ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/4292/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до Державної регуляторної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Іллічівське" про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ :

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної регуляторної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Іллічівське" про визнання протиправним та скасування розпорядження від 13 лютого 2017 року № 35 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування".

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Третьою особою та відповідачем було надано відзиви на апеляційну скаргу, за змістом яких зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З урахуванням частини другої статті 12 КАС України, а також беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, у зв`язку з чим клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 вересня 2016 року до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надійшло звернення приватного акціонерного товариства "Страхова товариство "Іллічівське" щодо проведення позапланової виїзної перевірки з метою визначення ступеня фінансової стійкості товариства та у зв`язку із проведення аудиту.

27 вересня 2016 року позивачем видано наказ № 291 "Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю)" відповідно до якого вирішено у період з 28 вересня по 11 жовтня 2016 року здійснити позаплановий захід державного нагляду (контролю) шляхом проведення перевірки товариства на предмет дотримання вимог щодо платоспроможності та виконання зобов`язань за укладеними у період з 31 грудня 2015 року по 28 вересня 2016 року договорами страхування.

28 вересня 2016 року Нацкомфінпослуг було винесено направлення на здійснення державного нагляду (контролю) Товариства, яке отримано представником Товариства Трохименко В.В. (за довіреністю) що підтверджується підписом про отримання.

13 жовтня 2016 року Нацкомфінпослуг було винесено розпорядження №2563 яким встановлено, що товариством порушено вимоги законодавства у сфері фінансових послуг, та зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське" усунути порушення законодавства про фінансові послуги, зазначені в пунктах 2, 3, 4, 5, 6 констатуючої частини даного розпорядження та повідомити позивача про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 14 листопада 2016 року.

У зв`язку із вчиненням товариством порушень, зазначених у пункті 2 частини першої статті 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", директору департаменту страхового регулювання та нагляду застосувати до товариства захід реагування, визначений пунктом 3 частини першої статті 40 вказаного Закону за порушення, зазначені у пункту 1 констатуючої частини цього розпорядження у термін включно до 19 жовтня 2016 року.

Копію винесеного розпорядження отримано представником товариством 18 жовтня 2016 року.

18 листопада 2016 року позивачем складено акт №106/13/6-09 про невиконання Товариством Розпорядження №2563 про усунення порушень ліцензійних умов встановлених для провадження страхової діяльності у якому зафіксовано порушення законодавства про фінансові послуги, зокрема:

- статті 31 Закону України "Про страхування" в частині обов`язковості представлення коштів страхових резервів активами визначених категорій;

- частини першої статті 25 Закону України "Про страхування", відповідно до якої здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком;

- абзаців першого та другого пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) щодо невиконання страховиком обов`язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;.

- пункту 36.5 статті 36 Закону щодо несплати пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня;

- абзаців першого - третього пункту 36.2 статті 36 Закону щодо невиконання страховиком обов`язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати);

- пункту 4.3 розділу 4 Методики формування страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, затвердженої розпорядженням Держфінпослуг від 17 грудня 2004 року № 3104, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 10 січня 2005 року № 19/10299, відповідно до якого величина резерву заявлених, але не виплачених збитків за видом страхування, визначається страховиком за кожною неврегульованою претензією;

- абзацу другого пункту 6 Розділу І Положення про обов`язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів страховика, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 23 лютого 2016 року № 396, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 березня 2016 року за № 417/28547 (далі - Положення № 396), відповідно до якого норматив диверсифікованості активів має бути не меншим, ніж величина страхових резервів, що розраховується відповідно до законодавства з урахуванням вимог стандартів фінансової звітності;

- пункту 7 Розділу І Положення № 396 в частині обов`язковості дотримання на будь-яку дату нормативу диверсифікованості активів;

- абзацу другого пункту 5 Розділу І Положення № 396, відповідно до якого норматив достатності активів має бути не меншим, ніж сумарна величина довгострокових та поточних зобов`язань і забезпечень, включаючи величину страхових резервів, що розраховується відповідно до законодавства;

- пункту 7 Розділу І Положення № 396 в частині обов`язковості дотримання на будь-яку дату нормативу достатності активів;

- пункту 2.16 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 40, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 за № 805/8126 (далі - Ліцензійні умови), відповідно до якого здійснення страховиком страхових виплат провадиться у порядку та на умовах, визначених статтею 25 Закону України "Про страхування";

- пункту 1.14 розділу 1 Ліцензійних умов, відповідно до якого вимоги, установлені законодавством України у сфері регулювання страхової діяльності, повинні виконуватись страховиками протягом дії ліцензії.

Товариство листом від 11 листопада 2016 року №4148-РВ (вх.№8888/ск від 11 листопада 2016 року) повідомило Нацкомфінпослуг про заходи щодо усунення порушень, зазначених в Розпорядженні, а саме:

- щодо пункту 2 констатуючої частини Розпорядження, до Нацкомфінпослуг подано коригуючу фінансову звітність страховика за шість місяців 2016 року в частині збільшення обсягу резерву заявлених, але не виплачених збитків, у розмірі 21 000 650,0 грн.;

- щодо пунктів 3 та 4 констатуючої частини Розпорядження, з метою усунення встановлених порушень Товариством скликано Загальні збори акціонерів щодо вирішення питання про відновлення ліквідності Товариства та забезпечення дотримання нормативів достатності та диверсифікації активів, які відбудуться 30 листопада 2016 року;

- щодо пунктів 5 та 6 констатуючої частини Розпорядження, врегульовано та виплачено страхових відшкодувань по 64 страхових справах на загальну суму 694 780,54 грн. (Розпорядженням встановлено заборгованість перед страхувальникам та третіми особами із сплати страхових відшкодувань на загальну суму 4 791 332,49 грн.).

У зв`язку із не усуненням порушень зазначених в пунктах 3,4,5 та 6 Розпорядження, Товариство просило подовжити строк виконання Розпорядження.

За таких обставин, Нацкомфінпослуг встановлено, що станом на 18 листопада 2016 року товариством не надано інформацію про виконання вимог розпорядження, що свідчить про його невиконання.

З урахуванням викладеного, керуючись статтею 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", пунктом 5 частини другої, частиною восьмою статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", підпунктом 41 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, 22 листопада 2016 року прийняла розпорядження №2907 (далі - Розпорядження 2907) про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності Товариства відповідно до якого постановила:

1. Анулювати ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" на провадження страхової діяльності, а саме:

- з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса, що видана розпорядженням Нацкомфінпослуг № 1 від 05 січня 2016 року;

- з обов`язкового медичного страхування, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 890 від 25 листопада 2010 року;

- з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 7 від 12 січня 2011 року;

- з обов`язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 1377 від 20 листопада 2008 року;

- з обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 6840 від 23 лютого 2007 року;

- з обов`язкового авіаційного страхування цивільної авіації, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 8320 від 04 грудня 2007 року;

- з обов`язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 4826 від 01 листопада 2005 року;

- з обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об`єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об`єкти та об`єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06 лютого 2006 року;

- з обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06 лютого 2006 року;

- з обов`язкового особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд) , що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06 лютого 2006 року;

- з обов`язкового страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 738 від 15 грудня 2011 року;

- з добровільного страхування залізничного транспорту, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 6468 від 30 листопада 2006 року;

- з добровільного страхування повітряного транспорту, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 790 від 28 жовтня 2010 року;

- з добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 8320 від 04 грудня 2007 року;

- з добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17 січня 2008 року;

- з добровільного страхування фінансових ризиків, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17 січня 2008 року;

- з добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17 січня 2008 року;

- з добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17 січня 2008 року;

- з добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 64 від 17 січня 2008 року;

- з добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 625 від 20 серпня 2009 року;

- з добровільного страхування від нещасних випадків, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 625 від 20 серпня 2009 року;

- з добровільного страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 348 від 27 березня 2008 року;

- з добровільного страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 348 від 27 березня 2008 року;

- з добровільного страхування медичних витрат, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 4045 від 24 травня 2005 року;

- з добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06 лютого 2006 року;

- з добровільного страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій, що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06 лютого 2006 року;

- з добровільного медичне страхування (безперервне страхування здоров`я), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06 лютого 2006 року;

- з добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), що видана розпорядженням Держфінпослуг № 5320 від 06 лютого 2006 року;

- з добровільного страхування сільськогосподарської продукції, що видана розпорядженням Нацкомфінпослуг № 2198 від 24 липня 2014року.

Інформація щодо Товариства була оприлюднена на офіційному сайті Нацкомфінпослуг у розділі "Зупинення, обмеження діяльності фінансових установ, а саме: Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське".

21 грудня 2016 року товариство звернулось зі скаргою до Експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України на рішення Нацкомфінпослуг щодо анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності.

13 лютого 2017 року Державною регуляторною службою України прийнято розпорядження №35 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, скасувавши розпорядження від 22 листопада 2016 року №2907 по анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності Товариства.

Позивач вважає, що відповідачем не надано належної оцінки розпорядженню Нацкомфінпослуг від 22 листопада 2016 року №2907 про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності, прийнятому стосовно третьої особи, тому як таке, що порушує існуючий порядок застосування відповідної санкції як заходу впливу.

Крім того, на думку позивача, розпорядження Державної регуляторної служби України від 13 лютого 2017 року №35 в частині зобов`язання усунути порушення та скасувати розпорядження від 22 листопада 2016 року №2907 про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності Товариству є таким, що прийняте із втручанням у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року №724 (далі - Положення), Державна регуляторна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

Державна регуляторна служба України є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Пунктом 2 Положення визначено, що Державна регуляторна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 3 Положення на Державну регуляторну службу України покладається ряд основних завдань, одним з яких є реалізація державної регуляторної політики, політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Державна регуляторна служба України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює нагляд за дотриманням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та надає роз`яснення щодо його застосування; формує експертно-апеляційну раду та здійснює її організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення; видає відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування; здійснює інші повноваження, визначені законом (пункт 4 Положення).

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулюються Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 2 березня 2015 року № 222-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 222).

Згідно зі статтею 4 Закону № 222 спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого: здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування; утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 222 державна політика у сфері ліцензування ґрунтується, зокрема, на принципі дотримання законності шляхом того, що зокрема, повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування та порядок набрання чинності рішеннями органу ліцензування поширюються на сферу ліцензування всіх видів господарської діяльності, визначаються виключно цим Законом і не можуть бути обмежені іншими законами.

Водночас, відповідно до частини другої статті 4 Закону №222 розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.

Частиною першою статті 5 Закону № 222 встановлено, що Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України не здійснює владні управлінські функції та не є юридичною особою.

Регламент Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної регуляторної служби України від 14 липня 2015 року №783/40 (далі - Регламент).

Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування при ДРС не є органом влади та не здійснює владні управлінські функції, і не є юридичною особою.

Обов`язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є:

- розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування;

- розгляд звернень органів ліцензування або спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування щодо проведення позапланових перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов на підставах, передбачених пунктами 4 та 5 частини дев`ятої статті 19 цього Закону (частина друга статті 5 Закону).

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону № 222 склад Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування формується за пропозиціями громадських організацій, суб`єктів господарювання та їх об`єднань, посадових осіб органів ліцензування та наукових установ і затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Відповідно до пунктів 2-5 Розділу ІІІ Регламенту, у разі надходження апеляції до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування вона реєструється відповідним структурним підрозділом ДРС та надходить безпосередньо до відділу, відповідального за забезпечення діяльності Експертно-апеляційної ради (далі - відділ). Посадова особа відділу протягом трьох робочих днів з дня одержання ним апеляції: повідомляє здобувача ліцензії чи ліцензіата і орган ліцензування про прийняття апеляції до розгляду; запрошує відповідного здобувача ліцензії чи ліцензіата і орган ліцензування до участі в засіданні Ради; запитує в органу ліцензування копії (фотокопії) документів, що стосуються прийняття оскаржуваного рішення; передає заяву (скаргу) до Ради. Апеляції розглядаються на засіданні Ради у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дня одержання від органу ліцензування запитуваних документів стосовно оскаржуваного рішення. У разі неподання органом ліцензування запитуваних документів у встановлений строк Рада розглядає апеляцію по суті або може відкласти розгляд цієї апеляції з обґрунтуванням причин відкладення розгляду такої справи. У разі недостатньої обґрунтованості в поданих органом ліцензування матеріалах у нього можуть запитуватися додаткові документи, що стосуються прийняття органом ліцензування оскаржуваного рішення. З метою оперативного опрацювання відповідні запити можуть передаватися за допомогою телекомунікаційних засобів.

Згідно з частинами восьмою та дев`ятою статті 5 Закону № 222 апеляції розглядаються на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дня одержання від органу ліцензування запитуваних документів стосовно оскаржуваного рішення. Ліцензія, стосовно якої орган ліцензування прийняв рішення про анулювання і щодо якої Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування розглядається апеляція на рішення органу ліцензування, є чинною до дня прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. Орган ліцензування зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня одержання запиту подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування завірені ним запитувані копії (фотокопії) документів, що стосуються оскаржуваного рішення. У разі неподання органом ліцензування запитуваних документів у встановлений строк Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування розглядає апеляцію по суті або може відкласти розгляд цієї апеляції з обґрунтуванням причин відкладення розгляду такої справи.

Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймається більшістю голосів її членів і оформлюється протокольним рішенням, що підписується особою, яка головувала на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, та секретарем ради, який призначається головою ради з числа її членів (частина одинадцята статті 5 Закону).

Пунктом 8 частини першої статті 4 Закону № 222, встановлено, що спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (ДРС) видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Частиною одинадцятою статті 5 Закону № 222 встановлено, зокрема, що рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов`язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Також, визначення терміну "ліцензійні умови" закріплено пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 222, згідно з яким, ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Дана норма кореспондується із частиною другою статті 9 Закону № 222 відповідно до якої ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 6 Закону № 222 орган ліцензування здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Відповідно до частини сьомої статті 19 Закону № 222 контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Вищезазначені норми Закону за своїм змістом є нормами імперативного характеру, а отже обов`язковими для виконання органами ліцензування, а їх недотримання порушує законодавство у сфері ліцензування.

З матеріалів справи вбачається, що Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України на своєму засіданні, яке відбулось 09 лютого 2017 року скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" щодо прийняття Нацкомфінпослуг розпорядження від 22 листопада 2016 року № 2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ "СТ "Іллічівське" та за наслідками її розгляду прийнято рішення № 20.1. яким вирішено зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, усунути порушення вимог пункту 3 частини другої статті 6, частини другої статті 9, частини сьомої статті 19 Закону України від 02 березня 2015 року №222 "Про ліцензування видів господарської діяльності", скасувавши розпорядження від 22 листопада 2016 року №2907 про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське".

Державною регуляторною службою України розглянуто прийняте Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України рішення від 09 лютого 2017 року № 20.1, та 13 лютого 2017 року видано розпорядження № 35 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування" відповідно до якого зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг:

1) усунути порушення вимог пункту З частини другої статті б, частини другої статті 9, частини сьомої статті 19 Закону України від 02 березня 2015 року № 222 "Про ліцензування видів господарської діяльності", скасувавши розпорядження від 22 листопада 2016 року № 2907 про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське";

2) повідомити Державну регуляторну службу України про виконання цього розпорядження".

Як вірно зазначено судом першої інстанції, право Нацкомфінпослуг як органу ліцензування на здійснення перевірок дотримання ліцензіатами вимог ліцензійних умов не оспорюється та прямо передбачено частиною другою статті 6 Закону № 222. Беручи до уваги, що оскаржуваним розпорядження відповідача не заборонялось позивачу здійснювати перевірки, посилання позивача в даній частині є необґрунтованими.

З протоколу засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС від 09 лютого 2017 року № 02-17 вбачається, що частиною першою статті 1 Закону визначено, що ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії. Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону № 222 ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженім органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України. На час проведення перевірки ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" відповідні Ліцензійні умови Кабінетом Міністрів України не було затверджено. Починаючи з 28 червня 2015 року, органи ліцензування можуть здійснювати контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов, виданих відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону. До видання Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, яким затверджуються ліцензійні умови провадження відповідного виду господарської діяльності, підстави для здійснення контролю за їх додержанням відсутні, оскільки відсутній предмет здійснення таких заходів, а також прийняття рішень за результатами заходів контролю. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 913 (строк на приведення у відповідність - 2 місяці з дня опублікування постанови).

Таким чином, у Нацкомфінпослуг, як органу ліцензування відсутні правові підстави для проведення перевірки Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28 серпня 2003 року № 40, оскільки останні, в порушення частини першої статті 1, частини другої статті 9 Закону не затверджені Кабінетом Міністрів України, а отже суперечать Закону.

Суд звертає увагу, що Державній регуляторній службі України не надано повноважень надавати оцінку розпорядженню позивача від 22 листопада 2016 року № 2907, адже вказаними обов`язками наділено Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України.

ДРС лише видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС і жодним чином не впливає на рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС.

Водночас, ані у Розпорядженні № 35, ані у витязі з протоколу засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС від 09 лютого 2017 року не відображена позиція щодо оцінки правомірності/неправомірності застосування позивачем відповідної санкції як заходу впливу, зокрема, анулювання ліцензії, як такої, що порушує існуючий порядок застосування відповідної санкції.

У оскаржуваному розпорядженні лише містяться відомості щодо порушення позивачем норм законодавства у сфері ліцензування, які необхідно було усунути.

Суд зазначає, що повноваження ДРС видавати розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування прямо передбачено Положенням та Законом.

Як вбачається з оскаржуваного розпорядження, висновку про поновлення анульованої ліцензії останній не містить, натомість позивача було зобов`язано усунути порушення законодавства у сфері ліцензування шляхом скасування розпорядження від 22 листопада 2016 року № 2907 про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності третьої особи.

Таким чином, посилання позивача про втручання відповідача у дискреційні повноваження є необґрунтованими.

ДРС не наділена правом видавати розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування без прийняття Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при ДРС рішення за наслідками розгляду апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування та втручатись у діяльність Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС.

В той же час, невиконання ДРС рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС від 09 лютого 2017 року № 20.1., а саме невидання Розпорядження № 35, було б невиконанням вимог Закону.

ДРС при прийнятті Розпорядження № 35 діє стосовно Нацкомфінпослуг як орган, якому на підставі Закону № 222 надано повноваження здійснювати нагляд за додержанням органами державної влади (у тому числі органами ліцензування) законодавства у сфері ліцензування.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2017 року у справі К/800/37022/16.

Зважаючи на те, що ДРС та Нацкомфінпослуг є органами державної влади, діяльність яких, зокрема, полягає у здійсненні виключних функцій контролю (нагляду) у сфері здійснення ліцензійної діяльності, при цьому, позивач, як орган ліцензування, здійснює відповідні виключні функції контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов, а ДРС, як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, здійснює виключні функції контролю (державний нагляд) за дотриманням Позивачем, як органом ліцензування, законодавства у сфері ліцензування, суд дійшов висновку, що відповідачем не було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у зв`язку з виданням Розпорядження № 35, оскільки оскаржуване розпорядження є формою державного нагляду передбаченого законодавством..

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Розпорядження № 35 було видано ДРС з дотриманням законодавчо визначеного порядку, на підставі, в межах та у спосіб, визначений частиною першою статті 4 та частиною одинадцятою статті 5 Закону №222, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку