ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

м. Черкаси

Справа

711/6925/18 провадження № 22-ц/793/959/19

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого: Василенко Л.І.

суддів: Єльцова В.О., Карпенко О.В.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 .

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2019 року (ухвалене під головуванням Скляренко В.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

17 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Вимоги мотивовано тим, що 21 липня 2016 року між сторонами в Черкаському міському відділі ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області зареєстровано шлюб, від якого вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач з ними не проживає та ухиляється від виконання покладеного на нього обов`язку щодо утримання дітей. Відмовляється добровільно надавати кошти на утримання дітей, в тому числі на придбання продуктів харчування, одягу, медикаментів, хоча, на переконання позивача, має таку можливість. Також ухиляється від її утримання, як дружини яка знаходиться у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку.

Позивач на даний час не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку та отримує державну допомогу в розмірі 860 грн. на кожну дитину щомісяця, іншого доходу не має.

Позивачу відомо, що відповідачем нікому не сплачуються аліменти, у шлюб після розірвання відносин не вступав, інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних батьків не має.

Просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання дітей у фіксованому розмірі в сумі 3500 грн. на кожну дитину, а також на своє утримання до досягнення меншою дитиною трьохрічного віку в розмірі 2000 грн. з урахуванням щорічної індексації, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття, а у випадку їх вступу до ВУЗу - до досягнення ними віку 23 років.

Також позивач просила суд слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Заочним рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в твердій грошовій сумі 4000 грн. щомісячно (по 2000 грн. на кожну дитину), починаючи з 17 серпня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом в твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 17 серпня 2018 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2019 року заяву ОСОБА_2 про скасування заочного рішення Придніпровського суду м. Черкаси від 21 листопада 2018 року, задоволено.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2018 року у даній справі скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 2400 грн. щомісячно (по 1200 грн. на кожну дитину), починаючи з 17 серпня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

Розмір аліментів визначений у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовився про інше.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 500 грн. і до досягнення дитиною ОСОБА_4 трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позову ОСОБА_1 , відмовлено.

Вирішено питання судового збору. Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду про часткове задоволення позовних мотивовано тим, що враховуючи норми СК України про обов`язковість участі обох батьків в утриманні своїх неповнолітніх дітей та беручи при цьому до уваги їх матеріальний стан, працездатність, а також прожитковий розмір на дитину віком до 6 років, який на момент розгляду справи відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» за період з 01 січня по 01 липня вказаного року становив 1626 грн., а 50% цього розміру відповідно складав - 813 грн., суд вважав за доцільне стягнути аліменти на утримання дітей по 1200 грн. на кожну дитину.

Присудження аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення ОСОБА_4 трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 500 грн. щомісячно, мотивовано можливістю відповідача сплачувати їх саме в такому розмірі з урахуванням офіційної заробітної плати за місцем роботи на яку відповідач, зокрема, був працевлаштований в процесі розгляду вказаної справи в суді першої інстанції, і розмір якої відповідно 4300 грн., а також тим, що аліментів на двох неповнолітніх дітей становить 1200 грн. на кожну дитину, що в свою чергу становить 56% від заробітної плати, а тому з урахуванням аліментів на дружину розмір їх стягнення в процентному відношенні до заробітку відповідача становитиме 67% та не перевищуватиме відповідно встановленого п. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» граничного розміру відрахувань.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у випадку продовження їх навчання до досягнення 23 річного віку, суд виходив з того що вказані обставини не наступили, тоді як суд, відповідно до норм ст. 4 ЦПК України, здійснює захист вже порушених, невизнаних, або оспорюваних прав та свобод, чи законних інтересів, особи, що звернулася.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 24 травня 2019 року, ОСОБА_1 , вважаючи рішення таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, просила його змінити привівши його у відповідність до позовної заяви та законодавства та відповідно просила: збільшивши розмір стягуваних з ОСОБА_2 аліментів на її користь на утримання неповнолітніх дітей до 3500 грн. на кожного з них, також збільшити розмір стягуваних аліментів на її утримання до 2000 грн. з урахуванням щорічної індексації, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття, а у випадку продовження навчання до досягнення ними 23 років.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем лише 12 квітня 2019 року подано довідку про працевлаштування в ТОВ «МРК-КМ» в м. Києві, датовану 07 березня 2019 року, про прийняття на роботу на посаду сортувальника з 01 березня 2019 року з заробітною платою 4300 грн. Поданий позивачем запит до ТОВ «МРК-КМ» був проігнорований і відповіді на нього не отримано, що, на переконання скаржника, є доказом фіктивності поданої до суду довідки.

Крім того, судом першої інстанції безпідставно проігноровано клопотання позивача про витребування від АТ КБ «Приватбанк» документів про рух коштів на особистих рахунках відповідача ОСОБА_2 .

Також ОСОБА_1 стверджує, що від дати подання позовної заяви по час ухвалення рішення не були встановлені фактичні доходи відповідача, що відповідно позбавило її можливості обґрунтовано реалізувати своє право вибору способу стягнення аліментів, змусило її приймати рішення на підставі інформації про доходи відповідача за минулий період, які не мають відношення до нарахування аліментів.

В свою чергу суд першої інстанції безпідставно та не вмотивовано залишив у своєму рішенні лише один із видів заробітку, а саме заробітну плату, чим, на переконання позивача, змінив позовні вимоги та звузив базу для стягнення аліментів.

В той же час, позивач зазначає, що нею було обрано спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі від доходу відповідача на період звернення з позовом до суду, про що вона вказувала у своїй позовній заяві та додатково подавала відповідні докази, зокрема про працевлаштування в ТОВ ОТТО Work Force Europe (Польща) з 12 вересня 2018 року по 14 лютого 2019 року з отриманою заробітною платою 9414, 26 польських злотих, що на 14 лютого 2019 року становило 71038 грн. Надана суду довідка вказує про заробітну плату лише за три місяці, а саме за відпрацьовані листопад та грудень 2018 року та січень 2019 року. Водночас представником фірми на яку був працевлаштований відповідач вказано, що останній працював в період з 12 вересня 2018 року по 14 лютого 2019 року. Тобто, можна стверджувати, що ОСОБА_2 приховано заробітну плату ще за 2 місяці, сума якої могла б суттєво вплинути на виплату аліментів.

Зазначає, що для ознайомлення з актуальними доходами відповідача необхідно зобов`язати його надати суду розширену довідку по заробітній платі за місцем працевлаштування ТОВ «МРК-КМ», оскільки направлений позивачем 19 квітня 2019 року запит до директора вказаного товариства залишений без відповіді. Крім того, вважає за необхідне витребувати від відповідача інформацію про рух коштів на його поточних рахунках в ПАТ КБ «Приватбанк». Витребувати від відповідача договір оренди квартири від 01 серпня 2017 року, що розташована за адресою в АДРЕСА_1 , з оренди якої відповідач отримує дохід.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2019 року та відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 06 червня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 25 червня 2019 року на 09:30 год. без повідомлення учасників справи.

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

В зв`язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Черкаської області.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви , з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ОСОБА_4 України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до статті 8 Закону України від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до положень ст. 180, ч. 3 ст. 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.

Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За правилами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначаються судом.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Частиною 1 ст. 191 СК України регламентовано, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

Крім того, згідно зі ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно частин 2, 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно до позовної заяви позивач просила стягнути аліменти з відповідача у твердій грошовій сумі.

З матеріалів справи вбачається, що 21 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в Черкаському міському відділі ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області було зареєстровано шлюб (т. 1 а.с. 14). Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про народження дітей: Серія НОМЕР_1 від 07 жовтня 2016 року та Серія НОМЕР_2 від 02 лютого 2018 року, відповідно (т. 1 а.с. 15,16).

Як вбачається з Акту про проживання матері з дітьми від 26 вересня 2018 року, затвердженого начальником дільниці КП «Соснівська СУБ» Черкаської міської ради малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з мамою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 28).

Згідно належно завіреної копії витягу з трудової книжки та довідки виданої ТОВ «МРК-КМ», ОСОБА_2 з 01 березня 2019 року працює в даному Товаристві на посаді сортувальника у виробництві харчової продукції 1 розряду, його щомісячна заробітна плата складає 4300 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 231, 232)

Також, відповідач був тимчасово працевлаштований на підставі цивільно-правового договору в ТОВ ОТТО Work Force Europe (Польща), а саме з 12 вересня 2018 року по 14 лютого 2019 року. За вказаний період ним фактично було отримано 9414,26 польських злотих, що складає близько 67000 грн.(т. 1 а.с. 177).

В той же час заробітна плата відповідача за березень 2019 року складає 4300 грн. Доказів отримання відповідачем інших доходів з моменту подачі позову до суду і до часу ухвалення оскаржуваного рішення стороною позивача суду не надано. Таким чином загальний розмір доходу відповідача за період з 17 серпня 2018 року по час винесення оскаржуваного рішення, тобто за вісім місяців склав 71300 грн.

Крім того, у вказаний період відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 10156 грн. 44 коп., що стверджується відповідними квитанціями про переказ коштів та не заперечувалося позивачкою в судовому засіданні в суді першої інстанції.

В той же час, позивач ОСОБА_1 в даний період перебуває у відпустці по догляду за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку. Отримує державну допомогу на них в сукупному розмірі 1720 грн. (т. 1 а.с. 196, 197).

Таким чином суд першої інстанції, враховуючи приведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а саме те, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення відповідач є офіційно працевлаштованим та отримує заробітну плату в розмірі 4300 грн. на місяць, в республіці Польщі, на підставі цивільно-правової угоди, він був працевлаштований тимчасово, розмір отриманого ним заробітку (доходу) з часу звернення до суду по час ухвалення судового рішення, недоведеність отримання відповідачем інших доходів, те що у вказаний період відповідачем з отриманих ним доходів позивачу було перераховано 10156 грн. 44 коп., отримання позивачем державної допомоги на двох дітей, визначений законодавчо прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, обов`язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на утримання дітей аліментів у розмірі 2400 грн. щомісячно (по 1200 грн. на кожну дитину щомісячно).

При цьому, встановлені судом обставини дають можливість відповідачу належним чином виконувати покладені на нього законодавством зобов`язання, а саме сплачувати аліменти на утримання двох дітей з часу їх стягнення - 17.08.2018.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд першої інстанції врахував, що відповідач має працездатний вік, можливість сплачувати аліменти за сукупності фактів передбачених ст. 12, 81, 83 ЦПК України та дійшов правильного висновку, про їх стягнення саме в розмірі 500 грн. щомісячно врахувавши при цьому, що сукупний розмір стягуваних аліментів у процентному відношенні буде становити 67 % від заробітку боржника та відповідно не перевищуватиме розмір відрахувань із його доходу при фактичному виконанні судового рішення, щодо даного виду стягнення передбаченого п. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» в розмірі, що не перевищує граничного розміру відрахувань який становить 70%.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей у випадку продовження навчання до досягнення ними 23 річного віку, суд першої інстанції виходив з відсутності обставин за яких права позивача є порушеними та підлягають захисту з огляду на те, що дані обставини не настали у визначеному періоді часу.

Колегія суддів наголошує, що правовідносини батьків по утриманню саме повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються зокрема главою 16 СК України, яка, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

В даному випадку діти на утримання яких позивач просила стягнути аліменти, згідно до визначення ст. 6 СК України являються малолітніми і відповідно порядок стягнення на їх користь аліментів до досягнення ними повноліття регламентовано Главою 15 СК України.

З приведеними висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає безпідставним посилання скаржника наведене в апеляційній скарзі на те, що судом було проігноровано її клопотання про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» документів про рух коштів на особистих рахунках відповідача, з огляду на наступне.

Як зазначалось, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просила слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження, про що безпосередньо зазначено позивачем у позовній заяві, а судом, в подальшому, в ухвалі від 14 лютого 2019 року.

Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження регламентовано ст. 279 ЦПК України. Так згідно до ч. 5 даної статті суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження, зокрема, за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Крім того, клопотання щодо витребування доказів, у відповідності до ч. 1 ст. 84 ЦПК України подаються у строк зазначений у частинах 2 та 3 ст. 83 ЦПК України, а саме позивачем разом з поданням позовної заяви та оплачується судовим збором, що також зроблено не було.

Водночас не заслуговує на увагу і посилання скаржника на те, що судом першої інстанції було безпідставно та незаконно змінено позовні вимоги позивача і замість стягнення аліментів з доходів в твердій грошовій сумі, як вона просила, вказано про стягнення аліментів лише з заробітку, що має відмінність та істотне значення.

Так, судом першої інстанції, у відповідності до вимог сімейного законодавства та наданих доказів, при визначенні розміру аліментів було враховано матеріальне становище відповідача, тобто як розмір заробітної плати, яку він отримує на час ухвалення судового рішення в результаті працевлаштування, так і отримана ним заробітна плата (доходи) з часу звернення позивача до суду, проте аліменти стягнуто у твердій грошовій сумі, згідно до позовної заяви про їх стягнення саме у твердій грошовій сумі, без конкретизації з чого - заробітку чи доходу.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини до досягнення дітьми трирічного віку, судом у мотивувальній частині лише приведено розрахунок співвідношення стягнутих аліментів отримуваній відповідачем заробітній платі.

Щодо вимог скарги про те, що від дня подання позовної заяви про стягнення аліментів та по цей час не були встановлені актуальні фактичні доходи відповідача та його матеріальний стан, що лишило позивача можливості обґрунтовано реалізувати своє право вибору способу стягнення аліментів, змусило приймати рішення на підставі інформації про доходи відповідача за минулий період та стосовно вимог про витребування довідки про придбану та приховану ним житлову площу, договору оренди квартири, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У свою чергу, у відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначалась за клопотанням позивача справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження. Позивачу, згідно наявного в матеріалах справи ордера, надавалась професійна правнича допомога адвокатом Трощено В.В. (т. 1 а.с. 145).

Таким чином наведені доводи є безпідставними. Крім того, у відповідності до ст. 367 ЦПК України апеляційний суд не наділений повноваженнями за мотивів наведених у апеляційній скарзі самостійно витребовувати докази.

За викладеного доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, водночас вони були предметом розгляду суду, відповідно їм надана належна оцінка яка не спростовує висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2019 року ухвалено із додержанням вимог закону, в тому числі норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати залишити за сторонами, які їх понесли, за розгляд справи апеляційний судом.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст складено 25 червня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді : В.О.Єльцов

О.В. Карпенко