ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2019 року

Київ

справа №855/152/19

адміністративне провадження №А/9901/113/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Головко О.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - Краснощока А.І., Ющенка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №855/152/19

за позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови, зобов`язання зареєструвати кандидата в народні депутати України,

за апеляційною скаргою Центральної виборчої комісії на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року, прийняте в складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Файдюк В.В., Літвіна Н.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

19 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), у якому просив:

- скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 15 червня 2019 року №1027, якою відмовлено у реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2 , висунутого Соціалістичною партією України в одномандатному виборчому окрузі №93 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;

- зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати кандидата в народні депутати України ОСОБА_2 , висунутого Соціалістичною партією України в одномандатному виборчому окрузі №93 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постанова ЦВК від 15 червня 2019 року №1027 «Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 » є протиправною, оскільки прийнята на підставі хибного висновку про недотримання ОСОБА_2 вимог Конституції України щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Позивач стверджує, що в період з 21 липня 2015 року по 21 липня 2016 року перебував за межами території України понад 180 календарних днів з поважних причин, а саме у зв`язку з регулярною участю в міжнародних спортивних змаганнях з кінного спорту. Позивач також стверджує, що в липні 2016 року був змушений залишити територію України через побоювання стати жертвою переслідування чинної влади через його політичні переконання.

Відповідач позову не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що доводи позивача про наявність поважних причин його відсутності на території України не підтверджуються належними доказами.

Відповідач також зазначив, що до заяви про реєстрацію кандидатом в народні депутати України позивач не надав платіжного документа про внесення грошової застави.

ІІ. Фактичні обставини справи

11 червня 2019 року уповноваженим представником Соціалістичної партії України до Центральної виборчої комісії подано заяву про реєстрацію кандидата в народні депутати України ОСОБА_2 , висунутого на Позачерговому з`їзді цієї політичної партії 08 червня 2019 року, в одномандатному виборчому окрузі №93 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Розглянувши заяву та приєднані до неї документи, Центральна виборча комісія прийняла постанову від 15 червня 2019 року №1027 «Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2 , висунутого Соціалістичною партією України в одномандатному виборчому окрузі №93 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року».

Постанова Центральної виборчої комісії мотивована тим, що ОСОБА_2 не відповідає встановленим у статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» вимогам до кандидата в депутати, тому що не проживав в Україні протягом останніх п`яти років.

Так, проаналізувавши інформацію щодо перетинання державного кордону України, надану Державною прикордонною службою України, Центральна виборча комісія встановила, що в період з 21 липня 2015 року по 21 липня 2016 року тривалість перебування ОСОБА_2 за межами території України становила понад 180 днів, а з 03 липня 2016 року по теперішній час ОСОБА_2 не проживає на території України.

Центральною виборчою комісією також виявлено помилку в платіжному документі про внесення грошової застави, в результаті якої ім`я по батькові кандидата в депутати в графі «Призначення платежу» було зазначено неправильно: « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_2 ».

Беручи до уваги вказаний недолік, Центральна виборча комісія у постанові від 15 червня 2019 року №1027 дійшла висновку про ненадання кандидатом у депутати доказів унесення грошової застави в порядку, передбаченому статтею 56 Закону України «Про вибори народних депутатів».

Не погоджуючись із указаною постановою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Зміст рішення суду першої інстанцій і мотиви його ухвалення

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року адміністративний позов задоволено:

- скасовано постанову Центральної виборчої комісії від 15 червня 2019 року №1027 «Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2 , висунутого Соціалістичною партією України в одномандатному виборчому окрузі №93 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року»;

- зобов`язано Центральну виборчу комісію зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_2 , висунутого Соціалістичною партією України в одномандатному виборчому окрузі №93, на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що положення частини першої статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» не містять вимог про необхідність перебування кандидата в депутати на території України всі 365 (366) днів на рік протягом останніх п`яти років перед виборами.

За висновками суду першої інстанції, особа вважається такою, що проживає на території України, якщо вона знаходилася в України протягом 183 днів кожного річного періоду. Водночас суд першої інстанції зазначив, що не є порушенням вимог щодо постійного проживання в Україні виїзд особи за кордон у службове відрядження, для навчання, лікування або з інших поважних причин.

Установивши, що позивач за кордоном перебував у зв`язку з участю в міжнародних спортивних змаганнях, у яких він представляє національну збірну України з кінного спорту, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не втратив статусу особи, яка протягом останніх п`яти років до дня виборів проживала на території України.

IV. Провадження в суді апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Центральна виборча комісія 23 червня 2019 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його рішення від 21 червня 2019 року й прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про поважність причин відсутності ОСОБА_2 на території України в період з 21 липня 2015 року по 21 липня 2016 року та з 03 липня 2016 року по теперішній час.

Скаржник доводить, що поданий Соціалістичною партією України пакет документів для реєстрації кандидата в народні депутати України Онищенка Олександра Романовича в одномандатному виборчому окрузі №93 не містив належних доказів, які б підтверджували факт відрядження позивача для участі в міжнародних спортивних змаганнях.

Скаржник також зазначає, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтував поважність причин відсутності ОСОБА_2 на території України фактом звернення останнього за міжнародним захистом. За твердженням скаржника, такі обставини судом першої інстанції були встановлені на підставі неналежних та недопустимих доказів, оскільки посвідчення НОМЕР_1 , видане Урядом Іспанії, відповідно до якого ОСОБА_2 має статус заявника щодо його міжнародного захисту, станом на момент розгляду Центральною виборчою комісією питання про реєстрацію ОСОБА_2 кандидатом у депутати, втратило чинність.

Верховний Суд ухвалами від 23 червня 2019 року відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначив справу до розгляду.

24 червня 2019 року до Суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про поважність причин, з яких ОСОБА_2 перебував за межами території України в період з 21 липня 2015 року по 21 липня 2016 року понад 180 днів.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до статті 76 Конституції України народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року №4061-VI (далі - Закон №4061-VI) передбачено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №4061-VI проживання в Україні означає: 1) проживання на території в межах державного кордону України; 2) перебування на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України; 3) перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України в закордонних дипломатичних установах України, міжнародних організаціях та їх органах; 4) перебування на полярній станції України; 5) перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №4061-VI такими, що проживають в Україні, уважаються також особи, які проживають разом з особами, зазначеними в пункті 3 частини другої цієї статті, як члени їхніх сімей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України» від 17 січня 2001 року №2235-ІІІ (далі - Закон №2235-ІІІ) безперервне проживання на території України - це проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Згідно зі статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 10 Закону №4061-VI передбачено, що право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через партії або шляхом самовисування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 53 Закону №4061-VI висування кандидатів, формування та затвердження виборчого списку кандидатів у депутати від партії в загальнодержавному окрузі та висування кандидатів у депутати від партії в одномандатних округах здійснюється партією на з`їзді (зборах, конференції) у порядку, встановленому статутом партії.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата в депутати, висунутого партією, у відповідному одномандатному окрузі за умови отримання нею таких документів:

1) заяви про реєстрацію кандидата у депутати, підписаної керівником партії та скріпленої печаткою партії;

2) рішення вищого керівного органу партії, прийнятого відповідно до її статуту, про висування кандидата у депутати від партії, яке повинно містити відомості про особу, висунуту кандидатом у депутати, із зазначенням його прізвища, імені, по батькові;

3) заяви особи про згоду балотуватися кандидатом у депутати від цієї партії (за підписом відповідного кандидата) із зобов`язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які, відповідно до Конституції України та законів України, не сумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв`язку з участю у виборах, а також із зобов`язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні їй підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

4) автобіографії кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

5) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидата в депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

5-1) заяви про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання;

6) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

7) 4 фотографії кандидата розміром 4х6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

8) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону №4061-VI партія, яка висунула кандидата в депутати в одномандатному окрузі, кандидат у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації вносить на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії грошову заставу в розмірі десяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону №4061-VI кандидати в депутати в одномандатних округах реєструються Центральною виборчою комісією за умови подання їй документів, передбачених статтею 55 цього Закону.

Частиною шостою статті 59 Закону №4061-VI передбачено, що Центральна виборча комісія не пізніше як на п`ятий день з дня прийняття документів, передбачених частинами першою або другою статті 55 цього Закону, приймає рішення про реєстрацію кандидата в депутати в одномандатному окрузі або про відмову в його реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі:

1) порушення вимог частин четвертої, п`ятої статті 52 цього Закону;

2) відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону;

3) припинення громадянства України кандидата у депутати;

4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку;

5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною;

6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину;

7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону;

8) висування кандидата (кандидатів) у депутати від партії, яка здійснює пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їхньої символіки та щодо якої в установленому Кабінетом Міністрів України порядку прийнято рішення про невідповідність її діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Відповідно до частини другої статті 60 Закону №4061-VI рішення про відмову в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати повинно містити вичерпні підстави відмови. Копія цього рішення не пізніше наступного дня після його прийняття видається (направляється) представнику партії або кандидату в депутати, який балотується в одномандатному окрузі.

Частиною третьою статті 60 Закону №4061-VI передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

VI. Позиція Верховного Суду

Пасивне виборче право у виборах народних депутатів України не є абсолютним та реалізується за умови дотримання виборчих цензів, зокрема вікового, громадянства та осілості.

Ценз осілості в національному виборчому законодавстві виражається у вимозі до кандидата в народні депутати проживати на території України протягом останніх п`яти років. Ценз осілості спрямований на те, щоб депутатами Верховної Ради України обиралися особи, які достатньо глибоко знають і розуміють економічні, політичні, соціальні й інші проблеми державного та суспільного розвитку України і відповідно до цього можуть більш компетентно виконувати свої обов`язки.

Зважаючи на конституційні гарантії, установлені статтею 33 Конституції України, відповідно до яких кожен громадянин України не обмежений у своїй свободі пересування і може вільно залишити територію України, обмеження щодо проживання на території України протягом останніх п`яти років, не можуть бути розтлумачені як такі, що зобов`язують особу, яка виявила бажання балотуватися у народні депутати, знаходитися на території України всі 365 (366) днів протягом п`яти останніх років перед виборами.

Аналіз положень статті 9 Закону №4061-VI у взаємозв`язку з положеннями статті 1 Закону №2235-ІІІ дає підстави для висновку, що особа вважається такою, що проживає на території України, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів.

Таким чином, критеріями для визначення статусу особи як такої, що проживає на території України, є тривалість перебування особи за кордоном і мета перетину кордону.

Не є порушенням критерію тривалості виїзд особи за кордон з метою, що не пов`язана виключно з приватним інтересом особи (особистими мотивами), зокрема в службове відрядження, на навчання, лікування за рекомендацією медичного закладу.

Оскільки дотримання цензу осілості є умовою реалізації права бути обраним, подані особою документи для реєстрації кандидатом у народні депутати повинні містити докази, що підтверджують тривалість та мету перебування такої особи за межами України.

З огляду на встановлений у статті 55 Закону №4061-VI перелік документів, що подається для реєстрації кандидатів у депутати в одномандатних округах, відомості про постійне проживання в Україні або про причини та тривалість перебування за кордоном, викладаються кандидатом в автобіографії.

Суд зазначає, що між сторонами відсутній спір щодо факту перебування ОСОБА_2 за межами кордону України в період з 21 липня 2015 року по 21 липня 2016 року понад 180 календарних днів. Сторонами також не оспорюється факт того, що ОСОБА_2 02 липня 2016 року виїхав за межі кордону України і на територію України не повертався.

Оцінюючи причини відсутності ОСОБА_2 за межами території України, Суд зазначає таке.

Як убачається з автобіографії ОСОБА_2 , тимчасове перебування за межами України останній пояснює участю у міжнародних спортивних змаганнях з кінного спорту в статусі вершника, під час яких він представляв Україну, на підтвердження чого надав лист Громадської організації «Всеукраїнська федерація кінного спорту України» від 04 червня 2019 року №70.

Позивач також зазначає, що був змушений залишити територію України через побоювання переслідувань за ознакою політичних поглядів, після чого отримав статус заявника в процесі міжнародного захисту, що підтверджується документом, виданим Урядом Іспанії.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, досліджуючи питання дотримання особою, яка має намір зареєструватися кандидатом у депутати, вимог стосовно проживання в Україні, Суд бере до уваги лише ті докази, що містять достовірні відомості про тривалість та мету виїзду за кордон.

Як убачається з листа Громадської організації «Всеукраїнська федерація кінного спорту України» від 04 червня 2019 року №70, у ньому відсутні відомості про найменування змагань, місце і дати їх проведення, статус позивача в цих змаганнях і підставу, на якій позивач брав у них участь.

В аспекті доводів позивача про його участь у міжнародних спортивних змаганнях з кінного спорту як представника України, Суд також уважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 року №3808-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій національних спортивних федерацій та фізкультурно-спортивних товариств комплектує на конкурсній основі з числа найбільш підготовлених спортсменів дитячо-юнацького, резервного спорту та спорту вищих досягнень, а також фахівців сфери фізичної культури і спорту, зокрема тренерів, національні збірні команди з визнаних в Україні олімпійських, неолімпійських та національних видів спорту для підготовки їх до участі в міжнародних спортивних змаганнях.

Відповідно до частини восьмої статті 37 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» для участі в окремих міжнародних спортивних змаганнях центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, комплектує окремі офіційні делегації національних збірних команд України, до яких уходять спортсмени, тренери та особи, що забезпечують організаційне супроводження їх участі.

Зміст наведених положень Закону України «Про фізичну культуру і спорт» дає підстави стверджувати, що правом представляти Україну на міжнародних спортивних змаганнях наділені офіційні делегації з числа тренерів і спортсменів національних збірних команд, склад яких визначається Міністерством молоді і спорту України.

Таким чином, належним доказом того, що позивач перебував за кордоном як член національної збірної команди з кінного спорту, є відповідне рішення Міністерства молоді і спорту України про включення позивача до складу офіційної делегації національної збірної команди з кінного спорту для участі в конкретних змаганнях.

Проте таких доказів позивач у складі документів, долучених до заяви про реєстрацію кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі, не надав.

Посилання позивача на рішення Правління Громадської організації «Всеукраїнська федерація кінного спорту України» від 15 січня 2016 року та протокол засідання Правління Громадської організації «Всеукраїнська федерація кінного спорту України» Суд відхиляє, оскільки в розумінні статті 37 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» вони не є документами, що підтверджують статус особи як учасника офіційної делегації національної збірної команди з кінного спорту для участі в конкретних змаганнях.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими і достатніми доказами факту того, що його перебування в період з 21 липня 2015 року по 21 липня 2016 року за кордоном було пов`язане не з приватним інтересом.

Отже, Суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що поважність причин виїзду ОСОБА_2 за межі України в період з 21 липня 2015 року по 21 липня 2016 року суд першої інстанції встановив на підставі неналежних доказів.

Щодо доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції в частині поважності причин виїзду за межі України з огляду на побоювання позивача стати жертвою переслідувань за ознакою політичних поглядів, Суд зазначає про таке.

Як убачається з матеріалів справи, довідку за №Y5254565, видану Міністерством внутрішніх справ Іспанії, представник позивача надав до суду першої інстанції 21 червня 2019 року одночасно з клопотанням про продовження строку для надання доказів.

Водночас до заяви про реєстрацію кандидатом у депутати від 11 червня 2019 року вказана довідка не подавалася.

Суд констатує, що обов`язок підтвердити відповідність кандидата в народні депутати вимогам, установленим статтею 76 Конституції України та статтею 9 Закону №4061-VI, покладається на особу, яка звернулася із заявою про реєстрацію кандидатом в народні депутати України.

З урахуванням викладеного, оцінка правомірності й обґрунтованості рішення ЦВК про відмову в реєстрації особи як кандидата в народні депутати має здійснюватися в межах тих доказів, які подавалися кандидатом разом із заявою про реєстрацію.

Беручи до уваги те, що вказана довідка була відсутня в розпорядженні ЦВК станом на момент прийняття постанови від 15 червня 2019 року №1027 і позивач не зазначив причин, через які подання такого документа разом із заявою від 11 червня 2019 року було неможливим, Суд дійшов висновку, що відповідач у спірній постанові цілком обґрунтовано зазначив про відсутність підтвердження поважності причин виїзду ОСОБА_2 за межі України.

Та обставина, що позивач згодом подав її копію до суду, правильності висновків ЦВК у цій частині не спростовує.

Суд зазначає, що саме до компетенції ЦВК чинним законодавством віднесено повноваження перевіряти дотримання умов реєстрації кандидатів у народні депутати, у тому числі в одномандатних округах.

З огляду на завдання адміністративного судочинства і визначені у КАС України повноваження адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, вдавшись до оцінки статусу позивача як особи, що постійно проживає на території України на підставі самостійно зібраних доказів, що не були предметом дослідження під час прийняття оспорюваної постанови, суд першої інстанції тим самим підмінив собою ЦВК.

За такого правового врегулювання та обставин справи доводи позивача про порушення відповідачем вимог Закону №4061-VI під час вирішення питання про реєстрацію кандидата в народні депутата ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження, а тому Суд констатує відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Що до доводу апеляційної скарги про недоліки у платіжному документі про внесення застави, які, на думку скаржника, мали наслідком втрату ним юридичного значення, Суд зазначає таке.

З дослідженого в судовому засіданні платіжного доручення убачається, що воно оформлено від платника - Соціалістичної партії України - з призначенням платежу: «Грошова застава кандидата в народні депутати в одномандатному окрузі №93, висунутого Соціалістичною партією України - ОСОБА_3 ».

Листом Соціалістичної партії України від 11 червня 2019 року до ЦВК висловлено прохання про виправлення призначення платежу в частині правильного ім`я по батькові кандидата в народні депутати ОСОБА_2 .

За висновками Суду ці обставини беззаперечно свідчать про можливість ідентифікації особи, стовно якої внесено грошову заставу.

Ураховуючи, що за вказаним одномандатним округом від Соціалістичної партії України іншого кандидата не висувалося, виявлену ЦВК неточність у платіжному дорученні Суд уважає помилкою, яка не може бути визнана підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану ним у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58), відповідно до якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Оскільки Суд дійшов висновку про неправильне вирішення спору, рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити.

Керуючись статтями 272, 273, 278, 310, 315, 317, 321 КАС України, Суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії України задовольнити.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року в справі 855/152/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови, зобов`язання зареєструвати кандидата в народні депутати України відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко