КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_________________________

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 361/5810/16-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Сердинський В.С.

25 червня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Саліхова В.В.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора -5» про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до КП Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора -5» та просила стягнути з відповідача компенсації за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 43 560,20 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що при звільненні позивача мала місце несвоєчасна виплата заробітної плати (її складової у вигляді індексації), а тому підлягає стягненню середній заробіток відповідно до ст. 117 КЗпП України.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просила останню задовольнити.

Представник КП Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора -5» подав заяву, в якій заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Розгляд справи проводити за відсутності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8920/2019

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того,що індексація не є складовою заробітної плати, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку у відповідності до статті 117 КЗпП.

З таким висновком суду не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_2 з 23 липня 2013 року по 11 квітня 2015 року працювала двірником в комунальному підприємстві Броварського міської ради «Житлово-експлуатаційна контора - 5» (а. с. 4).

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року було стягнуто із відповідача КП Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора - 5» на користь ОСОБА_2 індексацію заробітної плати в розмірі 1 147,35 грн. (а. с. 5-6).

Згідно довідки КП Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора - 5» №1-02/446 від 02 грудня 2016 року, та платіжного доручення №104 від 08 вересня 2016 року, ОСОБА_2 було виплачено кошти в розмірі 1 147,35 грн.

Позивач, зазначаючи, що відповідач не здійснив виплату частини заробітку та повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, звернулася із відповідним позовом до суду.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною шостою статті 95 КЗпП України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати, включаються до фонду додаткової заробітної плати.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що індексація є складовою частиною заробітної плати, яка підлягає до виплати працівнику.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року стягнуто із КП Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора - 5» на користь ОСОБА_2 індексацію заробітної плати в розмірі 1 147,35 грн. (а. с. 5-6).

Відповідно до довідки КП Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора - 5» №1-02/446 від 02 грудня 2016 року, та платіжного доручення №104 від 08 вересня 2016 року, ОСОБА_2 було виплачено кошти в розмірі 1 147,35 грн. на виконання вищевказаного рішення суду.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Згідно з пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

Абзацом 3 п. 2 даного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 було звільнено 11.04.2015. КП Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора - 5» 08 вересня 2016 року здійснило розрахунок із позивачем в розмірі 1 147,35 грн. на виконання рішення суду від 13 липня 2016 року.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за два попередні місяці перед звільненням: лютий 2015 року - 1 866,25 грн. (24 робочих днів) + березень 2015 року - 2 050,17 грн. (25 робочих днів) / 49 робочих днів за 2 місяці = 79,927 грн. (а. с. 8).

Період затримки розрахунку при звільненні становить 484 днів (з 12.07.2015 по 07.09.2016).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 79,927 грн. х 484 днів = 38 684,67 грн.

Таким чином, з КП Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора - 5» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 38 684,67 грн.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що саме така сума середнього заробітку підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, не в повному обсязі з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим дійшов невірних висновків з порушенням норм матеріального права.

За наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності підстав для застосування ст. 117 КЗпП України до спірних правовідносин.

Отже відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 141 ЦПК України з КП Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора -5» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 818,96 грн. (за подачу позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг).

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора -5» про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора -5» (місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 9А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38337184) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 38 684 грн. 67 коп.

Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора -5» на користь держави судовий збір в розмірі 1 818 грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 26.06.2019.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: І.М. Вербова

О.В. Шахова