ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 червня 2019 року Справа № 913/229/19

Провадження №34/913/229/19

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.,

при секретареві судового засідання Романенко Т.М.,

розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача – Комунального підприємства “Первомайськтеплокомуненерго” Первомайскої міської ради, м. Золоте Луганської області

про стягнення 792 055 грн. 10 коп.

У засіданні взяли участь:

від позивача: Єфрєменко О.О., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6537/10 від 23.03.2018, довіреність № 14-192 від 23.03.2018;

від відповідача: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 441 168,65 грн. за загальний період з 16.02.2016 по 25.11.2016, 3% річних у сумі 68 296,56 грн. за загальний період з 16.02.2016 по 19.04.2017 та інфляційних втрат в розмірі 282 589,89 грн. за загальний період з березня 2016 по березень 2017 за договором купівлі - продажу природного газу від 21.12.2015 №1341/16-БО-20, у зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого у 2016 році газу на суму 2 441 147,46 грн.

Розрахунок заявлених до стягнення сум здійснено позивачем за кожним актом приймання-передачі окремо.

У відповідності до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України 02.05.2019 року здійснено автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду та справу передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.05.2019 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.06.2019 року.

27.05.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив №269 від 21.05.2019, в якому останній проти позову в частині стягненні пені заперечив, з огляду на те, що КП “Первомайськтеплокомуненерго” є підприємством-виробником житлово-комунальних послуг, яке здійснює свою підприємницьку діяльність в районі проведення антитерористичної операції, а позивач є енергопостачальною організацією, а тому, в силу вимог ЗУ “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, виключає нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій з відповідача.

04.06.2019 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив №14/4-162313 від 31.05.2019, в якій позивач зазначає, що відповідно до умов укладеного сторонами Договору постачання природного газу від 21.12.2015 №1341/16-БО-20 та закону, саме на відповідача покладається обов`язок належної та вчасної оплати за поставлений газ.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, позивач вказує про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Щодо застосування положень ЗУ “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” до спірних правовідносин, то АТ “НАК “Нафтогаз України” посилається на постанову Верховного Суду України від 16.10.2018 №913/65/18, якою встановлена передчасність застосування норм вказаного закону до подібних правовідносин.

Крім того, позивач, посилаючись на норми ст. 1 ЗУ «Про електроенергетику», ст. 275 ГК України та п. 27 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу», зазначає, що АТ «НАК «Нафтогаз України» не є енергопостачальною компанією, а тому дія вказаного закону на спірні правовідносини не поширюється.

Суд вказані документи оглянув та долучив до справи.

Ухвалою від 04.06.2019 Господарський суд Луганської області закрив підготовче провадження та призначив справу для розгляду спору по суті на 25.06.2019.

Представник відповідача в судове засідання не прибув.

Представник позивача надав усні пояснення на позовну заяву.

У судовому засіданні 25.06.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач-постачальник) та відповідачем у справі укладено договір постачання природного газу №1341/16-БО-20 від 21.12.2015 (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 6 474 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 6 603,48 грн, крім того, ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 7 924,18 грн.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

У разі невиконання споживачем умов п. 6.1. договору постачальник споживач зобов`язався сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 8.2 договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в часині реалізації газі з 01.01.2016 до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Сторонами договору було складено та підписано низку додаткових угод №1 від 31.12.2015, №2 від 29.01.2016, №3 від 22.02.2016, №4 від 28.03.2016, якими сторони внесли зміни, зокрема, щодо ціни газу.

Пунктом 7 додаткової угоди №4 від 28.03.2016 викладено п. 6.1. договору у наступній редакції: «Оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточних розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу».

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає вимогам правового інституту поставки (ст.ст.265-267 ГК України) з відстрочкою платежу.

Позивач у січні – квітні 2016 поставив газ на загальну суму 2 441 147,46 грн.:

-у січні 2016 року за актом приймання-передачі від 31.01.2016 на суму 1 070 332,39 грн. (а.с.31);

-у лютому 2016 року за актом приймання-передачі від 29.02.2016 на суму 696 297,36 грн. (а.с.32);

-у березні 2016 року за актом приймання-передачі від 31.03.2016 на суму 609 470,71 грн. (а.с.33);

-у квітні 2016 року за актом приймання-передачі від 30.04.2016 на суму 65 047 грн. (а.с.34).

Відповідач оплатив поставку газу:

- за актом приймання-передачі від 31.01.2016:

- 13.12.2016 в сумі 110 280,81 грн., 15.12.2016 в сумі 73 200,82 грн., 16.12.2016 в сумі 11 571,34 грн., 20.12.2016 в сумі 61 928,53 грн., 27.12.2016 в сумі 199 967,97 грн., 28.12.2016 в сумі 471 717,39 грн., 29.12.2016 в сумі 10 087,54 грн., 04.01.2017 в сумі 2 012,91 грн., 31.01.2017 в сумі 25 324,69 грн., 13.02.2017 в сумі 27 280,96 грн., 15.02.2017 в сумі 40 630,84 грн., 17.02.2017 в сумі 36 328,59 грн;

- за актом приймання-передачі від 29.02.2016:

- 17.02.2017 в сумі 133 642,12 грн., 28.02.2017 в сумі 13 901,86 грн., 01.03.2017 в сумі 5 224,27 грн., 09.03.2017 в сумі 28 740,83 грн., 13.03.2017 в сумі 38 274,17 грн., 14.03.2017 в сумі 118 623,60 грн., 16.03.2017 в сумі 5 370,85 грн., 20.03.2017 в сумі 12 024,52 грн., 31.03.2017 в сумі 340 495,14 грн.;

- за актом приймання-передачі від 31.03.2016:

- 31.03.2017 в сумі 133 665,01 грн., 10.04.2017 в сумі 3 095,62 грн., 11.04.2017 в сумі 34 399,37 грн., 12.04.2017 в сумі 842,35 грн., 13.04.2017 в сумі 92 184,42 грн., 20.04.2017 в сумі 345 283,94 грн.;

- за актом приймання-передачі від 30.04.2016:

- 20.04.2017 в сумі 65 047 грн.

Позивач , як кредитор, права якого порушені несвоєчасним виконанням відповідачем строків оплати газу, звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про порушення відповідачем вимог закону і умов укладеного договору, і просить стягнути з відповідача пеню у сумі 441 168,65 грн. за загальний період з 16.02.2016 по 25.11.2016, 3% річних у сумі 68 296,56 грн. за загальний період з 16.02.2016 по 19.04.2017 та інфляційні втрати в розмірі 282 589,89 грн. за загальний період з березня 2016 по березень 2017.

Відповідач у відзиві проти позову в частині стягненні пені заперечив, з огляду на те, що КП “Первомайськтеплокомуненерго” є підприємством-виробником житлово-комунальних послуг, яке здійснює свою підприємницьку діяльність в районі проведення антитерористичної операції, а позивач є енергопостачальною організацією, а тому, в силу вимог ЗУ “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, виключає нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Зобов `язання між суб`єктами господарювання виникають з підстав закону або умов договору (ст.ст.173,193 ГК України).

В даному спорі правовідносини сторін врегульовані договором постачання природного газу №1341/16-БО-20 від 21.12.2015, який був чинним і обов`язковим для сторін під час його виконання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договором, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов`язань по сплаті вартості поставленої продукції.

Позивач поставив відповідачу газ на суму 2 441 147,46 грн. і позивач, як кредитор, належним чином – в порядку ст.ст.73-79 ГПК України - довів суду факт поставки на вказану суму грошей і у вказаний період. Таким чином, постачальник газу виконав свої обов`язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 265-267 Господарського кодексу України зобов`язують відповідача виконати обов`язок по оплаті поставленого газу у відповідності до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором постачання природного газу №1341/16-БО-20 від 21.12.2015, укладеним між позивачем та відповідачем у справі, встановлено, що споживач (відповідач) зобов`язаний оплатити вартість поставленого газу до 14 числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу, а з 01.04.2016 - зобов`язаний оплатити вартість поставленого газу до 25 числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

Таким чином, з урахуванням умов Договору та додаткових угод, граничним строком оплати поставленого газу є:

- за актом приймання-передачі від 31.01.2016 на суму 1 070 332,39 грн. – 14.02.2016;

- за актом приймання-передачі від 29.02.2016 на суму 696 297,36 грн. – 14.03.2016;

- за актом приймання-передачі від 31.03.2016 на суму 609 470,71 грн. – 25.04.2016;

- за актом приймання-передачі від 30.04.2016 на суму 65 047 грн. – 25.05.2016.

Відповідач обов`язок по сплаті поставленого газу виконав несвоєчасно, чим порушив умови договору та закону.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, у відповідності до норм ст.625 ЦК України позивачем було нараховано 3% річних у сумі 68 296,56 грн. за загальний період з 16.02.2016 по 19.04.2017:

- за зобов`язаннями січня 2016 – за період з 16.02.2016 по 16.02.2017 у сумі 27 935,35 грн;

- за зобов`язаннями лютого 2016 – за період з 15.03.2016 по 30.03.2017 у сумі 20 957,45 грн;

- за зобов`язаннями березня 2016 – за період з 26.04.2016 по 19.04.2017 у сумі 17 648,04 грн.;

- за зобов`язаннями квітня 2016 – за період з 26.05.2016 по 19.04.2017 у сумі 1 755,72 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд встановив, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних за загальний період з 16.02.2016 по 19.04.2017 підлягає задоволенню повністю на суму 68 296,56 грн.

Також позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 282 589,89 грн. за загальний період з березня 2016 по березень 2017:

- за зобов`язаннями січня 2016 – за період з березня 2016 по січень 2017 у сумі 120 363,14 грн.;

- за зобов`язаннями лютого 2016 – за період з квітня 2016 по лютий 2017 у сумі 89 296,06 грн.;

- за зобов`язаннями березня 2016 – за період з травня 2016 по березень 2017 у сумі 65 730,89 грн.;

- за зобов`язаннями квітня 2016 – за період з червня 2016 по березень 2017 у сумі 7 199,80 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд встановив, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат за загальний період з березня 2016 по березень 2017 підлягає задоволенню повністю на суму 282 589,89 грн.

Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 441 168,65 грн. за загальний період з 16.02.2016 по 25.11.2016, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі невиконання споживачем умов п. 6.1. договору постачальник споживач зобов`язався сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 441 168,65 грн.:

- за зобов`язаннями січня 2016 – за період з 16.02.2016 по 15.08.2016 у сумі 203 392,39 грн.;

- за зобов`язаннями лютого 2016 – за період з 15.03.2016 по 14.09.2016 у сумі 126 570,11 грн.;

- за зобов`язаннями березня 2016 – за період з 26.04.2016 по 25.10.2016 у сумі 100 912,37 грн.;

- за зобов`язаннями квітня 2016 – за період з 26.05.2016 по 25.11.2016 у сумі 10 293,78 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” від 13.01.2015 № 85-VIII (набрав чинності з 07.02.2015) у редакції Закону України “Про державний бюджет України на 2016 рік” від 25.12.2015 № 928-VIII, метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція.

Згідно з ч.2 ст.2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Законом України “Про державний бюджет України на 2016 рік” від 25.12.2015 № 928-VIII дію ст. 1 зупинено до завершення антитерористичної операції, яка у спірний період та на цей час триває.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 “Про визначення гарантованих постачальників природного газу” встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту АТ “НАК “Нафтогаз України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту АТ “НАК “Нафтогаз України” встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України “Про енергозбереження” визначено, що: “енергозбереження” - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" – це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства АТ “НАК “Нафтогаз України” є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (в редакції, чинній на момент набрання чинності Закону від 13.01.2015 № 85-VIII) “житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 названого Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним з видів діяльності відповідача – Комунального підприємства “Первомайськтеплокомуненерго” Первомайскої міської ради є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Водночас, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Золоте (Первомайськ) Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Відповідно до п. 6 Статуту АТ “НАК “Нафтогаз України” предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом. Згідно п.2 ст.1 Постанови КМУ від 25.07.2012р. № 705 “Про визначення гарантованих постачальників природного газу” АТ “НАК “Нафтогаз України” є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн.куб.метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, він є постачальником енергоресурсу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває до завершення АТО.

Доводи позивача, викладені у запереченні на відзив, про застосування ст.2 Закону, п.27 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу", ст.1 Закону України "Про електроенергетику" та ст.275 Господарського кодексу України суд відхиляє як помилкові, зазначаючи таке.

Закон України "Про електроенергетику" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які пов`язані з поставкою природного газу, а ст.2 Закону як спеціальна норма стосовно встановленого мораторію містить в собі автономну категорію "енергопостачальна компанія" по відношенню до загальної ст. 275 Господарського кодексу України.

Так, віднесення суб`єкта до "енергопостачальної компанії" у розумінні ст.2 Закону для цілей визначення можливості застосування мораторію обумовлено виключно ознаками, наведеними у цій статті, та не залежить від необхідної відповідності такого визначення "енергопостачальника", наведеного у ст.275 Господарського кодексу України. Такими спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у ст.2 Закону, є: - здійснення поставок енергоресурсів; - споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг; - надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції.

Таким чином, наведене тлумачення змісту ст.2 Закону є таким, що відповідає меті її запровадження.

Доводи позивача щодо застосування приписів ст.714 Цивільного кодексу України в силу загального характеру по відношенню до ст.275 Господарського кодексу України судом також відхиляються, оскільки їх предмети регулювання щодо категорії "енергоресурси" взагалі не перетинаються зі ст.275 Господарського кодексу України, яка передбачає поставку енергії, а не енергоресурсів, і підстав для ототожнення зазначених понять позивачем не наведено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2019 у справі №905/1308/18.

Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суд дійшов висновку, що наведені вище положення Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу №1341/16-БО-20 від 21.12.2015.

Отже, нарахування позивачем пені за зобов`язаннями січня-квітня 2016 року суперечить Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, а тому у цій частині вимог слід відмовити за необгрунтованістю.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період 16.02.2016 по 19.04.2017 в сумі 68 296,56 грн. та інфляційні втрати за загальний період з березня 2016 по березень 2017 в сумі 282 589,89 грн.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.232, 265-267 ГК України, ст.ст.526,625,629 ЦК України, ст.ст.46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 ГПК України, Законом України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства “Первомайськтеплокомуненерго” Первомайскої міської ради, 93295, Луганська область, м. Золоте, вул. Молодіжна, буд. 22А, ід. код 32082152, на користь Акціонерного товариства “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, 01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ід. код 20077720, 3% річних в сумі 68 296,56 грн. період 16.02.2016 по 19.04.2017, інфляційні втрати в сумі 282 589,89 грн. за загальний період з березня 2016 по березень 2017, витрати на судовий збір у сумі 5 263,30 грн.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Повний текст рішення складено і підписано 26.06.2019.

Суддя А.В. Іванов