ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року

Луцьк

Справа № 140/1649/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (позивач) звернувся з позовом до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (Луцьке об`єднане управління ПФУ, відповідач) про визнання неправомірними дій щодо не зарахування до трудового стажу періоду роботи перекладачем на заводі важкого машинобудування, що знаходиться на території Індії, з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року; зобов`язання зарахувати вказаний період роботи до трудового стажу та провести перерахунок і виплату пенсії.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з 17 квітня 2018 року перебуває на обліку в Луцькому об`єднаному управління ПФУ як одержувач пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсія обчислена з урахуванням стажу 32 роки 10 місяців 18 днів (коефіцієнт стажу – 0,32833). Однак відповідач при обрахунку стажу та відповідно визначенні розміру пенсії за віком не врахував період трудової діяльності з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року перекладачем, направленим Міністерством важкого і транспортного машинобудування СРСР на завод важкого машинобудування на території Індії. Тому 02 квітня 2019 року позивач звернувся до Луцького об`єднаного управління ПФУ із заявою про здійснення перерахунку пенсії та зарахування до трудового стажу періоду роботи з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року. Листом від 09 квітня 2019 року відповідач повідомив про відмову у здійсненні перерахунку пенсії та зарахування до трудового стажу періоду роботи перекладачем, оскільки даний період роботи не підтверджено документально.

Позивач вважає, що такими діями відповідач неправомірно позбавив його можливості отримувати належне пенсійне забезпечення, адже підтвердженням його роботи перекладачем в період з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року на території Індії є запис №3 від 07 січня 1981 року у вкладиші до трудової книжки, що є невід`ємною частиною трудової книжки, та довідка Управління Служби безпеки України у Волинській області від 25 лютого 2019 року з матеріалів архівної справи №3415. На думку позивача, цей період трудової діяльності підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 27 травня 2019 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Згідно з частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечує, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.30-31). В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що позивачу з 17 квітня 2018 року призначена та виплачується пенсія відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При первинному призначенні пенсії період перебування ОСОБА_1 з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року за кордоном в Індії в якості перекладача не зараховано до страхового стажу, оскільки цей період не підтверджено документально. Вказує, що для допомоги у витребуванні довідки за вказаний період було скеровано запит до Державної установи – виконавчої дирекції Пенсійного фонду Російської Федерації та Російського державного архіву економіки. Федеральна державна установа «Російський державний архів економіки» повідомила, що вивченими документами архівних фондів, зокрема, Міністерства важкого і транспортного машинобудування СРСР, відомостей про перебування позивача в закордонному відрядженні в Індії не знайдено.

Відповідач зауважує, що інформація, зазначена у довідці Управління Служби безпеки України у Волинській області від 25 лютого 2019 року №54/17-66/52, не містить посилання на первинні документи.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Вивченням матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , наданої відповідачем суду в оригіналі, встановлено, що рішенням Луцького об`єднаного управління ПФУ 17 квітня 2018 року №032350000998 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Копії документів з пенсійної справи, що стосуються спірних відносин, долучено судом до справи. З документів слідує, що страховий стаж позивача на дату призначення пенсії становить 32 роки 10 місяців 18 днів та включає такі періоди: 01 вересня 1975 року - 27 червня 1980 року; 15 серпня 1980 року – 29 грудня 1980 року; 05 травня 1984 року – 31 жовтня 1985 року; 10 лютого 1986 року – 16 жовтня 1991 року; 20 грудня 1991 року – 07 серпня 1992 року; 10 серпня 1992 року – 22 серпня 1995 року; 28 серпня 1995 року – 14 березня 1997 року; 17 березня 1997 року – 30 червня 2000 року; 03 липня 2000 року – 01 квітня 2012 року; 01 липня 2014 року – 30 вересня 2014 року (а.с.33-34). Як видно з цього розрахунку, до страхового стажу період з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року, про який просить позивач у позовній заяві, не врахований.

02 квітня 2019 року засобами поштового зв`язку (а.с.14) позивач звернувся до Луцького об`єднаного управління ПФУ із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року за кордоном в Індії в якості перекладача. До заяви додано довідку за матеріалами архівної справи від 25 лютого 2019 року №3415 (а.с.13). За результатами розгляду цієї заяви Луцьке об`єднане управління ПФУ листом від 09 квітня 2019 року №194/0-01 повідомило позивача, що при первинному призначенні пенсії в розрахунок страхового стажу не зараховано перебування з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року за кордоном в Індії в якості перекладача, оскільки даний період не підтверджено документально. Також вказано, що у відповіді Федеральної державної установи «Російський державний архів економіки» вказано, що серед документів архівних фондів, зокрема, Міністерства важкого і транспортного машинобудування СРСР, відомостей про перебування позивача в закордонному відрядженні в Індії не знайдено. Крім того, відповідачем зазначено, що інформація зазначена у довідці від 25 лютого 2019 року №54/17-66/52, виданої управлінням СБУ у Волинській області, не містить посилання на первинні документи (а.с.15).

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо не зарахування до трудового стажу періоду роботи перекладачем на заводі важкого машинобудування, що знаходиться на території Індії, та оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-ІV).

Закон №1058-ІV набрав чинності 01 січня 2004 року.

Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені статтею 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі – Закон №1788-XII).

Так згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Як визначено статтею 62 Закону №1788-XII, частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII Кабінет Міністрів України постановою від 12 серпня 1993 року №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі – Порядок №637).

Згідно з пунктами 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати трудовий стаж іншими документами виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або коли у трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи.

Як вбачається з копії трудової книжки та вкладиша до неї НОМЕР_1 -1 № НОМЕР_2 , яку позивач надавав відповідачу (копії наявні в пенсійній справі №032350000998), ОСОБА_1 07 січня 1981 року був відряджений Міністерством важкого і транспортного машинобудування в Індію в якості перекладача англійської мови на завод важкого машинобудування та 07 січня 1984 року він повернувся із-за кордону у зв`язку із закінченням закордонного відрядження з наданням відпустки на 74 робочих дні (записи №3-4, підстава – постанова Ради Міністрів СРСР №866-296 від 08 жовтня 1980 року, контракт від 12 березня 1960 року №623/1) – а.с.10-11. Ці записи трудової книжки (вкладиша до трудової книжки) засвідчені печаткою міністерства.

Постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 25 грудня 1974 року №365 затверджені Правила про умови праці радянських працівників за кордоном (надалі – Правила №365), які поширювалися, зокрема, на радянських спеціалістів, направлених за кордон для надання технічної допомоги та інших послуг (пункт 1 розділу І).

Умови праці радянських спеціалістів, направлених за кордон для надання технічного сприяння та інших послуг, врегульовані розділом ІІІ Правил №365. Відповідно до пункту 52 Правил №365 в трудові книжки спеціалістів, які направляються на роботу за кордон, підприємства (установи, організації) здійснюють запис про відрядження їх в розпорядження міністерств (відомств) для використання на роботі за кордоном. Згідно з пунктом 53 вказаних Правил записи у трудові книжки спеціалістів проводяться по закінченню їх роботи за кордоном підприємствами (установами, організаціями), в яких вони працювали до виїзду за кордон, на підставі довідок міністерств, відомств. В довідках зазначається час роботи за кордоном і посада, а також підстава їх видачі (номера і дати відповідних наказів).

Отже, записами трудової книжки ОСОБА_1 підтверджено період його перебування у закордонному відрядженні в Індії в період з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року.

Записи у трудовій книжці здійснені з урахуванням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162 (чинної на час внесення записів №3-4 до вкладиша до трудової книжки позивача) та Правил №365. Разом з тим, порушення правил заповнення трудових книжок не може мати негативних наслідків в реалізації працівником його прав.

Крім того, робота позивача ОСОБА_1 за кордоном в Індії, крім записів в трудовій книжці, підтверджується також довідкою від 25 лютого 2019 року №54/17-66/52 за матеріалами архівної справи №3415, виданою Управлінням Служби безпеки України у Волинській області про трудову діяльність позивача НОМЕР_3 англійської мови у період з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року на заводі важкого машинобудування м. Ранчі, штат Біхар, Індія по лінії Міністерства важкого і транспортного машинобудування СРСР.

На думку суду, цей період трудової діяльності, що мала місце до 01 січня 2004 року, за правилами, визначеними частиною четвертою статті 24 Закону №1058-ІV, статтею 56 Закону №1788-XII має бути зарахований до трудового (страхового) стажу роботи позивача.

Судом взято до уваги, що відповідач під час призначення позивачу пенсії за віком у межах визначених повноважень звертався із листами від 12 квітня 2018 року №4210/02-20-09 до Державної установи – виконавчої дирекції Пенсійного фонду Російської Федерації, а також від 06 листопада 2018 року №11851/02-20-07 до Російського державного архіву економіки про сприяння у витребуванні довідок про стаж, заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи в Індії (відряджений Міністерством важкого і транспортного машинобудування) з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року (а.с.35-36). Однак Федеральною державною установою «Російський державний архів економіки» листом від 06 листопада 2018 року №9825-с, 13783-с повідомлено, що серед документів архівних фондів, зокрема, Міністерства важкого і транспортного машинобудування СРСР, відомостей про перебування ОСОБА_1 в закордонному відрядженні в Індії не знайдено (а.с.37). Проте вказані заходи не спростовують протиправності дій відповідача щодо незарахування до страхового (трудового) стажу позивача періоду з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року, запис про який наявний у його трудовій книжці. При цьому така інформація встановлена також під час прийняття позивача на службу в систему Комітету державної безпеки СРСР, а відсутність первинних документів в Федеральній державній установі «Російський державний архів економіки» не може бути перешкодою в реалізації прав позивача на зарахування для обчислення розміру пенсії усього наявного трудового (страхового) стажу.

Варто також зауважити, що законодавством в сфері пенсійного забезпечення право на зарахування усього наявного трудового (страхового) стажу не ставиться в залежність від можливостей у пенсійного органу здійснити перевірку відомостей на підприємстві.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

З врахуванням встановлених обставин та на підставі аналізу норм законодавства, наведених вище, суд дійшов висновку про те, що наявні докази – записи трудової книжки, що додатково підтверджені довідкою Управління служби безпеки України у Волинській області від 25 лютого 2019 року №54/17-66/52, є достатніми для зарахування позивачу до страхового стажу для обчислення пенсії період відрядження з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року в якості перекладача на заводі важкого машинобудування, що знаходиться на території Індії.

Відповідно до повноважень, визначених частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у даному випадку є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до трудового (страхового) стажу періоду роботи перекладачем на заводі важкого машинобудування, що знаходиться на території Індії, з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року; зобов`язання відповідача зарахувати позивачу період закордонного відрядження Міністерством важкого і транспортного машинобудування в Індію перекладачем на завод важкого машинобудування з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року до трудового (страхового) стажу та провести перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум).

Вирішуючи питання про щодо строку, з якого слід здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачеві, суд враховує, що у позовній заяві позивач не вказав дати, з якою він пов`язує відновлення порушеного права. Тому в контексті позовних вимог та обставин у справі, суд вважає за необхідне вказати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Враховуючи те, що порушення прав позивача носить триваючий характер (з моменту призначення пенсії – з 17 квітня 2018 року) і про порушення такого він повинен був дізнатися в момент призначення пенсії, однак з позовом звернувся лише 21 травня 2019 року, то право підлягає захисту в межах шестимісячного строку звернення до суду. Відтак, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, вважає, що слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з 21 листопада 2018 року, зарахувавши до страхового (трудового) стажу період роботи з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року.

Отже, позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією від 21 травня 2019 року №31 (а.с.2), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.17).

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921,00 грн.

Таким чином, за подання цього позову із взаємопов`язаними позовними вимогами немайнового характеру позивач мав сплатити судовий збір у сумі 768,40 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 768,40 грн. Решта суми судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40370530) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу період роботи перекладачем на заводі важкого машинобудування, що знаходиться на території Індії, з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року.

Зобов`язати Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області зарахувати ОСОБА_1 період закордонного відрядження Міністерством важкого і транспортного машинобудування в Індію перекладачем на завод важкого машинобудування з 07 січня 1981 року по 07 січня 1984 року до трудового (страхового) стажу та провести перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 21 листопада 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк