open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Провадження №2/760/567/19

Справа №760/22907/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Усатової І.А,

при секретарях Ковальській К.О., Мелешко О.С.,

за участю:

представника позивача - Титаренка О.Є.,

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, суд -

В С Т А Н О В И В:

06.09.2018 позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за комунальні послуги (опалення) по договору «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 09.12.2016, що утворилися за період з 01.01.2017 по 31.03.2018 в розмірі 3 707,98 грн., 3% річних у розмірі 181,94 грн., інфляційну складову у розмірі 636,04 грн., а також судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» здійснює з 09.12.2016 обслуговування та експлуатацію збудованого із залученням коштів фізичних та юридичних осіб житлового будинку з об`єктами соціально - культурного призначення по вул. Гарматна, 37-А у м. Києві.

Зазначено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Вказує, що 09.12.2016 між ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення.

Зазначає, що за період з 01.11.2017 по 31.03.2018 за відповідачем утворилась заборгованість за комунальні послуги (опалення) по договору «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 09.12.2016, в розмірі 3 707,98 грн., 3% річних у розмірі 181,94 грн., інфляційна складова у розмірі 636,04 грн.

Позивач посилався на те, що в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, а тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

На підставі вищевикладеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 13.09.2018 у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

29.10.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову, позов не визнала, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог, вказала, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів.

Вказала, що підпунктом 2 пункту 5 договору від 09.12.2016 визначено, що витрати, що входять в тариф на послуги опалення та гарячого водопостачання включають вартість природного газу та його транспортування, витрати теплової енергії та теплової енергії, використаної на підігрів гарячої води, витрати на роботу персоналу та на час укладання цього договору становлять: з централізованого опалення 1340,25 (з ПДВ) грн./Гкал, що застосовується за опалювальний період. Станом на 24.10.2018 показники лічильника теплової енергії, який установлений в квартирі відповідача становлять 3,2127 Гкал, таким чином вона зобов`язана була сплатити загальну суму у розмірі 4305,79 грн., а фактично оплачено 5366,94 грн.

Відповідач вважає, що вимоги позивача й обставини, на яких вони ґрунтуються не відповідають дійсності, тому розрахунок позивача не можна вважати законним і правильним, оскільки він вчинений з урахуванням оплати за послуги, які позивачем фактично не надавались.

Зазначено, що позивачем нарахування за послуги опалення проводилось, згідно розрахунку позивача, з грудня 2016 року, при цьому договір на постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України» ними укладений лише 28.12.2016, крім того, починаючи з грудня 2016 року і весь зазначений позивачем період послуги з МЗК в будинку не надавались, з питань відсутності послуг з опалення МЗК відповідач неодноразово зверталась до позивача.

Відповідач посилалася також на те, що незрозумілим є нарахування позивача за опалення за січень-лютий 2017 року, які проводилися, як зазначено в розрахунках кількості теплової енергії на опалення, наданими позивачем, не за показниками лічильника відповідача взагалі, а по опалювальній площі квартири відповідача, не зважаючи на те, що всі квартири в будинку обладнані лічильниками теплової енергії, в тому числі і квартира відповідача.

Відповідач стверджувала, що вона повністю сплатила надані їй послуги з постачання опалення згідно показань лічильника теплової енергії та має жодної заборгованості перед позивачем.

Окрім того, відповідач посилалася на те, що вона не була обізнана про те, що у 2016 році проводились збори співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , та власноручно вона не підписувала договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення від 09.12.2016, а матеріали справи у свою чергу не містять доказової інформації та жодним чином не підтверджують правомірність позивача як управителя в даному будинку.

05.11.2018 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачкою у відзиві не спростовано доводів позивача.

Пояснено, що жодного разу до подачі позовної заяви відповідач не згадувала при зверненнях до позивача та КБУ «Контактний центр м. Києва», що вона не має підписаного нею договору, крім того відповідач здійснювала оплату за опалення, хоч і не в повному обсязі, включаючи здійснений нею на умовах п. 9 та п. 11 договору у грудні 2016 року авансового платежу на суму 1050,00 грн. є підтвердження укладання договору.

Зазначено, що в п. 2 розрахунків кількості теплової енергії спожитої на опалення квартири АДРЕСА_1 будинку зазначено кількість теплової енергії в розрахунковому періоді, на яку зменшено нарахування, оскільки, відповідно до Міжгалузевих нормам витрат палива для опалювальних котлів, які експлуатуються в Україні, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 7 травня 2001 року № 46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2001 року за №688/5879 вона є втратами тепла з відхідними газами, втратами тепла з хімічною неповнотою згоряння, втратами тепла від зовнішнього охолодження, що є складовими ККД котла, а ці втрати входить у розраховану виробничу собівартість вироблення 1 Гкал теплової енергії даховою котельнею, про що зазначено в п.5 Договору опалення та додатковій оплаті не підлягає.

Позивач посилався на те, що кожного місяця зазначені втрати віднімаються від загального обсягу виробленої теплової енергії та не входять в загальний розрахунок оплати за показниками квартирного лічильника тепла в розподільному вузлі обліку та частки витрат відповідача на опалення загального майна (МЗК). При цьому, в зазначеному розрахунку за березень 2018 року визначена за показниками квартирного лічильника відповідача кількість теплової енергії, співпадає з зазначеною на лічильнику, який відповідачем надано до відзиву.

Щодо нарахувань за січень, лютий 2017 року за теплову енергію за квадратними метрами опалювальної площі квартири, позивач вказав, що відповідно до Акту на лічильники тепла від 11.01.2017 № 01/11/01/17 від ТОВ «Укртеплооблік» квартирні лічильники у будинку були робочими, але у зв`язку з неправильним їх встановленням лічильники не показували кількість теплової енергії, що пройшла через нього. Тому, до моменту, коли у лютому 2017 року забудовник перемонтував лічильник відповідача, йому, як і всім мешканцям, за спожите опалення нараховувалась оплата за показниками лічильника комерційного будинковою обліку та розподілялась, як і відповідачу на квадратні метри опалювальної площі, без врахування показників квартирних приладів обліку. Такий спосіб нарахування при неможливості врахувати показники лічильників у всіх приміщеннях, в т.ч. відповідача, відповідає п.12 та п.21 «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 № 630.

Позивач посилався на те, що пунктом 15 Договору передбачено, що у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, виконавець, за наявності своєї вини проводить перерахунок розміру плати в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. В наданому відповідачем акті-претензії нема ні кількісних, ні якісних показників, які, на думку відповідача, є порушення товариством умов договору. При цьому, оцінюючи кількісні та якісні показники послуг опалення, відповідно до постанови КМ України № 151 від 17.02.2010 року, виходять з того, що надання послуг з централізованого опалення протягом усього опалювального сезону повинно бути безперебійне, а температура повітря в житлових приміщеннях (за умови їх утеплення) відповідає діючим нормам і правилам. Тобто, умовами договору і нормативно-правовими актами встановлено не тільки порядок складання актів-претензій та їх розгляду, але також встановлено кількісні та якісні показники для централізованого опалення, відхилення від яких, може бути підставою для перерахунку. Інших підстав, при наявності комерційного обліку опалення та квартирних лічильників тепла в розподільному вузлі обліку квартири ні договором, ні нормативними документами не передбачено.

Вказав, що ніяких нарікань від відповідача на недостатню температуру в претензії не зазначено. При цьому, відповідачу на її звернення були надані вичерпні роз`яснення, тому позивач вважає, що заперечення відповідача є просто затягуванням часу.

Крім того, зазначено, що окремо надання послуги опалення МЗК договором не передбачена, оскільки всі приміщення, в т.ч. відповідача обладнані квартирними лічильниками, а будинок має комерційний облік спожитої на його палення теплової енергії, а відповідно до п.1.4. Методики розрахунку МЗК, кількість теплової енергії визначається окремо.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Крім того, додатково пояснив, що надання та оплата послуги опалення відбувались у відповідності до Договору опалення, «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі-Правила № 630) та інших нормативно-правових актів. При цьому, пунктом 33 Договору опалення прямо передбачено, що з усіх питань, що не обумовлені сторонами у цьому договорі сторони керуються Правилами та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють визначені у договорі відносини.

Зазначено, що за даними техпаспорта будинку площі лоджій, балконів, терас квартир становить 264,1 м2. Позивачем було взято сумарну загальну площу квартир, що становить 9800,7 м2 за поповерховими планами технічного паспорту на будинок, який з використанням даних інвентаризації на листопад 2015 року був виготовлений забудовником та на даний час переданий позивачем до ОСББ «Гарматна-Західна». Тому, зазначена сумарна площа квартир будинку за даними технічного паспорту менша на 2,5 кв.м від загальної площі квартир, зазначеної забудовником в акті приймання-передачі будинку позивачу від 10.06.2016, а сама різниця є не суттєвою. З огляду на зазначене вище за Правилами та даними технічного паспорта будинку загальна опалювальна площа квартир будинку становить: 9800,7 м2 - 264,1 м2 = 9536,6 м2 та саме ця опалювана площа увійшла в розрахунки, в тому числі надані до позовної заяви для нарахування відповідачу та іншим співвласникам будинку їх частки за спожите будинком опалення.

Пояснено, що не зважаючи на те, що позовний період за позовом становить з 01.01.2017 по 31.03.2018, однак, у грудні 2016 року, при нарахуванні частки виробленої даховою котельнею теплової енергії відповідачу та іншим співвласникам вартості послуг опалення, вартість використаного забудовником газу в обсязі 23 м3 не була включена до планової виробничої собівартості, що зазначена в договорі опалення та підтверджується в п.13 розрахунку кількості теплової енергії спожитої на опалення квартири відповідача в грудні 2016 року та копією звіту про споживання газу з 01.01.2017 з показниками лічильника на початок періоду, підтверджується початкові показники газу, з яких почав розраховуватись позивач. В наступному опалюваному періоді з жовтня 2017 року по березень 2018 року кількість (обсяг) виробленої теплової енергії в Гкал визначлась ПАТ «Київгаз» самостійно в «Актах приймання-передачі та розподілу природного газу» до публічного договору «Про розподіл природного газу» №262215, в яких зазначалась не тільки кількість спожитого газу, але і кількість (обсяг) виробленої з цього газу теплової енергії газовою котельнею.

Позивачем зазначено, що оскільки, дахова газова котельня є спільною для будинку та будинку по АДРЕСА_1 , який має іншу опалювальну площу, ніж будинок, але котельня виробляла теплову енергію для двох будинків, визначена кількість (обсяг) виробленої котельнею теплової енергії пропорційно опалювальній площі будинків розподілялась між двома будинками (пункт 3 помісячних розрахунків кількості теплової енергії спожитої на опалення квартири відповідача в опалюваний період).

Посилався на те, що показники квартирних лічильників теплової енергії відповідача знімались позивачем згідно абзацу 6 пункту 11 договору опалення самостійно, а загальний обсяг теплової енергії за показниками квартирного лічильника відповідача станом на кінець березня 2018 року співпадає з останніми показниками, знятими позивачем, що надані позивачем до позовної заяви в помісячних розрахунках кількості теплової енергії спожитої на опалення квартири Відповідача.

Вказав, що квартирні теплові лічильники, якими оснащені квартири будинку, в т.ч. квартира відповідача, розміщені на внутрішньо-квартирній системі опалення, є власністю власника квартири, їх кожний власник разом з квартирою приймав від будівельників, та перед початком опалювального сезону та запуску дахової котельні позивачем не встановлювались та від забудовника не приймались. Тому, позивач не відповідає за утримання внутрішньо-квартирної мережі, яка є власністю відповідача та його відповідальністю, а також не приймалась позивачем від забудовника.

Пояснено, що під час запуску тепла від дахової котельні у внутрішньобудинкову систему теплопостачання для квартир та зняття у грудні 2016 року показників квартирних лічильників теплової енергії, зняття яких проводилось самостійно позивачем у відповідності до абзацу 6 пункту 11 Договору опалення, було виявлено, що встановлені підрядником забудовника квартирні лічильники теплової енергії, в т.ч. квартирний лічильник теплової енергії відповідача, не фіксують кількість теплоносія, що через них проходить, що дало підставу вважати лічильники не справними. Підпунктом 6 пункту 18 Договору опалення визначено, що у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку теплової енергії позивач має право звернутися до акредитованої лабораторії для проведення експертизи їх технічного стану та метрологічної повірки. Оскільки, квартирні лічильники встановлювались підрядником забудовника та на них розповсюджувалась гарантія, позивач звернувся у грудні 2016 року до забудовника провести перевірку лічильників тепла та в разі необхідності, провести їх заміну. Актом на лічильники тепла від 11.01.2017 № 01/11/01/17 постачальник лічильників встановив, що лічильники постачались згідно вимог монтажної організації та знаходяться в робочому стані, але, монтаж лічильника не відповідає технічним вимогам технічного виконання лічильника, тому реєстрація накопичення теплової енергії не можлива. На підставі зазначеного акта забудовник організував власним коштом переустановленнялічильників. Одночасно, актом встановлено, що без переустановлення лічильників використовувати їх за призначенням для вимірювання кількості теплоносія є неможливим.

Дата припинення нарахування відповідачу опалення за квадратними метрами та застосування показників квартирного лічильника тепла є 07.02.2017, про яку позивача повідомила монтажна організація, що здійснювала їх переустановлення, дата зазначена в пунктах 4 та 5 розрахунку кількості теплової енергії спожитої на опалення квартири відповідача за лютий 2017 року, на підставі наданої монтажною організацією забудовника даних про дату переустановлення квартирного лічильника відповідача.

Позивач посилався на те, що у зв`язку з тим, що за висновками в Акті на лічильники тепла від 11.01.2017 № 01/11/01/17 лічильники не могли правильно відображати накопичення теплової енергії, що пройшли через квартирний лічильник тепла, будь-які значення на лічильнику на цю дату позивачем приймались, як нульові, і ці значення для нарахувань за попередній період на приймались, що підтверджено в пунктах 4 та 5 помісячних розрахунків теплової енергії спожитої на опалення квартири відповідача за грудень 2016 року, січень-березень 2017 року. В січні, лютому 2017 року, коли здійснювалось нарахування за квадратними метрами, зважаючи на те, що не всі квартири будинку були приєднані до внутрішньобудинкової системи опалення в поповерховій шафі, в т.ч. не продані забудовником, але їх опалювані площі також увійшли в опалювану площу будинку та до них надходив теплоносій, для виставлення рахунків таким квартирам для оплати частки опалення лише МЗК за Методикою позивачем складався баланс споживання теплової енергії з розбивкою теплової енергії на МЗК, з урахуванням не приєднаних, в т.ч. не реалізованих забудовником квартир та на опалення квартир приєднаних, але в яких лічильники були не справні.

Позивач вказав, що квартира відповідача була підключена, жодного спростування цієї інформації відповідачем не надано, але лічильник був несправний, що підтверджено актом на лічильники тепла від 11.01.2017 № 01/11/01/17, складеного постачальником лічильників для монтажної організації.

Зазначено, що окремо надання послуги опалення МЗК за договором опалення не передбачена, вона не надається, оскільки всі приміщення, в т.ч. відповідача обладнані квартирними лічильниками теплової енергії, а будинок має комерційний облік спожитої на його опалення теплової енергії. Площа сходових клітин теплих переходів, які також є частиною МЗК, не опалювались радіаторним опаленням і не увійшли в опалювальну площу будинку і за ці площі не нараховувалась оплата. Тому, не підключення радіаторного опалення на сходових клітинах теплих переходів не може бути підставою для не оплати відповідачем своєї частки спожитої будинком теплової енергії на опалення квартири відповідача. При цьому, порядок нарахування за спожиту відповідачем теплову енергію на квартиру за показниками будинкового комерційного обліку з урахуванням показників квартирного лічильника теплової енергії погоджено сторонами в договорі опалення та передбачено нормативно-правовими актами.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти позову та просила суд відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до наказу ПАТ «Холдингова компанія Київміськбуд» про передачу на обслуговування і експлуатацію житлових будинків №00031/8-16 від 19.05.2016, ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» здійснювала з 09.12.2016 обслуговування та експлуатацію збудованого із залученням коштів фізичних та юридичних осіб житлового будинку з об`єктами соціально - культурного призначення по вул. Гарматна, 37-А у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.21) та не заперечувалося сторонами у судовому засіданні.

Положеннями ст.ст. 151, 162 ЖК УРСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Оплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно зі ст. 179 ЖК УРСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, у відповідності до положень п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що 09.12.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення».

Згідно частин 2 та 6 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, а особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ч. 1 статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що управитель має право укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом та контролювати виконання умов договорів на надання житлово-комунальних послуг, а пунктами 1 та 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пунктом 7 «Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями» , які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, із внесеними змінами та доповненнями, відповідно до яких назву правил змінено на «Правила користування житловими приміщеннями і гуртожитками», споживач (власник приміщення) зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та сплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Підпунктом 1 пункту 17 Договору опалення встановлено, що відповідач зобов`язаний сплачувати послуги в установлений цим договором строк, який визначений умовами пунктів 9 та 11 Договору опалення, відповідно до яких розрахунковим періодом є календарний місяць, а кінцева оплата відповідачем за опалення проводиться до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому спожиті послуги в опалювальний період за квитанцією, що включає вартість:

центрального опалення - згідно фактичних показників індивідуального лічильника;

частки споживача за опалення місць загального користування - згідно окремого лічильника теплової енергії для опалення місць загального користування або за його відсутності, згідно розрахунку за Методикою із застосуванням формул, передбачених в додатку № 1 до цього договору;

та розмір здійсненого в попередньому місяці авансового платежу та розмір авансового платежу на наступний місяць.

Пунктом 13 Договору опалення встановлено, що платежі за цим Договором вносяться відповідачем на поточний рахунок позивача.

Згідно частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, посилається на те, що відповідач не виконав зазначений обов`язок та не розрахувався в повному обсязі за фактично надані послуги.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за період часу з 01.01.2017 по 31.03.2018 за комунальні послуги (опалення) по договору «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 09.12.2016, становить 3 707,98 грн., а саме: за січень 2017 року - 2345,32 грн. (152,82 грн. - МЗК, 2192,50 грн. - лічильники), лютий 2017 року - 1198,31 грн. (397,68 грн. - МЗК, 800,63 грн. - лічильники), листопад 2017 року - 583,63 грн. (МЗК), грудень 2017 року - 289,23 грн. (МЗК).

Суд вважає, що вищезазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується заперечень відповідача, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування оплати за спожите опалення здійснювалось за двома складовими по договору опалення.

Крім того, для забезпечення котельні паливом позивач уклав, передбачені нормативно-правовими актами стосовно газопостачання договори: «Постачання природного газу» від 28.12.2016 №1914/1617-ТЕ-41; «Постачання природного газу» від 20.09.2017 №2159/1718-ТЕ-41; публічний договір «Про розподіл природного газу» №262215; «На транспортування природного газу магістральними трубопроводами» від 20.01.2017 № 1701000778; «На технічне обслуговування об`єктів газопостачання» від 06.10.2016 № Т-1387/09-08, від 30.12.2016 №Т-1387/12-08 та від 02.01.18 № Т-1387/12-08; «На технічне обслуговування» від 01.09.2016 №2699-ТО; «На технічне обслуговування» від 04.01.2018 № 3191-ТО.

Також, за укладеними позивачем договорами з ПАТ «Київенерго та ПАТ «АК Київводоканал» котельня забезпечувалась електроенергію та питною водою.

Так, за цими договорами позивач є колективним споживачем в інтересах співвласників будинку, в тому числі відповідача, та розраховується за цими договорами, а відповідач, як і інші співвласники мають встановлений законодавством обов`язок розраховуватись за спожиті послуги з колективним споживачем у відповідності з умовами укладених індивідуальних договорів на надання житлово-комунальних послуг.

Зокрема, пунктом 3.4. договору «Постачання природного газу» від 28.12.2016 №1914/1617- ТЕ-41 та пунктом 3.7. договору «Постачання природного газу» від 20.09.2017 №2159/1718-ТЕ-41 визначено, що приймання передача природного газу, переданого постачальником споживачеві (позивачу) у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем встановлюється на підставі показників комерційного вузла обліку.

Пунктом 4 статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що вузол обліку, який забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом є вузлом комерційного обліку, що становить комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії.

Пунктом 9 ст.1 Закону встановлено, що комерційний облік комунальних послуг є визначення за допомогою вузла комерційного обліку або за встановленими правилами у передбачених цим Законом випадках кількісних та якісних показників комунальної послуги, вимірювання яких забезпечується вузлом обліку, на підставі яких проводяться розрахунки за спожиті комунальні послуги.

Комерційний вузол обліку будинку, який обладнаний інженерним вводом для газової дахової котельні та забезпечує єдиний облік виробленої теплової енергії обладнаний лічильником газу, за показниками якого здійснюються щомісячні розрахунки виробленої даховою котельнею теплової енергії, здаються звіти у визначені державою інстанції, проводяться розрахунки за газ та планується споживання газу.

Таким чином, кількість виробленої теплової енергії на опалення будинку визначається за комерційним вузлом обліку з газовим лічильником, а обсяг спожитих ресурсів та кількість виробленої теплової енергії на будинок, що розподілена між всіма споживачами, в т.ч. зазначена в розрахунку кількості теплової енергії спожитої на опалення квартири відповідача, підтверджені ПАТ «Київгаз» в актах до договорів «Постачання природного газу» від 28.12.2016 №1914/1617-ТЕ-41, «Постачання природного газу» від 20.09.2017 №2159/1718-ТЕ-41 та публічного договору «Про розподіл природного газу» №262215. При цьому, документи по загальному споживанню тепла на будинок в Гкал надається кожного місяця на сайті товариства - http:www.ukjs.com.ua.

Пунктами 2, 6 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, так само, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

Пунктом 28 «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 встановлено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

«Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затверджена наказом Мінбуду від 31.10.2006 № 359 та зареєстрована в Мін`юсті України 27.11.2006 за №1237/13111, яка застосовується з розробленими Мінжитлокомунгоспом спільно з Проблемним інститутом нетрадиційних енерготехнологій та інжинірингу, Інститутом соціально-економічних стратегій з метою роз`яснення та доповнення викладених розрахунків кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування (МЗК) багатоквартирних будинків, при різних варіантах технічних рішень системи обліку тепло споживання рекомендаціями.

Вбачається, що посилання на Методику наведено в пунктах 7 та 11, а також в додатку №1 договору опалення.

Законом, Правилами № 630 з урахуванням відсильної норми на Методику та Рекомендації, нарахування вартості послуг з опалення здійснюється у наступному порядку: у разі встановлення квартирних засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з показаннями та з урахуванням витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках.

Пунктом 1.4. Методики встановлено, що кількість теплової енергії на опадения МЗК окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до плати за опалення у таких випадках: якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії відсутні суб`єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням; усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення.

Таким чином, якщо всі квартири будинку обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії не застосовувати Методику немає правових підстав.

Договором опалення не передбачено надання окремої послуги опалення місць МЗК.

Згідно п. 2.1.3. Методики та п. 2.3. Рекомендацій, якщо системою будинкового комерційного обліку теплової енергії не передбачено окремого обліку теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, але передбачено теплолічильники в кожного споживача та загальнобудинковий комерційний облік теплової енергії, кількість теплової енергії на опалення всіх МЗК з урахуванням утрат розподільчими внутрішньобудинковими трубопроводами опалення визначається як різниця між кількістю теплової енергії на опалення будинку та загальною кількістю теплової енергії на опалення всіх інших приміщень.

Тобто, теплоносій від котельні до теплової шафи з квартирним тепловим лічильником відповідача проходить шлях мережами внутрішньобудинкової системи опалення та забезпечує опаленням не тільки квартиру, а також, місця загального користування (МЗК) будинку, опалення яких здійснюється проходженням теплоносія лежаками, стояками довжиною більше 10 тис.м/п та радіаторним опаленням сходових клітин.

При цьому, пунктом 5.1.1. Правил № 76 встановлено, що система центрального опалення жилого будинку в опалювальний сезон повинна працювати безперебійно і забезпечувати нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях при мінімальній витраті палива.

Згідно пояснень позивача, для економії витрат газу на опалення будинку газовою котельнею радіаторне опалення сходових клітин не підключалось, в опалювальний сезон позивачем було забезпечено нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку, а у відповідача були відсутні претензії щодо не забезпечення нормативної температури повітря у приміщеннях квартири відповідача, наявність відхилення від яких була б підставою для проведення перерахунку за невідповідність кількісних та якісних показників послуг опалення, відповідно до постанови KM України № 151 від 17.02.2010 та Правил № 630.

Таким чином, послуги позивачем надані в повному обсязі, а нарахована відповідачу відповідно до договору опалення та нормативно-правових актів розподілена частка загального виробленої теплової енергії на будинок підлягає сплаті відповідачем.

Пунктами 1 та 10 частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно та своєчасно сплачувати спожиті житлово-комунальні послуги.

Встановлено, що будинок, у якому знаходиться квартира відповідача, є новобудовою, тому законодавством на час укладання та виконання договору опалення, будинок не мав власного тарифу на ці послуги.

Пунктом 1 статі 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Пунктом 10 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів.

Пунктами 17-21 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», затвердженого постановою KM України від 1 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» планування витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, трапспортування та постачання, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов`язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном та включаються до складу планової виробничої собівартості.

Обсяг витрат, що включаються до виробничої собівартості, визначається із застосуванням нормативного методу та підстав результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у плановому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

Порядком встановлено, що формування тарифів на виробництво, постачання теплової енергії здійснюється відповідно до річних планів її виробництва, постачання відповідно до економічно обґрунтованих планових витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді, а річні плани для формування цих тарифів складаються на підставі фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії з урахуванням складених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів.

Порядок 2 не містив механізму відшкодування втрат на час розгляду, погодження та оприлюднення тарифів уповноваженим органом. Тому, розрахована відповідно до порядку-2 планова виробнича собівартість вироблення 1 Гкал теплової енергії даховою котельнею послуги опалення в розмірі 1340,25 грн. / 1 Гкал була доведена до мешканців будинку та внесена до договору опалення.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказав, що кількість спожитої енергії на опалення квартири відповідача, що підлягає оплаті нею за розрахунковий період за методикою із застосуванням показників квартирного лічильника теплової енергії, даних комерційного обліку спожитої в розрахунковому періоді теплової енергії, що підтверджена ПАТ «Київгаз» в розрахунковий період, підтверджуються наданим позивачем розрахунком. В п. 2 розрахунку зазначено кількість теплової енергії в розрахунковому періоді, на яку зменшено нарахування, оскільки, відповідно до Міжгалузевих норм витрат палива для опалювальних котлів, які експлуатуються в Україні, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 07.05.2001 №46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2001 за №688/5879 вона втратами тепла від зовнішнього охолодження, що є складовими ККД котла, а ці втрати входять у розраховану виробничу собівартість вироблення 1 Гкал теплової енергії даховою котельнею, про що зазначено в п. 5 договору опалення та додатковій оплаті не підлягає.

Що стосується оплати за січень та за 1-6 лютого 2017 року за опалення згідно договору «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 09.12.2016 з розрахунку згідно лічильника із застосуванням визначеної в пунктах 7 та 11 договору опалення методики, суд зазначає наступне.

Квартирні теплові лічильники, якими оснащені квартири будинку, в т.ч. квартира відповідача, розміщені на внутрішньо-квартирній системі опалення, є власністю власника квартири, їх кожний власник разом з квартирою приймав від будівельників, та перед початком опалювального сезону та запуску дахової котельні позивачем не встановлювались та від забудовника не приймались.

Абзацами 1 та 2 розділу Договору опалення «Відповідальність сторін» та абзацу 2 підпункту 1 пункту 22 Договору опалення сторонами визначено, що межа відповідальності між позивачем та відповідачем за утримання внутрішньобудинкових мереж та внутрішньо-квартирних мереж центрального опалення та точка розподілу, в якій здійснюється передача послуги централізованого опалення відповідачу знаходиться на відгалужені від трійника (врізки) внутрішньобудинкової системи опалення, які за проектом на будинок знаходиться в коридорі, а не в квартирі відповідача. Квартирний лічильник теплової енергії знаходиться після відгалуження стояка в коридорі та після встановленої, після відгалуження запірної арматури, яка разом з квартирним лічильником тепла відносяться до внутрішньо-квартирної мережі.

Крім умов договору опалення, аналогічне визначення межі відповідальності між сторонами встановлено в п.13 «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого постановою КМ України від 1 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Таким чином, позивач не відповідає за утримання внутрішньо-квартирної мережі, яка є власністю відповідача та його відповідальністю, а також не приймалась позивачем від забудовника.

Під час запуску тепла від дахової котельні у внутрішньобудинкову систему теплопостачання для квартир та зняття у грудні 2016 року показників квартирних лічильників теплової енергії, зняття яких проводилось самостійно позивачем у відповідності до абзацу 6 пункту 11 договору опалення, було виявлено, що встановлені підрядником забудовника квартирні лічильники теплової енергії, в т.ч. квартирний лічильник теплової енергії відповідача, не фіксують кількість теплоносія, що через них проходить, що дало підставу вважати лічильники не справними.

Підпунктом 6 пункту 18 договору опалення визначено, що у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку теплової енергії позивач має право звернутися до акредитованої лабораторії для проведення експертизи їх технічного стану та метрологічної повірки.

Оскільки, квартирні лічильники встановлювались підрядником забудовника та на них розповсюджувалась гарантія, позивач звернувся у грудні 2016 року до забудовника провести перевірку лічильників тепла та в разі необхідності, провести їх заміну.

Актом на лічильники тепла від 11.01.2017 № 01/11/01/17 постачальник лічильників встановив, що лічильники постачались згідно вимог монтажної організації та знаходяться в робочому стані, але, монтаж лічильника не відповідає технічним вимогам технічного виконання лічильника, тому реєстрація накопичення теплової енергії не можлива.

Пунктом 9 Правил № 630 встановлено, що квартирі роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача.

Тобто, в даному випадку це була спеціалізована монтажна організація, а не позивач.

На підставі зазначеного акта забудовник організував власним коштом переустановлений лічильників.

Одночасно, актом встановлено, що без переустановлення лічильників використовувати їх за призначенням для вимірювання кількості теплоносія є неможливим.

На підставі абзацу 2 пункту 12 договору опалення та керуючись пунктами 12 та 21 Правил № 630, з моменту виявлення поломки лічильника позивач проводив нарахування та розподіл теплової енергії за фактичним споживанням теплової енергії за показаннями загально будинкового комерційного обліку за даний період, виходячи з розрахунку на 1 кв. м. загальної опалювальної площі квартири.

Дата припинення нарахування відповідачу опалення за квадратними метрами та застосування показників квартирного лічильника тепла є 07.02.2017, про яку позивача повідомила монтажна організація, що здійснювала їх переустановлення. Дата зазначена в пунктах 4 та 5 розрахунку кількості теплової енергії спожитої на опалення квартири відповідача за лютий 2017 року, на підставі наданої монтажною організацією забудовника даних про дату переустановлення квартирного лічильника відповідача.

У зв`язку з тим, що за висновками в Акті на лічильники тепла від 11.01.2017 № 01/11/01/17 лічильники не могли правильно відображати накопичення теплової енергії, що пройшли через квартирний лічильник тепла, будь-які значення на лічильнику на цю дату позивачем приймались, як нульові, і ці значення для нарахувань за попередній період на приймались, що підтверджено в пунктах 4 та 5 помісячних розрахунків теплової енергії спожитої на опалення квартири відповідача за грудень 2106 року, січень-березень 2017 року.

В січні, лютому 2017 року, коли здійснювалось нарахування за квадратними метрами, зважаючи на те, що не всі квартири будинку були приєднані до внутрішньобудинкової системи опалення в поповерховій шафі, в т.ч. не продані забудовником, але їх опалювані площі також увійшли в опалювану площу будинку та до них надходив теплоносій, для виставлення рахунків таким квартирам для оплати частки опалення лише МЗК за Методикою позивачем складався баланс споживання теплової енергії з розбивкою теплової енергії на МЗК, з урахуванням не приєднаних, в т.ч. не реалізованих забудовником квартир та на опалення квартир приєднаних але в яких лічильники були не справні.

Квартира відповідача була підключена, жодного спростування цієї інформації відповідачем не надано, але лічильник був несправний, що підтверджено актом на лічильники тепла від 11.01.2017 № 01/11/01/17, складеного постачальником лічильників для монтажної організації.

Планова виробнича собівартість опалення Гкал математично переведена для розрахунку послуг опалення за метрами квадратними на квадратний метр опалюваної площі квартири з податком на додану вартість становить 31,32 грн./кв.м.

Для переведення планової виробничої собівартість опалення Гкал на вартість у кв.м. і не перевищення співвідношення, яке застосовувалось в інших тарифах, використано пропорційну різницю у відсотках між плановою виробничою собівартістю послуг опалення для їх надання населенню ПАТ «Київенерго» в Гкал при наявності лічильника та на квадратний метр за місяць, протягом опалюваного періоду при відсутності лічильника, затвердженою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1171 від 31.03.2015 (із змінами та доповненнями) та плановою виробничою собівартістю теплової енергії виробленої даховою котельнею будинку для послуг опалення за договором опалення при переведенні у вартість на кв.м. за місяць при відсутності лічильника. Пропорційна різниця перебуває в межах 5%, тому вартість склала: 31,32 грн./кв.м. = 32,97 грн./кв.м. - 5% .

Пунктом 1.5. Методики встанволено, що визначені у ній терміни вживаються у значеннях, наведених, зокрема у Правилах №630.

Одним із критеріїв необхідності застосування визначеної Правилами № 630 термінології для правильного застосування підпункту 2.2.2. Методики при розподілі визначених величин витрат теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, між окремими помешканнями будинку та розрахунку коефіцієнта, який відображає частку загального платежу, що припадає на дане помешкання (формула 2.8.Методики та пункт 10 помісячного розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на опалення квартир відповідача), є визначення «опалюваної площі квартири» та «опалюваної площі будинку».

Зокрема, абзацом 5 пункту 2 Правил встановлено, що опалювана площа (об`єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об`єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.

За даними техпаспорта будинку площі лоджій, балконів, терас квартир становить 264,1 кв.м. Позивачем було взято сумарну загальну площу квартир, що становить 9800,7 кв.м. за по поверховими планами технічного паспорту на будинок, який з використанням даних інвентаризації на листопад 2015 року був виготовлений забудовником та на даний час переданий позивачем до ОСББ «Гарматна-Західна». Тому, зазначена сумарна площа квартир будинку за даними технічного паспорту менша на 2,5 кв.м від загальної площі квартир, зазначеної забудовником в акті приймання-передачі будинку позивачу від 10.06.2016 року, а сама різниця є не суттєвою.

З огляду на зазначене вище за Правилами та даними технічного паспорта будинку загальна опалювальна площа квартир будинку становить: 9800,7 кв.м. - 264,1 кв.м. = 9536,6 кв.м.

Саме ця опалювана площа увійшла в розрахунки, в тому числі надані до позовної заяви для нарахування відповідачу та іншим співвласникам будинку їх частки за спожите будинком опалення.

Абзацом 2 пункту 2 Правил встановлено, що опалювана площа (об`єм) будинку - загальна площа (об`єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об`єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт, що становлять частину місць загального користування (МЗК).

Виходячи з встановлених Правилами норм загальна опалювальна площа будинку включає всі групи приміщень у разі їх централізованого опалення.

В Будинку послуги опалення надавались для опалення квартир з загальною опалюваною площею 9536,6 кв.м.

Площі сходових клітин не увійшли в опалювальну площу, оскільки радіаторне опалення сходових клітин не підключалось, про що зазначено в позовній заяві.

Нежитлові приміщення будинку знаходяться в цокольній частиніб та паркінгу будинку, а тому мають від котельні окремий, не пов`язаний з житловою частиною будинку контур системи опалення для паркінгу та нежитлових приміщень, що становлять іншу групу приміщень у разі опалення яких, вони входять в опалювальну площу будинку. Цей контур не запускався і по цій причині для паркінгу та нежитлових приміщень не вироблялась теплова енергія, тому ні паркінг, ні житлові приміщення не увійшли в опалювальну площу будинку.

Для опалення приміщень з ліфтовим обладнання передбачене опалення електричними калориферами.

З огляду на зазначене вище, загальна опалювальна площа будинку складалась із загальної опалювальної площі квартир будинку із загальною опалюваною площею 9536,6 кв.м. Іншими словами, вся спожита на опалення квартир будинку теплова енергія підлягає розподілу та оплаті своєї частки власниками квартир.

З листопада 2016 року забудовником було розпочато проведення пусконалагоджувальних робіт дахової газової котельні із залученням обслуговуючої котельню організації (договір від 06.10.2016 №Т-1387/09-08) та працівників позивача. Для проведення основної частини цих робіт забудовник в листопаді - грудні 2016 року скористався закупленим за власний рахунок газом, вартість якого не увійшла в нарахування співвласникам будинку в оплату послуг опалення за грудень 2016 року, але з січня 2017 року, з метою забезпечення роботи дахової котельні, закупівля газу проводилась позивачем, що підтверджується актами ПАТ «Київгаз» до договору «Постачання природного газу» від 28.12.2016 №1914/1617-ТЕ-41, публічного договору «Про розподіл природного газу» №262215.

Пунктом 5 «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 09.12.2016 передбачено, що витрати, що входять в тарифи на послуги опалення та гарячого водопостачання включають вартість природного газу та його транспортування, втрати теплової енергії та теплової енергії, використаної на підігрів холодної води, витрати на роботу персонала та на час укладання цього договору становлять: з централізованого постачання гарячої води: 83,10 (з ПДВ) (грн./ куб.м.), з централізованого опалення 1340,25 (з ПДВ) грн./Гкал, що застосовується в опалювальний період, з водовідведення: 6,86 (з ПДВ) грн./куб. м.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення тарифу на опалення та гаряче водопостачання по будинку наи рівні, нижчому чим було доведено до власників (користувачів) приміщень та застосовано у цьому договорі, виконавець здійснює перерахунок плати за послуги з початку.

Як зазначалось в Відповідач, у свою чергу, посилаючись на п. 5 договору опалення, ігноруючи визначені в пунктах 7 та 11 договору опалення складові місячного платежу відповідача та ігноруючи встановлений нормативно-правовими актами порядок розподілу теплової енергії, помилково вважає, що вона має сплачувати використану на будинок теплову енергію лише в тій кількості, яку зафіксовано її квартирним лічильником теплової енергії, а решта теплової енергії не розподіляється та входить, згідно зазначеного пункту у вартість теплової енергії.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В пункті 5 Договору опалення ведеться мова про передбачені Міжгалузевими нормами витрат палива для опалювальних котлів, які експлуатуються в Україні, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 7 травня 2001 року № 46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2001 року за № 688/5879 втрати теплової енергії, які входять у розраховану собівартість виробництва 1 Гкал теплової енергії даховою котельнею на потреби будинку та будинку АДРЕСА_1 , та включають втрати тепла з відхідними газами, втрати тепла з хімічною неповнотою згоряння, втрати тепла від зовнішнього охолодження, що є складовими ККД котла і ніякого відношення не мають до Методики розрахунку опалення МЗК.

Наявність втрат теплової енергії, що увійшли у виробничу собівартість виробництва 1 Гкал теплової енергії даховою котельнею та є складовими ККД котла та відповідно до п.5 Договору опалення втратами, підтверджуються результатами проведеного 29.11.2016 повіреним газовим аналізатором газового аналізу проточних теплогенераторів при оптимальних надлишках повітря, які увійшли до звітної технічної документації результатів проведення пуско-налагоджувальних робіт теплогенераторів типу «Діскус-100В» №№1-24, встановлених на даховій котельні по вул. Гарматній, 39-Г.

За затвердженими в проектній технічній документації, що зазначені в таблиці 7.1. техніко-економічними показниками роботи котельні, річний відпуск виробленого котельнею тепла споживачам становить 98%, що відповідає проектному КПД котлів, 2 % втрати тепла. Оскільки, включення зазначених втрат для розрахунку виробничої собівартості передбачено п. 17-21 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», затвердженого постановою КМ України від 1 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», про який зазначено в позовній заяві, позивачем було включено в п.5 Договору опалення цю обов`язкову норму.

На виконання п.5 Договору опалення, що підтверджено в пункті 2 розрахунків кількості теплової енергії спожитої на опалення квартири АДРЕСА_1 будинку , які містяться в матеріалах справи, зазначено кількість теплової енергії в розрахунковому періоді від загальної кількості виробленої котельнею теплової енергії, на яку зменшено нарахування, оскільки відповідно до Міжгалузевих норм вона є втратами тепла з відхідними газами, втратами тепла з хімічною неповнотою згоряння, втратами тепла від зовнішнього охолодження, що є складовими ККД котла, а ці втрати входить у розраховану виробничу собівартість вироблення 1 Гкал теплової енергії даховою котельнею.

В перший опалювальний сезон втрати рахувались за проектом 2%, а в другому опалюваному сезоні, на початок якого завершилась робота котельні в режимі наладки, відсоток становив 7,3 в жовтні, листопаді 2017 року, а з грудня 2107 року до квітня 2018 року 10%.

Тобто, кожного місяця зазначені втрати віднімаються від загального обсягу виробленої теплової енергії та не входять в загальний розрахунок оплати за показниками квартирного лічильника тепла в розподільному вузлі обліку та частки витрат відповідача на опалення загального майна (МЗК).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають, крім інших, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку (вироблена даховою котельнею теплова енергія), а частиною 2 ст.12 Закону встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Тобто, обов`язок відповідача щодо оплати послуг опалення в повному обсязі в межах своєї частки виник не тільки з Договору опалення, але й нормативно-правових актів (стаття 11 ЦК України).

Оскільки судом було встановлено, що позивач є балансоутримувачем, управителем та виконавцем житлово-комунальних послуг в будинку будинку АДРЕСА_1 у вказаному будинку, при цьому, остання зобов`язання щодо сплати житлово-комунальних послуг у встановлені строки не виконувала, а тому утворилася заборгованість, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позов в частині позовних вимог про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає задоволенню, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь ТОВ «Житло-Сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 3707,98 грн.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 181,94 грн. та інфляційної складової у розмірі 454, 09 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеною у постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 року в справі 6-68цс12, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч.2 ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до наданого стороною позивача розрахунку: 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання складає 181,94 грн. та 454,09 грн. відповідно.

Також суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат у сумі 181,94 грн. та 454,09 грн. відповідно, оскільки правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказів неотримання чи несвоєчасного (або не в повному обсязі) отримання відповідачем житлово-комунальних послуг в спірний період, порядку нарахування вказаної вище заборгованості, суду надано не було. Що стосується посилань відповідачки на ненадання позивачем послуг опалення з МЗК, неправомірність розрахунку позивача, та на те, що позивач не є управителем будинку, суд, проаналізувавши доводи відповідачки та подані нею докази на обгрунтування своєї позиції, вважає дані доводи необгрунтованими, та такими, що спростовуються матеріалами справи та поясненнями сторони позивача, а надані неї докази в обгрунтування заперечень неналежними.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 1762,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись Керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 151, 162, 179 ЖКУ, ст.ст. 322, 526, 610-612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло-сервіс» (код ЄДРПОУ: 40091896, місцезнаходження: 08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 10, корп. 4, прим. 175 ) заборгованість за комунальні послуги (опалення) по договору «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 09.12.2016, що утворилися за період з 01.01.2017 по 31.03.2018 в розмірі 3 707,98 грн., 3% річних у розмірі 181,94 грн., інфляційну складову у розмірі 636,04 грн., а також судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :

Джерело: ЄДРСР 82666382
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку