Справа №521/22009/18

Провадження №2/521/1747/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

25 червня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Колесник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, в якому просить суд розподілити квартиру АДРЕСА_1 , яка є спільним сумісним майном подружжя, наступним чином: припинити право власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 всі судові витрати по цивільній справі. Позов обґрунтовано тим, що 17.12.2015 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси шлюб між ним та відповідачкою – розірвано. Після розірвання шлюбу їхня єдина дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжила проживати з батьком за вказаною адресою, а відповідачка на протязі багатьох років проживала за різними адресами, більша частина її життя ніяким чином не була пов`язана з його життям та життям їхньої доньки. Квартира АДРЕСА_1 куплена на ім`я відповідачки за час їхнього шлюбу, у тому числі і за грошові кошти отримані на підставі кредитного договору № 25006-072/03 Р, укладеного між Акціонерним Комерційним банком «Правекс –Банк» з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку. Позивач зазначає, що титульним власником квартири є відповідачка по справі. Квартира була куплена на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу від 25.06.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрованому в реєстрі за № 7679 25.06.2003 року. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 зареєстровано в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 16.07.2003 року в реєстровій книзі № 455 пр. на сторінці 159 реєстровий номер 233. Позивач вказує, що більшу частину грошових коштів на купівлю вказаної квартири витрачено за рахунок його особистих грошей, які були виручені від продажу однокімнатної квартири, належної позивачу особисто на праві приватної власності а також за рахунок переданих йому в дар від матері грошових коштів у розмірі 48 000 гривень, що на той час дорівнювало еквіваленту – 9000, 00 доларів США. Позивач вказує, що квартира АДРЕСА_1 хоча оформлена на відповідачку, але куплена за рахунок грошових належних йому особисто, окрім цього, особисто ним, в повному обсязі виконані кредитні зобов`язання за кредитним договором 25006-072/03 Р, укладеного між Акціонерним Комерційним банком «Правекс –Банк» з одного боку та ОСОБА_2 .. Враховуючи вищевикладене просить суд в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_2 підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка в судові засідання не з`являлася, про час та місце розгляду справ повідомлялася належним чином, шляхом відправлення судових ухвал та повісток за місцем реєстрації, згідно довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.

За таких обставин суд, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення, згідно до ст.280 ЦПК України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу сторони мають доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про її народження серія НОМЕР_2 від 02 жовтня 2001 року виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 17.12.2015 року шлюб між сторонами – розірвано. Рішення набрало чинності – 28.12.2015 року.

Документами, що знаходяться у справі підтверджується, що 25 червня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу серії ВАК № 514977, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 7679, придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м., право власності на яку 16.07.2003 року було зареєстровано за ОСОБА_2 у КП «ОМБТІ та РОН» номер запису: 233стр. 159 в книзі: 455 –пр. 16 липня 2003 року.

Позивачем до матеріалів справи надано кредитний договір № 25006-072/03 Р, укладений 25 червня 2003 року між Акціонерним комерційним Банком «Правекс –Банк» , що іменується в подальшому «Банк», в особі директора Одеського філіалу АКБ «Правекс –Банк» ОСОБА_4 , діючого на підставі Положення про філіали та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 07.02.2003 року за реєстровим № 675 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, відповідно до ч.1п.1 якого, Банк надає ОСОБА_2 кредит і в іноземній валюті на загальну суму 14 000 (чотирнадцять тисяч) доларів США для споживчих цілей. Кредит надається строком з 25 червня 2003 року по 24 червня 213 року з виплатою 14% річних.

Як вбачається з договору застави від 31 липня 2003 року, укладеним між Акціонерним комерційним Банком «Правекс –Банк», що іменується надалі «Заставодержатель», в особі директора Одеського філіалу АКБ «Правекс –Банк» ОСОБА_4 , з однієї сторони та ОСОБА_2 «Заставодавець» з другої сторони, Сторонами укладено Договір Застави відповідно до п.1.1. якого «Заставодавець» для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед Заставо держателем за Кредитним договором № 25006-072/03Р від 25 червня 2003 року та можливих змін та доповнень до нього щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом в сумі 14000 ( чотирнадцять тисяч) доларів США, сплати відсотків за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, плати пені в разі порушення умов кредитного договору передає в заставу Заставодержателю належне їй на праві приватної власності майно: квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.5.3., 5.4 Договору застави Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного розрахунку ОСОБА_5 із Заставодержателем за кредитним договором. Сторонам роз`яснено зміст ст. 27 Закону України « Про заставу» у відповідності з якою договір застави зберігає силу, якщо заставлене майно переходить у власність інших осіб і якщо Заставодержатель уступить забезпечене заставою право вимоги іншій особі.

31 липня 2003 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку з посвідченням договору застави від 31.07.2003 року, накладено заборону відчуження зазначеної в договорі квартири, яка належить ОСОБА_2 до припинення умов договору застави.

ОСОБА_2 у позовній заяві вказував, що всі грошові зобов`язання за Кредитним договором № 25006-072/03 Р, від 25 червня 2003 року виконані, строк дії кредитного договору до 24.06.2013 року. З цих підстав договір застави від 31 липня 2003 року - припинений.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, щодо об`єкту нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1 ) відсутні відомості у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Щодо вказаного об`єкту також відсутні відомості з Державного реєстру Іпотек. Вказана інформація підтверджує доводи позивача викладені у позовній заяві щодо виконання умов Кредитного договору № 25006-072/03 Р, від 25 червня 2003 року, дія якого припинилася 24 червня 2014 року, а тому при вирішенні спору про поділ спільного майна подружжя Войнікових, судом не встановлено порушення прав третіх осіб, зокрема Акціонерного комерційного Банку «Правекс – Банк».

Приймаючи до уваги документи, які свідчать про час набуття вказаного в позові майна, суд, вважає, що дійсно, майно зазначене позивачем відноситься до майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) передбачено ст.63 СК України.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У відповідності до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Спільною сумісною власністю подружжя стає майно, нажите подружжям під час шлюбу, незалежно від того, ким воно придбане: одним з подружжя чи в результаті їх сумісних дій. Наявності яких-небудь доказів попередньої узгодженості таких дій з іншим з подружжя не потрібно.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на всю квартиру АДРЕСА_1 , позивач зазначав, що ця квартира дійсно була придбана ними під час шлюбу, але частково кошти на її придбання були подарені його матір`ю, частина коштів на придбання квартири є його особистими, оскільки виручені від продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Як на підставу та єдиний доказ цих тверджень посилався на розписку підписану ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , зі змісту якої випливає що ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2 грошову суму у розмірі – 48 000 гривень на купівлю квартири АДРЕСА_1 . Окрім цього позивач посилався на розписку в якій вказується про отримання ним ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі – 72 000 (сімдесят дві тисячі) гривень еквівалент -13600 доларів США від ОСОБА_7 – покупця квартири АДРЕСА_2 . Судом не приймається до уваги надані позивачем розписки оскільки в них відсутні дати їх складання та підписання, окрім цього вони не підтверджують що саме ці грошові кошти витрачені на купівлю спірної квартири та витрачалися задля виконання зобов`язань за Кредитним договором № 25006-072/03 Р, від 25 червня 2003 року термін дії якого припинився 24 червня 2014 року.

Відповідно до ст.68 ч.1 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільного сумісного права власності подружжя, частки майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Положеннями ст.392 ЦК України визначено, що для усування усіляких сумнівів щодо існування права власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це оспорюється або не визнається іншою стороною.

Таким чином, встановивши під час розгляду справи невизнання відповідачкою ОСОБА_2 права власності позивача ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , суд дійшов до висновку, що за ОСОБА_1 повинно бути визнано право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

З цих же підстав, викладених вище в мотивувальній частині рішення суд частково задовольняє позов ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , визнавши за ним право власності на 1/2 частку вищевказаної квартири яка є об`єктом спільного майна подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволений позовних вимог. Таким чином, враховуючи, що позов ОСОБА_2 задоволено частково, за ним визнано право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , тобто позовні вимоги задоволено на 50%, то відповідачкою має бути відшкодовано позивачу 50% від суми сплаченого судового збору у розмірі – 2643, 00 гривень (5286,00 :2 = 2643,00).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, 280-285 ЦПК України, ст.ст. 60, 68, 70 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Поділити майно, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН- НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 45,9 кв.м., складається з двох кімнат житловою площею 30,0 кв.м., загальна площа всієї квартири – 44,7 квадратних метрів, припинивши право власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН – НОМЕР_1 ) на дану частку майна.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН- НОМЕР_3 ) 50% від суми сплаченого ним судового збору у розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний термін.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий :