ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2019Справа № 910/5188/19Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» (03142, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДОБРОХОТОВА, будинок 5-А) до проФізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича ( АДРЕСА_1 ) стягнення 62 135 грн. 03 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича (надалі також - «Відповідач») про стягнення 62 135 грн. 03 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення 3% річних та інфляційних у зв`язку з невиконанням рішень судів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» до Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича про стягнення 62 135 грн. 03 коп. залишено без руху.

02.05.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 року відкрито провадження у справі №910/5188/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24.05.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 року у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича від 24.05.2019 року про продовження процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву у справі №910/5188/19- відмовлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.05.2019 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 08.05.2019 року та 10.05.2019 року уповноваженим особам Сторін.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

16.02.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" (надалі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мітіним Олександром Альфредовичем (надалі - Орендар) було укладено Договір (надалі - Договір), за змістом п. 1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_2. (а.с.66-70)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року по справі №910/16138/14, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015 року, зобов`язано Фізичну особу-підприємця Мітіна Олександра Альфредовича повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" нерухоме майно загальною площею 86,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення такого приміщення. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мітіна Олександра Альфредовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" судовий збір у розмірі 1 218 (грн. 00 коп. (а.с.41-44)

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року по справі №910/16138/14 15.10.2014 року видано Накази. (а.с.45)

08.02.2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про стягнення з боржника витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій в межах виконавчого провадження №49254990 з примусового виконання наказу №910/16138/14 виданого 15.10.2014 року Господарським судом міста Києва про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Мітіна Олександра Альфредовича повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" нерухоме майно загальною площею 86,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення такого приміщення. (а.с.15-16)

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року по справі №910/6479/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 року, рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2015р. у справі №910/6479/14 змінено. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мітіна Олександра Альфредовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" основний борг в сумі 78521 грн. 66 коп. та 1570 грн. 44 коп. судового збору. (а.с.57-63)

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року по справі №910/6479/14 Господарським судом міста Києва 12.10.2015 року видано Накази. (а.с.65)

06.11.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №910/6479/14 виданого 12.10.2015 року Господарським судом міста Києва про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мітіна Олександра Альфредовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" 78521 грн. 66 коп. основного боргу та 1570 грн. 44 коп. судового збору. (а.с.17-18)

Відповідно до платіжного доручення №2587 від 07.04.2017 року відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» грошові кошти у розмірі 30260 грн. 90 коп. із зазначенням призначення платежу: «перерах.боргу з Мітіна О.А . зг.розп. держ вик №49263729 від 06.04.2017, вик док №910/6479/14 від 12.10.2015» (а.с.19)

Постановою державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального районного управління юстиції у м. Києві від 27.12.2017 року передано виконавчий документ - наказ №910/6479/14 виданий 12.10.2015 року Господарським судом міста Києва про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мітіна Олександра Альфредовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" 78521 грн. 66 коп. основного боргу та 1570 грн. 44 коп. судового збору до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального районного управління юстиції у м. Києві. (а.с.20-21)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що до теперішнього часу рішення суду по справі №910/6479/14 та постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій в межах виконавчого провадження №49254990 від 08.02.2016 року Відповідачем не виконані. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору та рішення суду, Позивач просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича 3% річних у розмірі 11 083 грн. 63 коп., інфляційні у розмірі 51 051 грн. 40 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору від 16.02.2004 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року по справі №910/16138/14, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015 року, зобов`язано Фізичну особу-підприємця Мітіна Олександра Альфредовича повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" нерухоме майно загальною площею 86,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення такого приміщення. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мітіна Олександра Альфредовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" судовий збір у розмірі 1 218 (грн. 00 коп. (а.с.41-44)

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року по справі №910/16138/14 15.10.2014 року видано Накази. (а.с.45)

08.02.2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про стягнення з боржника витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій в межах виконавчого провадження №49254990 з примусового виконання наказу №910/16138/14 виданого 15.10.2014 року Господарським судом міста Києва про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Мітіна Олександра Альфредовича повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" нерухоме майно загальною площею 86,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення такого приміщення., а саме стягнуто з боржника Мітіна Олександра Альфредовича витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 49 448 грн. 05 коп. (а.с.15-16)

Відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення постанови державного виконавця 08.02.2016 року) 1. Кошти виконавчого провадження складаються з:

1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону;

2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

3) стягнутих з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Постанова про стягнення з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича 3% річних за загальний період прострочки з 15.02.2016 року по 15.04.2019 року у розмірі 4 683 грн. 09 коп. та інфляційні у розмірі 20 916 грн. 44 коп., у зв`язку з невиконанням Відповідачем постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 49 448 грн. 05 коп. в межах виконавчого провадження №49254990 від 08.02.2016 року.

Проте, Суд зазначає, що витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій є витратами, які понесені саме відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві при примусовому виконанні наказу №910/16138/14 виданого 15.10.2014 року Господарським судом міста Києва про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Мітіна Олександра Альфредовича повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" нерухоме майно загальною площею 86,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення такого приміщення., а саме стягнуто з боржника Мітіна Олександра Альфредовича , а не Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго», та є витратами виконавчого провадження. Вказані витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 49 448 грн. 05 коп. стягуються з боржника на користь державної виконавчої служби, а не на користь стягувача, як помилково вважає Позивач.

Крім того, Позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» витрат в межах виконавчого провадження №49254990 з примусового виконання наказу №910/16138/14 виданого 15.10.2014 року Господарським судом міста Києва у загальному розмірі 49 448 грн. 05 коп. та наявності правових підстав для стягнення з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 15.02.2016 року по 15.04.2019 року у розмірі 4 683 грн. 09 коп. та інфляційних у розмірі 20 916 грн. 44 коп., у зв`язку з невиконанням Відповідачем постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 49 448 грн. 05 коп. в межах виконавчого провадження №49254990 від 08.02.2016 року.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича 3% річних за загальний період прострочки з 15.02.2016 року по 15.04.2019 року у розмірі 4 683 грн. 09 коп. та інфляційних у розмірі 20 916 грн. 44 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» про стягнення з Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича 3% річних за загальний період прострочки з 12.11.2015 року по 15.04.2019 року у розмірі 6 400 грн. 54 коп. та інфляційних у розмірі 30 134 грн. 96 коп., Суд зазначає.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року по справі №910/6479/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 року, рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2015р. у справі №910/6479/14 змінено. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мітіна Олександра Альфредовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" основний борг в сумі 78521 грн. 66 коп. та 1570 грн. 44 коп. судового збору. (а.с.57-63)

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року по справі №910/6479/14 Господарським судом міста Києва 12.10.2015 року видано Накази. (а.с.65)

06.11.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №910/6479/14 виданого 12.10.2015 року Господарським судом міста Києва про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мітіна Олександра Альфредовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" 78521 грн. 66 коп. основного боргу та 1570 грн. 44 коп. судового збору. (а.с.17-18)

Відповідно до платіжного доручення №2587 від 07.04.2017 року відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» грошові кошти у розмірі 30260 грн. 90 коп. із зазначенням призначення платежу: «перерах.боргу з Мітіна О.А . зг.розп. держ вик №49263729 від 06.04.2017, вик док №910/6479/14 від 12.10.2015» (а.с.19)

Постановою державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального районного управління юстиції у м. Києві від 27.12.2017 року передано виконавчий документ - наказ №910/6479/14 виданий 12.10.2015 року Господарським судом міста Києва про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мітіна Олександра Альфредовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго" 78521 грн. 66 коп. основного боргу та 1570 грн. 44 коп. судового збору до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального районного управління юстиції у м. Києві. (а.с.20-21)

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/6479/14 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт належного виконання Фізичною особою - підприємцем Мітіним Олександром Альфредовичем з повернення нерухомого майна Позивачеві за Договором від 16.02.2004 року та факт наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 78 521 грн. 66 коп. підтверджено Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року по справі №910/6479/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 року, яка набрала законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість зі сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором від 16.02.2004 року становила 78 521 грн. 66 коп. за період з листопада 2013 р. по листопад 2014 р., що є підставою для нарахування Відповідачу 3% річних та інфляційних за період прострочки виконання ним грошового зобов`язання, а тому вимоги Позивача є обґрунтованими.

Крім того, Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження погашення заборгованості у розмірі 78521 грн. 66 коп. та 1570 грн. 44 коп. судового збору перед Позивачем.

При цьому Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 12.11.2015 р. по 15.04.2019 р. у розмірі 6 400 грн. 54 коп. та інфляційні у розмірі 30 134 грн. 96 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року по справі №910/6479/14, яка набрала законної сили 08.09.2015 р., стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 78 521 грн. 66 коп. за період з листопада 2013 р. по листопад 2014 р. Накази по справі №910/6479/14 були видані Господарським судом міста Києва 12.10.2015 року. В той же час Позивачем самостійно визначено початок перебігу прострочки Відповідача з 12.11.2015 р., але оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, Суд розглядає позовні вимоги Позивача в межах заявленого періоду.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати орендної плати за Договором від 16.02.2004 року за загальний період прострочки з 12.11.2015 р. по 15.04.2019 р. у розмірі 6 400 грн. 54 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, проте Суд зазначає, що Позивачем здійснено невірний розрахунок в частині визначення закінчення перебігу нарахування на суму 30260 грн. 90 коп. по 15.04.2017 р.

Так, Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення №2587 від 07.04.2017 року відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» грошові кошти у розмірі 30260 грн. 90 коп. із зазначенням призначення платежу: «перерах.боргу з Мітіна О.А . зг.розп. держ вик №49263729 від 06.04.2017, вик док №910/6479/14 від 12.10.2015». Вказане платіжне доручення містить відмітки банку про одержання 11.04.2017 р. та проведення платежу 11.04.2017 р. (а.с.19)

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-III від 05.04.2001 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", роз`яснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Таким чином, Суд зазначає, що часткова оплата була проведена та зарахована на рахунок Позивача саме 11.04.2017 р., а не 15.04.2017 р., як зазначив Позивач. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» не надано суду жодних доказів на підтвердження зарахування суми переказу на рахунок отримувача саме 15.04.2017 р., а тому нарахування 3% річних на суму 30260 грн. 90 коп. здійснюється за період по 11.04.2017 р.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 12.11.2015 р. по 15.04.2019 р. у розмірі 30 134 грн. 96 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період прострочки з 12.11.2015 р. по 15.04.2019 р. у розмірі 29 710 грн. 17 коп.

Таким чином, з Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» підлягає стягненню 3% річних у розмірі 6 400 грн. 54 коп. та інфляційні у розмірі 29 710 грн. 17 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мітіна Олександра Альфредовича ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо - наукове підприємство «Київпроменерго» (03142, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДОБРОХОТОВА, будинок 5-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 31752994) 3% річних у розмірі 6 400 (шість тисяч чотириста) грн. 54 (п`ятдесят чотири) коп., інфляційні у розмірі 29 710 (двадцять дев`ять тисяч сімсот десять) грн. 17 (сімнадцять) коп. та судовий збір у розмірі 1 116 (одна тисяча сто шістнадцять) коп. 41 (сорок одна) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 червня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин