 25.
Як вбачається із матеріалів справи та як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.06.2014 між ТОВ "Аргамак" (продавець) та ТОВ "Рент Дим Компани" (покупець) укладено договори купівлі - продажу, за умовами якого продавець передало у власність покупцю ? та ? частини нежитлової будівлі (літ "Д") загальної площею 381,3 кв.м. та загальної площею 381,3 кв.м., за адресою : м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, будинок 25, а покупець приймає нерухоме майно та сплачує за нього обговорену грошову суму, зазначені договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубльовою К.О. та зареєстровано в реєстрі за №270 і № 271.
Право власності на вказане нерухоме майно, на підставі договорів купівлі - продажу від 13.06.2014, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2014, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру.
Предметом даного судового розгляду є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування протоколу про результати аукціону, наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та витребування цього майна, а саме нежилої будівлі за адресою : м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 25, у зв'язку з тим, що спірне нерухоме майно відчужено за низькою ціною та придбане покупцем, який не мав права його купувати, враховуючи положення Закону України "Про приватизацію державного майна", а тому це майно повинно бути витребувано у добросовісного набувача, на підставі ст. 388 ЦК України, при цьому про зазначені обставини прокурору стало відомо лише під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, після отримання висновку судової експертизи від 18.06.2015.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись із позовними вимогами до суду, прокурор посилався на те, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273 встановлено факт відчуження шляхом приватизації комунальної власності м. Києва - нежилої будівлі в м. Києві по вул. П. Сагайдачного, 25, літ. "Д" за заниженою ціною, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 18.06.2015 № 3091/15-45, згідно якого, внаслідок відчуження спірного майна територіальною громадою м. Києва недоотримано коштів на загальну суму 1 512 388,00 грн.
При цьому прокурор посилався і на те, що згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08.05.2018 у справі № 757/21870/18-к та від 24.10.2018 у справі № 757/51144/18-к управлінням з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273 від 01.08.2013, зокрема, за фактами відчуження нежилого будинку комунальної власності міста Києва по вул. П. Сагайдачного, 25, літ. "Д" за заниженою вартістю, його незаконної приватизації неправомочною особою та подальшої легалізації, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 233 та ч. 2 ст. 209 КК України.
Разом з тим, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ст. 101 КПК України).
Висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Згідно з ч. 1 ст. 369 КПК України, судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.
Суд ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду. (ч. 1 ст. 371 КПК України)
За ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку з-поміж іншого зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Відтак, згідно КПК України висновок експерта у межах кримінального провадження є доказом, який оцінюється у встановленому порядку судом, за наслідками чого приймається відповідне рішення по суті кримінального провадження, при цьому законом не передбачено, що факти, встановленні під час досудового слідства у кримінальному провадженні мають преюдиціальне значення для господарського суду.
Згідно ч.ч.4,6 ст.75 ГПК України , обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;
вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшли висновків про недоведеність позовних вимог щодо відчуження спірної нежилої будівлі, за адресою : м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 25, за заниженою вартістю, так як відсутнє судове рішення (вирок) за наслідками завершення кримінального провадження № 42013000000000273, яким з урахуванням висновку судово-економічної експертизи від 18.06.2015 № 3091/15-45, було би встановлено факт продажу шляхом приватизації комунальної власності м. Києва - нежилої будівлі в м. Києві по вул. П. Сагайдачного, 25, літ. "Д" за низькою ціною, а тому ці обставини не мають преюдиційного значення при вирішенні даного спору.
Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно звіту про оцінку майна : нежилого будинку загальною площею 381, 3 кв.м., що розташований за адресою м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 25, літера Д станом на 31.07.2013 ринкова вартість цього майна становить 1 533 970 грн. без ПДВ.
Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.
Згідно ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).
За ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.
Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації;проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту; замовляють проведення робіт із землеустрою.
Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.
У разі придбання об'єкта приватизації на аукціоні, за конкурсом договір купівлі-продажу між покупцем і продавцем укладається не пізніш як у п'ятиденний термін з дня затвердження органом приватизації результатів аукціону, конкурсу.
Договір включає : назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст.317 ЦК України).
У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 ЦК України).
За обставин порушення таких прав, власник не обмежений можливістю захистити свої права в спосіб визначений законодавством, який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикації.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини та майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15 та у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/3496/17.
З огляду на вище наведене та встановивши, що воля власника на відчуження спірного нерухомого майна виражена у чинному рішенні Київської міської ради від 31.03.2011 №100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки" із змінами, прийнятими рішенням від 20.09.2012 № 65/8349, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний суд, дійшли висновку, що відсутні підстави для витребування спірного нерухомого майна, передбачені положеннями ст. 388 ЦК України, оскільки спірне майно вибуло з комунальної власності за волею його власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської місткої ради і зворотного належним чином не доведено.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог прокурора щодо неможливості ТОВ "Аргамак" бути покупцем спірного нерухомого майна в силу ч. 3 ст. 88 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки саме лише заснування ТОВ "Аргамак" юридичною особою - компанією Лайф Ноулендж ЛТД (Life Knowledge LTD), що 13.05.2010 зареєстрована на території Республіки Сейшельські Острови, не встановлює підконтрольність, прямо чи опосередковано ТОВ "Аргамак" його засновникам, станом на момент приватизації спірного нерухомого майна, а також суд першої інстанції дійшов висновку, що абз. 8 ч.3 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного майна", розповсюджується лише на фізичних осіб.
Апеляційний господарський суд з такими висновками суду першої інстанції не погодився виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, покупцями об'єктів приватизації з урахуванням обмежень, встановлених цією статтею, можуть бути : громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті; юридичні особи інших держав.
За ч. 3 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що не можуть бути покупцями : юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків; органи державної влади; працівники державних органів приватизації; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, державні акціонерні товариства (компанії), їх дочірні компанії та підприємства; особи, зареєстровані в офшорній зоні (перелік таких зон визначає Кабінет Міністрів України) чи країнах, включених FATF до списку країн, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом; особи, які прямо чи опосередковано контролюються особами, що визначені в частині третій цієї статті.
Як вбачається із матеріалів справи та як встановлено апеляційним судом, згідно статуту ТОВ "Аргамак", затвердженого проколом № 5 зборів учасників від 19.11.2010, засновником юридичної особи є компанія Лайф Ноулендж ЛТД (Life Knowledge LTD), яка утворена та зареєстрована на території Республіки Сейшельські Острови, під реєстраційним номером 075416.
Відповідно п. 8.1. статуту товариства учасник (засновник), яким є Лайф Ноулендж ЛТД має право і навіть обов`язок брати участь в управлінні справами товариства.
Вищим органом управління товариства є загальні збори. Оскільки товариство складається із одного учасника, рішення з питань, що відносяться до компетенції загальних зборів приймаються одним учасником. Таким учасником є Лайф Ноулендж ЛТД (п. 19.1 статуту).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 143-р "Про перелік офшорних зон" визначено, що Сейшельські острови належать до офшорних зон.
Як також вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням №79/2013 від 26.12.2013 учасниками компанії Лайф Ноулендж ЛТД - пані Мері Джейн Маріа та пані Джоанна Лінці Ріта Алкіндор, доручено директору ТОВ "Аргамак" брати участь у аукціоні з метою придбання спірного приміщення, що спростовує доводи ТОВ "Аргамак", що Бурлаков М.Л. на момент проведення оскаржуваного аукціону був контролером, фактичним бенефіціарним власником 100% акцій Компанії Лайф Ноулендж ЛТД і декларація про довірчий характер власності не є належним доказом зазначених обставин, а зворотного належними та достовірними доказами не доведено.
Відтак, з урахуванням наведеного вище та встановивши, що ТОВ "Аргамак" прямо чи опосередковано контролюються особами, що зареєстровані в офшорній зоні - Лайф Ноулендж ЛТД, внаслідок чого ТОВ "Аргамак" не могло бути покупцем державного майна в порядку приватизації згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного майна", апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову у зв'язку з порушенням норм щодо приватизації державного майна під час проведення спірного аукціону та укладання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 381, 30 кв.м., за адресою : м. Києв, вул. П.Сагайдачного, 25, літ. "Д".
Разом з тим, відповідачем 4- ТОВ "Рент Дим Компани "до суду подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності посилаючись на те, що прокуратурою подано позов з пропуском строку позовної давності, а тому позов задоволенню не підлягає.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за ч. 5 цієї статті визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
У справі "Dacia S.R.L." проти Молдови" (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява N 3052/04) Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 березня 2008 року встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов'язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).
Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.
При цьому, позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Такий висновок викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду в від 17.10.2018 №362/44/17.
Як встановлено апеляційним судом та вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом від 12.06.2018, прокурором зазначено, що при проведенні досудового слідства у кримінальному провадженні №42013000000000273 з метою встановлено обставин, які потребували спеціальних знань експерта, а саме встановлення факту заподіяння збитків територіальній громаді внаслідок продажу спірного нежилого приміщення за заниженою ціною було призначено судово-економічну експертизу.
При цьому, як зазначає прокурор, лише після отримання та опрацювання висновку судово-економічної експертизи від 18.06.2015 №3091/15-45, проведеної у межах кримінального провадження №42013000000000273, стало відомо про недоотримання територіальною громадою м. Києва коштів у зв`язку із заниженням ринкової вартості та завдання збитків територіальній громаді м. Києва, внаслідок укладання спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.01.2014 №1319 між РВ ФДМУ по м. Києву та ТОВ "Аргамак" на загальну суму 1 512 388 грн.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прокурор помилково починає відраховувати початок перебігу строку позовної давності від дати 18.06.2015 - висновку судово-економічної експертизи №3091/15-45, проведеної у межах кримінального провадження №42013000000000273 і посилається на те, що оскільки, як було вище зазначено, прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо, останній був зобов`язаний довідатись про загрозу порушення інтересів держави від дня порушення кримінального провадження.
Як вбачається із матеріалів справи та як встановлено апеляційним господарським судом, а саме із ухвали Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2018 вбачається, що управлінням з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273 від 01.08.2013, зокрема, за фактами відчуження нежилого будинку комунальної власності міста Києва по вул. П. Сагайдачного, 25, літ. "Д" за заниженою вартістю, його незаконної приватизації неправомочною особою та подальшої легалізації, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 233 та ч. 2 ст. 209 КК України.
Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що початок перебігу позовної давності відраховується від дати порушення кримінального провадження №42013000000000273 від 01.08.2013 та спливає 01.08.2016, проте прокурор звернувся з даним позовом до суду лише 15.06.2018, а саме з пропуском строку позовної давності.
Відтак, з урахуванням вище викладеного, суд апеляційної інстанції встановивши те, що відповідач 3 - ТОВ "Аргамак" не могло бути покупцем державного майна в порядку приватизації, на підставі ч. 3 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного майна", та те, що прокуратурою пропущено строк позовної давності і з урахуванням того, що у жовтні 2018, відповідачем - ТОВ "Рент Дим Компани" подано до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України.
З огляду на зазначене та з урахуванням наведених вище норм ЦК України, КПК України, положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та враховуючи встановлене судами, касаційний господарський суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірне нежиле приміщення вибуло із комунальної власності власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської місткої ради за його волею, внаслідок чого не має підстав для витребування цього приміщенні за ст. 388 ЦК України та про те, що реалізовано це майно на спірному аукціоні за реальною ціною, з урахуванням ринкової вартості цього приміщення на час продажу, що підтверджується належними доказами.
Крім того, суд касаційної інстанції враховуючи те, що апеляційним судом встановлено порушене право позивача у зв'язку з неможливістю ТОВ "Аргамак" бути покупцем державного майна, зокрема спірного приміщення за адресою: м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25, літ. "Д", згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного майна" та те, що судом апеляційної інстанції визнано безпідставними посилання прокурора на необхідність обчислення позовної давності з часу отримання та опрацювання висновку судово-економічної експертизи від 18.06.2015, проведеної у межах кримінального провадження №42013000000000273, дійшов висновку , що апеляційним господарським суд правомірно відмовлено у задоволенні позову за наслідками спливу позовної давності, про застування якої заявлено відповідачем 4, враховуючи положення ст. ст. 257, 261. 267 ЦК України.
Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 щодо рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2018 у справі № 910/7814/18 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Наведені заступником Генерального прокурора України у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду, які викладені в оскаржуваній постанові.
Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 щодо рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2018 у справі № 910/7814/18 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.
Судді - Білоус В.В.
Булгакова І.В.
скопійовано
-
скопійовано
-
