open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
15 Справа № 711/16/19
Моніторити
Ухвала суду /20.02.2022/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Постанова /04.11.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /01.10.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /01.10.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /30.09.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /17.09.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /31.08.2021/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Постанова /24.06.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /16.06.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /22.07.2019/ Касаційний цивільний суд Постанова /25.06.2019/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /04.06.2019/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /27.05.2019/ Апеляційний суд Черкаської області Рішення /26.04.2019/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Рішення /24.04.2019/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Ухвала суду /23.03.2019/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Постанова /12.02.2019/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /28.01.2019/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /18.01.2019/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Ухвала суду /18.01.2019/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /09.01.2019/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Ухвала суду /04.01.2019/ Придніпровський районний суд м.Черкаси
emblem
Справа № 711/16/19
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /20.02.2022/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Постанова /04.11.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /01.10.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /01.10.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /30.09.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /17.09.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /31.08.2021/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Постанова /24.06.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /16.06.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /22.07.2019/ Касаційний цивільний суд Постанова /25.06.2019/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /04.06.2019/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /27.05.2019/ Апеляційний суд Черкаської області Рішення /26.04.2019/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Рішення /24.04.2019/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Ухвала суду /23.03.2019/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Постанова /12.02.2019/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /28.01.2019/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /18.01.2019/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Ухвала суду /18.01.2019/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /09.01.2019/ Придніпровський районний суд м.Черкаси Ухвала суду /04.01.2019/ Придніпровський районний суд м.Черкаси

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 22-ц/793/953/19

Головуючий

по 1 інстанції

Категорія

: 305010000

Кондрацька

Н. М.

Доповідач

в апеляційній інстанції

Гончар

Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач – Російська Федерація;

особа, що подала апеляційну скаргу – ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районний суд м. Черкаси від 23 квітня 2019 року ухваленого у складі судді Кондрацької Н.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 Ровеньки Луганської області за адресою: АДРЕСА_2 з 1986 року та працював в ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит».

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася у лютому 2014 року, був вимушений з 08 травня 2014 року залишити окуповану частину території Луганської області та переселитись у с. Яснозір`я Черкаського району, а згодом у м. Черкаси де на даний час позивач проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2018 року у цивільній справі №711/7768/18 встановлено юридичний факт того, що вимушене переселення в травні 2014 року з території Луганської області України відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.

Вимушене переселення із окупованої частини території Луганської області селища Ясенівське, разом із сім`єю, де у них була своя квартира, робота та усталений побут життя, коло спілкування, позивачеві була завдана матеріальна та моральна шкода.

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини території Луганської області йому була завдана істотна шкода у сумі 1 221 485 гривень (39 580 євро), яка складається з оренди житла 42000+27600+87500=157100 гривень (6014 євро): оренда квартири за адресою, а саме в м АДРЕСА_4 - 42000 гривень (2077євро); оренда квартири за адресою: АДРЕСА_5 - НОМЕР_1 гривень (1047євро); оренда квартири за адресою: АДРЕСА_3 - НОМЕР_2 гривень (2890 євро).

Середній заробіток на роботах ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» у 2013 році складав 93182 гривень (8766 євро).

Середній заробіток до переселення за п`ять місяців 2014 року складав (2883 євро);середній заробіток після переселення з червня по грудень 2014 року складав 19870 гривень(1240 євро); середній заробіток після переселення у 2015 році складав – 2263 гривень (93 євро), середній заробіток після переселення у 2016 році складав - 13460 гривень(476 євро); середній заробіток у 2017 році після переселення складав - 126712 гривень (4186 євро); середній заробіток після переселення у 2018 році складав - 159860 гривень (4960 євро).

Отже, втрачена вигода від недоотриманого заробітку у зв`язку з вимушеним переселенням складає станом на 02 січня 2019 року 29992 євро х 31,71 гривень = 951046 гривень.

Розмір упущеної вигоди, яку складають неотримані доходи від передачі квартири АДРЕСА_6 в оренду за період з 08 травня 2014 року по 02 січня 2019 року становить 113339 гривень (3574євро).

Таким чином, загальна сума матеріальних збитків складає 1255081,80 гривень (39580 євро), яка складається з оренди житла - 157100 гривень(6014євро); недоотримання заробітку - 951046 гривень(29992 євро); недоотримання доходів внаслідок здачі в оренду квартири - 113339 гривень (3574євро).

Крім того, в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України позивачеві та його сім`ї завдана моральна шкода, яка спричинена втратою для позивача права розпоряджатись та користуватись належним їм житлом, можливості проживати у рідному селищі та реалізуватись у справі, якій присвячено багато років. З позивачем припинила спілкування значна кількість знайомих та друзів, порушено налагоджений спосіб життя, гостро стало питання щодо житла та фінансів, що позначилось на його моральному та фізичному стані, враховуючи, що з ним малолітні діти, на яких вплинула окупація та переїзди, які завдали незручностей, вплинули на спілкування з однолітками та здоров`я, внаслідок чого як у них, так і у позивача постійно виникала тривога та переживання, пов`язані із нестабільністю та невпевненістю у завтрашньому дні.

Просив суд стягнути з держави Російської Федерації на його користь в якості відшкодування збитків (упущена вигода) 12554081,80 гривень, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову до суду складає 39580 євро та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2378250 гривень, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову до суду складає 75000 євро.

Заочним рішенням Придніпровського районний суд м. Черкаси від 23 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що іноземна держава не може бути залучена до суду як відповідач або третя особа без згоди на це компетентних органів відповідної держави. Судовий імунітет іноземної держави означає непідсудність її суду іншої держави.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, та просив суд скасувати рішення Придніпровського районний суд м. Черкаси від 23 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом не взято до уваги частини 1 статті 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» відповідно до якої Правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини незалежно від права, яке підлягає застосуванню. Крім того, суд не взяв до уваги, що відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. Також, відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, а тому у неї відсутній судовий імунітет. Судом не враховано, що підставою яка підтверджує завдання моральної та майнової шкоди було рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2018 року, яким встановлено юридичний факт, що вимушене переселення позивача у травні 2014 року відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини Луганської області України. Крім того апелянт зазначає, що судом не врахована практика судів України.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу інші учасники не скористалися.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до дубліката довідки від 03 січня 2017 року ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

За ОСОБА_1 на праві власності зареєстроване нерухоме майно: квартира АДРЕСА_6 , що підтверджується даними інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 грудня 2017 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2018 року встановлено юридичний факт того, що вимушене переселення ОСОБА_1 у травні 2014 року з окупованої території Луганської області України відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Луганської області України.

Вказані докази підтверджують, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Луганської області України, позивач набув статусу внутрішньо переміщеної особи.

За змістом ч. ч.1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обґрунтовуючи понесені збитки, позивач зазначив, що в зв`язку з вимушеним переселенням пов`язаним із окупацією території України ним понесені витрати на оренду житла та недоотримано заробіток, однак належних та допустимих доказів які б підтверджували оренду житла та понесені витрати надано не було, а відповідно до даних трудової книжки АК №137835 ОСОБА_1 16 грудня 2015 року був звільнений з ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, в зв`язку з чим обставини для стягнення збитків недоведені.

Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір моральної шкоди позивач серед іншого обґрунтував порушенням права на користування своїм майном та неможливістю працювати на своїй роботі, що як зазначено вище, не було доведено.

Частиною 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Вказаною нормою закріплений принцип судового імунітету держави, основою якого є державний суверенітет і принцип рівності держав (“par in parem non habet imperum”- “рівний над рівними не має влади») і встановлено такі види імунітету держави : 1) імунітет від пред`явлення позову до іноземної держави та залучення її до участі у справі як третьої особи; 2) імунітет від попереднього забезпечення позову (майно іноземної держави не може бути предметом забезпечення позову); 3) імунітет від виконання судового рішення (майно іноземної держави не може бути предметом стягнення в порядку примусового виконання судового рішення).

Вчинення по відношенню до іноземної держави таких процесуальних дій, як пред`явлення позову, залучення її до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших заходів забезпечення позову, звернення стягнення на таке майно, є можливим лише за наявності згоди компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачене міжнародним договором України або законом України.

В даній справі згода компетентних органів Російської Федерації на пред`явлення до неї позову та залучення до участі у справі як відповідача відсутня.

Встановлення частиною 4 статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» та частиною 6 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадянам та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідальною за шкоду Російську Федерацію лише встановлює того хто має відповідати, однак не змінює принцип судового імунітету визначений Законом України «Про міжнародне приватне право» та не змінює визначені правила, в зв`язку з чим посилання апелянта на вказані норми та постанови Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі 906/594/16 та від 11.11.2018 року у справі 826/19172/16 є безпідставним, оскільки у вказаних постановах ідеться про застосування нормативних актів у разі неузгодженості між їх нормами.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання скаржника в своїй апеляційній скарзі на рішення районних, міських, міськрайонних та апеляційних судів в аналогічних справах, оскільки при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.(ч.4 ст.263 ЦПК України)

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення, а судове рішення – без змін.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Придніпровського районний суд м. Черкаси від 23 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складення повного тексту постанови.

Судді Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Т.Л.Фетісова

Джерело: ЄДРСР 82665118
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку